Постанова

від 26.04.2021 по справі 909/294/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Справа №909/294/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації, б/н від 29.01.2021 (вх. №01-05/453/21 від 01.02.2021),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 ( повне рішення складено 11.01.2021)

у справі №909/294/20 (суддя Максимів Т.В.)

за позовом: Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

до відповідача : Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

За участю представників:

від позивача - Луцишин І.В. - представник;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки державної власності у запропонованій позивачем редакції.

Позовна заява мотивована тим, що 02.05.2018 Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" звернулося до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з клопотанням про передачу земельної ділянки державної власності площею 11,4099 га, кадастровий номер 2624880901:01:004:0004 в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. За результатами розгляду цього клопотання, враховуючи те, що на цій земельній ділянці розташоване належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, Івано-Франківська обласна державна адміністрація 26.09.2018 прийняла рішення №549 "Про надання Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" земельної ділянки в оренду". Однак станом на 14.04.2020 договір оренди спірної земельної ділянки не укладений, оскільки відповідач безпідставно ухиляється від його підписання.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 в позові Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки державної власності площею 11,4099 га (кадастровий номер 2624880901:01:004:0004), яка розташована за межами населеного пункту с.Верхній Струтинь Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області відмовлено.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом ст.ст. 6 і 627 ЦК України свобода договору полягає у праві сторін вільно укладати договори, вибирати контрагентів і погоджувати умови договору. Позивач визначаючи предметом договору земельну ділянку площею 11,4099 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості площею 61,5 кв.м та 189,8 кв.м, порушив принципи справедливості, розумності та добросовісності, що по своїй суті є нормами прямої дії. Відтак, вимога позивача про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в запропонованій редакції до задоволення не належить.

Окрім того, суд зазначив, що оскільки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесений запис про накладення арешту на спірну земельну ділянку, відсутня можливість передачі такого майна у користування іншим особам та, як наслідок, державної реєстрації інших речових прав на нього.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що принцип свободи договору не є абсолютним, оскільки укладення договорів на загальних підставах із врахуванням принципу свободи договору має місце у випадках, коли відсутній прямий законодавчий обов`язок для сторони на укладення відповідного договору. Враховуючи те, що відповідач є власником об`єктів нерухомого майна, розміщених на земельній ділянці площею 11,4099 га (кадастровий номер 2624880901:01:004:0004), чинне законодавство передбачає обов`язкове укладення договорів оренди земельних ділянок державної власності із власником нерухомого майна, яке на них розміщене, спірна земельна ділянка сформована з ініціативи самого відповідача, який звернувся до позивача з клопотанням про передачу такої в оренду, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.09.2018 №549 про надання відповідачу земельної ділянки в оренду є чинним та обов`язковим для виконання, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, позивач вважає, що накладення арешту на земельну ділянку площею 11,4099 га (кадастровий номер 2624880901:01:004:0004) не є перешкодою для укладення договору оренди, оскільки розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.09.2018 №549 про надання відповідачу земельної ділянки в оренду видане до накладення арешту на земельну ділянку.

16.04.2021 до суду від Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що сторони при укладенні договору зобов`язані досягти згоди щодо всіх істотних умов договору, однак матеріалами справи підтверджується, що між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору - розміру орендної плати та площі орендованої земельної ділянки.

Окрім того, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на розпорядження земельною ділянкою, в тому числі і право пред`явлення позову про визнання укладеним договору оренди, оскільки в рамках кримінального провадження 12016090220000289 Рожнятівським районним відділом державної виконавчої служби Південного Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції України накладений арешт на спірну земельну ділянку із забороною розпорядження (відчуження).

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/294/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги ( подання доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі) - протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

24.02.2021 до суду від Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до 09.03.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відмовлено Івано-Франківській обласній державній адміністрації у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Разом з тим, вказаною ухвалою продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 ( подання доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі) до 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

16.03.2021 до суду від апелянта надійшла заява від 11.03.2021, до якої додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суддів-членів колегії Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д. розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №97 від 18.03.2021 було призначено проведення автоматизованої зміни складу суду для розгляду справи №909/294/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 замість суддів-членів колегії Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д. введено суддів-членів колегії Галушко Н.А. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 26.04.2021 .

В судове засідання прибула представник позивача.

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

23.04.2020 на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" поступило клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч.8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Оскільки клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не містять кваліфікованого цифрового підпису, що підтверджується довідкою начальника відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду, суд не оцінює таке як належно підписаний документ та не розглядає вказане клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Оскільки відповідач та третя особа належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, просила рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" на праві власності належать об`єкти нерухомого майна: адмінбудинок, А площею 61,6 кв.м, мехмайстерня, Б площею 189,8 кв.м, які розташовані за адресою Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Верхній Струтинь, вул. Заводська, 39.

02.05.2018 Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" звернулось з клопотанням до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про передачу земельної ділянки державної власності площею 11,4099 га, кадастровий номер 2624880901:01:004:0004 в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Розглянувши вказане клопотання, 26.09.2018 Івано-Франківська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження №549 "Про надання Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" земельної ділянки в оренду".

23.05.2019 позивач направив відповідачу для підписання два примірники договору оренди земельної ділянки, підписані головою Рожнятівської районної державної адміністрації, в редакції, що відповідає формі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

26.06.2019 відповідач направив на адресу позивача лист №58 з двома примірниками протоколу розбіжностей №1 до договору оренди землі, в якому не погодився з розміром орендної плати, запропонованим позивачем - 8 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміром пені - 2 відсотки несплаченої суми за кожен день прострочення сплати орендної плати та запропонував встановити ставку орендної плати у розмірі 1 відсоток від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та 0,5 відсотків - розмір пені.

17.07.2019 відповідач листом №71 повідомив позивача про фінансову неспроможність укласти договір оренди землі на запропонованих умовах, а також про необхідність поділу спірної земельної ділянки з поданням в подальшому клопотання про надання в оренду земельної ділянки площею 1,8 га.

26.07.2019 позивач направив на адресу відповідача лист, яким просив невідкладно укласти договір оренди земельної ділянки з дотриманням вимог земельного та податкового законодавства.

30.08.2019 районна державна адміністрація вдруге направила відповідачу для підписання два примірники проекту договору оренди землі, де запропонований розмір орендної плати становить 6 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки , а розмір пені - 0,5 % , з проханням надати відповідь у визначеному законом порядку (лист №322/01-038/010).

Листом №104 від 01.10.2019 відповідач повідомив позивача про фінансову неспроможність укласти договір оренди землі на всю кількість гектарів через великий розмір щорічної орендної плати, а також про намір звернення з клопотанням про поділ земельної ділянки з подальшим укладенням договору оренди земельної ділянки на 1га.

21.11.2019 районна державна адміністрація втретє направила на адресу відповідача підписані примірники проекту договору оренди земельної ділянки (лист №2115/01-004/002).

Як стверджує позивач, відповідач у встановлений строк примірник підписаного договору оренди землі не повернув, протокол розбіжностей не надав, чим порушив визначену законодавством процедуру врегулювання розбіжностей, які виникають при оформленні договірних відносин.

Враховуючи те, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів суперечить вимогам чинного законодавства України в частині набуття і реалізації права на землю, Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернулась до суду з позовом у даній справі.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №914/1087/18, від 13.08.2019 у справі №914/1087/18).

Частиною 3 статті 179 ГК України унормовано, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За змістом статей 1 і 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями чинного законодавства передбачено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу належать на праві власності об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці.

Відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду і 26.09.2018 Івано-Франківська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження №549 про надання Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" земельної ділянки державної власності площею 11,4099 га, кадастровий номер 2624880901:01:004:0004 в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Вказане рішення є чинним, докази його оскарження відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивач відповідно до вимог ст. 181 ГК України надіслав на адресу відповідача 23.05.2019 для підписання два примірники договору оренди земельної ділянки в редакції, що відповідає формі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

26.06.2019 відповідач направив на адресу позивача лист №58 з двома примірниками протоколу розбіжностей №1 до договору оренди землі, в якому не погодився з розміром орендної плати, запропонованим позивачем - 8 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміром пені - 2 відсотки несплаченої суми за кожен день прострочення сплати орендної плати та запропонував встановити ставку орендної плати у розмірі 1 відсоток від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та 0,5 відсотків - розмір пені.

30.08.2019 районна державна адміністрація вдруге направила відповідачу для підписання два примірники проекту договору оренди землі, де запропонований розмір орендної плати становить 6 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а розмір пені - 0,5 % , з проханням надати відповідь у визначеному законом порядку (лист №322/01-038/010).

Однак договір оренди земельної ділянки між сторонами не був укладений. Відмова відповідача від укладення договору мотивована занадто великим розміром орендної плати та площі орендованої земельної ділянки.

Згідно з приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до приписів статті 21 названого Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» ).

Отже, земельним законодавством передбачено обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» ).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» ).

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району №202/198-19 від 22.04.2019 та №57/0/198-20 від 23.01.2020 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 8 051 656,49 грн.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 27.06.2018 №311-14/2018 встановлено ставку земельного податку для земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами в розмірі 3% нормативної грошової оцінки.

Статтею 288 Податкового кодексу України унормовано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) (підпункт 288.5.1 пункту 288.5); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5).

Відтак, річний розмір орендної плати (6% від нормативної грошової оцінки землі) визначений позивачем відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України.

Щодо заперечень відповідача з приводу розміру земельної ділянки суд зазначає, що відповідач сам 02.05.2018 звернувся з клопотанням до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про передачу земельної ділянки державної власності площею 11,4099 га, кадастровий номер 2624880901:01:004:0004 в оренду строком на 49 років.

Розглянувши вказане клопотання, 26.09.2018 Івано-Франківська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження №549 "Про надання Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськторф" земельної ділянки в оренду".

Вказане розпорядження є чинним, оскільки не було скасовано та не було прийняте інше рішення про виділення земельної ділянки в іншому розмірі відповідачу.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі .укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (стаття 648 Цивільного кодексу України).

В надісланому відповідачу проекті договору позивачем визначену площу земельної ділянки, яка відповідає чинному розпорядженню Івано-Франківської обласної державної адміністрації №549 від 26.09.2018.

Стосовно доводів апелянта про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, судова колегія зазначає, що у даному випадку спонукання до укладення договору ґрунтується на вказівці закону (ст.ст. 123,124 ЗК України), який передбачає, що підставою користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності є договір оренди, а запропонований позивачем проект договору містить істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , відповідає чинному розпорядженню Івано-Франківської обласної державної адміністрації №549 від 26.09.2018 та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Враховуючи наведені вище обставини та беручи до уваги те, що свобода договору не є безмежною, суд апеляційної інстанції вважає безпідставною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог з покликанням на свободу договору. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.08.2019 у справі №914/1087/18.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на спірну земельну ділянку в рамках кримінального провадження 12016090220000289 Рожнятівським районним відділом державної виконавчої служби Південного Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції України накладений арешт із забороною розпорядження (відчуження). Вказане обтяження зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію обмеження 30.04.2020.

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

За змістом ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, арешт.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Оскільки наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого обтяження (арешту) спірної земельної ділянки виключає можливість держаної реєстрації права оренди такої, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наведених мотивів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Резолютивну частину оскаржуваного рішення слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20, виклавши її в редакції цієї постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 у справі №909/294/20 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.04.2021