Рішення

від 05.05.2021 по справі 280/2981/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Справа № 280/2981/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.16, код ЄДРПОУ 37573780)

про: визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми, а саме 6800 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 09.04.2021 (вх.№20998 від 02.04.2021). З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018(3393/18), позивач вказує, що виплата у 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390 грн є протиправною, оскільки не відповідає ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон України №3551-ХІІ) в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV (далі - Закон України №367-XIV) та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечення проти позовної заяви викладено у відзиві від 28.04.2021 (вх.№24778 від 29.04.2021). Відповідачем зазначено, що виплату позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня здійснено на підставі чинних норм Закону України №3551-ХІІ у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Зауважено, що управління виконує функцію виплати допомоги (тобто перерахування коштів на розрахунковий рахунок банківської установи), а не встановлює розмір такої допомоги. З врахуванням того, що всі виплати здійснюються через органи Державного казначейства України, спроби органу соціального захисту населення виплатити іншу суму допомоги, ніж це передбачено паспортом бюджетної програми на відповідній рік, буде розцінено як нецільове використання бюджетних коштів. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018(3393/18) не обмежує дію актів законодавства, а саме постанови відповідно до якої щорічно встановлюється фіксований розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в межах бюджетних призначень та самого чинного Закону України №3551-ХІІ. А тому підстави перерахування виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у іншому розмірі в управління відсутні. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не дотримано шестимісячного строку звернення з позовом до суду. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задовленні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_2 від 27.04.2015 та отримує щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с.11).

У 2020 році позивач отримав одноразову щорічну грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі 1390 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань від 19.02.2020 №112 (далі - Постанова №112).

15.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, просив виплатити недоплачені кошти разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2020 рік (а.с.12).

Листом від 19.02.2021 №Ш-406 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав, зокрема, для виплати останньому допомоги до 5 травня за 2020 рік у збільшеному розмірі, оскільки виплату здійснено відповідно до чинного законодавства в повному обсязі, без порушень (а.с.13).

Не погодившись з нарахуванням та виплатою йому щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст. 12 Закону України №3551-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них забезпечує Закон України №3551-XII.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" п.п 1 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ч.5 ст. 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.п "б" п.п. 1 п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.

У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015, далі - Закон України № 79-VІІІ ) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Зокрема, у Постанові №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст. 3).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 1, 2 ст. 8 Основного Закону України).

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ч. 1 ст.17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ч. 1 ст. 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17).

Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (п. 1 ч. 2 ст. 92). Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний кодекс.

У преамбулі Бюджетного кодексу зазначено, що кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст.1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 5 п. 63 розділу І Закону України № 79-VІІІ розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу було доповнено, зокрема, п. 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону України №3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону України №3551-ХІІ передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (ст. 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (ст. 13), учасникам війни (ст. 14), особам, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ (ст. 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (ст. 16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абз.2, 3 п. 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 № 12-р/2018).

Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 наголошував на тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абз. 3,4 п.п 5.4 п. 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 уже наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них ч.1 ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України №3551-ХІІ, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абз. 9 п. 6 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Підсумовуючи, окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст. 12 Закону України № 3551-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем частину грошової допомоги за 2020 рік сплачено у розмірі 1390 грн, що не заперечується позивачем, слід зобов`язати Управління здійснити перерахунок та виплату суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

Відносно доводів відповідача про те, що управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не має повноважень щодо здійснення розрахунків розмірів допомоги до 05 травня відповідно до ст.12-16 Закону України №3551-ХІІ, отже, відмовляючи у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 траня за 2020 рік у належному розмірі, діяло законно.

Статтею 17-1 Закону України №3551-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Згідно із п.п. 41 п. 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України №3551-ХІІ.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 1 Постанови №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.

Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23.03.2020 районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи, а у вказаному випадку - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

У 2020 році Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району нараховано позивачу одноразову грошову допомогу до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі 1390,00 грн.

Як встановлено судом, з 27.02.2020 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що саме відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі, передбаченому ч.5 ст. 12 Закону України №3551-ХІІ.

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду ОСОБА_1 слід обчислювати саме з моменту отримання ним протиправної відповіді Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, а не з моменту неправомірної виплати позивачу грошової допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено законом. Відтак, позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду в межах строку, встановленого КАС України.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо виплати ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.05.2021.

Суддя І.В.Садовий