Рішення

від 20.04.2021 по справі 278/2047/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2047/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Безпалько В. В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що йому на праві власності належить кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з магазину продовольчих товарів з офісними приміщеннями та альтанок. Однак, як йому стало відомо, 21.02.2020 року рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,387 га з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454 та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка є ділянкою, на якій знаходяться вище перелічені об`єкти нерухомості, що належать позивачу.

З вказаним рішенням відповідача ОСОБА_1 не погоджується, вважає його протиправним, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 31 сесії 7 скликання № 1030 від 21.02.2020 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,387 га з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454 та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 ;

-скасувати запис про Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454;

-скасувати запис про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки та вилучити земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454.

-

16.09.2020 року представником Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Оліївською сільською радаю в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України, прийнято рішення 31 сесії 7 скликання від 21.02.2020 року Про розгляд та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки останній подав заяву та розроблений, погоджений в установленому законодавством порядку з уповноваженими органами пакет документів. Крім того вказав, що на даний час позивач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів навколо об`єкта нерухомості кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 та не оформив належним чином право користування земельною ділянкою. Вважає, що в позовній заяві не наведено жодної правової підстави для скасування рішення Оліївської сільської ради 31 сесії 7 скликання від 21.07.2020 року №1030, відтак прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а. с. 48-50).

У письмових поясненнях від 16.10.2020 року ОСОБА_2 зазначив, що відзив Оліївської сільської ради підтримує повністю та заперечує щодо заявлених позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а. с. 62-63).

01.02.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області надано письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечують, оскільки ні в матеріалах справи, ні в позовній заяві не міститься підтверджуючої інформації про те, чим саме Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області порушило права позивача, а також ніякої протиправності в діях останніх не вбачається (а. с. 179-180).

В судове засідання з`явилась представник відповідача Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, де просила відмовти в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання інши сторони або їх представники не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а. с. 218-228, 230).

20.04.2021 року від представника позивача ОСОБА_4 засобами електронного зв`язку надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності; вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а. с. 231-232).

Клопотанням Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області просять суд розгляд справи проводити без участі їх представника (а. с. 184-185).

29.03.2020 року представником третьої особи ОСОБА_2 - адвокатом Кутлиєвим Б. Н. подано клопотання про проведення розгляду справи без його участі; у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а. с. 229).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.07.2019 р. за №173043797, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гуковой Н. Є. 30.04.2013 року на підставі договору купівлі продажу № 1270 від 30.04.2013 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме: магазин продовольчих товарів з офісними приміщеннями та кафетерієм, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 134,4 м кв (а. с. 18). Земельною ділянкою місця розташування в цьому ж витягу зазначено земельну ділянку кадастровий номер якої 1822085600:08:001:1212, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа: 0,02 га (а.с. 18).

Зі змісту інформаційної довідки №218695438 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 01.08.2020 року вбачається, що 12.03.2020 року державний реєстратор Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на підставі витягу з рішення тридцять першої сесії сьомого скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1030 від 21.02.2020 року здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454, площею 0,0387 га, цільове призначення: для ведення особистого господарства (а. с. 10).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 07.07.2020 року № 519-ДК/149/АО/10/01/20, вказану вище земельну ділянку використовує ОСОБА_1 . На момент обстеження право власності або право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822085600:08:001:2454, площею 0,0387 га за ОСОБА_1 не зареєстровано, а також будь-які цивільно-правові правочини між власником вищевказаної земельної ділянки та ОСОБА_1 щодо володіння (користування) земельною ділянкою відсутні (а. с. 64-65).

05.08.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:08:001:2554 площею 0,0387 га (а. с. 136-138).

Як вбачається з інформаційної довідки №236741419 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 13.12.2020 року, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2554, площею 0,0387 га, дійсно зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 122-123).

Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень; визначених законом, приймають рішення, обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських селищних, міських рад.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтею 12 ЗК України.

Порядок та підстави надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування встановлені главою 19 ЗК України.

Відповідно до ч. 1, ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною третьою цієї статті також визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні про одержання земельної ділянки зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні та інші матеріали.

Згідно з частиною 7 статті 122 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 8 ст. 122 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган вико навчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділян ки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої екс пертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність, за результатами розгляду якої, визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Відмова в затвердженні проекту землеустрою повинна бути мотивованою і можлива лише у визначених випадках.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого: самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання питання місцевого значення, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію з їхнього виконання.

ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, не наведено жодної правової підстави для скасування спірного рішення Оліївської сільської ради.

Поданий представником позивача 19.10.2020 року висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження в галузі земельно-технічної експертизи № 431/09.20 від 07.10.2020 року (а. с. 71-93) судом до уваги не береться, оскільки за ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що за останнім зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості у вигляді магазину продовольчих товарів з офісними приміщеннями та кафетеріем, відтак висновками експерта, на думку суду, не підтверджено його порушене право.

Крім того, слід зауважити, що суд позбавлений можливості дослідити спірне рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21.02.2020 р. №1030, оскільки позивачем на виконання вимог ч. 5 ст. 81, ст. 83 ЦПК України копія такого рішення не надана, клопотань в порядку ч. 7 ст. 84 ЦПК України щодо його витребування позивачем або його представником не заявлялось, а суд у силу ч. 7 ст. 81 ЦПК України позбавлений можливості самостійно збирати докази, окрім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 14, 19, 124, 144 Конституції України, ст. 373, ч. 1, 4, ст. 347, ст. 377, ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 1376, 76, 81 ЦПК України, ст. ст. 12, 19, ч. 1, ст. 33, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6, 9 ст.118, ч. 7, 8, ст. 122 Земельного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя О. М. Дубовік