Ухвала

від 29.04.2021 по справі 520/6346/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/6346/2020

адміністративне провадження № К/9901/14457/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,

УСТАНОВИВ:

ТОВ ИРИС звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0000693201 від 12.02.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0000703201 від 12.02.2020;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.03.2020 №56633-57.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року відкрито провадження у справі та встановлено, що позивачем пред`явлено вимогу, яка належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 26.03.2020 року №56633-57. Стягнуто на користь ТОВ ИРИС сплачену суму судового збору у розмірі 1051 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у задоволенні заяви представника ТОВ ИРИС про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області - залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 в частині задоволення позову про скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 26.03.2020 № 56633-57 - залишено без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 клопотання представника ГУ ДПС у Харківській області - задоволено. Замінено відповідача у справі з ГУ ДПС у Харківській області на ГУ ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ юридичної особи - ДПС України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ ИРИС задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000703201 від 12.02.2020 та в частині розподілу судових витрат.

Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ТОВ ИРИС до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020.

Стягнуто на користь ТОВ ИРИС за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3153 грн.

Стягнуто на користь ТОВ ИРИС за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000 грн.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 в іншій частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишено без змін.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ ИРИС задоволено частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 - скасовано.

Прийнято постанову, якою заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ ИРИС за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1875 грн.

08.02.2021 до Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №520/13081/19.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ ИРИС судові витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 5800 грн. В задоволенні іншої частини вимог представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 5 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. згадане вище рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , п. 45; згадане вище рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , п. 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, п. 32, від 2 листопада 2006 року; див. також Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia), № 18499/08, п. 29, від 7 липня 2015 року). 83.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (див. згадане вище рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , п. 36; згадане вище рішення у справі Козліца проти Хорватії , п. 33; згадане вище рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , п. 34, Добріч проти Сербії (Dobriж ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA) - РІШЕННЯ 35 v. Serbia), №№ 2611/07 та 15276/07, п. 54, від 21 червня 2011 року; та Йовановіч проти Сербії (Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, п. 48, від 2 жовтня 2012 року). 84.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , п. 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Аналіз доводів касаційної скарги не дає підстав суду касаційної інстанції для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не встановлено, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх