Ухвала

від 27.04.2021 по справі 554/10751/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 554/10751/19

провадження № 61-6096ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 18 грудня 2020 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., у справі за позовом ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Героїв Сталінграду, 3 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Тарасівська сільська рада Зінківського району Полтавської області, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання добудови самочинною та її знесення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Героїв Сталінграду, 3 (далі - ОСББ Героїв Сталінграду, 3 ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Тарасівська сільська рада Зінківського району Полтавської області, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання добудови самочинною та її знесення.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створено ОСББ Героїв Сталінграду, 3 . Власником сусідньої квартири в„– 37 є ОСОБА_1 . У квітні 2018 року відповідачка у вестибюлі 8-го поверху 11-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_3 , здійснила добудову до своєї квартири, тим самим збільшила загальну площу своєї квартири в„– 37 за рахунок приєднання частини вестибюлю та зменшення площі місця загального користування співвласників. Вказана добудова побудована з істотним порушенням будівельних та протипожежних норм, порушує як права ОСББ в цілому, так і ОСОБА_2 . У травні 2018 року

ОСОБА_1 замовила проведення технічної інвентаризації квартири в„– 37 із позначенням змін, які відбулися та на підставі цих документів звернулася до Шевченківської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання дозволу на перепланування та реєстрацію як об`єкта нерухомості. 12 червня 2018 року виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради дозволив ОСОБА_1 зареєструвати як об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею

135,9 кв. м, житловою площею 55,1 кв. м. До перепланування загальна площа квартири складала 124,4 кв. м, житлова площа 47,2 кв. м, тобто площа квартири збільшилася на 11,5 кв. м. 20 червня 2018 року вищевказані зміни зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Дана прибудова перешкоджає безпечній евакуації людей та матеріальних цінностей, а також роботі аварійно-рятувальних служб. На підставі звернення голови ОСББ, рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради

від 14 серпня 2018 року № 177 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 червня 2018 року № 120 про надання ОСОБА_1 дозволу на реєстрацію перепланування квартири АДРЕСА_4 , а саме виключено слова коридор (1) площею 7, 0 кв. м . Висновком експертно-будівельного дослідження

від 16 листопада 2018 року № 93 встановлено, що проведена добудова не відповідає будівельним нормам; дозвільних документів на проведення добудови власники квартири в„– 37 не мають, до голови ОСББ та до Полтавського БТІ Інвентаризатор не зверталися; документи, що надають право на будівельні роботи, відсутні. Вказували, що рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради прийнято без встановлення суттєвих обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення, що призвело до незаконної реєстрації даного об`єкта нерухомості.

Посилаючись на наведене, позивачі просили:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 червня 2018 року № 120 про надання дозволу на реєстрацію перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_4 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 20 червня 2018 року за індексним номером № 41705200, прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А.;

- визнати самочинною добудову до квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 , площею

11,6 кв. м, та знести дану добудову площею 11,6 кв. м за рахунок ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 , ОСББ Героїв Сталінграду, 3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12.06.2018 року № 120 про надання дозволу на реєстрацію перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_4 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером від 20 червня 2018 року № 41705200 прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А.

Визнано самочинною добудову до квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 , площею 11,6 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести добудову до квартири АДРЕСА_4 , площею 11,6 кв. м, за власний рахунок.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що добудова до квартири АДРЕСА_4 , площею 7,0 кв. м здійснена ОСОБА_1 за рахунок вестибюлю, який належить іншим співвласникам будинку, без відповідних дозвільних документів та отримання згоди співвласників будинку, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 червня 2018 року № 120 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на реєстрацію перепланування квартири АДРЕСА_4 прийнято з порушенням частини другої статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (далі - Правила користування), а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Також скасуванню підлягає і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 20 червня 2018 року за індексним номером № 41705200 прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А. на підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 червня 2018 року № 120.

Задовольняючи позовні вимоги про знесення самочинної добудови, суд виходив з того, що співвласники будинку АДРЕСА_3 заперечують проти визнання права власності на нерухоме майно (добудову до квартири) за ОСОБА_1 , тоді як така добудова здійснена за рахунок спільного майна співвласників жилого будинку, чим порушені їхні права, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 , ОСББ Героїв Сталінграду, 3 про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та знесення добудови задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером від 20 червня 2018 року№ 41705200 прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести добудову до квартири АДРЕСА_4 , площею 7 кв. м. за власний рахунок.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку, серед іншого, є приміщення загального користування. Таким чином, вестибюль 8-го поверху будинку АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю власників квартир у цьому будинку, у тому числі й позивача ОСОБА_2 . Ураховуючи, що ОСОБА_1 самовільно розпорядилася спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, позовні вимоги про знесення добудови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 14 серпня 2018 року виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради прийнято рішення № 177, яким приміщення коридору (1), площею 7 кв. м, виключено зі складу квартири в„– 37 , перепланованої ОСОБА_1 , а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 червня 2018 року за індексним номером № 41705200 прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А., підлягає скасуванню.

Місцевий суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 376 ЦК України, яке врегульовує питання визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, тоді як спір між сторонами не стосується визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво. Факт самочинного будівництва коридору (1), площею 7 кв. м, входить до предмета доказування, проте не може бути самостійною позовною вимогою.

Урахувавши, що рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у

м. Полтаві ради від 12 червня 2018 року № 120 було змінено рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 14 серпня 2018 року № 177, відсутні підстави вважати, що рішенням органу місцевого самоврядування порушені права та інтереси позивачів. До того ж оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування стосується як здійснення добудови, так і перепланування всередині квартири, які позивачами не оспорюються.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 18 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 16 березня 2021 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що у квітні 2018 року вона вирішила здійснити перепланування квартири, у зв`язку з чим звернулася до голови ОСББ, зібрала підписи мешканців будинку АДРЕСА_3 , які не заперечували проти перепланування квартири та реєстрації такого перепланування. 12 червня 2018 року їй надано дозвіл на перепланування та реєстрацію здійсненої добудови, 20 червня 2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію та внесено зміни щодо площі її квартири. Вважає, що право власності на нерухоме майно у неї виникло на підставі статті 331 ЦК України, як на новостворене майно. Крім того, знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суди попередніх застосували норми права без урахування висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, та неодноразово підтриманою касаційним судом у постановах від 06 вересня

2017 року у справі № 6-1721цс16, від 10 квітня 2019 року у справі

№ 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц,

від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 643/5812/18-ц,

від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 646/5904/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19,

від 12 січня 2021 року у справі № 295/4154/18.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору дарування

від 28 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 лютого

2014 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 124,4 кв. м., житловою площею

47,2 кв. м, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 травня 2014 року

№ 21265463.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 здійснила добудову до квартири АДРЕСА_4 за рахунок вестибюлю 8-го поверху, площею

7,0 кв. м, а також переобладнала балкон.

12 червня 2018 року виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради прийняв рішення, яким надав дозвіл ОСОБА_1 , власниці квартири

АДРЕСА_4 , зареєструвати як об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_4 у складі приміщень: кімната (3) площею 27, 8 кв. м, кімната (4) площею 13,0 кв. м, кімната (5) площею 14,3 кв. м, коридор (1) площею 6,2 кв. м, гардеробна (1-а) площею 4,1 кв. м, кухня (2) площею 30,0 кв. м, санвузол (6) площею 9,9 кв. м, передпокій (7) площею 18,6 кв. м, комора (8) площею 5,0 кв. м, коридор (1) площею 7,0 кв. м .

20 червня 2018 року на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, державним реєстратором Тарасівської сільської ради, Полтавської області Манойло Н. А. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 135,9 кв. м, житловою площею 55,1 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 червня 2018 року № 128309561.

14 серпня 2018 року виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради прийнято рішення № 177, яким приміщення коридору (1), площею 7 кв. м, виключено зі складу квартири в„– 37 , перепланованої ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Зазначені положення кореспондуються з частиною першою статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає.

Допоміжні приміщення це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня

2006 року № 45 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проєктами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Судами встановлено, що вестибюль 8-го поверху 11-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_3 є спільним майном багатоквартирного будинку. Збільшуючи загальну площу своєї квартири в„– 37 за рахунок приєднання частини вестибюлю та зменшення площі місця загального користування співвласників, ОСОБА_1 здійснила добудову без відповідних дозвільних документів та згоди інших співвласників будинку. З витягу із протоколу № 2 позачергових загальних зборів від 10 травня 2018 року ОСББ Героїв Сталінграду, 3 убачається, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 111 осіб, проте лише 23 особи дали згоду на перепланування балкону. Доказів того, що сусіди надали згоду саме на добудову до квартири за рахунок спільного майна співвласників квартир не надано. Отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт також не встановлено.

Установивши, що ОСОБА_1 самовільно розпорядилася спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, зокрема здійснила добудову до належної їй квартири за рахунок вестибюлю, тим самим збільшила загальну площу квартири, суд першої інстанції, з яким у цілому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильно висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та знесення добудови за рахунок відповідачки.

Оскільки рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 14 серпня 2018 року № 177, приміщення коридору (1), площею 7 кв. м, виключено зі складу квартири в„– 37 , перепланованої ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 135,9 кв. м, житловою площею 55,1 кв. м, від 20 червня 2018 року за індексним номером № 41705200 прийняте державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н. А.

Доводи касаційної скарги в цілому є ідентичними доводам, що були викладені заявницею у її апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки судів. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснювати переоцінку доказів.

Перевіряючи наведені заявницею підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема посилання на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, та неодноразово підтриманою касаційним судом у постановах від 06 вересня 2017 року у справі

№ 6-1721цс16, від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 685/1537/17-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 643/5812/18-ц, від 10 червня 2020 року у справі

№ 127/11492/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 646/5904/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19, від 12 січня 2021 року у справі № 295/4154/18, Верховний Суд виходить з такого.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.

У справі № 6-180цс14 предметом спору були вимоги про знесення самочинно збудованого житлового будинку, у якій Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. .

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі

№ 6-1721цс16 зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу) .

У постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц, викладено висновок про те, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за змістом статті 376 ЦК України такі вимоги інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

У справі № 643/5812/18-ц Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про знесення самочинно побудованої прибудови, відшкодування моральної шкоди, виходив із недоведеності позивачем заявлених позовних вимог, зокрема порушення його прав самочинною прибудовою, оскільки вказана прибудова зведена у 2007 році, а позивач набув право власності на квартиру у 2014 році, а тому при зведенні прибудови його згода не вимагалась.

У справі № 646/5904/17 предметом спору були вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, в якій Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про знесення самочинно побудованої прибудови, виходив із недоведеності позивачкою заявлених вимог, зокрема наявності перешкод у вільному розпорядженні належним їй майном та перешкоди у користуванні проїзною дорогою між житловим будинком та самочинно збудованою нежитловою будівлею

У справі № 641/2895/19 предметом спору були вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний стан для подальшого використання; у справі № 646/7646/16-ц - про визнання самочинним будівництва; у справі № 295/4154/18 - про встановлення факту здійснення самочинного будівництва, знесення прибудов збудованих без відповідних згод, дозволів і без належно затвердженого проекту за рахунок забудовників у зв`язку з порушенням законних прав співвласника будинку, відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням майна.

Наведене свідчить про те, що зазначена заявницею підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) не знайшла свого підтвердження при перевірці доводів касаційної скарги, оскільки у вказаних нею постановах предмет і підстави позову, а також встановлені судами фактичні обставини справи та застосовані норми матеріального праване є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суди повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили судові рішення, відповідно до висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах .

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня

2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Героїв Сталінграду, 3 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Тарасівська сільська рада Зінківського району Полтавської області, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання добудови самочинною та її знесення , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак