Ухвала

від 29.04.2021 по справі 455/523/21

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/523/21

Провадження № 1-кс/455/150/2021

У Х В А Л А

29 квітня 2021 року м. Старий Самбір

Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021142330000012 від 13.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42021142330000012, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2021 року.

Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №42021142330000012 від 13 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України.

13.04.2021 року у відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області скеровано матеріали з Самбірської окружної прокуратури за фактом службового підроблення посадовими особами органів місцевого самоврядування Торчиновицької сільської ради рішень сесій про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , який згідно рішення Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області обраний на посаду сільського голови Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, яку обіймав до 2015 року та був службовою особою органу місцевого самоврядування.

25.06.2004 року відбулось засідання 9 сесії 4 скликання Торчиновицької сільської ради, на якій рішення про передачу безоплатно громадянину ОСОБА_5 у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд не приймалося, водночас зазначене рішення не виносилось на голосування, проте ОСОБА_4 , умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5 склав, підписав та скріпив відтиском круглої гербової печатки Торчиновицької сільської ради, завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: рішення (без номеру) від 25.06.2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку площею 0,1134 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, незважаючи на те, що 25.06.2004 року зазначене рішення на сесії Торчиновицької сільської ради не виносилось на голосування та відповідно не приймалось. В подальшому відділом у Старосамбірському районі Головного управління держгеокадастру у Львівської області незаконно погоджено технічну документацію із землеустрою та видано державний акт на право власності на земельну ділянку, чим завдано значної шкоди державі.

Відповідно до Державного акту серії ЯГ №056693 від 07.08.2006 року, (кадастровий номер: 4625187400:09:002:0010) на земельну ділянку площею 0,1134 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 право власності на таку передано ОСОБА_5 .

З метою попередження незаконного відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування по кримінальному провадженні, у відповідності до вимог ст.ст. 132,170-173 КПК України, накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4625187400:09:002:0010 площею 0,1134 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому звертаю увагу, що згідно з змістом ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на такі речі не має значення у володінні, розпорядженні та користуванні, якої особи вони перебувають на момент вирішення питання про їх арешт.

Просить постановити ухвалу про накладення арешту, шляхом заборони відчужувати зазначену в клопотанні земельну ділянку із кадастровим номером 4625187400:09:002:0010, площею 0,1134 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Враховуючи те, що існує реальна загроза відчуження даної земельної ділянки, зміни або знищення речей чи документів, зазначених у клопотанні, просить, відповідно до вимог ст.172 КПК України розглянути дане клопотання без виклику особи, у володінні якої, знаходиться земельна ділянка. Розглянути подане клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42021142330000012 від 13.04.2021, без участі прокурора, а також без застосування технічних засобів фіксації інформації.

Правова кваліфікація ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в клопотанні просить розглядати клопотання без участі прокурора та без фіксації технічними засобами.

У відповідності до положень ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України слідчий суддя приходить до переконнаня що клопотання прокурора необхідно розглядати без повідомлення власника майна так як це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.107 КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, ознайомившись із документами долученими до клопотання, дослідивши їх, встановив, що слідчим відділом Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 13.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142330000012, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.

Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Вирішуючи питання доцільності заборони відчуження майна, визначеним у клопотанні прокурором, слідчий суддя виходить з обставин провадження, а також необхідності втручання в права та інтереси власника та володільця майна.

На переконання слідчого судді, заборона відчуження майна виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання, а саме: витягу з ЄРДР №42021142330000012 від 13.04.2021 року, рішення 9 сесії 4 демократичного скликання Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 25.06.2004 року №б/н, Державного Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №056693 від 04.08.2006 року, висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, повідомлення про підозру від 23.04.2021 року, протоколу допиту підозрюваного, постанови про визнання речовим доказом від 26.04.2021 року, з метою забезпечення збереження речового доказу до завершення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, запобігання можливості його відчуження, на переконання слідчого судді, виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4625187400:09:002:0010, площею 0,1134 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , шляхом заборони права власнику на її відчуження.

Ухвала про арешт майна виконується негайно прокурором.

Виконання ухвали покласти на прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ..

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1