Постанова

від 26.04.2021 по справі 915/1280/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 рокум. ОдесаСправа № 915/1280/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, С.В. Таран,

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Є.В. Щедров

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 (суддя Семенчук Н.О., м.Миколаїв, повний текст складено 08.02.2021)

у справі № 915/1280/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна»

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат»

про стягнення 711 021,60 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» збитків у розмірі 711021,60грн, які утворилися в результаті сплаченого та неповернутого забезпечувального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач не виконав умови укладених з позивачем договорів поставки від 02.06.2019 № 257/07-Д та від 10.06.2019 №275/07-Д щодо поставки аеродромних залізобетонних плит, наслідком чого стало невиконання позивачем своїх зобов`язань перед замовником - військовою частиною НОМЕР_1 по договорам про закупівлю від 04.07.2019 №143/19 та від 16.07.2019 № 167/19 та понесення збитків у вигляді сплаченого та неповернутого забезпечувального внеску у розмірі 711021,60грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 позов задоволено з огляду на доведеність складу цивільного правопорушення у даній справі належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021, Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати, в позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що понесені ним втрати майнового характеру у вигляді неповернутого забезпечувального внеску зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитих заходів були результатом порушення відповідачем зобов`язання, тобто у даному спорі відсутня наявність прямого причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо недопоставки товару та збитками у вигляді неповернутого позивачем забезпечувального внеску. В обґрунтування наведених доводів скаржником зазначено, що позивач, враховуючи явну неспроможність відповідача своєчасно поставити плити, міг закупити плита у інших суб`єктів господарювання і уникнути невиконання договорів про закупівлю з Військовою частиною НОМЕР_1 . Враховуючи, що відповідач не є монополістом в Україні з виробництва плит, впродовж трьох місяців (з першої поставки за графіком до кінцевого строку поставки), не дивлячись на те, що Товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» один договір поставки взагалі не виконувався, а інший виконувався частково, і неодноразові звернення та листи-претензії позивача залишалися без розгляду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» не здійснювалося належних дій із закупівлі плит у інших суб`єктів господарювання. Також апелянт, посилаючись на преюдиційність обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Вінницької області від 19.05.2020 у справі №902/106/20, яке набрало законної сили, вказав про встановлений факт не доведення Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» того, що невиконання останнім зобов`язань перед Військовою частиною НОМЕР_1 сталося не з його вини. У даному випадку позивач не здійснив належних дій, щоб уникнути невиконання своїх зобов`язань перед Військовою частиною НОМЕР_1 , та поніс додаткову відповідальність у вигляді неповернутого забезпечувального внеску.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи № 915/1280/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою суду від 02.03.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 у справі № 915/1280/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи № 915/1280/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

16.03.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа 915/1280/20.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 у справі № 915/1280/20; встановлено учасникам справи строк до 05.04.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.04.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

30.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» через засоби поштового зв`язку надіслало на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 01.04.2021. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна», як покупцем, укладено два договори поставки, а саме: від 02.06.2019 №257/07-Д та від 10.06.2019 №275/07-Д.

Відповідно до пункту 1.1. договору від 02.06.2019 №257/07-Д постачальник зобов`язався виготовити та поставити покупцеві конструкційні матеріали (плити аеродромні залізобетонні попередньо напружені ПАГ-18V, згідно ДСТУ Б В.2.6-137:2010). Згідно із пунктом 1.1. договору від 10.06.2019 №275/07-Д постачальник зобов`язався виготовити та поставити покупцеві конструкційні матеріали (плити аеродромні залізобетонні попередньо напружені ПАГ-14V, згідно ДСТУ Б В.2.6-137:2010).

У пунктах 1.2. договорів поставки сторонами узгоджено кількість товару, що підлягає поставці згідно із цими договорами, а саме: за договором від 02.06.2019 №257/07-Д 420 штук; за договором від 10.06.2019 №275/07-Д 450штук.

Відповідно до умов пункту 1.4. та 3.2. договору від 02.06.2019 №257/07-Д ціна за одиницю товару становить 12682,5грн., без ПДВ; відповідно до пункту 1.4. та 3.2. договору від 10.06.2019 №275/07-Д ціна за одиницю товару становить 10630,00 грн., без ПДВ. Ціна товару включає всі витрати з його виготовлення, транспортування до місця постачання та вивантаження.

У пунктах 4.1. договорів учасники узгодили, що поставка товару розпочинається постачальником після отримання письмової заявки покупця (допускається передача заявки факсом або електронною поштою). Постачальник після отримання заявки протягом одного робочого дня виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату.

Сума договору від 02.06.2019 №257/07-Д становить 6391980,00грн., з ПДВ (пункт 3.3. договору).

Сума договору від 10.06.2019 №275/07-Д становить 5740200,00грн., з ПДВ (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.2. договору від 02.06.2019 №257/07-Д визначено, що поставка товару здійснюється партіями з дотриманням графіка: до 08.08.2019р. 40 шт.; до 15.08.2019р. 75 шт.; до 22.08.2019р. 115 шт.; до 29.08.2019р. 155 шт.; до 05.09.2019р. 195 шт.; до 12.09.2019р. 235 шт.; до 26.09.2019р. 275 шт.; до 03.10.2019р. 315 шт.; до 10.10.2019р. 355 шт.; до 17.10.2019р. 395 шт.; до 25.10.2019р. 420 шт. (кількість поставлених плит зазначено з наростаючим підсумком).

Пунктом 4.2. договору від 10.06.2019 №275/07-Д визначено, що поставка товару здійснюється партіями з дотриманням графіка: до 08.08.2019р. 40 шт.; до 15.08.2019р. 80 шт.; до 22.08.2019р. 120 шт.; до 29.08.2019р. 160 шт.; до 05.09.2019р. 200 шт.; до 12.09.2019р. 250 шт.; до 26.09.2019р. 300 шт.; до 03.10.2019р. 340 шт.; до 10.10.2019р. 380 шт.; до 17.10.2019р. 420 шт.; до 25.10.2019р. 450 шт. (кількість поставлених плит зазначено з наростаючим підсумком).

Кінцевий строк поставки загальної кількості товару за даними договорами є 25.10.2019р. включно. Постачальник має право за погодженням з покупцем здійснити дострокову поставку товару (пункт 4.3 договорів).

Розділом 5 договорів його учасники встановили порядок розрахунків.

Так, розрахунки між покупцем і постачальником, згідно договорів, здійснюються на умовах: попередньої оплати в розмірі вартості 75 одиниць замовленого товару, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 75 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 115 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 155 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 195 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 235 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 275 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 315 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 355 одиниць замовленого товару на склад покупця; попередньої оплати в розмірі вартості 40 одиниць замовленого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника по факту поставки 395 одиниць замовленого товару на склад покупця.

Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання видаткової накладної (пункти 6.2. договорів).

У випадку порушення умов договору сторона несе відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України (пункти 8.1. договорів).

При невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов`язань за договором постачальник відшкодовує покупцю завдані збитки в повному обсязі понад штрафні санкції (пункти 8.8. договорів).

На підставі виставленого відповідачем рахунку №254 від 03.07.2019 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату на загальну суму 1141425,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 524 від 05.07.2019, № 1590 від 09.07.2019 та № 1592 від 10.07.2019 з призначенням платежу: «Оплата рахунку №254 від 03.07.2019 за плити аеродромні ПАГ-18V»(а.с. 22-24).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 02.06.2019 №257/07-Д та договором від 10.06.2019 № 275/07-Д, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про розірвання договорів поставки та стягнення з відповідача збитків, штрафних санкцій та пені.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2020 у справі № 915/11/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» задоволені в повному обсязі, розірвано укладений між ними договір поставки від 02.06.2019 № 257/07-Д та договір поставки від 10.06.2019 №275/07-Д та стягнуто на користь позивача 950085,00грн. заборгованості за недопоставку товару за договором поставки, 296770,50 грн. пені, 114142,50 грн. штрафу.(а.с. 25-35).

У рішенні Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2020 у справі № 915/11/20 встановлено, що відповідач, отримавши від позивача кошти за договором №257/07-Д, свої зобов`язання виконав частково та за іншим договором - №275/07-Д, поставивши позивачу у жовтні 2019 року 15 плит ПАГ-14V на суму 191340,0 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №748 від 22.10.2019р., №749 від 22.10.2019р. та №750 від 22.10.2019р. Зобов`язання з поставки плит ПАГ-18V за договором №257/07-Д відповідачем не виконані.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТП-Україна» (постачальником) укладено два договори про закупівлю товару, а саме: від 04.07.2019 №143/19 та від 16.07.2019 №167/19 про закупівлю плит залізобетонних ПАГ-18V в кількості 420шт. на загальну суму 7400232,00 грн. та ПАГ-14V в кількості 450шт. на загальну суму 6820200,00 грн. Договори підписані та скріплені печатками сторін (а.с. 36-55).

Підставою закупівлі у пункті 1.5. договорів визначено «Річний план закупівель на 2019 рік. Військова частика НОМЕР_1 . Код ЄДРПОУ 24981451», затверджений рішенням тендерного комітету від 27.12.2018 №1231 (зі змінами).

У пункті 1.6. договорів зазначено, що підставою для укладення договору від 04.07.2019 №143/19 є протокольне рішення тендерного комітету від 25.06.2019 №1450, а договору від 16.07.2019 №167/19 - протокольне рішення тендерного комітету від 03.07.2019 №1463.

За змістом пунктів 1.1. вказаних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» зобов`язалося у 2019 році поставити Військовій частині НОМЕР_1 плити залізобетонні попередньо напружені ПАГ - 18V та ПАГ - 14V для аеродромного покриття (код за ДК 021:2015-44110000-4 Конструкційні матеріали), а Військова частина НОМЕР_1 зобов`язалась прийняти та оплатити товар. Кількість товару та терміни його постачання зазначені у Специфікаціях товару (додатки 1 до Договорів), які є невід`ємними частинами договорів про закупівлю.

Відповідно до Специфікацій товару, які є додатками № 1 до договорів про закупівлю, плити залізобетонні ПАГ- 18V повинні поставлятися в три етапи: 150 штук до 01.09.2019 р. включно, 100 штук до 01.10.2019 р. включно, 170 штук до 31.10.2019 р. включно; плити залізобетонні ПАГ - 14V: 150 штук до 01.09.2019р., 150 штук до 01.10.2019 р., 150 штук до 31.10.2019 р.

В пунктах 11.6 договорів про закупівлю сторонами зазначено про те, що постачальником (ТОВ «ВПТ Україна») внесено забезпечення виконання умов договору від 04.07.2019 №143/19 у розмірі 370011,60 грн. (5% від суми договору) та за договором від 16.07.2019 №167/19 у розмірі 341010,00 грн. (5% відсотків від суми договору. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: депозит (безвідсотковий).

Даним пунктом договорів сторони передбачили, що замовник (Військова частина НОМЕР_1 ) повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання постачальником (ТОВ «ВПТ Україна») договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлі недійсним у випадках, передбачених статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Також сторони у вказаному пункті договору передбачили, що забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається замовником у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором закупівлі. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору ( у разі якщо вони не повертаються), підлягають поверненню до Державного бюджету України.

Пунктом 10.1 договорів про закупівлю, передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання та діють до 31.12.2019 р. включно, а в частині гарантійних зобов`язань до повного їх виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із платіжним дорученням від 03.07.2019 №521 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» перераховано 370011,60грн. на рахунок Військової частини НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Забезпечення виконання договору закупівлі «плити залізобетонні попередньо напружені ПАГ-18V для аеродромного покриття», а згідно із платіжним дорученням від 12.07.2019 №1593 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» перераховано 341010,00грн. на рахунок Військової частини НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Забезпечення виконання договору закупівлі «плити залізобетонні попередньо напружені ПАГ-14V для аеродромного покриття», всього на суму 711021,60грн.

В подальшому, 07.02.2020 ТОВ «ВПТ-Україна» звернулося до Господарського суду Вінницької області до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з останньої 711021,60 грн., з яких: 370011,60грн. - забезпечувального внеску, сплаченого на забезпечення виконання договору № 143/19 від 04.07.2019, та 341010,00грн. - забезпечувального внеску, сплаченого на забезпечення виконання договору №167/19 від 16.07.2019.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.05.2020 у справі №902/106/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, у задоволенні вказаного позову ТОВ «ВПТ-Україна» відмовлено та зазначено, що станом на 10.04.2020 кошти в сумі 711021,60грн., які внесені позивачем як забезпечення виконання договорів, знаходяться на рахунку Військової частини НОМЕР_1 , факт порушення позивачем умов договорів в частині поставки товару є доведеним, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення забезпечення виконання договорів, оскільки умовами договорів передбачено повернення забезпечення виконання договорів лише у разі належного виконання постачальником їх умов (а.с. 58-63, 64-68).

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Таким чином, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2020 у справі № 915/11/20 встановлено факт неналежного виконання ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» взятих на себе зобов`язань з поставки ТОВ «ВПТ-Україна» плит за договором від 02.06.2019 №257/07-Д та договором від 10.06.2019 №275/07-Д, а рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.05.2020 у справі № 902/106/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, встановлено факт порушення ТОВ «ВПТ-Україна» умов договорів в частині поставки товару Військовій частині НОМЕР_1

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається універсальною в силу приписів частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 224 Господарського кодексу України).

За змістом частин першої та другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 по справі № 920/85/18).

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Протиправна поведінка відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» полягає у невиконанні перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» умов договорів поставки від 02.06.2019 №257/07-Д та від 10.06.2019 №275/07-Д, що встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2020 у справі № 915/11/20. Така протиправна поведінка призвела до настання негативних наслідків - збитків у вигляді витрат у розмірі 711021,60грн., сплачених позивачем в якості забезпечення виконання умов договорів про закупівлю від 04.07.2019 №143/19 та від 16.07.2019 №167/19 та неповернутих замовником - Військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку з невиконанням позивачем своїх зобов`язань перед замовником за вказаними договорами, що встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.05.2020 у справі № 902/106/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2020.

Збитки завдані з вини відповідача, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування своєї вини, тоді як відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як було зазначено вище, позивач в якості забезпечення виконання умов договорів закупівлі перерахував Військовій частині НОМЕР_1 711021,60грн., а також на виконання умов договорів поставки перерахував в якості попередньої оплати за виставленим ТОВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» рахунком 1141425,00грн. Відповідач в порушення умов договору не поставив продукцію, не надав доказів, що повідомляв позивача про відмову від договорів або про неможливість виконання договірних зобов`язань, а також не повернув сплачені позивачем в якості попередньої оплати кошти, що змусило останнього звернутися до суду про стягнення коштів і позбавило можливості укласти договори на поставку плит з іншими суб`єктами господарювання. Вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідача при невиконанні з його вини договорів поставки, внаслідок чого у позивача виникли збитки у вигляді одночасної сплати забезпечувального внеску 711021,60грн. і попередньої оплати 1141425,00грн. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність прямого причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо недопоставки товару та збитками у вигляді неповернутого позивачем забезпечувального внеску з посиланням на те, що позивач міг закупити плити у інших суб`єктів господарювання, відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 у справі №915/1280/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.04.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя С.В. Таран