Рішення

від 04.03.2021 по справі 910/7389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2021Справа № 910/7389/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" пров. Новопечерський, буд.3, корпус 2, офіс 9, м. Київ, 01042

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АГЕНТСТВО З РОЗШУКУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ АКТИВІВ, АРМА) вул. Бориса Грінченка, буд.1, м. Київ,01001

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Європа" ЛТД"

про розірвання договору та стягнення 500 000,00 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Ганчук Г.В., довіреність б/н від 28.04.2020ку ро;

Від відповідача: Мартьола Д.С., довіреність № 31/7 від 19.06.2020 року;

Від третьої особи 1: не з`явилися;

Від третьої особи 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про розірвання договору та стягнення 500 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як продавцем умов укладеного за результатами проведення електронних торгів (протокол № 322276 від 19.03.2018 року) Договору № 1 від 26.03.2018 року в частині передання придбаного позивачем товару (активу) - зерна кукурудзи 3 класу кормової потреби (ДСТУ 42525:2006) у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складськими квитанціями: № 567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ № 529014), № 699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ № 269689) між ТОВ "Кононівський елеватор" та ТОВ "Фірма Союз-Європа", у зв`язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для розірвання спірного договору в судовому порядку згідно ст. ст. 651, 659 ЦК України та повернення сплачених позивачем за договором коштів в сумі 500 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно збережених.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 року за результатами розгляду заяви б/н від 11.06.2020 року про усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7389/20, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 року відкладено підготовче засідання на 20.08.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.202 року продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів з ініціативи суду, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Союз-Європа" ЛТД" та відкладено підготовче засідання на 16.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року відкладено підготовче засідання на 21.10.2020 року.

Проте судове засідання, призначене на 21.10.2020 року, у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 року підготовче засідання призначено на 17.12.2020 року.

У судовому засіданні 17.12.2020 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7389/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 10.02.2021 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.02.2021 року судом протокольно оголошено перерву на 04.03.2021 року.

Судом повідомлено сторін, що до початку судового засідання 20.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 5154/7.27-22-20/7 разом з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на поінформованість учасників електронних торгів, за результатами яких між сторонами укладено спірний Договір № 1 від 26.03.2018 року, про всі характеристики активу, правомірність набуття позивачем права власності на актив, момент переходу якого пунктом 9 Договору визначений отриманням складських квитанцій на актив, без визначення їх конкретного примірника, та наявність у позивача права вимагати повернення майна (активу) від зернового складу.

Окрім цього відповідач зазначає про здійснення АРМА реалізації активу на законних підставах, оскільки наказом АРМА № 49 від 22.02.2018 року установлена належність зерна кукурудзи в кількості 134 419 кг до видів майна, визначених у Примірному переліку майна, що підлягає реалізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 685, та передано актив для реалізації організатору електронних торгів - ДП "Сетам". Додатково відповідач наголошує на тому, що реєстрація публічного обтяження щодо активу вчинена АРМА на виконання ухвал судів у справі кримінального провадження № 552/7979/17. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Від третьої особи 1 - ТОВ "Кононівський елеватор" 18.08.2020 року через канцелярію суду надійшли пояснення б/н від 14.08.2020 року щодо позовних вимог ТОВ "Інко-терн" про розірвання договору та стягнення безпідставно збережених грошових коштів, в яких третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, одночасно зазначаючи про погашення перших примірників складських квитанцій № 567 від 25.10.2017 року та № 699 від 23.11.2017 року у зв`язку з відвантаженням зерна за вимогою володільця перших примірників складського документу - ТОВ "Фірма Союз-Європа ЛТД", а також звертаючи увагу суду на факт вилучення оригіналів других примірників складських квитанцій, які залишились непогашеними, у кримінальному провадженні на підставі ухвали суду від 19.01.2018 року у справі № 552/342/18, та які елеватору не були повернуті. Пояснення разом з доказами направлення на адресу позивача та відповідача судом долучені до матеріалів справи.

Від відповідача до початку судового засідання 16.09.2020 року через канцелярію суду надійшли відповіді на питання позивача в порядку ст. 90 ГПК України за № 6538/7.2.7-22-20/7 від 31.08.2020 року, а також 01.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив разом з доказами направлення на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та наголошує на тому факті, що до укладення спірного Договору відповідач не повідомив позивача про існування прав третіх осіб на актив та обтяження активу правом притримання, що в силу ст. 659 ЦК України є підставою для відмови від Договору. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Також судом доведено до відома сторін, що 03.11.2020 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 29.10.2020 року, які судом долучені до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 17.12.2020 року уповноваженим представником третьої особи 1 на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2020 року надано для огляду оригінали складських квитанцій № 567 від 25.10.2017 та № 699 від 23.11.2017 року.

До початку судового засідання 04.03.2021 року від третьої особи 1 - ТОВ "Кононівський елеватор" через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 02.03.2021 року про розгляд справи без участі представника товариства, яке судом долучено до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 04.03.2021 року до суду не надходило.

В судові засідання з розгляду справи по суті 10.02.2021 року та 04.03.2021 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача, представники третіх осіб 1 та 2 - не з`явились.

Про поважні причинити неявки представника третьої особи 2 суд не повідомлено.

Про дату, час та місце проведення судових засідань 10.02.2021 року та 04.03.2021 року третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення №№ 0105475121950, 0105476364163.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд справи судом та про її право подати пояснення щодо суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 20.08.2020 року, а також наступні ухвали суду у справі № 910/7389/20 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи 2, а саме: пр-т Пушкіна, 67, кв. 95, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, та яка співпадає з місцезнаходженням третьої особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим ухвала суду від 20.08.2020 року повернута відділенням поштового зв`язку неврученою третій особі 2 у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Доказів отримання третьою особою 2 ухвали суду від 17.12.2020 року про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті, а також ухвали суду від 10.02.2021 року про оголошення перерви в судовому засіданні поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень № 0105475121984, № 0105476364171, в яких зазначено, що поштове відправлення не вручене та станом на 17.02.2021 року відправлення прямує до точки видачі/доставки відповідно.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження третьої особи 2, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб -порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що третя особа 2 не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання з розгляду справи по суті та оголошення перерви у справі № 910/7389/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім цього судом враховано, що згідно даних офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 0105476296524, яким судом було надіслано на адресу третьої особи 2 ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання від 16.09.2020 року та призначення засідання від 16.11.2020 року, станом на 11.12.2020 року вручено адресату.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення третьої особи 2 про розгляд справи, в тому числі по суті, судом.

В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ухвалою суду від 20.08.2020 року згідно ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом 15 днів з дня вручення ухвали відповідної ухвали про залучення до участі у справі, а також повторно визначених судом в ухвалі від 16.09.2020 року, третя особа 2 мала право подати пояснення щодо суті спору.

Натомість як свідчать матеріали справи, третя особа 2 не скористалася наданим їй процесуальним правом, передбаченим ст. 188 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру,а також пояснень щодо суті спору від третьої особи 2 на час розгляду справи до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Союз-Європа ЛТД" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, третьою особою 2 не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, за наявності клопотання третьої особи 1 про розгляд справи за відсутності її представника суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представників третіх осіб 1 та 2.

В судових засіданнях з розгляду справи по суті 10.02.2021 року та 04.03.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 10.02.2021 року та 04.03.2021 року проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються Законом України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Закон).

Згідно ч.1 статті 2 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно частини 1 статті 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 3, 4 статті 23 Закону реалізація зазначених активів здійснюється на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договори купівлі-продажу активів, що реалізуються Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню та підлягає реалізації, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13 вересня 2017 року (далі - Примірний перелік).

Пунктом 2 Примірного переліку визначено, що реалізації підлягає будь-яке майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, за умови його належності до одного або більше видів майна, визначених у Примірному переліку. Примірний перелік не є вичерпним.

Реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 року (далі - Порядок № 719) реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах визнання необґрунтованими активів та їх витребування, та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління реалізації або без визначення шляху управління ними, на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону.

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, окрім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Як встановлено судом за матеріалами справи, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 у справі № 552/7979/17 задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області про арешт майна під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.209, ч.1 ст.388 КК України та накладено арешт, зокрема, на належну ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД спірну кукурудзу 3 класу в кількості 134419 кг, арештоване майно передано на відповідальне зберігання у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах ТОВ Кононівський елеватор , Полтавська область м. Хорол, вул. Вокзальна,1, з покладенням обов`язку зберігання на службових осіб ТОВ Кононівський елеватор .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 з метою забезпечення збереження речових доказів в кримінальному провадженні №42016170000000313 та проведення спеціальної конфіскації майна, яка може бути застосована в разі доведеності вини, судом у відповідності до ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи значний об`єм арештованого майна, зберігання якого через громіздкість викликає певні труднощі, відсутність у власника майна - ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД складських приміщень для його зберігання, небажання ТОВ "Кононівський елеватор", на складах якого знаходилося відповідне зерно, зберігати останнє, та враховуючи відсутність клопотання про передання арештованого майна для реалізації, судом передано зерно кукурудзи 3 класу в кількості 134419 кг Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження.

Прокуратурою Полтавської області супровідним листом № 04/5-6767-16 від 07.02.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи, з метою виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 направлено на адресу відповідача складські квитанції №567 від 25.10.2017 року (бланк синього кольору АЧ №529014) та № 699 від 23.11.2017 року (бланк синього кольору АЧ №269689).

В свою чергу Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів наказом № 49 від 22.02.2018 року згідно ст. 100 КК України, ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Примірного переліку та на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 установлено належність зерна кукурудзи в кількості 134419 кг до видів майна, визначених у Примірному переліку, що підлягає реалізації, та передано організатору електронних торгів - Державному підприємству "СЕТАМ" у відповідності до ст. 23 Закону.

Згідно п. 12 Порядку № 719 підставою для організації реалізації активів на перших, повторних електронних торгах, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах. До заявки додається проект договору купівлі-продажу активу між Національним агентством та переможцем електронних торгів. Зміст, форма та порядок подання заявки визначаються правилами електронних торгів.

Організатор вносить до електронної торгової системи інформацію про актив та формує відповідний лот (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої заявки (п. 13 Порядку № 719).

На веб - сайті OpenMarket ДП "СЕТАМ" було розміщено інформаційне повідомлення про електронні торги із реалізації зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби, загальною вагою 134 419 кг, рік збирання урожаю 2017 (лот № 268238 ), де було зазначено характеристики майна і додано відповідний проект договору купівлі - продажу активу та 19.03.2018 року ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з продажу вказаного лоту, переможцем яких визнано ТОВ "ЮРС Груп" (після зміни назви ТОВ "Інко - Терн") із ціною продажу у розмірі 500 000,00 грн., про що було складено протокол № 322276 проведення електронних торгів від 19.03.2018 року.

Як передбачено пунктом 22 Порядку № 719 переможець торгів у визначений правилами електронних торгів строк зобов`язаний підписати протокол електронних торгів та протягом п`яти банківських днів, а щодо майна у вигляді товарів або продукції, яке піддається швидкому псуванню, - протягом одного банківського дня із дня, наступного за днем підписання протоколу електронних торгів, зобов`язаний: перерахувати кошти за придбаний актив на рахунок Національного агентства, зазначений в протоколі електронних торгів; звернутися до Національного агентства та надати підписаний проект договору купівлі-продажу активу (лота), який розмішувався в інформаційному повідомленні.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 26 березня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРС ГРУП (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКО-ТЕРН ) (позивач у справі, покупець за договором) та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач у справі, продавець за договором) або Агентство), за результатами проведення електронних торгів (лот № 268238, протокол №322276 від 19 березня 2018 року) було укладено Договір № 1 (далі - Договір), за умовами п. 1 якого продавець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором передати покупцю Актив, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором оплатити та прийняти Актив.

Актив - зерно кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складською квитанцією №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014]; складською квитанцією №699 від 23.11.2017 між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689].

Як зазначено в п. 6 Договору право на реалізацію Активу належить продавцю відповідно до положень статей 1, 19, 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року №552/7979/17.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 12 Договору даний Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписаний представниками продавця та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 3 Договору місце знаходження Активу: м. Полтава, вул. Павленківська, 24 (Хорольська дільниця: Полтавська обл., м. Хорол, вул. Вокзальна,1), ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ 32284263) (далі - Зерновий склад).

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Ціна Активу визначена у Протоколі проведення електронних торгів № 322276 від 19 березня 2018 року та становить 500 000,00 грн. Сплата ціни Активу здійснена у повному обсязі до моменту укладення цього Договору (п.п.4, 5 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивачем платіжним дорученням № 9 від 23.03.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.

Заперечень щодо розміру здійсненої оплати, строків її здійснення та порядку зарахування від сторін до суду не надходило.

Зокрема, як зазначено в п. 5 Договору сплата ціни Активу здійснена у повному обсязі до моменту укладення цього Договору.

Отже, зважаючи на надані позивачем докази судом встановлено, що ТОВ Інко-Терн як покупцем виконано прийняті на себе зобов`язання з оплати Активу, що належним чином підтверджується матеріалами справи.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Як визначено в п. 9 Договору всі права на Актив переходить від продавця до покупця в момент отримання покупцем складських квитанцій на Актив. З моменту набуття права власності на Актив покупець має право вимагати від зернового складу повернення йому Активу відповідно до законодавства України.

Згідно п.2 Договору приймання-передавання складських квитанцій здійснюється у момент підписання сторонами цього Договору та підтверджується Актом приймання-передавання, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Зокрема, на виконання умов Договору Актом приймання-передавання від 26 березня 2018 року, який є додатком № 1 до Договору, відповідачем як продавцем було передано позивачу як покупцю складські квитанції на зерно, а саме складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 70 000 кг № 567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014], та складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 64 776 кг №699 від 23.11.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689].

Окрім цього, як зазначено в п.п. 7, 8 спірного Договору підписанням цього Договору покупець стверджує, що володіє достатньою інформацією про Актив, йому повідомлено про всі обмеження та обтяження щодо Активу. Покупець приймає Актив таким як він є, будь-які претензії щодо Активу у Покупця відсутні. Покупець повідомлений, що на момент укладення цього Договору Актив арештовано відповідно до ухвали Київського районного суду міста Полтава від 06 грудня 2017 року № 552/7979/17.

Аналогічні умови щодо надання покупцеві інформації про накладення арешту на Актив ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 06.12.2017 року у справі № 552/7979/17 та передання Активу в управління ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року викладені в п.п. 2, 3 Акту приймання - передавання від 26.03.2018 року, підписаного сторонами без зауважень.

Згідно п. 22 Порядку № 719 право власності на Активи переходить до переможця електронних торгів з моменту укладення договору купівлі - продажу активів.

Отже, листом від 16 квітня 2018 року позивач - власник Активу звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор з пропозицією щодо переукладення договору зберігання придбаного зерна кукурудзи на основі отриманих складських квитанцій з 26.03.2018 року, тобто з моменту набуття прав власності на майно згідно умов Договору.

Проте, за результатами розгляду вказаного звернення листом №31 від 24 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор повідомило позивача, що придбана ним кукурудза обтяжена правами третіх осіб, а саме правом притримання, зареєстрованим у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №16695872 за ТОВ "Кононівський елеватор" як зерновим складом у зв`язку з наявністю у ТОВ "Союз-Європа" ЛТД заборгованості за його зберігання в сумі 152 378,10 грн., яка виникла на підставі договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 07/07/ОХ від 07.07.2017 року.

Окрім цього зі змісту вказаного листа ТОВ Кононівський елеватор" позивачем було отримано інформацію, що передані йому відповідачем бланки складських квитанцій є другими примірниками, які зберігаються зерновим складом та не є підставою для видачі зерна, та, окрім того, були вилучені у елеватора в межах кримінального провадження в порядку тимчасового доступу.

Як передбачено частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі- продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В свою чергу, частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки укладений між сторонами за результатами електронних торгів Договір не містить строку виконання обов`язку продавця передати товар (зерно) - Актив, відтак відповідач повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення покупцем-позивачем відповідної вимоги.

Так, позивач звернувся до відповідача листом №12/05 від 12 травня 2020 року, який був отриманий останнім та зареєстрований за вхідним номером 1461/33-20, із вимогою щодо передачі придбаного за Договором Активу - зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006) у кількості 134 419 кг або повернення сплачених за Договором коштів в сумі 500 000,00 грн., а також про відмову від Договору у разі невиконання обов`язку із передачі Активу.

Проте, вказана вимога позивача залишилась без відповіді та задоволення, позивачеві не було передано Актив (зерно кукурудзи) та/або не було повернуто сплачені за нього грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідальність за відмову продавця передати товар встановлено статтею 665 ЦК України, за змістом якої, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

Листом № 22/05 від 22 травня 2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору та повернення коштів за ним, факт надсилання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної від 23.05.2020 року № 0813500697068 та опису вкладення від 23.05.2020 року.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, у даному випадку факт припинення правовідносин за Договором купівлі - продажу, тобто існуючої домовленості щодо передачі Активу відповідачем та його оплати позивачем, у зв`язку з відмовою останнього від Договору, є підставою для повернення вартості фактично здійсненої оплати за Актив у розмірі 500 000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Окрім цього, звертаючись до суду з даним позовом додатково в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на факт не передання позивачу товарно-розпорядчих документів на Актив, а саме перших примірників складських квитанцій, виданих зерновим складом, як на додаткові підстави для розірвання спірного Договору, та зазначив, що зі змістом та усіма реквізитами вказаних бланків складських квитанцій покупець ознайомився тільки після їх отримання за актом приймання-передавання від 26.03.2018 року, тобто фактично після укладення та виконання ним умов Договору в частині здійснення оплати.

Також у поданому позові позивач наголосив, що як до, так і під час укладення Договору про наявність обтяження Активу правами третіх осіб у формі притримання позивач не повідомлявся, що, як зазначено позивачем в позовній заяві, додатково свідчить про допущені Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів як продавцем Активу порушення своїх зобов`язань за Договором, що є підставою для його розірвання, в тому числі шляхом односторонньої відмови та повернення безпідставно збережених коштів в сумі 500 000,00 грн., сплачених за таким Договором.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору № 1 від 26.03.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Поряд із цим суд наголошує, що під час проведення переддоговірної процедури (електронних торгів) укладення Договору та безпосереднього укладення правочину з відповідачем наявність у останнього правомочностей щодо реалізації такого активу та укладення відповідного договору позивачем під сумнів не ставилась.

Окрім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 року у справі № 910/10610/18, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ Інко - Терн про визнання недійсним договору № 1 від 26.03.2018 року та стягнення 500 000,00 грн. збитків, оскільки позивачем не доведено факт укладення оспорюваного договору під впливом помилки.

Суд зазначає, що відповідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням частини 2 статті 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Так, пунктом 9 Договору встановлено, що всі права на Актив переходять від продавця до покупця в момент отримання покупцем складських квитанцій на Актив. З моменту набуття права власності на Актив покупець має право вимагати від Зернового складу повернення йому Активу відповідно до законодавства України.

Таким чином, сторонами в укладеному Договорі визначено момент переходу права власності на придбаний за Договором Актив та момент передачі Активу, а саме вручення товарно-розпорядчих документів - складських квитанцій на зерно.

Як визначено пунктом 24 частини 1 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один з таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до статті 43 Закону України Про Зерно та ринок зерна в Україні якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510 затверджено Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна (далі - Порядок № 510), відповідно до п. 2 якого бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Наразі, згідно п. 8 Порядку № 510 бланки складських документів (як і кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва) виготовляються в двох примірниках на спеціальному захищеному та високоякісному папері - оригінал і копія, які мають різні кольори.

Бланк складської квитанції розміщується на аркуші паперу формату А5 та повинен містити такі дані: 1) найменування зернового складу; 2) дату видачі квитанції; 3) серію та номер квитанції; 4) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи; 5) номер і дату накладної; 6) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна; 7) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно; 8) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує. Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи зернового складу (пункти 23 та 24 Порядку №510).

Як зазначено абзацом 4 пункту 38 Порядку №510 у разі втрати складської квитанції зерновий склад за письмовим зверненням поклажодавця видає новий бланк складської квитанції на основі копії, що залишається на зерновому складі.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2005 року № 247 затверджено опис бланків складських документів на зерно, згідно п. 8 якого перший та другий примірники кожного виду бланків складських документів на зерно мають однаковий дизайн, але відрізняються кольором. Перші примірники бланків складських документів на зерно мають такі кольори: складська квитанція на зерно - зелений. Другі примірники бланків складських документів на зерно мають такі кольори: складська квитанція на зерно - світло-помаранчево-сірий.

Наразі, як встановлено судом за матеріалами справи, передані за спірним Договором оригінали складських квитанцій: №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз- Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014]; №699 від 23.11.2017 року між ТОВ ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689], мають бланки світло-помаранчево-сірі, а відтак вони є другими примірниками (копіями) складських квитанцій.

В свою чергу у відповідності до ст. 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1569 (далі - Порядок № 1569) встановлено, що реєстр складських документів на заставне зерно та заставного зерна, прийнятого на зберігання, ведеться згідно з Порядком, затвердженим пунктом 1 цієї постанови та з урахуванням особливостей, визначених Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1569 до реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

Статтею 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні закріплено, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Таким чином, як вбачається із вказаних вище нормативних приписів Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , Порядку №510 та Порядку № 1569, складський документ - складська квитанція оформляється зерновим складом у двох примірниках - бланк, що є оригіналом та копія, які мають різні кольори. При цьому, заповнений належним чином на відповідному бланку оригінал складської квитанції видається зерновим складом поклажодавцеві, а його другий екземпляр - копія, залишається у товарного складу з метою співставлення із оригіналом під час погашення складських документів.

Отже, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, товарно-розпорядчим документом (складським документом), який підтверджує зобов`язання зернового складу повернути зерно володільцеві такого документа є виключно бланк складської квитанції - її перший примірник, який видано зерновим складом, а не її копія, яка таким складом зберігається.

Як зазначалось позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно наданих ТОВ Кононівський елеватор доказів та пояснень, складські квитанції, що перебувають у володінні ТОВ Інко-Терн є другими примірниками складських квитанцій, а саме примірниками Зернового складу та підшивалися у книзі реєстрації з метою обліку зерна, що зберігалося на складі та не є документами, що пред`являються Зерновому складу для відвантаження зерна.

Зазначені складські квитанції на зерно кукурудзи в кількості 134 419 кг, зокрема бланки АЧ 529014 та АЧ 269689 (синього кольору) як оригінали було вилучено у ТОВ КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР в порядку тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 19.01.2018 року у справі №552/342/18, про що було складено відповідний протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу згідно письмових пояснень зберігача - ТОВ Кононівський елеватор станом на дату розгляду справи зерно кукурудзи третього класу у кількості 134 419 кг не перебуває на зберіганні у ТОВ Кононівський елеватор у зв`язку з його відвантаженням по вимозі володільця першого примірника складського документу - ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД .

При цьому у відповідності до п.3.4 Порядку № 510, згідно якого при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом; на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки Погашено , про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно, перші примірники складських квитанцій №567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ 529014) та №699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ №269689) були погашені в зв`язку з відвантаженням зерна, про що свідчать відповідні відмітки від 06.02.2019 року на їх бланках, та зберігаються в архіві елеватора.

Поряд із цим другі примірники складських квитанцій №567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ 529014) та №699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ №269689) залишились непогашеними у зв`язку з вилученням у кримінальному провадженні у зберігача та на даний час ТОВ Кононівський елеватор не повертались.

Окремо суд погоджується з доводами позивача про те, що під час переддоговірної процедури (електронних торгів) укладення Договору, розміщений в інформаційному повідомленні про електронні торги проект Договору містив положення, що передаватися будуть саме складські квитанції, а не їх другі примірники (копії).

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 662, 664 ЦК України та умови п. 9 Договору, оскільки передані позивачеві як покупцю на підставі акту приймання - передавання складські квитанції є другими примірниками (копіями) складських квитанцій, та не підтверджують зобов`язання повернути зерно володільцеві такого документа, станом на час розгляду справи в суді відповідачем як продавцем не передано позивачу видані зерновим складом бланки (перші примірники) складських квитанцій: №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014] та №699 від 23.11.2017 між ТОВ ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689], а отже відповідачем не виконано обов`язку за Договором щодо передачі Активу покупцю-позивачу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 р. у справі 910/2693/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Окрім цього відповідальність за відмову продавця передати товар встановлено приписами статті 665 ЦК України, за змістом якої у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статтей 540, 651, 663, 664, 665 ЦК України, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем як продавцем обов`язку щодо передання придбаного Позивачем товару (Активу), суд зазначає про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору №1 від 26 березня 2018 року.

Окрім цього суд зазначає, що в даному випадку позивач у своєму повідомленні від 22.05.2020 року фактично відмовився від Договору в односторонньому порядку, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з передачі товару - Активу, у зв`язку з чим позивач наголошує на виникненні у ТОВ Інко - Терн прав вимагати повернення безпідставно набутого майна згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, які застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України ).

За змістом частини1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.

В даному випадку між сторонами існувала домовленість щодо передачі Активу - зерна кукурудзи відповідачем та його оплати позивачем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17, підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для розірвання господарських правовідносин між сторонами, які базувались на Договорі № 1 від 26.03.2018 року, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що перераховані позивачем як переможцем торгів та покупцем грошові кошти за Актив - зерно кукурудзи 3 класу кормові потреби загальною вагою 134 419 кг, рік збирання врожаю 2017, в сумі 500 000,00 грн. у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються таким майном, правова підстава набуття якого (договір) відповідачем відпала, відтак згідно ст. 1213 ЦК України поверненню позивачу підлягає вартість зазначеного майна в сумі 500 000,00 грн.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог, зокрема, на факт не надання йому як покупцеві відповідачем під час укладення спірного Договору відомостей щодо наявності зареєстрованого обтяження (притримання) спірного майна Товариством з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень держатель або реєстратор Державного реєстру зобов`язані на запит будь-якої фізичної або юридичної особи надати завірений держателем або реєстратором Державного реєстру витяг з Державного реєстру. Пошук у Державному реєстрі може здійснюватися за реєстраційним номером запису та/або за найменуванням боржника, ідентифікаційним кодом боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, за індивідуальним ідентифікаційним номером боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Держатель Державного реєстру зобов`язаний на запит бюро кредитних історій надавати витяги з Державного реєстру в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників рухомого майна.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент проведення електронних торгів 19.03.2018 за лотом №268238 інформація щодо наявного обтяження спірного майна (Активу) була наявна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а відтак позивач не був позбавлений можливості отримати інформацію про наявність чи відсутність відповідних обтяжень виставленого на продаж Активу (зерна), зокрема, як шляхом звернення до державного реєстратора за отриманням відповідного витягу, так і шляхом звернення до відповідача як продавця Активу з вимогами про надання додаткової інформації щодо Активу чи внесення відповідних змін до проекту договору.

При цьому за висновками суду факт наявності в Державному реєстрі обтяжень рухового майна відомостей про обтяження Активу притриманням не спростовує наявності обставин для розірвання спірного Договору, про які судом зазначалося вище.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 1, укладений 26 березня 2018 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" (код ЄДПРОУ 41569775).

3. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Бориса Грінченка, буд.1, м. Київ,01001; код ЄДРПОУ 41037901)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" (пров. Новопечерський, буд. 3, корпус 2, офіс 9, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 41569775) грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч грн. 00 коп.) та витрати по сплати судового збору в розмірі 9602,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот дві грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 28 квітня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон