Рішення

від 04.06.2020 по справі 826/7685/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 826/7685/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві, за участю третіх осіб - Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Деснянського районного суду м. Києва (далі - відповідач-1), територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві (далі - відповідач-2), за участю третіх осіб - Державної судової адміністрації України (далі - третя особа-1), Державної казначейської служби України (далі - третя особа-2), в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування і не виплати позивачу при виході у відставку вихідної неоподатковуваної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат (суддівської винагороди) за останньою посадою відповідно до частини 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції, діючій до 27.03.2014; зобов`язати відповідача-1 видати наказ про виплату позивачу суддівської винагороди; зобов`язати відповідача-2 нарахувати і виплатити позивачу суддівську винагороду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Аблов Є.В.) від 27.07.2017 відкрито провадження у справі.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2019 №230 адміністративну справу №826/7685/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.05.2019 справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачами необґрунтовано та всупереч положень законодавства відмовлено у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, на підставі частини 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції, діючій до 27.03.2014.

Державною судовою адміністрацією України подано заперечення та відзив на позов, у яких зазначено, що питання щодо права позивача на отримання вихідної допомоги регулюється Законом України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ, який станом на дату звернення позивача із заявою про відставку, не містив положень про виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва, встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ про звільнення суддів відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України суддю Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку.

На підставі постанови Верховної Ради України та заяви позивача про відставку, відповідачем-1 видано наказ від 03.10.2016 №150-ос-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду м. Києва.

Позивачем зазначено про те, що при його звільненні не вирішено питання про нарахування та виплати вихідної допомоги.

У зв`язку із цим, позивачем направлено до відповідачів і третьої особи-1 заяву від 23.01.2017 щодо виплатити йому, як судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача відповідачем-2 та третьою особою-1 повідомлено, що виплата вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що передбачалася частиною 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ, діючим законодавством не передбачено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на положення частини 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ (в редакції, яка діяла до 27.03.2014), якими передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Та посилалась на те, що законодавець протиправно позбавив суддів гарантованого права на отримання вихідної допомоги у зв`язку із відставкою.

Суд вважає наведені доводи позивача необгрунтованими, з огляду на наступне.

Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 №1166-VII набрав чинності 01.04.2014. Пунктом 28 розділу II даного Закону статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів виключено.

Таким чином, з 01.04.2014 виплата вихідної допомоги суддям, які виходять у відставку, не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі №1-7/9 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, редакція статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів , на яку посилається позивач, діяла до дати втрати нею чинності, а саме до 27.03.2014. В свою чергу спірні правовідносини, а саме звільнення ОСОБА_1 з посади судді відбувались у 2016 році.

Згідно позиції Конституційний суд України, викладеної в рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ, крім положень, зазначених в пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІI з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ.

Таким чином, у відповідності до наведеної норми, права, обов`язки та гарантії позивача, в тому числі при виході у відставку, визначаються саме Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ.

Станом на дату ухвалення Верховною Радою України постанови від 22.09.2016 №1600-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду м. Києва, Закон України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ не містив положень, що передбачали виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідачами обґрунтовано не здійснено нарахування і виплату позивачу вихідної допомоги на підставі положень статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції, яка діяла до 27.03.2014.

Як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.12.2019 №802/548/17-а, від 25.07.2019 №818/98/17.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1: Деснянський районний суд м. Києва (код ЄДРПОУ 02896779, адреса: 02225, м. Київ, вул. В. Маяковського, 5В).

Відповідач-2: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві (код ЄДРПОУ 26268059, адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26).

Третя особа-1: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Третя особа-2: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Суддя Н.М. Клименчук