Постанова

від 22.06.2021 по справі 910/7389/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 910/7389/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.06.2021 року у справі №910/7389/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА)

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 (повний текст складено 28.04.2021)

у справі № 910/7389/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Європа" ЛТД"

про розірвання договору та стягнення 500 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі-відповідач) про розірвання договору та стягнення 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як продавцем умов укладеного за результатами проведення електронних торгів (протокол № 322276 від 19.03.2018 року) Договору № 1 від 26.03.2018 року в частині передання придбаного позивачем товару (активу) - зерна кукурудзи 3 класу кормової потреби (ДСТУ 42525:2006) у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складськими квитанціями: № 567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ № 529014), № 699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ № 269689) між ТОВ "Кононівський елеватор" та ТОВ "Фірма Союз-Європа", у зв`язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для розірвання спірного договору в судовому порядку згідно ст.ст. 651, 659 Цивільного кодексу України та повернення сплачених позивачем за договором коштів в сумі 500 000,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережених.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/7389/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано Договір № 1, укладений 26 березня 2018 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН".

Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ТЕРН" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн та витрати по сплати судового збору в розмірі 9 602,00 грн.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20 повністю та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію рішення ним було отримано лише 06.05.2021.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що право на реалізацію активу мало бути підтверджено оригіналами, тобто першими примірниками складських квитанцій. Крім того, скаржник стверджує, що позивачем правомірно набуто право власності на актив, він являється законним власником складських квитанцій та має право вимагати повернення активу від зернового складу. До того ж, жодних прав позивача ним не було порушено.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021, справу №910/7389/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20; розгляд апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20 призначено на 22.06.2021 о 11:00 год.; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7389/20.

09.06.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали даної справи.

Треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 22.06.2021, не з`явилися, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних учасників справи.

Позивач та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

22.06.2020 представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її.

В свою чергу, представник позивача в даному судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються Законом України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Закон).

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

За визначенням п.1 ч.1 ст.1 Закону управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

У відповідності до ч.ч.4,5 ст.21 Закону майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.3, 4 ст.23 Закону реалізація зазначених активів здійснюється на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договори купівлі-продажу активів, що реалізуються Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню та підлягає реалізації, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13 вересня 2017 року (далі - Примірний перелік).

Пунктом 2 Примірного переліку визначено, що реалізації підлягає будь-яке майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, за умови його належності до одного або більше видів майна, визначених у Примірному переліку. Примірний перелік не є вичерпним.

Реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом.

Згідно з п.2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 року (далі - Порядок № 719) реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах визнання необґрунтованими активів та їх витребування, та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління реалізації або без визначення шляху управління ними, на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 у справі № 552/7979/17 задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області про арешт майна під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.209, ч.1 ст.388 КК України та накладено арешт, зокрема, на належну ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД спірну кукурудзу 3 класу в кількості 134419 кг, арештоване майно передано на відповідальне зберігання у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах ТОВ Кононівський елеватор , Полтавська область м. Хорол, вул. Вокзальна,1, з покладенням обов`язку зберігання на службових осіб ТОВ Кононівський елеватор .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 з метою забезпечення збереження речових доказів в кримінальному провадженні №42016170000000313 та проведення спеціальної конфіскації майна, яка може бути застосована в разі доведеності вини, судом у відповідності до ч. 6 ст. 100 КПК України, враховуючи значний об`єм арештованого майна, зберігання якого через громіздкість викликає певні труднощі, відсутність у власника майна - ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД складських приміщень для його зберігання, небажання ТОВ "Кононівський елеватор", на складах якого знаходилося відповідне зерно, зберігати останнє, та враховуючи відсутність клопотання про передання арештованого майна для реалізації, судом передано зерно кукурудзи 3 класу в кількості 134419 кг Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження.

Прокуратурою Полтавської області супровідним листом № 04/5-6767-16 від 07.02.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи, з метою виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 направлено на адресу відповідача складські квитанції №567 від 25.10.2017 року (бланк синього кольору АЧ №529014) та № 699 від 23.11.2017 року (бланк синього кольору АЧ №269689).

В свою чергу, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів наказом № 49 від 22.02.2018 року згідно ст. 100 КК України, ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Примірного переліку та на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року у справі №552/7979/17 установлено належність зерна кукурудзи в кількості 134419 кг до видів майна, визначених у Примірному переліку, що підлягає реалізації, та передано організатору електронних торгів - Державному підприємству "СЕТАМ" у відповідності до ст. 23 Закону.

Згідно з п.12 Порядку №719 підставою для організації реалізації активів на перших, повторних електронних торгах, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах. До заявки додається проект договору купівлі-продажу активу між Національним агентством та переможцем електронних торгів. Зміст, форма та порядок подання заявки визначаються правилами електронних торгів.

Організатор вносить до електронної торгової системи інформацію про актив та формує відповідний лот (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої заявки (п. 13 Порядку № 719).

На веб - сайті OpenMarket ДП "СЕТАМ" було розміщено інформаційне повідомлення про електронні торги із реалізації зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби, загальною вагою 134 419 кг, рік збирання урожаю 2017 (лот № 268238), де було зазначено характеристики майна і додано відповідний проект договору купівлі - продажу активу та 19.03.2018 року ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з продажу вказаного лоту, переможцем яких визнано ТОВ "ЮРС Груп" (після зміни назви ТОВ "Інко - Терн") із ціною продажу у розмірі 500 000,00 грн, про що було складено протокол № 322276 проведення електронних торгів від 19.03.2018 року.

Відповідно до п.22 Порядку № 719 переможець торгів у визначений правилами електронних торгів строк зобов`язаний підписати протокол електронних торгів та протягом п`яти банківських днів, а щодо майна у вигляді товарів або продукції, яке піддається швидкому псуванню, - протягом одного банківського дня із дня, наступного за днем підписання протоколу електронних торгів, зобов`язаний: перерахувати кошти за придбаний актив на рахунок Національного агентства, зазначений в протоколі електронних торгів; звернутися до Національного агентства та надати підписаний проект договору купівлі-продажу активу (лота), який розмішувався в інформаційному повідомленні.

Так, за результатами проведення електронних торгів (лот № 268238, протокол №322276 від 19 березня 2018 року) 26.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРС ГРУП (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКО-ТЕРН ), як покупцем, та відповідачем, як продавцем, був укладений Договір №1 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором передати покупцю Актив, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором оплатити та прийняти Актив.

Актив - зерно кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складською квитанцією №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014]; складською квитанцією №699 від 23.11.2017 між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689].

У відповідності до п. 3 Договору місце знаходження Активу: м. Полтава, вул. Павленківська, 24 (Хорольська дільниця: Полтавська обл., м. Хорол, вул. Вокзальна,1), ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ 32284263) (далі - Зерновий склад).

З пункту 6 Договору вбачається, що право на реалізацію Активу належить продавцю відповідно до положень статей 1, 19, 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року №552/7979/17.

Відповідно до п.12 Договору, даний Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписаний представниками продавця та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна Активу визначена у Протоколі проведення електронних торгів № 322276 від 19 березня 2018 року та становить 500 000,00 грн. Сплата ціни Активу здійснена у повному обсязі до моменту укладення цього Договору (п.п.4, 5 Договору).

Як свідчать матеріали справи та сторонами не оспорюється, позивач перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 500 000,00 грн (копія платіжного доручення № 9 від 23.03.2018 року міститься в матеріалах справи).

Заперечення щодо розміру здійсненої оплати, строків її здійснення та порядку зарахування матеріали справи не містять.

Відтак, встановлено свідчить про виконання позивачем як покупцем прийнятих на себе зобов`язання з оплати Активу.

У відповідності до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ч.1 ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Згідно з п.9 Договору всі права на Актив переходить від продавця до покупця в момент отримання покупцем складських квитанцій на Актив. З моменту набуття права власності на Актив покупець має право вимагати від зернового складу повернення йому Активу відповідно до законодавства України.

Приймання-передавання складських квитанцій здійснюється у момент підписання сторонами цього Договору та підтверджується Актом приймання-передавання, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) (п.2 Договору).

Так, на виконання умов Договору Актом приймання-передавання від 26 березня 2018 року, який є Додатком №1 до Договору, відповідачем як продавцем було передано позивачу як покупцю складські квитанції на зерно, а саме складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 70 000 кг №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД [бланк АЧ №529014], та складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 64 776 кг №699 від 23.11.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД [бланк АЧ №269689].

Як зазначено в п.п.7, 8 Договору підписанням цього Договору покупець стверджує, що володіє достатньою інформацією про Актив, йому повідомлено про всі обмеження та обтяження щодо Активу. Покупець приймає Актив таким як він є, будь-які претензії щодо Активу у Покупця відсутні. Покупець повідомлений, що на момент укладення цього Договору Актив арештовано відповідно до ухвали Київського районного суду міста Полтава від 06 грудня 2017 року № 552/7979/17.

Аналогічні умови щодо надання покупцеві інформації про накладення арешту на Актив ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 06.12.2017 року у справі № 552/7979/17 та передання Активу в управління ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 року викладені в п.п. 2, 3 Акту приймання - передавання від 26.03.2018 року, підписаного сторонами без зауважень.

Згідно з п.22 Порядку № 719 право власності на Активи переходить до переможця електронних торгів з моменту укладення договору купівлі - продажу активів.

Як свідчать матеріали справи, листом від 16.04.2018 року позивач як власник Активу звернувся до ТОВ Кононівський елеватор з пропозицією щодо переукладення договору зберігання придбаного зерна кукурудзи на основі отриманих складських квитанцій з 26.03.2018 року, тобто з моменту набуття прав власності на майно згідно умов Договору.

Проте, за результатами розгляду вказаного звернення листом №31 від 24 квітня 2018 року ТОВ Кононівський елеватор повідомило позивача, що придбана ним кукурудза обтяжена правами третіх осіб, а саме правом притримання, зареєстрованим у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №16695872 за ТОВ "Кононівський елеватор" як зерновим складом у зв`язку з наявністю у ТОВ Союз-Європа ЛТД заборгованості за його зберігання в сумі 152 378,10 грн, яка виникла на підставі договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 07/07/ОХ від 07.07.2017 року.

Крім того, зі змісту вказаного листа ТОВ Кононівський елеватор" позивачем було отримано інформацію, що передані йому відповідачем бланки складських квитанцій є другими примірниками, які зберігаються зерновим складом та не є підставою для видачі зерна, та, окрім того, були вилучені у елеватора в межах кримінального провадження в порядку тимчасового доступу.

У відповідності до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі- продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки укладений між сторонами за результатами електронних торгів Договір не містить строку виконання обов`язку продавця передати товар (зерно) - Актив, відтак відповідач повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення покупцем-позивачем відповідної вимоги.

Так, позивач звернувся до відповідача листом №12/05 від 12 травня 2020 року, який був отриманий останнім та зареєстрований за вхідним номером 1461/33-20, із вимогою щодо передачі придбаного за Договором Активу - зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006) у кількості 134 419 кг або повернення сплачених за Договором коштів в сумі 500 000,00 грн, а також про відмову від Договору у разі невиконання обов`язку із передачі Активу.

Проте, вказана вимога позивача залишилась без відповіді та задоволення, позивачеві не було передано Актив (зерно кукурудзи) та/або не було повернуто сплачені за нього грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, а також не вчинено жодних дій для сприяння в отриманні Активу.

В силу положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідальність за відмову продавця передати товар встановлено статтею 665 Цивільного кодексу України, за змістом якої, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

З огляду на встановлене вище та враховуючи вказані правові норми, позивач листом № 22/05 від 22 травня 2020 року направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору та повернення коштів за ним, факт надсилання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної від 23.05.2020 року №0813500697068 та опису вкладення від 23.05.2020 року.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, у даному випадку факт припинення правовідносин за Договором купівлі - продажу, тобто існуючої домовленості щодо передачі Активу відповідачем та його оплати позивачем, у зв`язку з відмовою останнього від Договору, є підставою для повернення вартості фактично здійсненої оплати за Актив у розмірі 500 000,00 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Крім цього, звертаючись до господарського суду з даним позовом додатково в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на факт не передання позивачу товарно-розпорядчих документів на Актив, а саме перших примірників складських квитанцій, виданих зерновим складом, як на додаткові підстави для розірвання спірного Договору, та зазначив, що зі змістом та усіма реквізитами вказаних бланків складських квитанцій покупець ознайомився тільки після їх отримання за актом приймання-передавання від 26.03.2018 року, тобто фактично після укладення та виконання ним умов Договору в частині здійснення оплати.

Також у поданому позові позивач наголосив, що як до, так і під час укладення Договору про наявність обтяження Активу правами третіх осіб у формі притримання позивач не повідомлявся, що, як зазначено позивачем в позовній заяві, додатково свідчить про допущені відповідачем як продавцем Активу порушення своїх зобов`язань за Договором, що є підставою для його розірвання, в тому числі шляхом односторонньої відмови та повернення безпідставно збережених коштів в сумі 500 000,00 грн, сплачених за таким Договором.

У відповідності до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору та/або його окремих положень матеріали справи не містять та учасниками справи не надано, а також будь-яких заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Під час проведення переддоговірної процедури (електронних торгів) укладення Договору та безпосереднього укладення правочину з відповідачем наявність у останнього правомочностей щодо реалізації такого активу та укладення відповідного Договору позивачем під сумнів не ставилась.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Згідно з ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Так, пунктом 9 Договору встановлено, що всі права на Актив переходять від продавця до покупця в момент отримання покупцем складських квитанцій на Актив. З моменту набуття права власності на Актив покупець має право вимагати від Зернового складу повернення йому Активу відповідно до законодавства України.

Відтак, сторонами в укладеному Договорі визначено момент переходу права власності на придбаний за Договором Актив та момент передачі Активу, а саме вручення товарно-розпорядчих документів - складських квитанцій на зерно.

Як визначено п.24 ч.1 ст.1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один з таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст.43 Закону України Про Зерно та ринок зерна в Україні якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 37 ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510 затверджено Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна (далі - Порядок № 510), відповідно до п. 2 якого бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Наразі, згідно п. 8 Порядку № 510 бланки складських документів (як і кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва) виготовляються в двох примірниках на спеціальному захищеному та високоякісному папері - оригінал і копія, які мають різні кольори.

Бланк складської квитанції розміщується на аркуші паперу формату А5 та повинен містити такі дані: 1) найменування зернового складу; 2) дату видачі квитанції; 3) серію та номер квитанції; 4) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи; 5) номер і дату накладної; 6) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна; 7) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно; 8) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує. Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи зернового складу (пункти 23 та 24 Порядку №510).

Як зазначено абзацом 4 пункту 38 Порядку №510 у разі втрати складської квитанції зерновий склад за письмовим зверненням поклажодавця видає новий бланк складської квитанції на основі копії, що залишається на зерновому складі.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2005 року № 247 затверджено опис бланків складських документів на зерно, згідно п. 8 якого перший та другий примірники кожного виду бланків складських документів на зерно мають однаковий дизайн, але відрізняються кольором. Перші примірники бланків складських документів на зерно мають такі кольори: складська квитанція на зерно - зелений. Другі примірники бланків складських документів на зерно мають такі кольори: складська квитанція на зерно - світло-помаранчево-сірий.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, передані за спірним Договором оригінали складських квитанцій: №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз- Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014]; №699 від 23.11.2017 року між ТОВ ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689], мають бланки світло-помаранчево-сірі, а відтак вони є другими примірниками (копіями) складських квитанцій.

У відповідності до ст. 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1569 (далі - Порядок № 1569) встановлено, що реєстр складських документів на заставне зерно та заставного зерна, прийнятого на зберігання, ведеться згідно з Порядком, затвердженим пунктом 1 цієї постанови та з урахуванням особливостей, визначених Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1569 до реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

Статтею 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні закріплено, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Відтак, складський документ - складська квитанція оформляється зерновим складом у двох примірниках - бланк, що є оригіналом та копія, які мають різні кольори. При цьому, заповнений належним чином на відповідному бланку оригінал складської квитанції видається зерновим складом поклажодавцеві, а його другий екземпляр - копія, залишається у товарного складу з метою співставлення із оригіналом під час погашення складських документів.

Отже, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, товарно-розпорядчим документом (складським документом), який підтверджує зобов`язання зернового складу повернути зерно володільцеві такого документа є виключно бланк складської квитанції - її перший примірник, який видано зерновим складом, а не її копія, яка таким складом зберігається.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наданих ТОВ Кононівський елеватор доказів та пояснень, складські квитанції, що перебувають у володінні ТОВ Інко-Терн є другими примірниками складських квитанцій, а саме примірниками Зернового складу та підшивалися у книзі реєстрації з метою обліку зерна, що зберігалося на складі та не є документами, що пред`являються Зерновому складу для відвантаження зерна.

Зазначені складські квитанції на зерно кукурудзи в кількості 134 419 кг, зокрема бланки АЧ 529014 та АЧ 269689 (синього кольору) як оригінали було вилучено у ТОВ КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР в порядку тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 19.01.2018 року у справі №552/342/18, про що було складено відповідний протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, згідно письмових пояснень зберігача - ТОВ Кононівський елеватор станом на дату розгляду справи зерно кукурудзи третього класу у кількості 134 419 кг не перебуває на зберіганні у ТОВ Кононівський елеватор у зв`язку з його відвантаженням по вимозі володільця першого примірника складського документу - ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД .

При цьому у відповідності до п.3.4 Порядку № 510, згідно якого при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом; на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки Погашено , про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно, перші примірники складських квитанцій №567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ 529014) та №699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ №269689) були погашені в зв`язку з відвантаженням зерна, про що свідчать відповідні відмітки від 06.02.2019 року на їх бланках, та зберігаються в архіві елеватора.

Поряд із цим другі примірники складських квитанцій №567 від 25.10.2017 року (бланк АЧ 529014) та №699 від 23.11.2017 року (бланк АЧ №269689) залишились непогашеними у зв`язку з вилученням у кримінальному провадженні у зберігача та на даний час ТОВ Кононівський елеватор не повертались.

Як свідчать матеріали справи, що під час переддоговірної процедури (електронних торгів) укладення Договору, розміщений в інформаційному повідомленні про електронні торги проект Договору містив положення, що передаватися будуть саме складські квитанції, а не їх другі примірники (копії).

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України та умови п. 9 Договору, оскільки передані позивачеві як покупцю на підставі акту приймання - передавання складські квитанції є другими примірниками (копіями) складських квитанцій, та не підтверджують зобов`язання повернути зерно володільцеві такого документа, станом на час розгляду справи в суді відповідачем як продавцем не передано позивачу видані зерновим складом бланки (перші примірники) складських квитанцій: №567 від 25.10.2017 року між ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №529014] та №699 від 23.11.2017 між ТОВ ТОВ Кононівський елеватор (ЄДРПОУ: 32284263) та ТОВ Фірма Союз-Європа ЛТД (ЄДРПОУ: 20208889) [бланк АЧ №269689], колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не виконання відповідачем свого обов`язку за Договором щодо передачі Активу покупцю-позивачу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 р. у справі 910/2693/18).

Згідно з п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Також відповідальність за відмову продавця передати товар встановлено приписами статті 665 Цивільного кодексу України, за змістом якої у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.5 ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статтей 540, 651, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем як продавцем обов`язку щодо передання придбаного позивачем товару (Активу), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог розірвання укладеного між сторонами Договору №1 від 26 березня 2018 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 500 000,00 грн на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, які застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 по справі №910/5027/18.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України ).

За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Судом від 06.03.2018 по справі №910/13814/17.

Як встановлено вище, між сторонами існувала домовленість щодо передачі Активу - зерна кукурудзи відповідачем та його оплати позивачем.

В даному випадку позивач у своєму повідомленні від 22.05.2020 року фактично відмовився від Договору в односторонньому порядку, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з передачі товару - Активу, з огляду на що позивач наголошує на виникненні у нього прав вимагати повернення безпідставно набутого майна згідно ч.1 ст. 1212 Цивільного кодекс України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №910/9055/17, підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Враховуючи вищевикладене та оскільки встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для розірвання господарських правовідносин між сторонами, які базувались на Договорі № 1 від 26.03.2018 року, тому перераховані позивачем як переможцем торгів та покупцем грошові кошти за Актив - зерно кукурудзи 3 класу кормові потреби загальною вагою 134 419 кг, рік збирання врожаю 2017, в сумі 500 000,00 грн у розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України вважаються таким майном, правова підстава набуття якого (договір) відповідачем відпала, відтак поверненню позивачу підлягає вартість зазначеного майна в сумі 500 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/7389/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/7389/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/7389/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов