Постанова

від 28.04.2021 по справі 340/3764/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3764/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Помічнянського комбінату комунальних підприємств на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Жук Р.В.) у справі №340/3764/20 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Помічнянського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Помічнянського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно - господарські санкції в розмірі 62537,50 грн. та пені у розмірі 1838,97 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач використовує найману працю, однак ним не дотримано нормативу кількості робочих місць для працюючих інвалідів, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем дотримано нормативну кількість робочих місць для працюючих інвалідів у 2019 році. Достовірність факту звітування про попит на робочу силу (для працевлаштування особи з інвалідністю), за формою 3-ПН, підтверджується довідками Добровеличківської райфілїї Кіровоградського облцентру зайнятості, на заявлену вакансію на працевлаштування видавалися два направлення, але особи відмовилися, безпосередньо при отриманні направлень. Протягом 2019 року особи з інвалідністю безпосередньо (самостійно) не зверталися до відповідача з питаннями працевлаштування, також не зверталися такі особи до відповідача і по направленнях державної служби зайнятості. Про можливі відомі позивачу факти щодо відмови відповідачем особам з інвалідністю, які можливо самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, позивач не наводив. Отже, відстуні підстави вважати, що відповідач порушив вимоги щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році, а тому стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій не відповідає закону.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Помічнянським комбінатом комунальних підприємств не своєчасно подав звіт 31.08.2020 норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю не виконується, підприємство самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції в строк до 16.04.2020 року, тому станом на 09.09.2020 р. за ним рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій до відділення на суму 62537,50 грн.

Як вбачається зі Звіту за формою 10-ПІ №73 від 31.08.2020 року в 2019 році на підприємстві особи з інвалідністю не працювали.

Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу: - 16 х 0,04 = 1 робоче місце.

Кількість не зайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю складає: 1 робоче місце.

Згідно звіту середньорічна заробітна плата у відповідача у 2019 р. становила:

- 1000600,0 : 16 = 62537,5 а кількість робочих місць, на яких не працевлаштовані особи з інвалідністю - 1 робоче місце, тому нарахована позивачем адміністративно-господарські санкції у сумі 62537,5 грн. (62537,5 х 1 - 0).

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується Звітом за формою 10-ПІ №73 від 31.08.2020 року та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (Додаток № 2).

Розмір пені у сумі 1838,97 грн. підтверджується розрахунком пені на суму по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений строк пені та адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості, визначеній згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відповідачем суду не надано суду доказів виділення та створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації її працевлаштування, інших доказів, які б свідчили про повне виконання ним своїх обов`язків щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

На підставі ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

На підставі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

В контексті прийнятого Закону України Про зайнятість населення та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі №819/639/17, від 28 травня 2019 у справі № 820/2287/17.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно з встановленим нормативом, у 2019 році у відповідача було одне робоче місце для підсобного робітника, для працевлаштування на ньому особи з інвалідністю, яке створене (відведене) раніше наказом від 29.12.2017 року № 16.

Дана посада підсобного робітника відображена і в штатному розписі відповідача на 2019 рік.

У період з 01 листопада 2018 року по 19 квітня 2019 року робоче місце підсобного робітника, створене для особи з інвалідністю, було зайняте працівником ОСОБА_1 , особою з інвалідністю третьої групи, якого до відповідача працевлаштовано за направленням на працевлаштування № 11141809120001001 від 12.09.2018 року. Працівник ОСОБА_1 звільнився 19.04.2019 року за власним бажанням.

Після звільнення ОСОБА_1 , про вакантне робоче місце підсобного робітника, призначеного для особи з інвалідністю, у відповідності до вимог Наказу Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 р.. яким затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", відповідачем подано звіт до місцевого центру зайнятості 22.04.2019 року про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН (в коментарях до якого, в розділі II звіту указувалося, що місце призначене для осіб з інвалідністю) і такий звіт подавався відповідачем в подальшому щомісячно продовж травня - грудня місяців 2019 року.

Достовірність факту звітування про попит на робочу силу (для працевлаштування особи з інвалідністю), за формою 3-ПН, підтверджується довідками Добровеличківської районної філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, на заявлену вакансію на працевлаштування видавалися два направлення, але особи відмовилися, безпосередньо при отриманні направлень.

Протягом 2019 року особи з інвалідністю безпосередньо (самостійно) не зверталися до відповідача з питаннями працевлаштування, також не зверталися такі особи до відповідача і по направленнях державної служби зайнятості.

Крім того, відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом першої інстанції вищезазначеного враховано не було, а висновки суду викладенні у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Помічнянського комбінату комунальних підприємств задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі №340/3764/20- скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Помічнянського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак