Рішення

від 28.04.2021 по справі 925/444/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Черкаси справа № 925/444/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Мегей О.В. - керівник;

від відповідача: Весеньова Є.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Ново-Майданецьке" (с. Новомайданецьке, Тальнівський район, Черкаська область) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) про визнання переважного права на поновлення договору оренди та визнання незаконними та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами:

- визнати за позивачем наявність переважного права на поновлення договору оренди 23,2 га землі господарського двору;

- визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.10.2020 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" на земельні ділянки за кадастровими номерами:

- 7124086600:02:001:0005;

- 7124086600:02:001:0045;

- 7124086600:02:001:0064.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів його необґрунтованості та безпідставності і просить в частині вимог про визнання наявності переважного права у позові відмовити через неналежний спосіб захисту права, а в решті провадження закрити, оскільки спір стосується прав фізичних осіб, за якими на праві власності вже зареєстровано частини земельних ділянок, які орендував позивач.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та заперечення сторін і дослідивши наявні докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

По першій позовній вимозі щодо визнання переважного права за позивачем :

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 року між Тальнівською райдержадміністрацією та Приватним акціонерним товариством "Ново-Майданецьке" у новій редакції (додаткова угода № 634) викладено договір оренди землі № 73/2 від 11.03.2003 зі змінами і доповненнями (а.с. 17).

За умовами цього Договору позивач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 36,3 га, в тому числі:

- земельні ділянки площею 13,1 га (господарські шляхи) для зручного проїзду до полів та

- земельні ділянки площею 23,2 га (господарський двір) для зберігання техніки (п. 1 Договору).

Згідно п. 7 Договору його укладено терміном з 01 січня 2010 по 31 грудня 2015. При цьому після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 30 Договору після закінчення строку дії договору оренди Орендар зобов`язаний в разі небажання продовжувати використовувати земельну ділянку на умовах оренди, в 10денний строк передати земельну ділянку орендодавцеві по акту передачі-приймання у стані не гіршому, ніж він отримав її в оренду.

Згідно п. 33 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Позивач доводить, що він і станом на 2021 рік продовжує користуватися земельними ділянками, які є об`єктом оренди за договором, сплачує орендну плату, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень за період 2020-2021 року.

Також позивач вказує, що листом від 12.11.2015 № 421 він звертався до Орендодавця, Тальнівської райдержадміністрації, з клопотанням про продовження терміну користування землею на наступні 5 років (а.с. 36) і просив укласти додаткову угоду до договору. При цьому проект додаткової угоди позивачем до листа не прикладався.

У відповідь на цей лист Тальнівська райдержадміністрація листом від 10.12.2015 № 03-16/831 відмовила позивачу у вирішенні питання про продовження договірних стосунків, оскільки з 01.01.2013 повноваження розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення перейшли до органів Держземагенства України.

Обома сторонами в справі визнається та не заперечується, що після 2015 року із позивачем не було укладено жодного письмового договору чи додаткової угоди про продовження користування ПрАТ "Ново-Майданецьке" земельними ділянками, які складають предмет оренди за додатковою угодою № 634.

Відповідач також звертає увагу на інформацію з відділу у Тальнівському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (лист від 15.04.2021 № 199/410-21-0-320 - а.с.67) про те, що державна реєстрація додаткових угод № 208 від 03.06.2010 та № 634 від 28.12.2012 із позивачем щодо оренди земельної ділянки загальною площею 36,3 га не проводилася.

Відомості про державну реєстрацію додаткової угоди № 634 відсутні також і в її тексті, який надано до позову з боку ПрАТ "Ново-Майданецьке" (а.с. 19). При цьому у п.10 додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Виходячи з цього відповідач доводить, що договір оренди землі із позивачем № 8 від 13.01.2005 припинив свою дію ще 31.12.2009 року.

Судом за матеріалами справи встановлено, що договірні стосунки із позивачем після 31.12.2015 і станом на час вирішення спору не оформлені ніяким чином, що не спростовано сторонами.

При цьому позивач доводить, а відповідач не спростував, що станом і на час вирішення спору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою по Договору та сплачує за неї орендну плату. На думку позивача, це дає йому безперечне переважне право на поновлення договору оренди землі.

На запитання суду позивач вказав, що питання поновлення договору він вирішує за правилами ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV зі змінами та доповненнями.

Перехідними положеннями до цього Закону ( в редакції згідно із Законом України від 05.12.2019 р. N 340-IX) передбачено, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

За змістом положень ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції до внесення змін до нього в редакції Закону України від 05.12.2019 р. N 340-IX - поновлення договору оренди проводиться на тих же умовах і на той же строк.

Як вбачається із додаткової угоди № 634 (а.с. 17) в оренду відповідачем прийнято земельні ділянки загальною площею 36,3 га.

Натомість у позові ПрАТ "Ново-Майданецьке" просить визнати наявність власного переважного права на поновлення договору оренди на 23,2 га землі господарського двору, що складає лише частину від предмета оренди за договором.

За таких обставин порушується принцип поновлення договору на тих же умовах на той же строк.

При цьому позивач не застосовує процедуру внесення змін умов договору оренди за згодою сторін (ч. 4 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі") зокрема, для зменшення орендованої площі, проект додаткової угоди як додаток до звернення до належного орендодавця за поновленням договору оренди позивачем суду не подано.

Представник відповідача зазначила, що позивач офіційно не звертався до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області за поновленням договору оренди землі, проект додаткової угоди не пропонував і це питання між сторонами не вирішувалося. Доказів протилежного з боку позивача суду не подано.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц викладено таку правову позицію щодо застосування статі 33 Закону України "Про оренду землі": реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

20.10.2020 року оприлюднено постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, у яких остання вирішила відступити від позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17 в частині тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". На думку ВП ВС, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах.

Отже для застосування частин 1-5 та 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди орендар в будь-якому випадку повинен звернутися до орендодавця з повідомленням щодо свого наміру поновлення договору оренди землі та надати проект додаткової угоди.

Такі дії з боку позивача вчинені не були, на що вказує також і відповідач по справі, протилежне з боку позивача суду не доведено.

При цьому формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок їх поділу, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик (тобто, зникнення об`єкта оренди у його первісному вигляді) не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56); такі ж висновки викладено в постанові від 27.07.2020 у справі №912/686/178 Верховного Суду в складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду). Отже, у цьому разі дослідження доводів позивача щодо дотримання ним процедури поновлення договору оренди землі та права позивача на поновлення договору оренди землі є обов`язковим.

За умови, якщо позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх прав на поновлення договору оренди, позивач вправі розраховувати на їх захист незалежно від того, як інша сторона спору (орендодавець) розпорядилась об`єктом спору і договору оренди землі, який позивач просить поновити в суді.

Однак суд погоджується із запереченнями відповідача про неналежний спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, виходячи з такого:

За змістом ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції на час виникнення спірних відносин, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18 зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Рішення суду про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі є підставою для реєстрації за орендарем права користування земельною ділянкою, таким чином, порушене право повністю та ефективно захищається.

Натомість позивач просить суд прийняти рішення про наявність у ПрАТ "Ново-Майданецьке" переважного права на поновлення договору, що за своїм правовим змістом фактично є позовом про встановлення факту, яке має юридичне значення і не призводить до ефективного захисту та відновлення порушеного права.

Обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, суд враховує правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 393/155/17-ц. У цій постанові у цивільній справі зазначено, що переважне право на поновлення договору оренди землі виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки, а при передачі орендодавцем земельної ділянки особі (особам) у власність інститут переважного права застосовуватись не може навіть при виконанні усіх передбачених законодавством та договором оренди умов попереднім орендарем.

Позивач претендує лише на доведення переважного права на поновлення договору оренди 23,2 га землі господарського двору, який між фізичними особами не розподілявся. Однак принцип поновлення договору на тих же умовах і на той же строк не дотримано, існування інших претендентів на оренду не доказано, правомірність користування об`єктом оренди після 2009 року не доведено, доказів звернення до орендодавця із проектом додаткової угоди позивач суду не подав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із предмета і підстави позову. Позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

З підстав викладеного позивачу слід відмовити у задоволенні позову в частині визнання за ПрАТ "Ново-Майданецьке" наявності переважного права на поновлення договору оренди 23,2 га землі господарського двору через неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права та недоведеність наявності у позивача такого права.

По другій позовній вимозі щодо визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.10.2020 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" на земельні ділянки за кадастровими номерами: - 7124086600:02:001:0005; - 7124086600:02:001:0045; - 7124086600:02:001:0064 судом встановлено таке:

В справу позивачем подано копії спірних наказів (а.с. 40,42,44) без дат та з прочерками інформації стосовно осіб, на користь яких передано у власність земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами.

У відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

На запитання суду в засіданні обоє представників сторін підтвердили, що ці накази датовані 08.10.2020 і стосуються фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивач подав у справу Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 41,43,45) з якої вбачається, що за вказаними фізичними особами зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами - 7124086600:02:001:0005; - 7124086600:02:001:0045; 7124086600:02:001:0064 з 19.10.2020 року із посиланням на спірні накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених частиною 8 статті 122 цього Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 908/556/17, від 10.04.2018 у справі № 908/519/17, від 17.04.2018 у справі № 908/550/17, від 24.04.2018 у справі № 908/696/17, від 27.06.2018 у справі № 908/415/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 1 травня 2018 року справа № 911/4144/16, провадження № 12-71гс18 Велика Палата Верховного Суду оприлюднила правовий висновок про те, що справи в спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

Також і в постанові ВП ВС від 22.01.2020 по справі № 910/1809/18 (№ в ЄДРСР 87393439 ) викладено правовий висновок про те, що рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. Вимога про визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України (не за правилами адміністративного судочинства).

Отже суд погоджується із позицією відповідача про те, що в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.10.2020 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" на земельні ділянки за кадастровими номерами:- 7124086600:02:001:0005;- 7124086600:02:001:0045;- 7124086600:02:001:0064 провадження слід закрити. Суд при цьому керується тією обставиною, що спірні рішення прямо стосуються права приватної власності фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки.

Суд роз`яснює позивачу, що такі позовні вимоги слід вирішувати у суді загальної (цивільної) юрисдикції.

У відповідності до п.1) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За правилами ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Стосовно судового збору пропорційно позовним вимогам, провадження за якими закрито, позивач має право на повернення цього судового збору з бюджету за окремою заявою (ст. 7 ЗУ "Про судовий збір"), яка до суду на час прийняття рішення не подавалася.

Керуючись ст. 231, 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові в частині вимог про визнання наявності у Приватного акціонерного товариства "Ново-Майданецьке" переважного права на поновлення договору оренди 23,2 га землі господарського двору.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.10.2020 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" на земельні ділянки за кадастровими номерами:

- 7124086600:02:001:0005;

- 7124086600:02:001:0045;

- 7124086600:02:001:0064.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 04 травня 2021

Суддя Н.М. Спаських