Ухвала

від 26.04.2021 по справі 592/340/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/340/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/140/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представників власника майна ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року, про накладення арешту на майно і майнові (корпоративні права) у кримінальному провадженні №132020200000000047 від 14.08.2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно і майнові (корпоративні) права, належні підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності із забороною розпорядження таким майном, а саме: частку у Статутному капіталі ТОВ «Трейд Інвест Плюс» (код 34592706) у розмірі 100 %, вартість якої в майні товариства становить 5 500 000 (п`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень; частку у Статутному капіталі ТОВ «Урса Торг» (код 42580920) у розмірі 50 %, вартість якої в майні товариства становить 500 (п`ятсот) гривень; земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0977 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0978 за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року, оскільки в судовому засіданні власник майна участі не приймав, будучи не повідомленим про дату та час розгляду справи, а копію ухвали ОСОБА_7 отримав лише 27.01.2021 року, а також просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_9 вказував, що слідчий суддя в порушення вимог кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини не врахував недостатність доказів, що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Звертав увагу адвокат ОСОБА_9 і на необґрунтованість підозри, оскільки на його думку в діях ОСОБА_7 не вбачається ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, підозра ґрунтується на припущеннях та суперечливих фактах, а кримінальне провадження, на думку адвоката, є замовним та має на меті надання переваг конкурентам ОСОБА_7 у будівельному бізнесі.

Зазначав адвокат ОСОБА_9 і про те, що слідчим суддею було порушено право на захист ОСОБА_7 , оскільки судове засідання було проведено без виклику ОСОБА_7 та його представників.

Вказував адвокат ОСОБА_9 і про те, що слідчим суддею необґрунтовано було застосовано заборону відчуження майна, а не розпорядження, що розцінюється як допомога конкурентам ОСОБА_7 у їх діяльності.

Апелянт звертав увагу і на те, що слідчим суддею не було перевірено чи перебуває у власності вказане у клопотанні майно, шляхом надання прокурором доказів таких фактів.

Наголошував адвокат ОСОБА_9 і на тому, що прокурором були порушені строки для звернення із клопотанням, оскільки 04.01.2021 року вказане клопотання надійшло до суду, проте ухвалою від 05.01.2021 року було повернуто для усунення недоліків упродовж 72 годин, а з даним клопотанням прокурор звернувся до суду лише 14.01.2021 року, тобто через 9 днів.

Стверджував апелянт і про те, що слідчим суддею не було враховано наслідки заборони накладення арешту і розпорядження таким майном, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки прокурором не було надано доказів на підтвердження висновків щодо необхідності накладення арешту на майно, приписів чи інших нормативних чи технічних документів, які б свідчили про неможливість чи заборону експлуатації майна, та окрім цього така заборона розпоряджатися майном впливає на здійснення ОСОБА_7 господарської діяльності та порушує законні інтереси іншого члена подружжя.

З апеляційною скаргою звернувся і адвокат ОСОБА_8 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою просив її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити, та окрім іншого просив поновити йому строк на оскарження вказаної ухвали, оскільки судовий розгляд відбувся без виклику ОСОБА_7 та його захисника, а копію ухвали ОСОБА_7 отримав тільки 27.01.2021 року.

Адвокат ОСОБА_8 обґрунтовував свої вимоги тим, що оскільки слідчим суддею не було обґрунтовано необхідність розгляду клопотання без виклику учасників, то таким чином слідчим суддею було порушено право на захист ОСОБА_7 .

Крім того, наголошував апелянт і на тому, що ухвала слідчого судді, всупереч вимогам закону щодо її направлення не пізніше наступного робочого дня після її постановлення була направлена ОСОБА_7 тільки 24.01.2021 року.

Вказував адвокат ОСОБА_8 і про те, що хоча в ухвалі слідчого судді від 14.01.2021 року і обґрунтовано пропуск строку прокурором щодо подання клопотання з усунутими недоліками, після постановлення ухвали про повернення клопотання прокурору, в той же час, зазначаючи в ухвалі про наявність загрози розпорядженням майном, вбачається, що ні прокурор, ні слідчий не цікавилися наслідками розгляду їх клопотання про арешт майна поданого саме 04.01.2021 року, що на думку адвоката свідчить про впевненість про відсутність ризику розпорядження майном підозрюваного.

Вважав апелянт, що слідчим суддею на незаконних підставах було поновлено строк прокурору, оскільки останній, будучи обізнаним щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, мав можливість ознайомитися та отримати рішення за наслідками його розгляду раніше, ніж 12 січня 2021 року, коли він отримав копію ухвали від 05.01.2021 року про усунення недоліків в клопотанні прокурора про арешт майна.

Зазначав адвокат ОСОБА_8 і про те, що незаконним є зазначення слідчим суддею в ухвалі, що правовою підставою арешту майна є можливість застосування спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання, що на переконання адвоката є взаємовиключними поняттями.

Стверджував адвокат ОСОБА_8 і про те, що прокурором не було обґрунтовано підозри відносно ОСОБА_7 , оскільки ні матеріали проведених негласних слідчих дій, ні речі, вилучені в ході проведення обшуків, ні рішення Сумської міської ради не є та не можуть бути доказом тверджень про передачу предмету злочину 30 000 доларів США.

Також апелянт стверджував, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України до майна ОСОБА_7 не може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки вказане у клопотанні майно не пов`язано з наданням неправомірної вигоди службовій особі.

Наголошував адвокат ОСОБА_8 і на тому, що наявність захисників (адвокатів) у ОСОБА_7 не є підтвердженням наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Звертав адвокат ОСОБА_8 увагу і на той факт, що накладення арешту на зазначене майно призводить до порушення інтересів третіх осіб та ускладнення господарської діяльності юридичних осіб.

В судове засідання апеляційної інстанції власник майна ОСОБА_7 не з`явився, в матеріалах справи відсутні і відомості щодо його належного повідомлення, оскільки рекомендоване повідомлення повернулося як невручене, із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання», проте в судове засідання з`явились представники власника майна ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які проти судового розгляду у відсутність ОСОБА_7 не заперечували, а тому колегія суддів, враховуючи, що апеляційні скарги подані вказаними представниками власника майна, вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутність ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, представників власника майна адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , , які просили поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вимоги своїх апеляційних скарги підтримали, просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив апеляційні скарги задовольнити частково, задовольнивши вимоги в частині відмови в накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0978 за адресою: АДРЕСА_1 , а в інших вимогах відмовити за їх необґрунтованістю, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Враховуючи те, що ухвала слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року про накладення арешту на майно та майнові (корпоративні) права була постановлена без участі власника майна та його представників, про арешт якого клопотав прокурор, та те, що його копію ОСОБА_7 отримав 27.01.2021 року, що підтверджується копією конверта та копією роздруківки відстеження пересилання і з апеляційними скаргами його представники адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися 29.01.2021 року та 03.02.2021 року відповідно, керуючись ст. 117 КПК України та з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає за необхідне клопотання апелянтів задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла до висновку про те, що слідчим суддею не були дотримані вимоги зазначеної правової норми, що призвело до ухвалення необґрунтованого та невмотивованого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням ГУ ДФС у Сумській області проводиться досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №132020200000000047 від 14.08.2020 року за ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , реалізуючи свій спільний із ОСОБА_10 злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб із ним, 25.09.2020 у не встановлений слідством час у проміжку часу із 11 години 27 хвилини по 12 годину 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради за адресою м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 9, передав ОСОБА_11 раніше обумовлену суми неправомірної вигоди, а саме 30 тисяч доларів США за вирішення останнім як депутатом Сумської міської ради VІІ скликання, керівником депутатської фракції «ВО «Батьківщина» питання позитивного голосування ним особисто, депутатом ОСОБА_12 та іншими депутатами вказаної ради за надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, тобто за вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими депутатами із використанням наданої їм влади дій в інтересах ОСОБА_7 і ОСОБА_10 .

30.12.2020 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, тобто у наданні службовій особі неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року, клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно і майнові (корпоративні) права, належні підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності із забороною розпорядження таким майном, а саме: частку у Статутному капіталі ТОВ «Трейд Інвест Плюс» (код 34592706) у розмірі 100 %, вартість якої в майні товариства становить 5 500 000 (п`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень; частку у Статутному капіталі ТОВ «Урса Торг» (код 42580920) у розмірі 50 %, вартість якої в майні товариства становить 500 (п`ятсот) гривень; земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0977 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0978 за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи частково клопотання, слідчий суддя виходив з того, що на даний час в органу досудового розслідування наявна необхідність в арешті майна, в порядку п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, яке належить підозрюваному, з метою забезпечення в подальшому можливості застосування спеціальної конфіскації та призначення судом покарання у вигляді конфіскації майна, а частковому задоволенню клопотання підлягає тому, що прокурором не доведено, що ОСОБА_7 , на момент розгляду клопотання, належать акції ПрАТ «Пусконаладка-Суми» (код 13995697) (пакет у кількості 375 акцій, що становить 38,69969% статутного капіталу ПрАТ).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Вивчивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 (ід.код НОМЕР_1 ) на праві власності належать: земельна ділянка з кадастровим номером 5924783800:05:005:0977 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5924783800:05:005:0978 за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того з документів, вилучених під час обшуку в офісі ОСОБА_7 , з загально доступних витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_7 має у власності акції ПрАТ «Пусконаладка-Суми» (код 13995697) (пакет у кількості 375 акцій, що становить 38,69969% статутного капіталу ПрАТ) частку у Статутному капіталі ТОВ «Трейд Інвест Плюс» (код 34592706) у розмірі 100 %, вартість якої в майні товариства становить 5 500 000 (п`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень та частку у Статутному капіталі ТОВ «Урса Торг» (код 42580920) у розмірі 50 %, вартість якої в майні товариства становить 500 (п`ятсот) гривень.

Разом з тим, в ході судового засідання колегії суддів апеляційної інстанції, на підставі наданих прокурором ОСОБА_6 відомостей було встановлено, що при зверненні в Центр надання адміністративних послуг було виявлено неможливість виконання оскаржуваної ухали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року, оскільки за кадастровим номером земельної ділянки 5924783800:05:005:0978 по руху прав з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказана земельна ділянка ОСОБА_7 ніколи не належала, а тому прокурор зазначав, що ухвала слідчого судді в цій частині підлягає скасуванню.

Також, прокурором ОСОБА_6 були надані копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких убачається, що 05.01.2021 року були внесені зміни до відомостей про юридичні особи ТОВ «Урса-Торг» та ТОВ «Трейд Інвест Плюс», що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Так, вказаними копіями витягів підтверджується, що в переліку засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «Урса-Торг» громадянин ОСОБА_7 не зазначений, а в переліку засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «Трейд Інвест Плюс» ОСОБА_7 вказаний як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) з нульовим розміром внеску до статутного фонду, що може свідчити про те, що ОСОБА_7 продав свої частки в статутних капіталах вказаних товариств.

Крім того, з наданої прокурором ОСОБА_6 копії відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 18.01.2021 року вбачається, що 05.01.2021 року на підставі договору дарування, серія та номер: 20, квартира за адресою: АДРЕСА_3 була подарована ОСОБА_13 , а отже на праві власності вказана квартира ОСОБА_7 також не належить.

Не може колегія суддів взяти до уваги і доводи клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5924783800:05:005:0977 за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки матеріалами провадження не підтверджено, що на час звернення прокурора з клопотанням вказане майно належить ОСОБА_7 на праві власності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно. Зокрема, в клопотанні прокурора взагалі відсутнє обґрунтування того, яким чином може підпадати під випадки застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто що це майно квартири, земельні ділянки та корпоративні права ОСОБА_7 ) було одержано внаслідок вчинення злочину, призначалося для схиляння особи до вчинення злочину, було предметом злочину чи було підшукане як засіб або знаряддя злочину і таке інше, про що обґрунтовано зазначав в своїй апеляційній скарзі адвокат.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно належне ОСОБА_7 було неповно встановлені всі обставини справи, оскільки вказані обставини вже існували на момент постановлення ухвали слідчим суддею 14.01.2021 року, але не були ним належним чином перевірені, а тому слідчий суддя неповно дослідив обставини, з`ясування яких мало значення для ухвалення законного рішення та передчасно дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно та майнові (корпоративні) права ОСОБА_7 , оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, які наявні в матеріалах провадження, тобто слідчим суддею при розгляду клопотання прокурора була допущена неповнота судового розгляду та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п.1, 2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення , а апеляційні скарги - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

При цьому, враховуючи, що ухвала слідчого судді скасована, та прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повному обсязі, тому колегія суддів не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст. 170, 173, 404, 405, 407, 410, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року представникам власника майна ОСОБА_7 адвокатам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поновити.

Апеляційні скарги представників власника майна адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2021 року, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №132020200000000047 від 14.08.2020 року задоволено частково, скасувати у зв`язку із неповнотою судового розгляду.

Постановити нову ухвалу якою у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №132020200000000047 від 14.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4