Ухвала

від 28.04.2021 по справі 922/30/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/30/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a>

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, у справі

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Харківської районної державної адміністрації, 2) Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, 2) Головного управління ДФС у Харківській області,

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 922/30/18, подана 19.04.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a>, Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/30/18. Суд апеляційної інстанції встановив, що повний текст оскаржуваного рішення від 13.03.2018 підписано 20.03.2018. Натомість апеляційну скаргу відповідач подав 25.03.2021, тобто зі спливом одного року з дня складення повного судового рішення. При цьому, за висновком суду, апелянтом не зазначені та матеріалами справи не підтверджені обставини пропуску строку, пов`язані з виникненням обставин непереборної сили.

Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незалежно від поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> в касаційній скарзі зазначило, що 30.03.2018 в межах строку на апеляційне оскарження передало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі №922/30/18 фізичній особі - підприємцю Іваненко Д. М. для поштового відправлення до суду. Проте з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається що рішення суду першої інстанції набрало законної сили та відсутні будь-які ухвали суду апеляційної інстанції щодо прийняття до провадження чи відмови у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> від 30.03.2018. Тому скаржник вирішив, що його апеляційна скарга була втрачена.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Тому колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 922/30/18 та відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 234 та пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a> на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 922/30/18.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі квитанцію від 19.04.2021 № 0.0.2095379962.1 про сплату судового збору на суму 2 270,00 грн, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ритейл-Парк"</a>.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак