Постанова

від 28.04.2021 по справі 910/11338/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа№ 910/11338/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Барельеф"

рішення

Господарського суду міста Києва

від 17.09.2020

у справі № 910/11338/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Барельєф"

до Національного авіаційного університету

про стягнення 142 852, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного авіаційного університету про стягнення 142 852,50 грн.

Позов обґрунтовано положеннями частини 3 статті 778 Цивільного кодексу України, якою передбачено право позивача на відшкодування витрат, пов`язаних з облаштуванням території, наданої відповідачем на підставі договору № 158-сд про надання складських послуг від 01.12.2017 в тимчасове користування для зберігання будівельної техніки та матеріалів позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 17.09.2020 у справі №910/11338/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами договір про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд є договором зберігання, на правовідносини за яким не поширюється глави 58 Цивільного кодексу України, в тому числі стаття 778 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості здійснених позивачем поліпшень площ для зберігання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що укладений між сторонами договір про надання складських послуг від № 158-сд від 01.12.2017 за своєю правовою природою є договором оренди складського приміщення. Враховуючи той факт, що роботи з облаштування території (поліпшення) ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" проводило за попередньою домовленістю з НАУ, тому у позивача виникло право на відшкодування вартості таких робіт.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її вимог, вважає, що судом першої інстанції у визначений ГПК України спосіб з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими доведені матеріалами справи, порушення норм матеріального або процесуального права не відбулось. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11338/20, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" (замовник) та Національним Авіаційним Університетом (виконавець) було укладено Договір про надання складських послуг від № 158-сд (далі - договір), відповідно до п. 1. якого, виконавець надає замовнику послуги з тимчасового використання площ для зберігання будівельної техніки та матеріалів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Медова, 1, площею 1027 кв. м.

Згідно з п. 2.1. договору вартість складських послуг складає 2 787 грн 54 коп. за місяць без урахування комунальних послуг.

01.03.2019 було укладено додаткову угоду до договору, у якій п. 1. та п. 2.1. викладено у новій редакції, а саме:

п. 1. Виконавець надає замовнику послуги з тимчасового використання площ для зберігання будівельної техніки та матеріалів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Медова, 1 площею 727 кв.м.

п. 2.1. вартість складських послуг складає 1 980 грн 35 коп. (в т. ч. ПДВ) за місяць без урахування комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобов`язується:

- забезпечити доступ представників Замовника до складських приміщень, які йому надані;

- не користуватись майном, що є предметом зберігання (схову).

Згідно з п. 3.3. договору замовник зобов`язується:

-не передавати приміщення іншим особам (юридичним фізичним), для будь якої форми використання;

-використовувати приміщення за призначенням, як це передбачено договором;

-дотримуватись на наданих площах санітарних, протипожежних правил та норм, вимог охорони праці та зберігання майна, яке вказане в даному договорі;

-нести повну відповідальність за правильне складування майна для його зберігання, якість та кількість, за оформлення документів на винос;

-самостійно проводити всі роботи, що пов`язані з навантаженням та розвантаженням власного майна яке складується в наданому приміщенні;

-не погіршувати технічний стан наданих складських приміщень і нести повну матеріальну відповідальність у разі втрати або пошкодження майна у зв`язку з неналежним користуванням наданим складським приміщенням;

-не проводити без згоди Виконавця реконструкцію та переобладнання приміщень , що були надані;

-здійснювати з дозволу Виконавця за власні кошти поточний ремонт займаного приміщення;

-самостійно здійснювати контроль за рухом власних матеріальних цінностей (майна) через надане складське приміщення і нести відповідальність за його збереження;

-не погіршувати технічний стан наданих складських приміщень і нести повну матеріальну відповідальність у разі втрати або пошкодження майна у зв`язку з неналежним користуванням наданим складським приміщенням;

-не проводити без згоди "Виконавця" реконструкцію та переобладнання приміщень , що були надані;

-здійснювати з дозволу "Виконавця" за власні кошти поточний ремонт займаного приміщення;

-самостійно здійснювати контроль за рухом власних матеріальних цінностей (майна) через надане складське приміщення і нести відповідальність за його збереження;

-після закінчення строку дії договору звільнити від майна займане складське приміщення і здати його по акту прийому - передачі у належному технічному стані. Складське приміщення, що повертається , повинно відповідати санітарно - технічним вимогам , і його стан не повинен бути гіршим за той, при якому це приміщення надавалося. У разі погіршення технічного стану складського приміщення, "Замовник" відшкодовує матеріальна збитки, згідно рахунків ,які надає НАУ;

-відшкодувати виконавцеві збитки, завдані властивостями майна, що знаходилось на зберіганні у наданому складському приміщенні , згідно платіжної вимоги НАУ.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 01 липня 2020 року і може бути продовжений за згодою сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 26.11.2017 № 26/11-17, в якому у зв`язку з намірами ТОВ "БФ "Барельєф" укласти договір про надання складських послуг з Національний авіаційний університет строком на десять років, просив надати дозвіл на проведення поліпшень на території складу, розташованого на земельній ділянці за адресою: 03048, м. Київ, вул. Медова, 1, кадастровий номер 8000000000:72:488:0058, на суму не більш 150 000,00 грн власними силами, а саме: викорчування дерев та кущів, планування земельної ділянки, облаштування каналізаційного колодязя з монтажем труб, засипання відкритих колодязів, демонтаж входу у погреб та його засипання, переміщення буд. матеріалів, виготовлення зовнішньої огорожі, монтаж воріт, улаштування вбиральні, електрифікація, водопостачання.

Позивач стверджує, що з грудня 2017 року по липень 2018 року ним проводилися роботи з облаштування території власними силами та за свій рахунок на загальну суму 142 852 грн 50 коп.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.04.2020 про сплату грошових коштів у розмірі 142852,50 грн за роботи з облаштування території або дозволити орендувати визначене договорами складське приміщення в межах відповідної суми, яка була сплачена за роботи з облаштування території, чи до моменту заключення договору оренди на це нерухоме майно з орендодавцем - Фондом державного майна України, до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" вже звернулось в письмовому вигляді з цією пропозицією в листі від 07.04.2020 року, так як має "переважне право" на заключення даного договору.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з Претензією від 06.05.2020 про виплатиту компенсації в розмірі 142 852,50 грн за проведення поліпшень території складу на земельній ділянці за адресою: 03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 1, кадастровий номер 8000000000:72:488:0058.

Вказані звернення залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Листом №06.04/1091 від 29.05.2020 НАУ повідомив позивача про припинення строку дії договору про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд в порядку п. 7.1. останнього та просив звільнити приміщення.

Позивач вважає, що оскільки ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" роботи з облаштування території (поліпшення) проводило за попередньою домовленістю з НАУ, то у нього виникло право на відшкодування вартості таких робіт в сумі 142 852,50 грн, відповідно до положень статті 778 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір про надання складських послуг від № 158-сд від 01.12.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 765 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно зі статтею 778 глави 58 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Укладений між сторонами договір про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд не містить положень про передачу відповідачем позивачу майна у користування за плату на певний строк.

Предметом договору про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд є послуги з тимчасового використання площ для зберігання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що договір про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд не є договором найму (оренди) , на який поширюються норми Глави 58 Цивільного кодексу України "Найм (Оренда)".

Відповідно до 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України та на них поширюються норми глави 63 цього ж Кодексу "Послуги. Загальні положення", оскільки послуга зберігача зі зберігання є такою, що споживається у процесі її здійснення і не призводить до певного матеріалізованого новоствореного об`єкта.

З системного аналізу положень Цивільного кодексу України та договору про надання складських послуг № 158-сд від 01.12.2017 вбачається, що він за своєю правовою природою є договором зберігання.

Вказаним договором не встановлено обов`язку відповідача відшкодувати позивачу здійснені ним поліпшення площ для зберігання.

При цьому, умови договору про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд не містять посилання на застосування до нього положень глави 58 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та оскільки договір про надання складських послуг від 01.12.2017 № 158-сд є договором зберігання, на правовідносини за яким не поширюється глави 58 Цивільного кодексу України, в тому числі стаття 778 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості здійснених позивачем поліпшень площ для зберігання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимостi засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з поліпшень площ для зберігання, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Доводи позивача щодо дострокового розірвання відповідачем договору та надання дозволу на облаштування території складу не приймаються до уваги, оскільки не впливають у даному випадку на вирішення спору з огляду на встановлені судом обставини укладення між сторонами саме договору зберігання та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 778 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/11338/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "БАРЕЛЬЄФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/11338/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/11338/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11338/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 ГПК України та у строки, встановлені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка