Постанова

від 20.09.2021 по справі 905/1561/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа № 905/1561/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Оганесян Сільвії Каренівни (вх.№1662Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у справі №905/1561/20 (повний текст рішення складено 30.04.2021 суддею Макаровою Ю.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області,

до фізичної особи - підприємця Оганесян Сільвії Каренівни, м. Маріуполь Донецької області,

про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки укладеним та стягнення 404316,96 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни про визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 та стягнення 404316,96 грн, з яких: 391876,87 грн - заборгованість з орендної плати та пеня у розмірі 12440,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини придбання відповідачем нежитлової будівлі, що знаходиться на орендованій у позивача земельній ділянці, внаслідок чого до відповідача на підставі ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, що є підставою для визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, а також для нарахування заявлених до стягнення сум.

05.02.2021 позивача надав до суду пояснення (вих.№871/2021 від 28.01.2021) щодо розрахунку орендної плати за період серпень 2018 - грудень 2018. До пояснень додано копію проекту додаткового договору, який було направлено відповідачу разом з листом від 23.04.2020 №26.5-23418-26.1 (а.с.101-103, том 1).

Рішенням господарського суду Донецької області 20.04.2021 у справі №905/1561/20 позовні вимоги Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 укладеним та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 404316,96 грн задоволено частково. Визнано укладеним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013, номер запису про інше речове право: 1341555, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,5000 га, укладеним у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни на користь Маріупольської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 366405,10 грн, пеню у розмірі 9609,61 грн, судовий збір у загальному розмірі 7742,22 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач придбала за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.08.2018 нерухоме майно, що розміщено на спірній земельній ділянці, яка перебувала у користуванні продавця цього майна - ОСОБА_1, на тих самих умовах, і в тому самому обсязі як і у попереднього власника - ТОВ "Азовторгтранс" за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013. Відповідач як нова власниця майна, починаючи з 30.08.2018 , набула відповідне право користування земельною ділянкою Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. Господарський суд дійшов висновку, що відповідач фактично стала стороною договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, за яким у неї виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення заборгованості за орендну плату та пені, господарський суд частково задовольнив заявлені вимоги позивача в цій частині у розмірі 366405,10 грн та 9609,61 грн пені відповідно .

Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить визнати незаконним та скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у даній справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради до фізичної особи - підприємця Оганесян Сільвії Каренівни про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки укладеним та стягнення 404316,96 грн у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст.7 Закону України Про оренду землі , ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.377, 415 Цивільного кодексу України; та не взято до увагу ту обставину, що від ТОВ Азовторгтранс (орендар за договором оренди земельної ділянки) право оренди не перейшло до ОСОБА_1 (попереднього власника нерухомого мана, який продав відповідачці нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці), що, на думку апелянта, виключає можливість переходу права оренди земельної ділянки до ФОП Оганесян С.К. Також апелянт вважає, що зі сторони орендаря не було волевиявлення щодо поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, що передбачено ст.33 Закону України Про оренду землі та пунктом 3.2 договору оренди землі від 26.04.2013, та відповідне право оренди не було зареєстроване в державному реєстрі речових прав. Відповідачка після придбання нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, тривалий час взагалі не користувалась нерухомим майном, оскільки через кілька днів після купівлі нерухомості - 28.09.2018 сталася пожежа. Придбане нерухоме майно дуже постраждало, його відновлення зайняло тривалий час та поклало майновий тягар на відповідачку. Також вважає, що в діях позивача є суперечності, оскільки останній одночасно вважає орендарем у період з 30.08.2018 і по теперішній час ТОВ Азовторгтранс і ФОП Оганесян С.К., що є суперечливим. Посилаючись на рішення Маріупольської міської ради №8/4-269 від 26.02.2021, апелянт зазначає, що до ФОП Оганесян С.К. право оренди земельної ділянки не перейшло, відповідачка не набула статусу орендаря, а міська рада вважає, що саме ТВО Азовторгтранс має сплачувати орендну плату до 26.02.2021, відповідно до зобов`язань зі сплати орендної плати за спірний період у відповідачки не виникло, відтак штрафних санкцій, а саме: пені у зв`язку з порушенням зобов`язання якого не існує, також не виникало. Крім того, господарським судом у порушення процесуальних прав відповідача відмовлено у продовженні строку на подання відзиву на позовну заяву, який подано до початку справи по суті. У зв`язку з карантинними обмеженнями, зокрема, у порядку роботи підприємств та установ, а саме, відділень поштового зв`язку, та доступу до громадського транспорту, відповідач була позбавлена можливості вчасно надати відзив на позовну заяву. Крім того, лише 30.03.2021 відповідач уклала договір про надання правової допомоги №А-30-03-21 від 30.03.2021 з адвокатом Ботман О.О., яка не змогла бути присутньою у судовому засіданні у м.Харкові, у зв`язку з чим подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак ухвалою суду від 30.03.2021 у даній справі закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 20.04.2021. Апелянт вважає, що, не надавши відповідачу можливості висловити свою позицію щодо позову та надати докази у справі, відмовивши у продовженні строку подання відзиву та не прийнявши заперечень на позов, суд першої інстанції тим самим порушив принцип змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Також зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача чи його представника, не урахувавши, що представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, що призначено на 20.04.2021, не роз`яснено прав та обов`язків відповідачу, що також порушує процесуальні права відповідача. З огляду на зазначене, просить прийняти та долучити до матеріалів справи в якості доказів документи, які було додано до відзиву на позовну заяву, однак не взято до уваги судом першої інстанції.

До апеляційної скарги додано засвідчені копії: договору купівлі-продажу від 30.08.2018, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 30.08.2018, рішення Маріупольської міської ради від 26.02.2021 №8/4-269, інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 13.04.2021, довідки про пожежу №3/13/2010 від 06.10.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у даній справі у складі колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.; поновлено фізичній особі - підприємцю Оганесян Сільвії Каренівни строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у справі №905/1561/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця (вх.№1662 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у справі №905/1561/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 12.07.2021 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 05.07.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

15.06.2021 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№6938) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач на адресу відповідача відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України надсилав копію позовної заяви, яку, вочевидь, відповідач отримала, оскільки не заперечує такого факту, з позовними вимогами обізнана, посилається на документи, які додавались до позовної заяви. Відповідач не був позбавлений можливості до початку розгляду справи (до 30.03.2021) подати суду власні заперечення у заявах по суті справи, що передбачено Господарським процесуальним кодексом України. Суд першої інстанції відкладав підготовче засідання декілька разів ухвалами суду, при цьому продовжував відповідачеві строк для подання відзиву на позов до 11.11.2020. Також не погоджується з доводами відповідача щодо суті заявлених позовних вимог, вважає висновки господарського суду про те, що відповідач як новий власник майна, починаючи з 30.08.2018, набув відповідне право користування спірною земельною ділянкою у тому ж обсязі на умовах, які були у попереднього власника, фактично став стороною договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, за яким, зокрема, виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Позивач погоджується і з правильністю розрахованих судом першої інстанції грошових вимог, у тому числі з розрахунком пені. Щодо твердження відповідача про знищення нерухомого майна у результаті пожежі, яка сталася 28.09.2018, позивач зазначає, що відповідач не надає жодного доказу на підтвердження руйнувань, здійсненого відновлення майна, також не пояснює, яким чином зазначене стосується предмету спору та впливає на обов`язки відповідача за спірним договором оренди земельної ділянки. До того ж про зазначену обставину відповідач не заявляв у суді першої інстанції. Посилання відповідача на рішення Маріупольської міської ради №8/4-269 від 26.02.2021 вважає таким, що не стосується предмету даного спору, оскільки прийнято після спірного періоду та стосується інших правовідносин сторін щодо іншої земельної ділянки, які не є предметом спору у даній справі. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 у справі №905/1561/20 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 заяву представника Маріупольської міської ради, Драпак Е.О., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 12.07.2021 у справі №905/1561/20 задоволено. Ухвалено провести судове засідання у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2021 клопотання представника відповідача, адвоката Ботман О.О., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 12.07.2021 у справі №905/1561/20 задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 16.08.2021 о 16:00 год.

12.07.2021 від представника відповідача до суду надійшли пояснення (вх.№7916) у справі щодо знаходження на спірній земельній ділянці, загальною площею 0,5000 га, двох об`єктів нерухомості, один з яких, нежитлова будівля А-2, загальною площею 161,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Борисевич Т.С. за №838 від 30.08.2018, належить ФОП Оганесян С.К. Інша нежитлова будівля, загальною площею 1461,00 кв.м, імовірно є об`єктом самочинного будівництва ТОВ Азовторгтранс та не стосується відповідачки. До пояснень надано засвідчену копію кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:024:0239 .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 у справі №905/1561/20 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Тарасової І.В.

У судовому засіданні 16.08.2021 оголошено перерву до 20.09.2021 до 11:30 год.

25.08.2021 від позивача до суду надійшли пояснення щодо детального розрахунку позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 клопотання представника Маріупольської міської ради, Драпак Е.О., про участь у судовому засіданні 20.09.2021 у справі №905/1561/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено . Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 задоволено клопотання представника фізичної особи - підприємця Оганесян Сільвії Каренівни, адвоката Ботман О.О., про участь у судовому засіданні 20.09.2021 у справі №905/1561/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 у справі №905/1561/20 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Фоміної В.О.

20.09.2021 від представника відповідача, адвоката Ботман О.О., до суду електронною поштою клопотання (вх.№10869) про розгляд справи без участі представника відповідача у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання та технічними неполадками, які унеможливлюють участь представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 20.09.2021 представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1867 "Про припинення права оренди земельної ділянки приватному підприємцю Зуєву І.Н. і надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовторгтранс"" у пункті 4 вирішено затвердити технічну документацію по землеустрою по складанню документів, підтверджуючих право власності на земельну ділянку і надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку (землі житлової і громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) , площею 0,5000 га , з розміром орендної плати на рівні 3% від його грошової оцінки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку овочевої та сільськогосподарської продукції) по АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовторгтранс".

На підставі вказаного рішення 26.04.2013 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Азовторгтранс" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239).

В оренду передається земельна ділянка, площею 0,5000 га (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1 договору оренди останній укладено на 10 років (з 24.04.2012 до 24.04.2022).

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 846,79 грн/м кв.

Грошова оцінка земель м.Маріуполь встановлена рішенням Маріупольської міської ради та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку, що видається управлінням Держземагенства у м.Маріуполі Донецької області (пункт 4.2 договору).

Сторони у пункті 4.3 договору погодили, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що податкове зобов`язання з плати на землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом пункту 4.5 договору у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації. Орендар зобов`язаний самостійно щорічно отримувати в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та вносити оренду плату у новому розмірі з дня індексації відповідно до витягу.

Згідно з пунктом 4.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу споживчих цін за попередній рік, який враховується при проведенні індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 4.11 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку з реалізації овочевої сільськогосподарської продукції).

Орендар зобов`язався, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі (пункт 9.2.6 договору оренди).

Згідно з пунктом 9.2.10 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в порядку та у строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 9.3.1.4 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 13.2 договору передбачено, що договір набирає чинності відповідно до ст.3, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень.

Матеріали справи містять акт приймання - передачі земельної ділянки , площею 0,5000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239), підписаний орендодавцем та орендарем за відповідним договором.

Згідно з інформаційною довідкою №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 13.06.2013 Маріупольським міським управлінням юстиції Донецької області на підставі вказаного договору здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки , загальною площею 0,5000 га, номер запису про інше речове право 1341555.

Вказаною інформаційною довідкою також підтверджується, що власником об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 49790814123 - земельна ділянка (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є Маріупольська міська рада.

У подальшому між ТОВ "Азовторгтранс" та ОСОБА_1 19.01.2016 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

Відповідно до пункту 8.2 вказаного договору право власності покупця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього договору згідно з вимогами частини 4 ст.334 Цивільного кодексу України.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстрований приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненком С.В. 19.01.2016 у реєстрі за №165.

30.08.2018 між ОСОБА_1 та Оганесян Сільвією Каренівною укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

Відповідно до пункту 13 договору купівлі-продажу від 30.08.2018 та частини 4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на придбану квартиру виникає у покупця з дня державної реєстрації цього права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстрований приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Борисевич Т.С. 30.08.2018 у реєстрі за №838.

Згідно з інформаційною довідкою №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується здійснення реєстрації 30.08.2018 на підставі вказаного договору купівлі-продажу права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля , загальною площею 161,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем - Оганесян Сільвією Каренівною .

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Маріупольської міської ради для оформлення відповідного договору оренди. На думку позивача, у силу приписів закону, до відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю перейшло право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) за адресою: АДРЕСА_1 , площе 0,5000 га, у тому ж обсязі та на умовах, які були у попереднього власника.

Посилаючись на те, що відповідач не надав відповіді на лист №26.5-23418-26.1 від 23.04.2020 з пропозицією підписати додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України "Про оренду землі").

За умовами ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Перехід прав на земельну ділянку регламентується Земельним кодексом України.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

До повноважень, зокрема, міської ради у галузі земельних відносин на території відповідного міста належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України (пункт "в" частини першої статті 12 цього Кодексу).

Міська рада має повноваження передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як правильно встановлено господарським судом, 26.04.2013 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Азовторгтранс" (орендар) на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1867 укладено договір оренди землі №040716700001, відповідно до пункту 1.1. якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239).

Приймання-передача вказаної земельної ділянки підтверджується актом, підписаним орендодавцем та орендарем.

За приписами ст.17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З інформаційної довідки №205868622 від 01.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна убачається, що за об`єктом нерухомого майна - земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, 13.06.2013 здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 26.04.2013, орендар - ТОВ "Азовторгтранс", номер запису про інше речове право 1341555.

19.01.2016 ТОВ "Азовторгтранс" за договором купівлі-продажу нерухомого майна здійснило продаж ОСОБА_1 нежитлової будівлі літ.А-2, загальною площею 161,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239.

У подальшому вказане нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, за договором купівлі-продажу від 30.08.2018 ОСОБА_1 продано Оганесян С.К .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується здійснення 30.08.2018 на підставі вказаного договору купівлі-продажу реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем.

Відповідно до пункту 5.1. договору оренди від 26.04.2013 земельна ділянка передана в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку з реалізації овочевої сільськогосподарської продукції).

Відповідач, Оганесян С.К. , має статус фізичної особи-підприємця (дата проведення державної реєстрації - 19.03.2019). З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що серед видів діяльності ФОП Оганесян С.К. є, зокрема, за кодом КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; за кодом КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів протилежного, у розумінні статей 19, 38, 40, 120 Земельного кодексу України призначення земельної ділянки не змінилося порівняно з тим, яке у неї було на час укладення договору оренди земельної ділянки.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 у редакції позивача та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 30.08.2018 по 31.03.2020 за договором оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомості (нежитлова будівля літ.А-2, загальною площею 161,1 кв.м), на який ФОП Оганесян С.К. (відповідач) набула право власності 30.08.2018.

У свою чергу, відповідач посилається на те, що від ТОВ Азовторгтранс (орендар за договором оренди земельної ділянки) право оренди не перейшло до ОСОБА_1 (попереднього власника нерухомого мана, який продав відповідачці нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці), що, на думку апелянта, виключає можливість переходу права оренди земельної ділянки до ФОП Оганесян С.К.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, з огляду на таке.

Питання переходу права оренди на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, частина друга статті 120 Земельного кодексу України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12.02.2020 у справі №265/10735/18 .

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Правова позиція Верховного Суду щодо питання про перехід права оренди землі до нового власника нерухомого майна викладена у справі №922/3655/17 від 19.06.2018, у справі №910/20774/17 від 07.11.2018.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка є такою: "...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Частиною третьою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже , з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України.

Тобто , особа, яка набула права власності на це майно , фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже , договір не підлягає розірванню.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, тобто вказана правова позиція є усталеною.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 дійшов висновку про те, що у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. При цьому, ураховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні, відповідні обставини виключають можливість застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак для кваліфікації кондикційних зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно , фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №915/672/17, №922/2883/17, №908/1990/17, №920/717/17, №913/661/17, №921/613/17-г, №904/9027/17, №904/326/18, №914/1925/18, №914/1131/18, №904/9027/17, №910/20774/17, №915/1416/17, №902/1592/15, №913/661/17, №914/2687/17, №914/1925/18, №910/20774/17, №911/2244/18, №913/661/17, №914/2687/17, №235/1640/17.

При цьому, оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки (пункт 24 постанови Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19).

Апелянт вважає, що зі сторони орендаря не було волевиявлення щодо поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, що передбачено ст.33 Закону України Про оренду землі та пунктом 3.2 договору оренди землі від 26.04.2013 та відповідне право оренди не було зареєстроване в державному реєстрі речових прав.

Колегія суддів зазначає, що стаття 33 Закону України Про оренду землі встановлює порядок укладення договору оренди землі на новий строк у разі наявності переважного права орендаря на його укладення, у даному випадку договір оренди не припинявся, оскільки стаття 32 Закону України "Про оренду землі" не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди спірної земельної ділянки від 26.04.2013 є чинним та діє до 24.04.2022, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо твердження апелянта про відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки за попереднім власником нерухомого майна ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав колегія суддів, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, зазначає таке.

Оскільки право власності на спірний об`єкт нерухомості, який розміщений на зазначеній спірній земельній ділянці, перейшло спочатку до ОСОБА_1 , а у подальшому - до Оганесян С.К. , тому право користування земельною ділянкою відповідно, так само перейшло до ОСОБА_1 , а згодом - до Оганесян С.К. на тих самих умовах та у тому самому обсязі за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013, який зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 13.06.2013 за №1341555.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що після придбання нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, тривалий час взагалі не користувалась нерухомим майном, оскільки через кілька днів після купівлі нерухомості - 28.09.2018 сталася пожежа. Придбане нерухоме майно дуже постраждало, його відновлення зайняло тривалий час та поклало майновий тягар на відповідачку .

Зазначені апелянтом обставини, а саме те, що відповідач тривалий час не користувалась нерухомим майном, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та випадок пожежі, по-перше, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, по-друге, не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату за спірним договором оренди земельної ділянки і не спростовують факту користування спірною земельною ділянкою саме відповідачем.

Також апелянт вважає, що в діях позивача існують суперечності, оскільки останній одночасно вважає орендарем у період з 30.08.2018 і по теперішній час ТОВ Азовторгтранс і ФОП Оганесян С.К. Посилаючись на рішення Маріупольської міської ради №8/4-269 від 26.02.2021, апелянт зазначає, що до ФОП Оганесян С.К, право оренди земельної ділянки не перейшло, відповідачка не набула статусу орендаря, а міська рада вважає, що саме ТОВ Азовторгтранс має сплачувати орендну плату до 26.02.2021, відповідно до зобов`язань зі сплати орендної плати за спірний період у відповідачки не виникло.

Зазначеним рішенням Маріупольської міської ради №8/4-269 від 26.02.2021 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці Оганесян С.К. вирішено, зокрема, у пункті 1 припинити право оренди земельною ділянкою, площею 0,5000 га, по АДРЕСА_1, з ТОВ Азовторгтранс . Пунктом 3 рішення розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2013 за №1341555, укладеного між Маріупольською міською радою та ТОВ Азовторгтранс . Згідно з пунктом 4 рішення ТОВ Азовторгтранс : 4.1.Подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про підготовку проекту до додаткового договору про розірвання договору оренди земельної ділянки, зазначеного у пункті 3 цього рішення, у встановленому порядку. 4.2. Сплатити до бюджету оренду плату згідно з договором оренди земельної ділянки, зазначеного у пункті 3 цього рішення, до його розірвання у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 6 рішення припинити право власності на земельну ділянку, площею 0,5000 га, (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49790814123) Маріупольській міській раді. Вважати земельну ділянку, площею 0,5000 га, (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) по АДРЕСА_1 знищеною (пункт 7 рішення). Департаменту по роботі з активами міської ради (Штенда) вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку 0,5000 га (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) по АДРЕСА_1 (пункт 8 рішення). Відповідно до пункту 9 рішення земельну ділянку, площею 0,5000 га, (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239) по АДРЕСА_1 ураховувати як землі житлової та громадської забудови. У пункті 11 рішення зазначено: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0161 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі) по АДРЕСА_1 громадянці Оганесян Сільвії Каренівні (а.с.182, том 1).

Разом з тим, у ході судового розгляду справи представник позивача зазначила, що рішення Маріупольської міської ради №8/4-269 від 26.02.2021 не реалізоване, нового рішення щодо відведення земельної ділянки ФОП Оганесян С.К. міською радою не приймалось, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1412336900:01:024:0239 існує та є предметом оренди за чинним договором оренди від 26.04.2013, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 13.04.2021 (а.с.28, том 2).

Отже, на день прийняття оспорюваного рішення суду доказів розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, який зареєстрований у реєстрі 13.06.2013, немає.

Не містять матеріали справи і доказів внесення будь-яких змін до Держгеокадастру щодо спірної земельної ділянки, площею 0,5000 га, з кадастровий номером 1412336900:01:024:0239 .

Крім того, апелянт у поясненнях (вх.№7916 від 12.07.2021) зазначає, що на спірній земельній ділянці, загальною площею 0,5000 га, знаходяться два об`єкта нерухомості, один з яких, нежитлова будівля А-2, загальною площею 161,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2018 належить ФОП Оганесян С.К., а інша нежитлова будівля, загальною площею 1461,00 кв.м, ймовірно, є об`єктом самочинного будівництва ТОВ Азовторгтранс .

Ці доводи не наводились відповідачем у суді першої інстанції та не заявлялись в апеляційній скарзі, відтак колегія суддів не приймає та не надає оцінку доводам та вимогам, які не стосуються меж оскарження у розумінні приписів частини 1, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи вищевикладене, відповідач як новий власник майна , починаючи з 30.08.2018 набув відповідне право користування земельною ділянкою Маріупольської міської ради, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0239 , у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача, а, отже, відповідач фактично став стороною договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надсилав відповідачу проект додаткового договору до договору оренди землі з пропозицією його підписання з метою подальшої реєстрації права оренди землі, однак договір так і не був підписаний у двосторонньому порядку.

Відповідно до частини 1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

За зазначених обставин, господарський суд, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 391876,87 грн та пені у розмірі 12440,09 грн колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, встановила таке .

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 289 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. 289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з абз.3 частини 1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз.1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17 .

Предметом позову у даній справі є, зокрема, стягнення з відповідача грошових зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013, укладеного на 10 років (до 24.04.2022) (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Пунктом 4.5 вказаного договору визначено, що у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації; орендар зобов`язаний самостійно щорічно отримувати в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (в управлінні Держземагенства у м.Маріуполі) , витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та вносити орендну плату у новому розмірі з дні індексації, відповідно до витягу

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з листом відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.02.2021 №140/105-21 документація про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у 2017, 2018 роках не надавалась, у 2019 році надавалась 28.12.2019 (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №6978 від 28.12.2019).

Матеріали справи містять витяги: №806 від 15.02.2021, №6978 від 28.12.2019 з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:01:024:0239, площею 0,5000 га , за 2018 та за 2019-2020 роки становить 10024374,80 грн.

У матеріалах справи також наявний лист відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.04.2020 №236/105-20 , згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки , кадастровий номер 1412336900:01:024:0239, площею 0,5000 га , станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 складає 6426161,28 грн, з 17.07.2018 до кінця 2018 - 9639241,92 грн, станом на 01.01.2019 - 10024374,80грн.

З розрахунку позивача убачається, що ним нараховано заборгованість за орендними платежами за період з 30.08.2018 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради з кадастровим номером 1412336900:01:024:0239) по 31.03.2020 рік у загальному розмірі 391876,87 грн.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що:

- зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2018 мало бути виконано до 30.09.2018, з 01.10.2018 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за вересень 2018 мало бути виконано до 30.10.2018, з 31.10.2018 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за жовтень 2018 мало бути виконано до 30.11.2018, з 01.12.2018 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за листопад 2018 мало бути виконано до 30.12.2018, з 31.12.2018 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за грудень 2018 мало бути виконано до 30.01.2019, з 31.01.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за січень 2019 мало бути виконано до 02.03.2019, з 03.03.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за лютий 2019 мало бути виконано до 30.03.2019, з 31.03.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за березень 2019 мало бути виконано до 30.04.2019, з 01.05.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за квітень 2019 мало бути виконано до 30.05.2019, з 31.05.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за травень 2019 мало бути виконано до 30.06.2019, з 01.07.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за червень 2019 мало бути виконано до 30.07.2019, з 31.07.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за липень 2019 мало бути виконано до 30.08.2019, з 31.08.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2019 мало бути виконано до 30.09.2019, з 01.10.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за вересень 2019 мало бути виконано до 30.10.2019, з 31.10.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за жовтень 2019 мало бути виконано до 30.11.2019, з 01.12.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за листопад 2019 мало бути виконано до 30.12.2019, з 31.12.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за грудень 2019 мало бути виконано до 30.01.2020, з 31.01.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за січень 2020 мало бути виконано до 01.03.2020, з 02.03.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання зі сплати орендної плати за лютий 2020 мало бути виконано до 30.03.2020, з 31.03.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункти 52-4 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: "Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності".

З огляду на положення вищезазначеного Закону, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування орендної плати за користування земельної ділянкою за березень 2020 у розмірі 25471,77 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості з орендних платежів за спірним договором оренди .

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог у цій частині у розмірі 366405,10 грн.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань нараховано пеню у розмірі 12440,09 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Під неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.129.4 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно з пунктом 4.11 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня , яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

На підставі викладеного, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, дійшла висновку, що він є правильним, а тому рішення суду про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 9609,61 грн, з огляду на відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача орендної плати за користування земельної ділянкою за березень 2020 року.

Вищезазначеними обставинами та нормами чинного законодавства спростовуються доводи апелянта про безпідставність нарахування пені у зв`язку з порушенням зобов`язання, якого не існує.

Посилання апелянта на те, що господарським судом у порушення процесуальних прав відповідача відмовлено у продовженні строку на подання відзиву на позовну заяву, який подано до початку справи по суті, спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять докази надіслання (опис вкладення у цілинний лист) позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви та додатків до неї (а.с.11, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2020 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання на 15.10.2020, встановлено, зокрема, відповідачу строк до 09.10.2020 для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України разом з усіма доказами у підтвердження позиції зі спору та доказами надіслання/вручення позивачу (а.с.52-53, том 1). Копію вказаної ухвали суду Оганесян С.К. отримала 26.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.54, том 1).

08.10.2020 відповідач звернулась до суду з клопотанням про відкладення попереднього судового засідання щонайменше як на 20 днів, з огляду на необхідність отримання копії позовної заяви та додатків до неї, формування власної правової позиції щодо заявлених позовних вимог, підготовки доказів, складання та подання відзиву на позовну заяву, можливого подання зустрічного позову (а.с.57, том 1).

12.10.2020 відповідач звернулась до суду з заявою про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу від 30.08.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 19.11.2020 на 15:00 год. Продовжено відповідачу строк до 11.11.2020 (ураховуючи час пересилання засобами зв`язку) для подання через канцелярію суду відзиву на позов (із урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України) разом з належним чином засвідченими доказами на підтвердження позиції зі спору. Докази надіслання/вручення іншій стороні надати суду. Дану ухвалу суду відповідач отримала 07.11.2020 (а.с.77, том 1).

Телефонограмою від 18.11.2020 учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи у судовому засіданні 19.11.2020 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Оганесян С.К. прийняла телефонограму (а.с.80, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.12.2020 призначено підготовче судове засідання на 29.12.2020 року на 12:30 год., про що учасників справи повідомлено телефонограмою від 17.12.2020 (а.с.82, том 1).

28.12.2020 відповідач подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке не містить підпису, про що працівниками суду складено відповідний акт (а.с.83-86, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 21.01.2021 року на 11:30 год. (а.с.90, том 1), копію якої відповідач отримала 04.01.2021 (а.с.93, том 1).

Ухвалами господарського суду Донецької області від 21.01.2021, 09.02.2021,17.03.2021 підготовче засідання відкладалось, про що учасників справи повідомлено належним чином.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу №905/1561/20 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.03.2021 о 12:00 год.

Отже, відповідач або її законний представник не були позбавлені можливості до початку розгляду прави по суті (до 30.03.2021) ознайомитись з матеріалами справи та подати суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом. Як зазначалося вище, цей строк також був продовжений судом до 11.11.2020, однак відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця Оганесян Сільвії Каренівни про продовження строку подання відзиву на позов, з тих підстав, що наведені у клопотанні обставини в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із відзивом не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії по наданню відзиву у встановлений строк. Відзив б\н від 16.04.2021 на позовну заяву залишено без розгляду. Обставинам щодо неможливості вчасно подати до суду відзив на позовну заяву у зв`язку з карантинними обмеженнями, зокрема, обмеженнями у порядку роботи підприємств та установ, а саме, відділень поштового зв`язку, та доступу до громадського транспорту, на які посилається апелянт, господарський суд надав оцінку в ухвалі від 20.04.2021, яку відповідач не оскаржив у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Твердження адвоката про те, що відповідач лише 30.03.2021 уклала договір про надання правової допомоги №А-30-03-21 від 30.03.2021 з адвокатом Ботман О.О., яка не змогла бути присутньою у судовому засіданні у м.Харкові, у зв`язку з чим подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак ухвалою суду від 30.03.2021 у даній справі закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 20.04.2021, не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки підготовче засідання неодноразово відкладалось судом, в ухвалі від 30.03.2021 суд зазначив, що відповідачу надавалося достатнього часу для можливості скористатися своїм правом на надання позиції зі спору, у зв`язку з чим дійшов висновку, що сторони мали час та можливість скористатися своїм правом надати суду всі документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянуто справу за відсутності відповідача чи його представника, не урахувавши, що представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, що призначено на 20.04.2021, не роз`яснено прав та обов`язків відповідачу.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип змагальності (ст.13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (ст.7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 ст.6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Колегія суддів вважає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вказані принципи, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст.7 Господарського процесуального кодексу України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи Проніна проти України , Серявін та інші проти України ) і доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, натомість у повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у справі №905/1561/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Оганесян Сільвії Каренівни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2021 у справі №905/1561/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.09.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна