Постанова

від 26.08.2021 по справі 280/2981/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2981/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року (головуючий суддя Садовий І.В.)

у справі № 280/2987/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми, а саме 6800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. Грошова допомога за 2020 рік позивачу виплачена в сумі 1390 грн., що не відповідає нормам чинного законодавства, що діяли на момент її виплати. За позицією позивача, з урахуванням рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 №3-р/2020, грошова допомога учасникам бойових дій за ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту повинна виплачуватись у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. З метою врегулювання питання щодо донарахування і виплати грошової допомоги у належному розмірі він звертався до відповідача з відповідною заявою, проте відповідач у її задоволенні відмовив.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 27.02.2020, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), позивач, як учасник бойових дій, набув право на соціальне забезпечення у порядку, визначеному Законом України № 3551-XII в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), за нормами якого щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Встановивши, що в 2020 році разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, що і стало підставою для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в 2020 році виплата грошової допомоги до 5 травня позивачу була здійснена у розмірі 1390,00 грн. Такий розмір допомоги визначений Постановою КМУ від 19.02.2020 №112 та паспортом бюджетної програми на 2020 рік, що затверджений Мінсоцполітики України. Скаржник зауважує, що Управління не наділено повноваженнями щодо визначення розміру грошової допомоги до 5 травня, а чинне законодавство не передбачає можливості збільшення на свій розсуд розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня розміру соціальних виплат. Також скаржник зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, який сплинув в жовтні 2020 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_1 від 27.04.2015, отримує щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня.

В квітні 2020 року Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району позивачу виплачено одноразову щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі, який передбачений Постановою КМУ від 19.02.2020 №112.

15.02.2021 позивач звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку разової допомоги до 5 травня виходячи з 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Листом №Ш-406 від 19.02.2021 Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району відмовило позивачу у задоволенні вимоги щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2020 рік.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо строку звернення позивача до суду з цим позовом суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в спірному випадку строк звернення до суду слід обчислювати з дня отримання позивачем відповіді на його заяву про виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня виходячи з 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Отже, за встановлених у справі обставин, які визнані сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна заява подана в межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

По суті прийнятого судом першої інстанції рішення суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з п. 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI абз. 5 ч. 22 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту викладено у редакції, яка передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплату разової грошової допомоги у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (далі - Закон № 79-VІІІ) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення ст.ст. 12,13,14,15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , пп. 1 п. 1 якою визначено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У даному рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України іншого, ніж у ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року до застосування підлягають положення ст. 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), за якими щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено вище, відповідачем у квітні 2020 року виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . При цьому, суд зауважує, що на час здійснення відповідачем такої виплати рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) вже набрало законної сили.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж визначено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , діяв протиправно та порушив право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. При цьому, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім цього, при вирішенні цієї справи, судом взято до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, предметом спору у якій є нарахування та виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік особі, яка має статус особи з інвалідністю та має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018 (3393/18).

Аргументи скаржника в апеляційній скарзі на неможливість виплати допомоги до 5 травня позивачу у більшому розмірі, ніж те визначено Постановою №112, з огляду на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а при отриманні цільових коштів лише спрямовує їх за призначенням та у визначених розмірах, на переконання суду апеляційної інстанції, в контексті спірних правовідносин, є безпідставними, оскільки даний вид допомоги гарантований законом та її неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

В спірному випадку відмова Управління в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України ).

У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 280/2981/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко