Постанова

від 27.04.2021 по справі 922/2378/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2378/20

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 922/2378/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Коваль Г. Ю. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Самокиши В. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 (суддя Бринцев О. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (судді: Мартюхіна Н. О. - головуючий, Геза Т. Д., Плахов О. В.,) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про стягнення 1 235 186,20 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2020 року Харківська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - Банк) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1235186,20 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Банк, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,7526 га, кадастровий номер 6310136900:06:003:0040, по проїзду Садовому, 2-А у м. Харкові (далі - земельна ділянка), належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, в період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе за рахунок Ради як власника земельної ділянки безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2020, залишеним без зміни постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що внаслідок використання Банком спірної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Рада була позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд першої інстанції, дослідивши здійснений Радою розрахунок безпідставно збережених коштів, встановив, що за основу цього розрахунку позивачем було взято Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,7526 га, кадастровий номер 6310136900:06:003:0040, по проїзду Садовому, 2-А у м. Харкові від 18.03.2020 № 2533, виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), а саме з якого саме моменту плата за землю набуває статусу податкового зобов`язання та підпадає під сферу регулювання ПК України, зазначаючи про те, що взагалі відсутнє правове врегулювання питання обов`язку та порядку справляння плати за землю, статусу такого платежу саме в період з моменту набуття особою права користування земельною ділянкою шляхом придбання розташованої на ній будівлі чи споруди до моменту оформлення у встановленому законом порядку права власності чи користування (оренди) такої земельної ділянки.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Рада у відзиві на касаційну скаргу Банку просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 922/2378/20 та призначено розгляд справи на 27.05.2021.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.04.2021 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А. та запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б. визначено у справі № 922/2378/20 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Могил С. К.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.04.2021 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Могила С. К. визначено у справі № 922/2378/20 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Волковицька Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. "Б-1" площею 12,5 м 2 , літ. "В-1" площею 68,8 м 2 , літ. "А-2" площею 2 238,3 м 2 м по проїзду Садовому, 2-А у м. Харкові належать на праві приватної власності Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк").

10. Право власності на зазначені будівлі зареєстровані за АТ "Укрсоцбанк" в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 08.07.2020 № 215361917.

11. Відповідно до запису від 03.12.2019 № 10681120104002827 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу АТ "Укрсоцбанк".

12. Наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією підтверджено, що Банк є правонаступником юридичної особи АТ "Укрсоцбанк".

13. За змістом пункту 1.2. Статуту Банку, затвердженого рішенням Спільних загальних зборів акціонерів Банку та АТ "Укрсоцбанк" від 21.11.2019 на підставі протоколу № 1/2019, Банк є правонаступником всього майна, прав та зобов`язань АТ "Укрсоцбанк" на підставі передавального акта та рішення загальних зборів акціонерів Банку, відповідно до якого до Банку були передані все майно, права і зобов`язання АТ "Укрсоцбанк".

14. Листом від 13.12.2019 № 117788-13-Б/Б Банк звернувся до Ради, в якому просив внести зміни до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:06:003:0040, в частині зміни орендаря з Багатопрофільної приватної фірми "Виробниче об`єднання "Промтехсервіс" на Банк.

15. У відповідь на зазначений лист Рада повідомила Банк, що оскільки дія договору оренди землі від 15.12.2004 № 69109/04 закінчилась 12.06.2012 та земельну ділянку передано від Багатопрофільної приватної фірми "Виробниче об`єднання "Промтехсервіс" до земель запасу міста, неможливо оформити угоду про заміну сторони цього договору.

16. В подальшому Банк направив Раді лист від 30.01.2020 № 10269-13-Б/Б, в якому просив надати в оренду терміном на 5 років земельну ділянку, кадастровий номер 6310136900:06:003:0040, цільове призначення 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2-А.

17. У відповідь на зазначений лист Рада повідомила Банк, що надання в оренду зазначеної земельної ділянки з цільовим призначенням "03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури" можливо після внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення.

18. Договору оренди спірної земельної ділянки між Радою та Банком у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не було укладено.

Розрахунок розміру безпідставно збережених Банком коштів у розмірі орендної плати здійснювався Радою на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по проїзду Садовому, 2-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:06:003:0040) від 18.03.2020 №2533, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а також листа Офісу великих платників податків ДПС України від 03.06.2020 № 3413/9/28-10-54-18.

Позиція Верховного Суду

19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Тобто особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

21. Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дія попереднього договору оренди землі від 15.12.2004 № 69109/04 закінчилася 12.06.2012 та спірну земельну ділянку було передано до земель запасу міста.

Тобто, в силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу не може перейти право оренди земельної ділянки, яке вже припинилося у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці.

22. Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

23. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

24. Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

25. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

26. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

27. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

28. Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

29. Судами встановлено, що Банк набувши у власність нерухоме майно, документально не оформив користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 та не уклав з Радою відповідний договір оренди земельної ділянки. Тобто у цей період відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

30. Таким чином, враховуючи предмет позову, а саме стягнення з відповідача як фактичного користувача земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити власнику земельної ділянки за користування нею, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що цей спір є приватно-правовим і Рада є належним позивачем, оскільки є власником земельної ділянки та має право отримувати плату за її використання.

31. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача плати за землю, тому до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ПК України, відповідно до норм якого стягнення податкових боргів є виключною компетенцією податкових органів, що здійснюється в порядку, передбаченому виключно податковим законодавством. При цьому, на думку скаржника, ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано питання підстав та порядку справляння плати за землю без оформлення права на її використання та не визначено статусу таких платежів. Колегія суддів відхиляє зазначені посилання скаржника з огляду на таке.

32. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

33. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

34. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

35. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

36. Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що Банк у заявлений позивачем період з 01.01.2020 по 30.06.2020 використовував спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачував орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

37. За таких обставин, Банк (набувач) не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

38. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

39. Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

40. Разом з тим предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб`єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування Рада, яка діє як представник власника (територіальної громади м. Харкова) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

41. Таким чином, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного суду колегія суддів не вбачає. Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та інші наявні у справі докази в їх сукупності, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

42. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

43. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права (пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України) у подібних правовідносинах, водночас наведені вище обставини виключають скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави, оскільки суди попередніх інстанцій саме таким чином і застосували зазначені норми матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушень норм процесуального права.

46. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Зважаючи на те, що передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак касаційну скаргу Банку необхідно залишити без задоволення, позаяк наразі відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України у подібних правовідносинах жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

48. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови.

Висновки про застосування норм права

49. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

Розподіл судових витрат

50. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 922/2378/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Н. О. Багай

Н. О. Волковицька