Рішення

від 20.04.2021 по справі 905/1561/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

---

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.2021 Справа № 905/1561/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Гонтарі А.Д., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Маріупольської міської ради

до фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни, м.Маріуполь Донецької області,

про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки укладеним та стягнення 404' 316,96грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни, м.Маріуполь Донецької області, про визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 та стягнення 404' 316,96грн, з яких 391' 876,87грн заборгованість з орендної плати та пеня у розмірі 12' 440,09грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини придбання відповідачем нежитлової будівлі, що знаходиться на орендованій у позивача земельній ділянці, внаслідок чого до відповідача на підставі ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перейшло право користування земельною ділянкою, що стало підставою для визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, а також для нарахування заявлених до стягнення сум.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1561/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.10.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу від 30.08.2018.

15.10.2020 від приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненка С.В. надійшов лист №246/01-16 від 05.10.2020 про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу від 19.01.2016.

05.02.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення №871/2021 від 28.01.2021 щодо розрахунку орендної плати за період серпень 2018 - грудень 2018. До пояснень додано копію проекту додаткового договору, який було направлено відповідачу разом з листом від 23.04.2020 №26.5-23418-26.1.

23.02.2021 через канцелярію суду від представника позивача на виконання вимог суду надійшли пояснення №1706/2021 від 17.02.2021 з доданими витягами про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1561/20 до судового розгляду по суті на 20.04.2021.

14.04.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 14.04.2021 про розгляд справи без участі представника.

19.04.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про продовження строку подання відзиву на позов.

Ухвалою від 20.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку подання відзиву на позов, у зв`язку з чим відзив б\н від 16.04.2021 залишений без розгляду.

У судове засідання 20.04.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Разом з цим, 20.04.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.04.2021 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на неможливість бути присутньою у судовому засіданні у зв`язку з участю в цей день у розгляді іншої справи, необхідність надати пояснення особисто.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено неможливості забезпечити належне представництво інтересів фізичної особи-підприємця Оганесян С.В., наприклад, в режимі відеоконференції. Так, добросовісно користуючись своїми правами, представник міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування його проведення й поза межами суду. Однак представник відповідача не реалізував своє право звернення до суду з таким клопотанням.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Суд зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, зокрема, заявник у клопотанні про відкладення розгляду справи не навів суду доводів, що унеможливлюють розгляд справи по суті за його відсутності.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, а неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені заявником причини неявки в судове засідання поважними, і вважає за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні відповідно до вимог ч.2 ст.178 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1867 Про припинення права оренди земельної ділянки приватному підприємцю Зуєву І.Н. і надання земельної ділянки по вул.Олімпійській, 205 в Орджонікідзевському районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю Азовторгтранс у п.4 вирішено затвердити технічну документацію по землеустрою по складанню документів, підтверджуючих право власності на земельну ділянку і надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку (землі житлової і громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) площею 0,5000га з розміром орендної плати на рівні 3% від його грошової оцінки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку овочевої та сільськогосподарської продукції) по вул.Олімпійська, 205 в Орджонікідзевському районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю Азовторгтранс .

Так, на підставі вказаного рішення, 26.04.2013 року між Маріупольською міською радою м. Маріуполь (орендодавець, позивач) та ТОВ «Азовторгтранс» м. Маріуполь (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Олімпійська, 205 в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239).

В оренду передається земельна ділянка площею: 0,5000га (п.2.1. договору оренди).

За умовами п.3.1. договору оренди останній укладено на 10 років (з 24.04.2012 до 24.04.2022).

Відповідно до п.4.1. договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 846,79грн/м.кв.

Грошова оцінка земель м.Маріуполь встановлена рішенням Маріупольської міської ради та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку, що видається управлінням Держземагенства у м.Маріуполі Донецької області (п.4.2. договору оренди).

Сторони договору у п.4.3. договору дійшли згоди, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

За змістом п.4.5. договору оренди у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації. Орендар зобов`язаний самостійно щорічно отримувати в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та вносити оренду плату у новому розмірі з дня індексації відповідно до витягу.

Згідно з п.4.8. договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу споживчих цін за попередній рік, який враховується при проведенні індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.4.11. договору оренди).

Пунктом 5.1. договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку з реалізації овочевої сільськогосподарської продукції).

Орендар зобов`язався, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі (п.9.2.6 договору оренди).

Згідно з п.9.2.10. договору оренди орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в порядку та у строки, передбачені договором.

Відповідно п.9.3.1.4. договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.13.2. договору оренди договір набирає чинності відповідно до ст.3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень.

Матеріали справи містять акт приймання передачі земельної ділянки площею 0,5000га, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Олімпійська, 205 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239), який підписаний орендодавцем та орендарем за відповідним договором.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 13.06.2013 Маріупольським міським управлінням юстиції Донецької області на підставі вказаного договору здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 0,5000га, номер запису про інше речове право 1341555.

Вказаною інформаційною довідкою також підтверджується, що власником об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 49790814123 - земельна ділянка (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239), яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Олімпійська, 205, є Маріупольська міська рада.

В подальшому, 19.01.2016 між ТОВ «Азовторгтранс» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Олімпійська, 205 - нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

Відповідно до п.8.2. вказаного договору право власності покупця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього договору відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України.

Вищезазначений договір підписано представниками його сторін без зауважень та зареєстрований приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненком С.В. 19.01.2016 в реєстрі за № 165.

30.08.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

Відповідно до п.13 договору купівлі-продажу від 30.08.2018 відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України право власності на придбану квартиру виникає у Покупця з дня державної реєстрації цього права відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстрований приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Борисевич Т.С. 30.08.2018 в реєстрі за №838.

Наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується здійснення реєстрації 30.08.2018 на підставі вказаного договору купівлі-продажу права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 161,1кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем - ОСОБА_2 .

Разом із тим, відповідач не звернувся до Маріупольської міської ради для оформлення відповідного договору оренди. Але, на думку позивача, в силу приписів закону, до відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю перейшло право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) за адресою: АДРЕСА_1 , площе 0,5000га, у тому ж обсязі та на умовах які були у попереднього власника.

Посилаючись на те, що на лист від 23.04.2020 №26.5-23418-26.1 з пропозицією підписати додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 відповідач відповіді не надав, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст.2 Закону України "Про оренду землі").

За умовами ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Перехід прав на земельну ділянку регламентується Земельним кодексом України.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

До повноважень, зокрема, міської ради у галузі земельних відносин на території відповідного міста належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України (пункт «в» частини першої статті 12 цього кодексу).

Міська рада має повноваження передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вже встановлено судом, 26.04.2013 року між Маріупольською міською радою (орендодавець, позивач) та ТОВ «Азовторгтранс» (орендар) на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1867 укладено договір оренди землі №040716700001 (далі - договір оренди), відповідно до п.1.1. якого орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239).

Приймання-передача вказаної земельної ділянки підтверджується наявним у матеріалах справи актом, що підписаний орендодавцем та орендарем.

За приписами ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна -земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239), 13.06.2013 здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 26.04.2013, орендар - ТОВ «Азовторгтранс» , номер запису про інше речове право 1341555.

19.01.2016 ТОВ «Азовторгтранс» відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснив продаж ОСОБА_1 нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

В подальшому вказане нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, за договором купівлі-продажу від 30.08.2018 ОСОБА_1 продано ОСОБА_2 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується здійснення 30.08.2018 на підставі вказаного договору купівлі-продажу реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем.

Питання переходу права оренди на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про оренду землі".

Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п.5.1. договору оренди від 26.04.2013 земельна ділянка була передана в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку з реалізації овочевої сільськогосподарської продукції).

Відповідач, ОСОБА_3 , має статус фізичної особи-підприємця (дата проведення державної реєстрації - 19.03.2019). За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що серед видів діяльності, обраних нею для провадження, є, зокрема, за кодом КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; за кодом КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

З матеріалів справи відсутні підстави вважати, що у розумінні статей 19, 38 і 40 статтями 120 Земельного кодексу України призначення земельної ділянки змінилося порівняно з тим, яке у неї було на час укладення договору оренди земельної ділянки.

Частина друга статті 120 Земельного кодексу України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12.02.2020 у справі № 265/10735/18).

Викладене вище кореспондується і з приписами ч.3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", згідно якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Разом з цим за частиною третьою статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18. Тобто вказана правова позиція є усталеною судовою практикою.

Відповідно до вимог частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 Верховний Суд дійшов висновку, що таким чином, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні , відповідні обставини виключають можливість застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак для кваліфікації кондикційних зобов`язань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону , незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, у тому числі у справах 915/672/17, 922/2883/17, 908/1990/17, 920/717/17, 913/661/17, 921/613/17-г/17, 904/9027/17, 904/326/18, 914,1925,18, 914/1131/18, 922/3655/17, 904/9027/17, 910/20774/17, 915/1416/17, 902/1592/15, 913/661/17, 914/2687/17, 914/1925/18, 910/20774/17, 911/2244/18, 913/661/17, 914/2687/17, 235/1640/17.

При цьому, оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки (п. 24 постанови Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19).

Зокрема, ст. 32 Закону України Про оренду землі не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

У даному випадку відповідач придбав за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.08.2018 нерухоме майно, що розміщено на спірній земельній ділянці, яка перебувала в користуванні продавця цього майна ОСОБА_1 на тих самих умовах і в тому самому обсязі як і у попереднього власника - ТОВ «Азовторгтранс» за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013.

Враховуючи вищевикладене, відповідач як новий власник майна починаючи з 30.08.2018 набув відповідне право користування земельною ділянкою Маріупольської міської ради, площею 0,5000га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239 у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач фактично став стороною договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач надсилав відповідачу проект додаткового договору до договору оренди землі з пропозицією його підписання з метою подальшої реєстрації права оренди землі, однак він так і не був підписаний у двосторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Із врахуванням наведених вище положень законодавства України, наявних в матеріалах справи документів та правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 391' 876,87грн та пені у розмірі 12' 440,09грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 289 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. 289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно абз.1 п.289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Суд враховує, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17).

Предметом позову в цій справі є, зокрема, стягнення з відповідача грошових зобов`язань за договором оренди.

Судом враховано відсутність підстав для застосування інституту безпідставного збагачення у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.4.3. договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Пунктом 4.5 вказаного договору визначено, що у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації; орендар зобов`язаний самостійно щорічно отримувати в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (в управлінні Держземагенства у м.Маріуполі) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та вносити орендну плату у новому розмірі з дні індексації, відповідно до витягу

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до листа відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.02.2021 №140/105-21 документація про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у 2017, 2018 роках не надавалась, у 2019 році надавалась 28.12.2019 (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №6978 від 28.12.2019).

Позивач надав суду витяги №№806 від 15.02.2021, 6978 від 28.12.2019 із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, площею 0,5000га за 2018 та за 2019-2020 роки становить 10' 024' 374,80грн.

У матеріалах справи також наявний лист відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.04.2020 №236/105-20 згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, площею 0,5000га станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 складає 6' 426' 161,28грн, з 17.07.2018 до кінця 2018 - 9' 639' 241,92грн, станом на 01.01.2019 - 10' 024' 374,80грн.

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано заборгованість за орендними платежами за період з 30.08.2018 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради з кадастровим номером 1412336900:01:024:0239) по 31.03.2020 рік у загальному розмірі 391' 876,87грн.

Судом враховані пояснення №871/2021 від 28.01.2021 позивача щодо розрахунку орендної плати за період серпень 2018 - грудень 2018.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.4.4. договору податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи викладене:

- зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2018 мали були виконані до 30.09.2018, а з 01.10.2018 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за вересень 2018 мали були виконані до 30.10.2018, а з 31.10.2018 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за жовтень 2018 мали були виконані до 30.11.2018, а з 01.12.2018 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за листопад 2018 мали були виконані до 30.12.2018, а з 31.12.2018 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за грудень 2018 мали були виконані до 30.01.2019, а з 31.01.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за січень 2019 мали були виконані до 02.03.2019, а з 03.03.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за лютий 2019 мали були виконані до 30.03.2019, а з 31.03.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за березень 2019 мали були виконані до 30.04.2019, а з 01.05.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за квітень 2019 мали були виконані до 30.05.2019, а з 31.05.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за травень 2019 мали були виконані до 30.06.2019, а з 01.07.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за червень 2019 мали були виконані до 30.07.2019, а з 31.07.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за липень 2019 мали були виконані до 30.08.2019, а з 31.08.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2019 мали були виконані до 30.09.2019, а з 01.10.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за вересень 2019 мали були виконані до 30.10.2019, а з 31.10.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за жовтень 2019 мали були виконані до 30.11.2019, а з 01.12.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за листопад 2019 мали були виконані до 30.12.2019, а з 31.12.2019 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за грудень 2019 мали були виконані до 30.01.2020, а з 31.01.2020 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за січень 2020 мали були виконані до 01.03.2020, а з 02.03.2020 почалася прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за лютий 2020 мали були виконані до 30.03.2020, а з 31.03.2020 почалася прострочення виконання зобов`язання.

Суд приймає до уваги положення Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" згідно з якими пункти 52-4 Податкового кодексу України викладено в такій редакції:

"Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.".

Таким чином, відсутні підстави для нарахування орендної плати за користування земельної ділянкою за період березень 2020 у розмірі 25' 471,77грн.

Матеріали справи не містять докази сплати відповідачем заборгованості з орендних платежів в іншій частині.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позовних вимог в частині заборгованості за орендними платежами, вимоги позивача в цій частин підлягають частковому задоволенню та є обґрунтованими у розмірі 366' 405,10грн.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12' 440,09грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.129.4. Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно з п. 4.11. договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до наданого суду розрахунку, заявлена до стягнення пеня у розмірі 12' 440,09грн, нарахована позивачем наступним чином:

- на заборгованість зі сплати орендної плати за серпень 2019 - з 01.10.2019 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2019 - з 31.10.2019 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2019 - з 03.12.2019 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за листопад 2019 - з 31.12.2019 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за грудень 2019 - з 31.01.2020 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за січень 2020 - з 03.03.2020 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2020 - з 31.03.2020 по 31.07.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за березень 2020 - з 01.05.2020 по 31.07.2020.

Враховуючи викладені вище висновки щодо відсутності підстав для нарахування орендної плати за користування земельної ділянкою за період березень 2020, суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість зі сплати орендної плати за березень 2020.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України початком відліку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу та законодавцем встановлений присікальний строк нарахування не більше 6 місяців.

Виходячи зі змісту ст.232 ГК України та ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України та умов спірного договору оренди, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо граничних строків оплати, нарахування пені за спірними періодами має тривати протягом шести місяців, а саме:

- на заборгованість зі сплати орендної плати за серпень 2019 - з 01.10.2019 по 01.04.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2019 - з 31.10.2019 по 30.04.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2019 - з 01.12.2019 по 01.05.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за листопад 2019 - з 31.12.2019 по 31.05.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за грудень 2019 - з 31.01.2020 по 30.06.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за січень 2020 - з 02.03.2020 по 02.09.2020;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2020 - з 31.03.2020 по 31.09.2020.

Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів нарахування, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, судом встановлено, що задоволенню підлягає пеня у загальному розмірі 9' 609,61грн, нарахована наступним чином:

- на заборгованість зі сплати орендної плати за серпень 2019 - з 01.10.2019 по 01.04.2020 - 2' 080,15грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2019 - з 31.10.2019 по 30.04.2020 - 1' 839,35грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2019 - з 03.12.2019 по 01.05.2020 - 1' 477,84грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за листопад 2019 - з 31.12.2019 по 31.05.2020 - 1' 301,24грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за грудень 2019 - з 31.01.2020 по 30.06.2020 - 1' 162,35грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за січень 2020 - з 03.03.2020 по 31.07.2020 - 1' 020,54грн;

- на заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2020 - з 31.03.2020 по 31.07.2020 - 728,14грн.

Судовий збір за майновою вимогою відповідно ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в частині немайнової вимоги - повністю на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 42, 50, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни, м.Маріуполь Донецької області, про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 укладеним та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 404' 316,96грн - задовольнити частково.

Визнати укладеним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013, номер запису про інше речове право: 1341555, на земельну ділянку за адресою: вул.Олімпійська, 205, у Лівобережному районі міста Маріуполя, загальною площею 0,5000га, укладеним у наступній редакції:

«ДОДАТКОВИЙ ДОГОВІР до ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

від 26.04.2013,

зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013, номер запису про інше речове право 1341555

місто Маріуполь, Донецька область,

---

року

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м.Маріуполь, просп. Миру, буд.70, іменована далі «Орендодавець» , в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Паська Максима Івановича, який діє на підставі розпорядження Маріупольського міського голови «Про надання повноважень з вчинення правочинів» від 23.01.2017 року №23р, з одного боку, та фізична особа-підприємець Оганесян Сільвія Каренівна (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , іменована далі «Орендар» , з другого боку, уклали цей додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013, номер запису про інше речове право 1341555, про нижченаведене:

1. На підставі положень ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України, сторони домовились змінити сторону орендаря в договорі оренди земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013, номер запису про інше речове право 1341555, при цьому замість товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторггранс» (ідентифікаційний номер 36842610), місцезнаходження юридичної особи; вулиця Академіка Кржижановського, будинок 4, офіс 316, м.Київ, 03680, вказати: «фізична особа-підприємець Оганесян Сільвія Каренівна (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою; АДРЕСА_2 » .

2. Інші умови договору є незмінними.

3. Цей договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря.

4. Зміст ст.ст.12, 93, 124 Земельного кодексу України Сторонам відомий.

5. Цей додатковий договір набуває чинності відповідно до ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після державної реєстрації та згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 30.08.2018.

Орендодавець Орендар

Маріупольська міська рада Фізична особа-підприємець

м.Маріуполь, просп.Миру, 70 ОСОБА_2

(юридична адреса) провулок Азовстальський,

код ЄДРПОУ 33852448 будинок 4, м. Маріуполь,

Донецька область, 87541,

Директор юридичного департаменту РНОКПП 3532901944

Маріупольської міської ради

---

М.І.Пасько

---

С.К.Оганесян

підпис

М.П.» .

Стягнути з фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 70; код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість з орендної плати у розмірі 366' 405,10грн, пеню у розмірі 9' 609,61грн, судовий збір у загальному розмірі 7' 742,22грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.04.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2021.

Суддя Ю.В. Макарова