Постанова

від 28.04.2021 по справі 200/12377/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 200/12377/19-а

адміністративне провадження № К/9901/29241/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Лук`янової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Чкалова на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (головуючий суддя Чучко В.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Чкалова до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Чкалова (далі - ТОВ Агрофірма імені Чкалова ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року: №№0006511414, яким нараховано податок на додану вартість у сумі 166 733грн та №0006451414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5861377,50грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 4689102грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1172275,50 грн).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0006511414 та №0006451414 в частині нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3 565 352,20 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 337,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 в частині нарахування ТОВ Агрофірма імені Чкалова податку на додану вартість у сумі 3 565 352,2 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 337,90 грн скасовано та в цій частині прийняти нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 481 984,20 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 870 496,05 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Агрофірма імені Чкалова звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 визнати протиправним та скасувати у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 9 серпня 2019 року №1498, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Агрофірма імені Чкалова за період діяльності з 1 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року, з 1 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року, з 1 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 1 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року, з 1 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року, з 1 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: 1) ТОВ Віват-04 (код ЄДРПОУ 33020144), 2) ТОВ Синергія (код ЄДРПОУ 33592396), 3) ТОВ Дібер груп (код ЄДРПОУ 41141380), 4) ТОВ Белмонт Груп (код ЄДРПОУ 41113589), 5) ТОВ Гудопт (код ЄДРПОУ 29932387), 6) ТОВ Євротрейд - Одеса (код ЄДРПОУ 33988696), 7) ТОВ Експо Планбуд (код ЄДРПОУ 34688382), 8) ТОВ Бізнес Енерджі (код ЄДРПОУ 40308037), 9) ТОВ Гарні лани (код ЄДРПОУ 42039758), 10) ТОВ ТД Побутовий комплект (код ЄДРПОУ 42043298), за результатами якої 16 серпня 2019 року складено Акт № 848/05-99-14-14/39258198 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено підпункти 14.1.36, 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 4689102 грн, в тому числі у: грудні 2016 року на суму 379941 грн; серпні 2017 року на суму 950028 грн; листопаді 2017 року на суму 704268 грн, грудні 2017 року на суму 53267 грн, лютому 2018 року на суму 96033 грн, липні 2018 року на суму 86400 грн, серпні 2018 року на суму 749148 грн, вересні 2018 року на суму 936565 грн, листопаді 2018 року на суму 733452 грн та завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2016 року у сумі 166733 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області 19 серпня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006511414, яким нараховано податок на додану вартість у сумі 166 733 грн та №0006451414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5861377,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 4689102 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1172275,50 грн).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем 19 серпня 2019 року податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року № 0006451414, то колегія суддів касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій лише в цій частині.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ Синергія , ТОВ Гудопт , ТОВ Євротрейд-Одеса , ТОВ Експо Планбуд , ТОВ Бізнес Енерджи , ТОВ Гарні лани , ТОВ ТД Побутовий комплект були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Агрофірма імені Чкалова , всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 в частині нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3 565 352,20 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 337,90 грн.

Надаючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ Дібер груп , ТОВ Бельмонд груп , ТОВ Віват-04 , то Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що ці господарські операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що не мають юридичної сили і доказовості, бо складені без здійснення господарської операції, а тому в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 скасуванню не підлягає.

Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414, а також в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 481 984,20 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 870 496,05 грн. В іншій частині вказав на неправомірність висновків суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414, зазначивши про те, що відсутнє фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Експо Планбуд щодо поставки цементу, а тому у цій частині скасував рішення суду першої інстанції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону №996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

За приписами частини першої статті 3 Закону №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Дібер Груп судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30 листопада 2017 року між ТОВ Дібер Груп (постачальник) та ТОВ Агрофірма імені Чкалова (покупець) укладено договір №1-30/11, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є вантажні автомобілі в асортименті (товар). Поставка товару здійснюється на умовах EXW. Оплата здійснюється в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір діє до 20 листопада 2018 року.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за цим договором позивачем надано: видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку.

4 грудня 2017 року між позивачем (постачальник) та ТОВ Дібер Груп (покупець) укладено договір №1-4/12, за яким ТОВ Агрофірма імені Чкалова зобов`язується передати у власність ТОВ Дібер Груп товар, а ТОВ Дібер Груп зобов`язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є вантажні автомобілі в асортименті (товар). Поставка товару здійснюється на умовах EXW. Оплата здійснюється в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір діє до 31 листопада 2018 року.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за цим договором позивачем надано видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку. Згідно Акта звірки взаємних розрахунків з 01.11.17-01.11.19р.р., заборгованість між підприємствами відсутня.

Щодо господарських відносин ТОВ Агрофірма імені Чкалова з ТОВ Бельмонт Груп судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30 листопада 2017 року між ТОВ Бельмонт Груп (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №2-30/11, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є вантажні автомобілі в асортименті (товар). Поставка товару здійснюється на умовах EXW. Оплата здійснюється в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір діє до 20 листопада 2018 року.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за цим договором позивачем надано видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку.

20 грудня 2017 року між ТОВ Агрофірма імені Чкалова (постачальник) та ТОВ Бельмонт Груп (покупець) укладено договір №2-20/12, згідно якого позивач зобов`язується передати у власність ТОВ Бельмонт Груп товар, а ТОВ Бельмонт Груп зобов`язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є вантажні автомобілі в асортименті (товар). Поставка товару здійснюється на умовах EXW. Оплата здійснюється в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір діє до 31 листопада 2018 року.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за цим договором позивачем надано видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку. Згідно Акта звірки взаємних розрахунків за 01.11.17-01.11.19р.р., заборгованість між підприємствами відсутня.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Віват-04 , то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

31 серпня 2016 року між ТОВ Віват-04 (постачальник) та ТОВ Агрофірма імені Чкалова (покупець) укладено договір поставки товару №06/08-1, за умовами якого постачальник зобов`язується здійснити поставку мінеральних добрив (товар) належного асортименту, кількості та якості, а покупець бере на себе зобов`язання здійснити оплату за нього в порядку і в строки, встановлені договором (додатковими угодами до нього і специфікаціями, які визнано сторонами невід`ємними частинами договору). Постачальник зобов`язується здійснити своєчасну поставку покупцеві товару необхідної кількості, якості та асортименту у місце поставки за умови внесення покупцем авансових платежів у розмірі та в строки, визначені сторонами у специфікаціях та/або додаткових угодах. Покупець зобов`язується здійснити оплату товару (попередню - внесенням авансового платежу на поточний рахунок постачальника (у разі домовленості сторін про це) після приймання товару. Оплата за товар здійснюється в українських гривнях шляхом перерахування безготівкових грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє впродовж одного року з цього моменту.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за цим договором позивачем надано видаткові накладні, акти списання, сертифікати якості, технічні умови, акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку, картку рахунку та оборотну відомість. Згідно Акта звірки взаємних розрахунків за 01.08.16-01.11.19р.р., заборгованість на користь ТОВ Віват-04 складає 0,52 грн.

Контролюючим органом в Акті перевірки зазначено про безпідставне документальне оформлення безтоварних господарських операцій з контрагентами, а саме: ТОВ Дібер груп , ТОВ Бельмонд груп , ТОВ Віват-04 з огляду на те, що до перевірки не надано бухгалтерських документів, які підтверджують отримання та використання у власній господарській діяльності позивача товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів, позивачем не доведено зв`язок придбаних автомобілів з господарською діяльністю, основним видом якої є вирощування зернових культур, бобових культур, насіння олійних культур.

У суді першої інстанції в якості свідка був допитаний директор ТОВ Агрофірма імені Чкалова ОСОБА_1 , який пояснив, що між позивачем та ТОВ Дібер Груп (договір №1-30/11 від 30 листопада 2017 року), позивачем та ТОВ Бельмонд Груп (договір №2-30/11 від 30 листопада 2017 року) були укладені договори щодо придбання вантажних автомобілів.

Однак, в подальшому, ТОВ Агрофірма імені Чкалова відмовилось від придбання автомобілів і ця відмова оформлена з ТОВ Дібер Груп договором №1-4/12 від 4 грудня 2017 року, а з ТОВ Бельмонд Груп договором №2-20/17 від 20 грудня 2017 року.

Транспортні засоби та грошові кошти за вищезазначеними договорами фактично не передавались, право власності на автомобілі не реєструвалося.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку відповідача про відсутність реального характеру вищезазначених господарських операцій, не підтвердив наявність автомобілів, отриманих за договорами, належну реєстрацію права власності на них в МРЕВ, використання цих автомобілів у власній господарській діяльності, економічну доцільність та ефективність для підприємства від укладання цих договорів.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність факту купівлі-продажу автомобілів за договорами, не тягне за собою встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків за такими договорами, та в даному випадку надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 5 вересня 2019 року у справі №226/1670/19 ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Разом з тим, судом встановлено, що у звітні періоди серпень, листопад 2016 року ТОВ Віват-04 фактично не поставляло та не надавало послуг для ТОВ Агрофірма імені Чкалова , а документи первинного та бухгалтерського обліків, оформлені від ТОВ Віват-04 , є недостовірними та використовувалися директором та головним бухгалтером ТОВ Агрофірма імені Чкалова ОСОБА_1 з метою необґрунтованого формування в податковому обліку та документах податкової звітності ТОВ Агрофірма імені Чкалова сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 5 вересня 2019 року встановлено відсутність фактичного здійснення ТОВ Віват-04 поставки товару на адресу ТОВ Агрофірма імені Чкалова за договором від 31 серпня 2016 року №06/08-1, то надані позивачем первинні документи за господарським договором з ТОВ Віват-04 не є доказами реального здійснення цієї господарської операції, що свідчить про її безтоварність та виключає право позивача на формування податкового кредиту за цією операцією.

Тобто, операції за договорами з ТОВ Віват-04 , ТОВ Дібер Груп та ТОВ Бельмонт Груп були проведені лише документально, без фактичного руху товарів і здійснення оплати.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення рішення в частині нарахування сум податку на додану вартість у розмірі 1123749,8 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 280 937,6 грн (по господарських операціях з ТОВ Дібер Груп , ТОВ Віват-04 та ТОВ Белмонт Груп ) прийняте відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, Перший апеляційний адміністративний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414, зазначив про те, що відсутнє фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Експо Планбуд щодо поставки цементу, а тому у цій частині скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у вказаній частині не відповідає.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції, Перший апеляційний адміністративний суд зазначив, що позивачем не надано жодного первинного документу, наприклад, товарно-транспортної накладної, яка свідчить про приймання, переміщення отриманого від контрагента цементу. Складена видаткова накладна №РН-0000048 від 27 вересня 2017 року не містить відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що давали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що загалом не узгоджується з вимогами Закону №996. Місцем складання видаткової накладної визначено м. Біла Церква, тоді як позивач здійснює господарську діяльність в Донецькій області.

Крім того, суд апеляційної інстанції в обґрунтування рішення вказав, що позивач, здійснюючи господарську діяльність у сфері вирощування сільськогосподарської продукції, не надав жодного доказу на підтвердження використання цементу у власній господарській діяльності, отриманого від ТОВ Експо Планбуд , тобто не довів зв`язок придбаного товару (цементу) з власною господарською діяльністю.

Також, Перший апеляційний адміністративний суд зазначив, що у контрагента ТОВ Експо Планбуд не встановлено наявності достатніх кваліфікованих трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій. Не встановлено обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання обумовлених усним договором з позивачем зобов`язань.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у позивача відсутні підстави для включення суми ПДВ за видатковою накладною №РН-0000048 від 27 вересня 2017 року, отриманою від ТОВ Експо Планбуд у розмірі 83368 грн, до складу податкового кредиту, то податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 83368 грн та застосування в цій частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, прийняте контролюючим органом правомірно.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови в частині скасування рішення суду першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та, як наслідок, надано помилкову оцінку обставинам справи, у результаті чого скасовано рішення суду першої інстанції в частині, яке відповідає закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Експо Планбуд , здійснило ТОВ Агрофірма імені Чкалова поставку цементу у кількості 306,5 т на суму 500 000 грн.

Факт здійснення поставки та реалізації цементу підтверджується наданими позивачем: податковою накладною від 27 вересня 2017 року № 72, видатковою накладною від 27 вересня 2017 року №РН-0000048, платіжним дорученням від 27 вересня 2017 року №193, актом списання від 31 жовтня 2017 року №-10-000000003, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, картками розрахунку та оборотними відомостями. Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за 01.09.17-01.11.19р.р., заборгованість між підприємствами відсутня.

У відповідності до даних Витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 7 грудня 2019 року №1006061825, ТОВ Експо Планбуд є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, будинок 178.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування рішення на відсутність товарно-транспортної накладної на поставку цементу, що свідчить про недійсність господарської операції, то судом першої інстанції встановлено та надано пояснення представником позивача, що поставки цементу було здійснено продавцем, а саме ТОВ Експо Планбуд .

Що стосується посилання Першого апеляційного адміністративного суду на недійсність видаткової накладної, оскільки місцем складання видаткової накладної визначено м.Біла Церква, тоді як позивач здійснює господарську діяльність в Донецькій області, то таке є безпідставним, оскільки продавець товару, як вже було зазначено вище у цій постанові здійснює свою господарську діяльність у місті Біла Церква. При постачанні товару, постачальник виписує видаткові накладні за місцем свого знаходження. Крім того, у видатковій накладній згідно підпису та печатки отримувачем товару був директор ТОВ Агрофірма імені Чкалова ОСОБА_1 , жодних довіреностей на інших осіб на отримання вказаного товару ним не видавалось.

Щодо твердження суду апеляційної інстанції про те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження використання цементу у власній господарській діяльності, то вказані обставини спростовано поясненнями позивача та актом списання від 31 жовтня 2017 року №-10-000000003.

Так, у суді першої інстанції директором ОСОБА_1 було надано пояснення, що оскільки ТОВ Агрофірма імені Чкалова займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, то придбаний у ТОВ Експо Планбуд цемент було використано для встановлення вантажних вагів, для зважування автомобілів з продукцією. Роботи щодо встановлення вантажних вагів було здійснено працівниками ТОВ Агрофірма імені Чкалова , яких згідно штатного розпису, надано до суду, достатньо для проведення таких робіт.

Посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для відмови у задоволенні позову, зокрема, на відсутність у контрагента умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, є безпідставним, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2019 року №0006451414 є обґрунтованим, а Перший апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку щодо його скасування.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року підлягає скасуванню, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Чкалова задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року скасувати.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх