Рішення

від 22.03.2021 по справі 926/2520/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021 справа № 926/2520/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства фірми Атлас , м.Чернівці

до відповідача Публічного акціонерного товариства Кредобанк , м.Львів

про визнання правочину удаваним

за участю представників:

від позивача: Шумський О.І., Каліненко В.Т.;

від відповідача: Ганущин М.В., Очич Т.М.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства фірми Атлас до Публічного акціонерного товариства Кредобанк про визнання правочину удаваним.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2019 р. у справі №926/2520/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.12.2019 р.

Ухвалою від 09.12.2019 р. постановлено справу №926/2520/19 передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Після надходження матеріалів справи №926/2520/19 до Господарського суду Львівської області відповідно до проведеного 03.01.2020 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 08.01.2020 р. постановлено прийняти справу №926/2520/19 до провадження суду у складі судді Гоменюк З.П.; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 20.01.2020 р.

Ухвалою суду від 20.01.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2020 р., відкладено підготовче засідання на 27.02.2020 р.

Ухвалою суду від 27.02.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 27.02.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 16.03.2020 р.

Ухвалою суду від 16.03.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 16.03.2020 р., відкладено підготовче засідання на 02.04.2020 р.

Ухвалою суду від 02.04.2020 р. постановлено відкласти судове засідання у справі, задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби суд повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду справи додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 10.07.2020 р. суд визначив датою підготовчого засідання у справі 06.08.2020 р.

В судовому засіданні 06.08.2020 р. оголошено перерву до 07.09.2020 р.

В судовому засіданні 07.09.2020 р. відкладено розгляд клопотань, оголошено перерву до 05.10.2020 р.

Ухвалою суду від 05.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 05.10.2020 р., відкладено підготовче засідання на 19.10.2020 р.

В судовому засіданні 19.10.2020 р. оголошено перерву до 16.11.2020 р.

Ухвалою суду від 16.11.2020 р. частково задоволено клопотання Малого приватного підприємства фірми Атлас про витребування доказів; витребувано у Публічного акціонерного товариства Кредобанк : належним чином завірені виписки з рахунків обліку заборгованості за кредитним договором №0001/2007 від 20.09.2007 р. за 20.09.2007 р.; належним чином завірену копію та оригінал меморіального ордеру №4437 від 20.09.2007 р.; належним чином завірену копію та оригінал заяви №1 про продаж іноземної валюти від 20.09.2007 р.; відмовлено в задоволенні решти клопотання Малого приватного підприємства фірми Атлас про витребування доказів; відкладено підготовче засідання у справі на 07.12.2020 р.

Судове засідання 07.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.

В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 14.12.2020 р., суд ухвалою призначив підготовче засідання на 11.01.2021 р.

Ухвалою суду від 11.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 11.01.2021 р., відкладено підготовче засідання на 01.02.2021 р.

Ухвалою від 01.02.2021 р. постановлено відмовити в задоволенні заяви (клопотання) Малого приватного підприємства фірми Атлас про призначення судової економічної експертизи та клопотань Малого приватного підприємства фірми Атлас про призначення судової почеркознавчої експертизи; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.02.2021 р.

Після закінчення судового засідання 01.02.2021 р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про виклик свідка (вх.№2236/21) та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№2237/21).

У клопотанні про виклик свідка позивач просив суд викликати як свідка ОСОБА_1 для з`ясування таких питань:

- чи виконаний власноручно ОСОБА_1 підпис у рядку (графі) Керівник та у графі Прізвище, ім`я та по батькові працівника, який уповноважений вирішувати питання за угодою про купівлю іноземної валюти ОСОБА_2 № тел. НОМЕР_5 зразок підпису___ на документі Заява №1 про продаж іноземної валюти від 20 вересня 2007 р. ?

- чи виконаний власноручно ОСОБА_1 підпис у рядку (графі) Підписи відповідальних осіб платника: Перший підпис____ на документі Платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 20 вересня 2007 року ?

У клопотанні про долучення доказів позивач просив долучити до матеріалів справи відповідь Державної фіскальної служби України на запит про наявні у позивача рахунки і копію заяви №1 про продаж іноземної валюти від 20.09.2007 р.

В судове засідання з розгляду справи по суті 22.02.2021 р. з`явилися представники позивача та представник відповідача.

Присутні представники позивача підтримали раніше подані клопотання про виклик свідка та долучення доказів до матеріалів справи, просили суд їх задоволити. Представник відповідача проти задоволення клопотань заперечив.

Як передбачено нормами статті 182 ГПК України, саме у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, зокрема, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи тощо.

Згідно зі ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч.2 ст.177 ГПК України).

Підготовче провадження у справі було закінчено 01.02.2021 р., що підтверджується відповідною ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.194 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.2, 3, 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За визначенням ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Як зазначено у статтях 88- 89 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, усі клопотання мали бути заявлені позивачем протягом підготовчого провадження у справі, проте всупереч процесуальним нормам позивач подав обидва клопотання лише після закінчення судового засідання, в якому було закрито підготовче провадження. Більш того, в підготовчому засіданні 01.02.2021 р. позивач не повідомляв суд про наявність таких клопотань та не озвучував їх змісту, як і не висловлював наміру подавати будь-які інші клопотання, крім раніше поданих, які вирішувались судом в цьому засіданні та за результатами розгляду яких було постановлено ухвалу.

Крім того, позивач, заявляючи прохання про виклик свідка, не зважив на те, що норми процесуального законодавства передбачають обов`язкове викладення показань свідка в письмовій заяві і лише у випадку, якщо обставини, наведені у такій заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів, може бути здійснено виклик свідка. Натомість, в матеріалах даної справи відсутні заяви свідків, попередньо подані до суду у строк, встановлений для подання доказів, як і відсутні будь-які заяви свідків загалом.

Згідно з ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. (ч.ч.1, 4 ст.119 ГПК України).

У своїх клопотаннях позивач не просив поновити пропущені процесуальні строки, не доводив поважність причин їх пропуску та не обґрунтовував причин неможливості подання доказів у встановлений строк.

Суд звертає увагу відповідача на те, що підготовче провадження у справі здійснювалось протягом тривалого часу, тому у позивача було достатньо можливостей заявити відповідні клопотання та подати докази в межах підготовчого провадження.

Як встановлено ч.2 ст.118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також ч.2 ст.207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно з ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без розгляду клопотання позивача, а також не приймати подані ним докази до свого розгляду.

В судовому засіданні 22.02.2021 р. суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представників сторін. При цьому представники позивача просили позов задоволити, а представник відповідача - в його задоволенні відмовити. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

Судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено на 22.03.2021р.

В судове засідання 22.03.2021 р. з`явилися представники позивача та представники відповідача.

Представники позивача заявили усне клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду у справі №926/1100/18 за позовом банку до підприємства про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнятою після переходу до розгляду справи №926/2520/19 по суті, було скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції у справі № 926/1100/18, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання, проте суд вважає, що за будь-яких обставин при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, тому у разі виникнення необхідності суд вправі вчинити таке повернення, не допускаючи відмови у реалізації цієї дії виключно з підстав відсутності окремої процесуальної норми, тобто уникаючи проявів надмірного формалізму.

Разом з тим суд переконаний, що повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні не може бути здійснено безумовно - лише з огляду на виявлення учасником або учасниками справи відповідного бажання, а повинно допускатись лише у разі існування дійсно виняткових підстав для цього.

Позивач, будучи обізнаним про розгляд судами справи №926/1100/18, ні під час підготовчого провадження у справі, ані в даному судовому засіданні не вказував на необхідність зупинення розгляду справи №926/2520/19 до закінчення розгляду справи №926/1100/18, не доводив того, що хід або результат її розгляду матиме значення при вирішенні справи №926/2520/19 тощо.

Те ж, що в іншій справі встановлюється факт існування та розмір можливої заборгованості за договором, визнання удаваним якого (в частині) є предметом спору у даній справі, не свідчить про нездатність суду самостійно вирішити спір у справі №926/2520/19.

Суд не вбачає існування жодних обставин, які би перешкоджали розгляду справи по суті та спонукали суд повторно здійснювати підготовче провадження, завдання якого були повністю виконані, а відтак, виходячи і з обставин справи в цілому, - можливості та необхідності повертатись до розгляду справи в підготовчому провадженні.

При цьому варто зазначити, що необгрунтоване повернення до здійснення підготовчого провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчило би про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

В судовому засіданні 22.03.2021 р. суд, відмовивши в задоволенні усного клопотання позивача, перейшов до проведення судових дебатів. Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та через відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для його ухвалення.

В судовому засіданні 22.03.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В позовній заяві позивач ствердив, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким відповідач мав надати позивачеві кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 860000 доларів США, однак фактично позивач отримав від відповідача кошти у національній валюті - гривні України - у розмірі 4311180 грн та одразу використав їх для купівлі об`єкта нерухомого майна.

Позивач зазначав, що у нього немає і ніколи не було в установі банку відповідача чи в інших банках поточних рахунків в іноземній валюті, він не потребував коштів в іноземній валюті, оскільки ніколи не здійснював зовнішньоекономічну діяльність, а потреба в кредитних коштах була обумовлена його попередніми домовленостями з продавцем нерухомого майна щодо придбання цього нерухомого майна за національну валюту.

Крім того, позивач вказав на невідповідність первинної бухгалтерської документації відповідача щодо видачі кредиту нормам чинного законодавства України, відсутність у відповідача доказів видачі кредиту у розмірі 860000 доларів США (належних первинних банківських документів) та заперечив факт підписання ним будь-яких заяв на продаж іноземної валюти та платіжних доручень в іноземній валюті.

Як пояснив позивач, він погодився на пропозицію директора філії відповідача про фактичне отримання коштів у гривнях та зазначення у договорі про їх отримання у доларах США, а всі дії сторін кредитного договору, вчинені ними після його укладення, були спрямовані на надання відповідачем позивачу саме грошової суми у національній валюті України - гривні, тому цей кредитний договір підлягає визнанню удаваним в частині визначення кредитного зобов`язання в іноземній валюті у сумі 860000 доларів США, у зв`язку з тим, що в цій частині він є таким, що вчинений для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту у гривнях.

У своїх поясненнях відповідач зазначав, що на виконання кредитного договору він надав позивачеві кредитні кошти на загальну суму 881000 доларів США, які останній зобов`язався повернути згідно з графіком кредитування до 19.09.2019 р., і про намір позивача отримати кредит саме в іноземній валюті свідчать, зокрема, підписані ним документи, такі як заява, протокол зборів засновників, кредитний проект.

За твердженнями відповідача, позивач був обізнаний з умовами кредитного договору з моменту його укладення, протягом тривалого часу виконував його умови, при укладенні договору отримав свій екземпляр і мав можливість ознайомитися з його текстом, а свою згоду з умовами договору скріпив особистим підписом. В подальшому ж позивач власноруч розпоряджався отриманими кредитними коштами у доларах США, зокрема звертався до відповідача з заявами про продаж іноземної валюти та платіжними дорученнями в іноземній валюті на переказ коштів, на виконання яких банк здійснював операції з обміну іноземної валюти, призначеної позивачу за кредитним договором, на міжбанківському валютному ринку України (продаж іноземної валюти та купівлю гривні) і зараховував грошові кошти в гривні на поточний рахунок, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

Відповідач звернув увагу суду на те, що законодавство не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав, тому як укладення договору, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, є правомірним.

На переконання відповідача, для визнання правочину удаваним необхідна одночасна наявність двох ознак: умислу сторін та відмінності правовідносин від тих, які регулює удаваний правочин, проте позивач не довів наявність умислу сторін та, більш того, заперечував наявність інших правовідносин або мети щодо приховання іншого правочину, ніж того, що існує.

Крім того, відповідач вказав на те, що валюта кредитування при укладанні кредитного договору не змінює виду цивільно-правових відносин, які виникли між сторонами, та зазначені відносини залишаються кредитними правовідносинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Листом від 31.07.2007 р. МПП фірма Атлас повідомило директору Чернівецької філії ВАТ Кредобанк про те, що право першого підпису фінансових документів мають ОСОБА_2 - директор МППФ Атлас та ОСОБА_1 - заступник директора МППФ Атлас .

23.08.2007 р. протоколом №3 оформлено рішення зборів засновників МППФ Атлас взяти кредит в сумі 4300000 грн (860000 доларів США) в ВАТ Кредобанк під 10% річних для купівлі Ягільницького тютюново-ферментаційного заводу.

Також в матеріалах справи наявний кредитний проект Ягільницький замок , поданий Малим приватним підприємством фірмою Атлас , в якому йдеться про те, що кредитні кошти планується направити на покупку комплексу Ягільницький тютюново-ферментаційний завод для переобладнання під Ягільницький замок, який буде працювати як готельно-рекреаційний комплекс, а також вказано параметри кредиту, зокрема,те, що він повинен бути інвестиційним кредитом на суму 860000 доларів США.

28.08.2007 р. МППФ Атлас заповнило картку позичальника з зазначенням у ній, в тому числі, відомостей про фінансові реквізити (поточні рахунки) - чотири рахунки у банках у валюті гривні.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку МППФ Атлас просило Чернівецьку філію ВАТ Кредобанк відкрити поточний рахунок у іноземній валюті (долар США). Датою відкриття рахунку зазначено 17.09.2007р., а номером - 2600701000027.

Крім того, 17.09.2007 р. між ВАТ Кредобанк та МППФ Атлас укладено договір банківського рахунку №2600701000027, предметом якого є послуги, що надаються банком клієнту, які пов`язані із відкриттям йому поточного рахунку, переказом грошей з рахунку/на рахунок клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням по цьому рахунку інших операцій, передбачених чинним законодавством України і цим договором.

У п.2.1. договору передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в іноземній валюті (долар США) на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором.

Подання паперових розрахункових документів клієнта до банку здійснюється однією з осіб, зазначених в його картці із зразками підписів, або іншою уповноваженою на це на підставі довіреності клієнта особою (п.3.3. договору банківського рахунку).

За умовами пунктів 5.3. та 5.4. договору, банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта на свою користь у разі, якщо він є кредитором клієнта за цим договором або іншим/іншими договором/договорами. Доручення клієнта, на підставі якого здійснюється договірне списання, передбачене п.5.3 договору, оформляється як розпорядження про списання коштів з рахунку по формі, затвердженій банком.

20.09.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством Кредобанк (банк) та Малим приватним підприємством фірмою Атлас (позичальник) укладено кредитний договір №0001/2007.

В подальшому сторони укладали і додаткові договори до цього договору: №1/Ч від 11.11.2009 р., №3/Ч від 14.06.2010 р., №4/Ч від 08.04.2011 р., №5/Ч від 27.07.2011 р., №6/Ч від 07.11.2012 р., №7/Ч від 26.03.2014 р., №8/Ч від 10.10.2014 р., а також договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 27.05.2016 р.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007 р., банк зобов`язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

У розділі 2 договору передбачено умови кредиту, серед яких наступні:

- розмір кредиту - 860000 доларів США, що зменшується до 851000 доларів США відповідно до додаткового договору №1/Ч від 11.111.2009 р., до 830000 доларів США відповідно до додаткового договору №4/Ч від 08.04.2011 р., до 765000 доларів США відповідно до додаткового договору №6/Ч від 07.11.2012 р., до 712000 доларів США відповідно до додаткового договору №7/Ч від 26.03.2014 р., до 711166,67 доларів США відповідно до додаткового договору №8/Ч від 10.10.2014 р. та до 674758,81 доларів США згідно з договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 27.05.2016 р.;

- цільове призначення кредиту - купівля комплексу Ягільницький тютюново ферментаційного заводу з подальшою реконструкцією під туристично-рекреаційний комплекс;

- процентна ставка 12% річних в доларах США, з 11.11.2009 р. - 14% річних в доларах США, з 08.04.2011 р. - 12% річних в доларах США, з 01.08.2011 р. - 10% річних в доларах США, з 10.10.2014 р. - 8% річних в доларах США;

- порядок видачі кредиту - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника для конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим спрямуванням коштів за цільовим призначенням;

- дата остаточного повернення кредиту - 19.09.2017 р. (19.09.2019 р. згідно з додатковим договором від 26.03.2014 р.)

Підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є платіжне доручення (заява на переказ) або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити та підписаний уповноваженими особами позичальника (п.2.4. договору).

За умовами п.2.5. договору, кредит видається на умовах забезпеченості, поворотної, строковості, платності та цільового характеру використання

Відповідно до п.2.6. договору, для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з п.2.7. договору, датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Як встановлено у п.4.1.5. договору, комісії сплачуються на рахунок № НОМЕР_3 в ЧФ ВАТ Кредобанк .

Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2. договору у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти на рахунок № НОМЕР_3 в ЧФ ВАТ Кредобанк (п.4.3. договору).

Згідно з п.5.1. та п.5.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту, який є додатком до цього договору. Зменшення максимального ліміту заборгованості згідно графіку починаючи: з 25-го місяця кредитування по 119 місяць кредитування - рівними частинами по дев`ять тисяч доларів США щомісячно (95 траншів), протягом 120-го місяців кредитування - 5 тисяч доларів США. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових розрахунків або внесення готівки в касу банку.

Відповідно до п.5.11. договору, у випадку виникнення заборгованості за цим договором, позичальник доручає банку стягнути з його поточного рахунку № НОМЕР_1 національну валюту України у сумі, достатній для погашення заборгованості за цим договором, із врахуванням усіх обов`язкових платежів пов`язаних з таким погашенням.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір набуває чинності з дня підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії меморіального ордеру №4437, 20.09.2007 р. з рахунку платника МППФ Атлас № НОМЕР_2 у Чернівецькій філії ВАТ Кредобанк на рахунок одержувача МППФ Атлас № НОМЕР_1 у Чернівецькій філії ВАТ Кредобанк перераховано кошти у сумі 860000 доларів США з зазначенням її еквіваленту 4343000 грн з призначенням платежу надання кредиту (МПП фірма Атлас ), відп. до кред. дог.0001/2007 від 20.09.07 .

У заяві №1 про продаж іноземної валюти від 20.09.2007 р. вказано, що клієнт МПП Атлас (працівник, який уповноважений вирішувати питання за угодою про купівлю іноземної валюти ОСОБА_2 ; номер рахунку в іноземній валюті НОМЕР_1 (840) Чернівецька філія ВАТ Кредобанк ) доручає Чернівецькій філії ВАТ Кредобанк продати іноземну валюту - 860000 доларів США з мінімальним курсом продажу 5,013, гривневий еквівалент іноземної валюти - 4311180 грн; до початку торгів на міжбанківському валютному ринку України доручає банку списати з поточного рахунку, шо вказаний вище, кошти в іноземній валюті, в сумі, необхідній для виконання заяви, а також просить зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти, зменшений на суму комісійної винагороди, на його поточний рахунок у національній валюті - рахунок № НОМЕР_4 ) у Чернівецькій філії ВАТ Кредобанк .

Заява підписана особою із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1 у графі Керівник та особою без зазначення її імені у графі Прізвище, ім`я та по батькові працівника, який уповноважений вирішувати питання за угодою про купівлю іноземної валюти ОСОБА_2 № тел. НОМЕР_5 зразок підпису___ .

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 20.09.2007 р., 860000 доларів США згідно заявки №1 від 20.09.2007 р. переведено з рахунку МПП Атлас № НОМЕР_1 (840) у ЧФ ВАТ Кредобанк на рахунок № НОМЕР_6 Чернівецької філії ВАТ Кредобанк .

Платіжне доручення у графі Підписи відповідальних осіб платника: Перший підпис підписано особою із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1

У виписці з особового рахунку МПП фірми Атлас № НОМЕР_2 (валюта 840/USD) відображено інформацію про переказ з цього рахунку на рахунок № НОМЕР_1 коштів у сумі 860000 доларів США, здійснений 20.09.2007 р. згідно з платіжним дорученням №4437, а у виписці з рахунку МПП фірми Атлас № НОМЕР_1 (валюта 980/UAH) - про зарахування на цей рахунок з рахунку Кредит.заборг. за операц.з продажу вал. №290030421 Чернівецької філії ВАТ Кредобанк 4311180 грн коштів від вільного продажу валюти згідно заявки 1 від 20.09.2007 р.

Платіжним дорученням №25 від 20.09.2007 р. МПП фірма Атлас з рахунку № НОМЕР_1 перерахувало ЗАТ Тютюн-Імпекс 4250000 грн оплати за комплекс будівель Ягільницької ТФЗ за договором від 04.09.2007 р.

21.09.2007 р. нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між Закритим акціонерним товариством Тютюн-Імпекс (продавець) та Малим приватним підприємством фірмою Атлас щодо цілого комплексу - Ягільницького тютюново-ферментаційного заводу. У договорі зазначено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму в 4250000 грн.

Актом №268 від 17.02.2020 р. про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, засвідчено вилучення для знищення документів фонду АТ Західноукраїнський Комерційний Банк , АТ Кредит Банк (Україна) , ВАТ Кредобанк , ІІАТ Кредобанк , зокрема документів дня в іноземній валюті за операціями з фізичними та юридичними особами за 2007 рік.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

У силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.11.1996 р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням права необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, якою встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування ж конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Ефективний спосіб захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібні роз`яснення сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 р. у справі №916/3156/17.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч.6 ст.203).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За визначенням статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин (п.3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Предметом позовних вимог у справі є визнання кредитного договору удаваним в частині визначення кредитного зобов`язання в іноземній валюті. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що укладений сторонами правочин є удаваним в цій частині з огляду на те, що його було вчинено для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту в національній валюті України - гривні.

Суд вважає, що такий спосіб захисту як визнання правочину удаваним повністю або ж частково не є ефективним та самостійним, оскільки не призводить до реального відновлення прав позивача, які могли бути порушені внаслідок того, що викладені у договорі умови не відповідають тому, про що насправді домовились сторони.

Задоволення судом такої вимоги, що фактично було би визнанням факту удаваності правочину, матиме єдиним наслідком те, що відносини сторін регулюватимуться правилами щодо правочину (його частини), який вони насправді вчинили.

Заявлена позивачем вимога спрямована лише на встановлення обставин часткової удаваності правочину, які могли би досліджуватись судом при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього, наприклад, при розгляді вимог про визнання правочину недійсним або вимог, які заявлені внаслідок невиконання чи неналежного виконання правочину, зокрема вимог про стягнення заборгованості, тобто при вирішенні таких спорів сторона правочину могла би обгрунтовувати свої вимоги або ж заперечення тим, що вчинений правочин є удаваним в певній частині.

Сторона правочину може домогтися підтвердження та визнання того, що сторони вчинили його для приховання іншого правочину, не шляхом подання окремого позову про удаваність правочину, а у спосіб отримання від суду відповідного висновку про удаваність у мотивувальній частині судового рішення, прийнятого за наслідками вирішення пов`язаного з правочином спору.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі №903/154/19 та від 16.12.2020 р. у справі №398/4220/17.

Звертаючись з позовом про визнання кредитного договору удаваним в частині визначення кредитного зобов`язання в іноземній валюті, позивач не заявляв вимоги про визнання договору недійсним в цій частині або про визнання його недійсним в цілому і при цьому не визначав та не обґрунтовував того, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин.

Відповідно до частин 2, 3 статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

У зв`язку з тим, що позивач не подавав вищезгаданої заяви, суд повинен вирішити спір у межах заявлених в позовній заяві вимог, тобто підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Відмова ж у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про визнання правочину недійсним повністю або частково чи посилатись на його удаваність в цілому або в частині при розгляді судом справи про стягнення заборгованості за договором.

Отже, позовна вимога про визнання договору частково удаваним не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний та сам по собі неефективний спосіб захисту. Суд при ухваленні даного рішення не вважає за необхідне перевіряти доводи сторін, наведені ними на підтвердження або спростування удаваності частини правочину, оскільки відповідний аналіз може і має бути зроблений виключно у мотивувальній частині судового рішення, ухваленого за результатами вирішення окремого спору про право, зокрема і спору, в якому МПП фірма Атлас обрало би належний спосіб захисту.

Правової позиції стосовно відсутності потреби надавати висновок по суті заявлених вимог у разі, якщо суд встановив, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 р. у справі №916/3156/17.

Більш того, як вказав Верховний Суд у раніше згаданих постановах від 29.01.2020 р. у справі №903/154/19 та від 16.12.2020 р. у справі №398/4220/17, надання судом оцінки вимогам по суті та відмова в задоволенні позову з підстав недоведеності наявності навмисних дій сторін при укладенні договору та наявності спільної мети приховати інший правочин є помилковою, а мотивувальна частина такого рішення підлягатиме зміні шляхом викладення її у належній редакції.

Разом з тим, варто зазначити, що з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України стосовно завдань підготовчого провадження та завдань розгляду справи по суті, висновок суду про неефективність визначеного позивачем способу захисту та його невідповідність змісту порушеного права, характеру порушення і наслідкам, спричиненим порушенням, міг бути зроблений судом лише на стадії розгляді справи по суті.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що суд не здатен здійснити ефективний захист прав позивача в обраний ним спосіб, договір не підлягає визнанню удаваним в частині визначення кредитного зобов`язання в іноземній валюті, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено, судові витрати відповідно до вищенаведених норм необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 22.03.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 22.04.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк