Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/13935/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Справа№ 910/13935/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис", м. Харків

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021

у справі № 910/13935/20 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес", м. Київ

про стягнення 92 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис" (далі - ТОВ "Втор-Сервис", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес" (далі - ТОВ "Нео Бізнес", відповідач) про стягнення 92 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 19-7-Р купівлі-продажу від 11.12.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13935/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Нео Бізнес" на користь ТОВ "Втор-Сервис" заборгованість в розмірі 17 120,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 391,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 465,22 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Обґрунтовуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що документально обґрунтованою є заборгованість відповідача за Договором у розмірі 17 120,00 грн, що складає різницю між вартістю поставленого позивачем товару (154 980,00 грн) та частковою оплатою цього товару відповідачем (137 860,00 грн), так як в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", на підтвердження передачі позивачем та, відповідно, прийняття відповідачем товару вартістю 74 880,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Втор-Сервис" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, поклавши на відповідача відповідну частину судових витрат. Одночасно позивач поросить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги та наданням професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкового рішення у даній справі, яке підлягає частковому скасуванню.

За твердженням позивача, в позовній заяві ним зазначені обставини, які ним визнаються, а тому не є предметом спору у даній справі, зокрема, щодо здійснення на виконання умов Договору поставки товару на суму 74 880,00 грн та його оплату відповідачем. Зважаючи на відсутність між сторонами Договору спору в цій частині, позивач не вважав за необхідне подавати до суду першої інстанції видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та інші первинні документи, які підтверджують здійснення цієї господарської операції.

Водночас, апелянт зазначає, що у суді апеляційної інстанції необхідно дослідити докази на підтвердження поставки відповідачеві товару на суму 74 880,00 грн, що додаються ним до апеляційної скарги. При цьому, клопотання про долучення нових доказів у встановленому процесуальним законодавством порядку позивачем не заявлено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13935/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя доповідач) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Втор-Сервис" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13935/20, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено строк для надання учасника справи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив.

Позиції учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача у встановленому процесуальним законодавством порядку не скористався.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи,11.12.2019 між ТОВ "Втор-Сервис" (продавець) та ТОВ "Нео Бізнес" (покупець) було укладено Договір № 19-7-Р купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору вторинні полімери та вироби з них (далі - товар).

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна за одиницю товару та вартість кожної партії товару визначається рахунком-фактурою та видатковою накладною.

За умовами п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від продавця покупцеві в момент відвантаження товару.

Узгоджена кількість, асортимент, ціна товарів, що підлягають поставці, визначається сторонами в рахунках-фактурах (п. 3.1 Договору).

У п. 4.4 Договору сторони погодили, що при передачі товарної партії продавець зобов`язується надати покупцю товарно-супровідні документи. Видаткова накладна передається покупцю після приймання товару по кількості та якості на складі покупця.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.3 Договору загальна сума цього Договору становить вартість всіх відвантажених партій товару, які були передані покупцеві в період дії Договору. Оформлення приймання-передачі товару (партії товару) здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткової накладної під час приймання-передачі товару на складі продавця.

Згідно з п. 5.2 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах передоплати в розмірі не менше ніж 100 % (сто відсотків) від загальної вартості партії товару, що підлягає передачі відповідно до заявки покупця.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 9.2 Договору).

Як зазначено позивачем, відразу після укладення сторонами Договору відповідачем було здійснено замовлення товару на суму 74 880,00 грн та 12.12.2019 згідно платіжного доручення №80 оплачено вартість цього товару на підставі рахунка на оплату № 127 від 11.12.2019 на суму 74 880,00 грн.

В подальшому, відповідач замовив товар вартістю 82 980,00 грн, у зв`язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 131 від 24.12.2019 на суму 82 980,00 грн, який відповідачем оплачено частково, 26.12.2019 платіжним дорученням №108 в сумі 48 000,00 грн та 17.03.2020 платіжним дорученням №178 в сумі 14 980,00 грн.

На замовлення відповідача позивачем передано, а відповідачем прийнято товар вартістю 82 980,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 130 від 26.12.2019, а також товарно-транспортною накладною № Р130 від 26.12.2019.

04.03.2020 відповідачем було здійснено замовлення товару вартістю 72 000,00 грн, в свою чергу, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 9 від 04.03.2020 на суму 72 000,00 грн.

На виконання замовленої партії товару позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар вартістю 72 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 9 від 05.03.2020, а також товарно-транспортною накладною № Р9 від 05.03.2020.

За твердженнями позивача, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та поставлено позивачу товар вартістю 229 860,00 грн, натомість відповідач, в порушення умов Договору, оплатив товар частково, в сумі 137 860,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 92 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу листи-вимоги вих. № 9 від 02.07.2020 та вих. № 11 від 05.08.2020 про сплату заборгованості в розмірі 92 000,00 грн, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за Договором у розмірі 92 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання на підставі договору купівлі-продажу, правове регулювання якого передбачено параграфом 1 глави 54 розділу ІІІ Книги 5 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 693 ЦК України передбачено порядок попередньої оплати товару, зокрема ч. ч. 1, 2 цієї норми визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу; якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналізуючи положення п. п. 1.2, 3.1 Договору в кореспонденції із змістом п. 5.2 Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що сторони узгодили умови, за яких:

- передача товару здійснюється продавцем партіями, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість кожної такої партії товару визначається рахунком - фактурою та видатковою накладною;

- розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах передоплати в розмірі не менше ніж 100 % (сто відсотків) від загальної вартості партії товару, що підлягає передачі відповідно до заявки покупця.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що при з`ясуванні правової природи здійснених господарських операцій на виконання укладеного сторонами спору Договору, суд першої інстанції помилково не врахував, що в процесі виконання операцій за Договором сторонами здійснювалася не одна господарська операція, а декілька - поставка окремих партій товару, внаслідок яких у сторін виникали права і обов`язки, які різнилися між собою, зважаючи на передбачені Договором умови проведення розрахунків та фактичні правовідносини, що склалися у зв`язку з передачею продавцем товару за двома партіями без отримання від покупця попередньої оплати за нього.

Так, за першою узгодженою сторонами партією товару згідно рахунку на оплату № 127 від 11.12.2019 на суму 74 880,00 грн та здійсненою відповідачем 12.12.2019 оплатою замовленого товару згідно платіжного доручення №80 в розмірі 74 880,00 грн у відповідності до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України у відповідача, як покупця, виникло право вимагати від продавця передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд першої інстанції, встановивши відсутність доказів здійснення позивачем, як продавцем, передачі товару при одержанні попередньої оплати за нього, не перевірив обставин щодо того, чи скористався відповідач своїм правом на вимогу від продавця передати товар або повернути суму попередньої оплати.

Як убачається із матеріалів справи, за наступну партію товару, що узгоджена сторонами згідно рахунку на оплату №131 від 24.12.2019 на суму 82 980,00грн, відповідач свої зобов`язання, передбачені п. 5.2 Договору, виконав частково, здійснивши 26.12.2019 відповідно до платіжного доручення №108 передоплату за товар в сумі 48 000,00грн згідно рахунку №131 від 24.12.2019.

Проте, незважаючи на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо повної оплати товару до його передання, позивач поставив зазначену партію товару відповідачу 26.12.2019 на загальну суму 82980,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №130 від 26.12.2019 та товарно-транспортної накладної №Р130 від 26.12.2019.

В подальшому, залишок вартості переданого позивачем без попередньої оплати товару за партією, узгодженою відповідно до рахунку №131 від 24.12.2019 (34 980,00грн) відповідач частково оплатив 17.03.2020, перерахувавши на поточний рахунок позивача платіжним дорученням №178 кошти в сумі 14 980,00грн. Вартість решти товарів, поставлених в цій партії в розмірі 20 000,00грн, відповідачем не оплачена.

Відповідно до заявки відповідача та виставленого рахунку на оплату № 9 від 04.03.2020, сторони узгодили асортимент, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість партії товару на суму 72 000,00грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав відповідачу за узгодженою на підставі рахунку на оплату №9 від 04.03.2020 партією товар в повному обсязі на загальну суму 72 000,00грн. Видаткова накладна №9 від 05.03.2020 та товарно-транспортна накладна №Р9 від 05.03.2020 підписані повноважною особою відповідача, підпис якої скріплено печаткою. Будь-яких зауважень чи застережень зазначені документи не містять.

З наведеного вбачається, що попередню оплату за вказану партію товару в розмірі 72 000,00грн відповідач не здійснив, втім позивач передав відповідачу товар за цією партію в повному обсязі.

Досліджуючи вказані обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що ст. 531 ЦК України передбачено можливість позивача, як боржника відносно обов`язку з поставки товару, виконати своє зобов`язання достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Діюче законодавство та умови укладеного сторонами Договору не містять обмежень такого права.

В свою чергу, прийняття відповідачем дострокової поставки партій товару, узгоджених згідно рахунку на оплату №131 від 24.12.2019 на суму 34 980,00грн (вартість попередньо не оплаченого товару) та №9 від 04.03.2020 на суму 72 000,00грн, без зауважень дає підстави стверджувати про погодження сторонами у даному випадку до спірних правовідносин зміни порядку виконання відповідачем обов`язку з оплати товару в силу хронологічної неможливості здійснення оплати саме як попередньої у відношенні вже здійснених до такої оплати передач (поставок) партій товару.

Між тим, в силу приписів ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання; при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту; якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З викладеного вбачається, оскільки договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором купівлі-продажу. Якщо ж зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що до правовідносин між сторонами спору, які виникли саме відносно дострокової поставки позивачем відповідачу товару, без отримання попередньої оплати за нього, як то передбачено Договором, тобто передачі товару 26.12.2019 на суму 34 980,00 грн і 05.03.2020 на суму 72 000,00 грн, необхідно застосувати норму ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка регламентує обов`язок покупця - відповідача оплатити товар за фактом його дійсної поставки (після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач не має жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару за кожною конкретною узгодженою сторонами партією, зокрема, згідно рахунку на оплату №131 від 24.12.2019, видатковою накладною №130 від 26.12.2019, товарно-транспортною накладною №Р130 від 26.12.2019 в розмірі 20 000,00 грн (34 980,00 грн - 14 980,00 грн) та згідно рахунку на оплату №9 від 04.03.2020, видаткової накладної №9 від 05.03.2020, товарно-транспортної накладної №Р9 від 05.03.2020 в розмірі 72 000,00 грн.

При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів поставки позивачем товару на суму 74 880,00 грн за узгодженою сторонами партією відповідно до рахунку на оплату № 127 від 11.12.2019 та здійсненою відповідачем попередньою оплатою згідно платіжного доручення №80 від 12.12.2019 з огляду на наявність обов`язку позивача поставити цю партію товару і право відповідача вимагати його виконання чи повернення попередньої оплати, не дають підстав здійснювати зарахування вказаної попередньої оплати в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок дострокової поставки інших партій товару, тобто на інших умовах оплати. Зустрічні зобов`язання сторін Договору у даному випадку не є однорідними.

Зважаючи на вказані обставини, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 92 000,00 грн є обґрунтованими. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 74 880,00 грн є безпідставним та, відповідно, неправомірним є здійснений судом розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга позивача є підставною та обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів не приймає до розгляду додані позивачем до апеляційної скарги додаткові докази, оскільки вони подані на стадії апеляційного провадження з порушенням вимог ст. 269 ГПК України, без наявності належних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, та за відсутності відповідного клопотання.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Втор-Сервис" підлягає задоволенню, а оскаржуване апелянтом рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення 74 880,00 грн заборгованості. Судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в оскаржуваній частині у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача, зокрема, витрати зі сплати судового збору в сумі 1710,15грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2034,78грн.

Судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В апеляційній скарзі ТОВ "Втор-Сервис" заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги до апеляційної скарги позивачем додано: копію рахунку № 03-02-1 від 03.02.2021 на суму 1 000,00 грн, копію платіжного доручення № 43 від 03.02.2021 на оплату юридичних послуг в сумі 1 000,00 грн, копію Акта прийому-передачі наданих послуг від 12.02.2021.

Із змісту Акта прийому-передачі наданих послуг від 12.02.2021 до рахунка від 03.02.2021№03-02-1 вбачається згідно з умовами Договору №03/09/20 про надання юридичних послуг від 03.09.2020 та рахунка від 03.02.2021 №03-02-1 виконавцем ФОП Москаль Р.Б. (адвокат) надано замовнику ТОВ "Втор-Сервис" юридичні послуги, а саме: складено проект апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва у господарській справі №910/13935/20. Вартість наданих послуг складає 1 000,00 грн, без ПДВ, та сплачена замовником на рахунок виконавця в повному обсязі. Оплата позивачем юридичних послуг підтверджується копією платіжного доручення №43 від 03.02.2021.

Відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката за подання апеляційної скарги не подано.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, судові витрати позивача за подання апеляційної скарги складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 3 405,00грн та витрат на професійну правову допомогу в сумі 1 000,00грн, які відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис" на рішення Господарського міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13935/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13935/20 в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 74 880,00 грн заборгованості та покладення на позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 1710,85 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 034,78 грн скасувати .

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення 74880,00 грн заборгованості та відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1710,85 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 034,78 грн задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ: 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис" (Україна, 61035, Харківська обл., м. Харків, вул. Матросова, буд. 9, літ. "В-1"; код ЄДРПОУ: 38157998) заборгованість в розмірі 78 880,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1710,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2034,78 грн .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес" (Україна, 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ: 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втор-Сервис" (Україна, 61035, Харківська обл., м. Харків, вул. Матросова, буд. 9, літ. "В-1"; код ЄДРПОУ: 38157998) 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3405,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

7. Матеріали справи №910/13935/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко