Рішення

від 30.04.2021 по справі 335/9262/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9262/20 2/335/618/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання - Жукової В.Е., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони 17.08.2020 року уклали договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, що на період укладення договору складало 1 367 000,00 грн., на час подання позову дорівнює 1 418 000,00 грн. Після отримання грошей, у присутності свідків, відповідач написав розписку від 17.08.2020 року. Згідно умов договору відповідач повинен був повернути позивачу позику у строк до 01.10.2020 року.

На час звернення позивача до суду з позовом, відповідач позику не повернув у повному обсязі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 17.08.2020 року у розмірі 50 000,00 доларів США.

Ухвалою судді від 03.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, для сплати судового збору.

11.11.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви з оригіналом квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче судове засідання відкладалося судом у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.12.2020 судом, за заявою позивача ОСОБА_1 , вжито заходи забезпечення позову.

Від відповідача відзив на позов не надходив, і у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що наміру подавати відзив на позов він не має, оскільки заперечень проти позовних вимоги не має та підтвердив наявність у нього боргу перед позивачем.

10.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 07.04.2021 року.

07.04.2021 року судове засідання відкладено на 30.04.2021 через першу неявку відповідача у справі.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника за наявними у справі доказами.

ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами ознайомлений їх визнає, заперечень проти позову не подавав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів без участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 50000 доларів США.

Отримання позики підтверджується розпискою, складеною відповідачем 17.08.2020.

Згідно розписки, позика підлягає поверненню у строк до 01.10.2020 р.

Судом встановлено, що як на момент звернення до суду із позовом так і на час розгляду справи судом, відповідач не виконав своїх зобов`язань та не повернув суму позики.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підставі ч. 2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від Позикодавця до позичальника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 р. у справі № 369/3340/16-ц.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Досліджена судом розписка від 17.08.2020 року містить підтвердження про отримання відповідачем у борг грошових коштів від позивача та зобов`язання повернути їх у строк до 01.10.2020 р.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Оскільки відповідач у як у підготовчому судовому засіданні так і у заяві від 23.04.2021 визнав позовні вимоги, матеріали справи не містять відомостей про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами позики, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 50000 доларів США

З огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду у цій справі від 04.12.2020.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 10 510,00 грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.04.2021.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя К.В. Гашук