Постанова
від 28.04.2021 по справі 336/5118/16-ц
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.04.2021 Справа № 336/5118/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/5118/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Провадження №22-ц/807/1488/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д , третя особа - Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон , про відшкодування майнової і моральної шкоди, що спричинено дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д , про відшкодування майнової і моральної шкоди, що спричинено дорожньо-транспортною пригодою.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 09 липня 2016 року близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_2 , який є водієм Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д , керуючи автомобілем ГАЗ , державний номер НОМЕР_1 , який належить вказаному підприємству, по вулиці Незалежної України в м. Запоріжжі, не впевнившись у безпеці руху та не витримавши безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Daewoo Lanos , державний номер НОМЕР_3 , ЗАЗ , державний номер НОМЕР_4 , завдавши власникам автомобілів матеріальні збитки, чим порушив п.12.1., п. 13 ПДР України.

Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2016 року, ОСОБА_2 визнано виним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн в дохід держави.

15 серпня 2016 року вказана постанова набрала законної сили.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди по вулиці Незалежної України в м. Запоріжжі належний позивачеві автомобіль Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав технічних ушкоджень. Відповідно до висновку №47 від 05 серпня 2016 року Про оцінку автомобіля Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинено збитки на суму 102485,00 грн.

Згідно з довідкою №13 від 25 липня 2016 року ОСОБА_2 знаходиться у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Астра-Д та є водієм автотранспортних засобів даного підприємства з 02 червня 2016 року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП №385885 від 14 липня 2016 року, автомобіль ГАЗ державний номер НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю Астра-Д .

Відповідальність за спричинену працівником шкоду під час виконання ним трудових обов`язків відшкодовує юридична або фізична особа, що є роботодавцем по відношенню до винної у спричиненні шкоди особою. Крім вказаної суми просить покласти на відповідача і витрати з проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 1329 грн, послуги евакуатора в сумі 500 грн.

Внаслідок ушкодження належного ОСОБА_1 майна йому спричинено і моральну шкоду, яка полягає у переживаннях з цього приводу, а також з приводу змушеної зміни звичного ритму життя, коли у відсутність засобу для пересування він змушений пересуватися транспортом загального користування, витрачаючи на це тривалий час. Моральну шкоду, що спричинена позивачеві внаслідок описаних подій, він оцінює у 50000,00 грн.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд:

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання в розмірі 104314, 00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 50000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у сумі 1556,20 грн - судового збору, 7176, 36 грн - оплата правової допомоги адвоката, а всього 8732, 56 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2017 року до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д , про відшкодування майнової і моральної шкоди, що спричинено дорожньо-транспортною пригодою, в якості третьої особи залучено Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства обмеженою відповідальністю Астра-Д , задоволено частково.

Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю Астра-Д на користь ОСОБА_1 , майнову шкоду в сумі 49079 грн 41 коп., 15000 грн моральної шкоди, 1556 грн 20 коп. судового збору.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д на користь ОСОБА_1 суму грошового відшкодування в розмірі 104314, 00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у розмірі 1556,20 грн судового збору, 7176, 36 грн оплата правової допомоги адвоката, а всього 8732,56 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи належним чином доведено факт заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та враховуючи положення ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Астра-Д повинно йому відшкодувати завдану матеріальну шкоду на суму: 102485, 00 грн - відновлення автомобіля, 500,00 грн - послуги евакуатора, 1329,00 грн - проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 104314, 00 грн. Крім того, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, протягом тривалого часу він перебував у пригніченому стані, йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало незручності у пересуванні, багато запланованих раніше справ, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких взагалі вимушені відмовитись, вважає, що наявні підстави для стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката, оскільки ним надано належні докази на підтвердження вказаного.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 2 а.с.149-152,157) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішенні від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек - номером: 6900509990835, що міститься в матеріалах справи, 26 березня 2021 року, представник ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М. одержав судову повістку про виклик у судове засідання. (т.2 а.с. 149), тобто він, а в його особі і позивач (апелянт) ОСОБА_1 повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

Крім того, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки, яка була направлена за адресою місцезнаходження ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка зазначена ним в апеляційій скарзі, зазначено у поштовому повідомленні, що судова повістка не вручена ОСОБА_1 , оскільки адресат відсутній за вказаною адресою ( а. с.157 т. 2).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, днем вручення ОСОБА_1 судової повістки є день відмітки у поштовому відправленні про його відсутність за адресою місцезнаходження - 29.03.2021 року.

Оскільки поважність причин неявки учасників справи в судове засідання апеляційного суду не встановлено, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки потерпілий звернувся до страховика заподіювача шкоди, і Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Еталон , здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 40412 грн 13 коп, суд дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра - Д на користь ОСОБА_1 у відповідності до статі 1194 ЦК України належить різниця між вартістю майнової шкоди, якої зазнав автомобіль та вартістю отриманого ним страхового відшкодування, що становить 49079 грн 41 коп. (89941 грн 54 коп. майнової шкоди, що заподіяна позивачу, - 40412 грн 13 коп. сплаченої страхової суми) відповідно до висновку експертного дослідження про визначення матеріального шкоди № 035 від 22 березня 2017 року. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, та при визначені її розміру суд врахував глибину емоційних страждань потерпілого і прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 15000,00 грн. Водночас, у зв`язку з тим, що витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги всупереч вимог цивільного процесуального законодавства не підтверджені наданими фактичними даними, суд прийшов до висновку про відмову у стягненні цих судових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, оскільки до таких висновків суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 09 липня 2016 року близько 14 години 20 хвилин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди біля будинку по вул. Незалежної України в м. Запоріжжі належний ОСОБА_1 автомобіль Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав технічних ушкоджень. Винним у вчиненні порушень правил безпеки руху, що призвели до настання вказаних наслідків, на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2016 року, яка набрала законної сили, визнаний ОСОБА_2 , що на час вчинення описаних дій перебував у трудових стосунках з Товариством з обмеженою відповідальністю Астра-Д (т. 1 а.с. 12, 21).

Цивільно - правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д застрахована на підставі договору страхування (полісу страхування) № АЕ-6872059 від 08 лютого 2016 року в Страховій компанії Еталон . Страхова сума ( ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить - 50000 грн, розмір франшизи - 0 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить - 100000грн(т.1 а.с. 57).

Відповідно до висновку №47 від 05 серпня 2016 року Про оцінку автомобіля Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинено збитки на суму 102485,00 грн. (т.1 а.с. 13-20, а.с. 72-79).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року клопотання представника відповідача Барчук В.І. про призначення судової авто-товарознавчої експертизи було задоволено. Призначена судово авто-товарознавча експертиза про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої власнимку автомобіля МАZDA, д\н НОМЕР_5 СТ ОСОБА_1 в результаті ДТП, що сталося 09.07.2016 року ( а.с. 60 т. 1).

Відповідно до висновку № 035 від 22 березня 2017 року Консультативно- автоексперного бюро Стандарт - Сервіс матеріальна шкода володільцю автомобіля автомобіля МАZDA, д\н НОМЕР_2 ОСОБА_1 в результаті ДТП, що сталося 09.07.2016 року становить 89491.54 грн ( а.с. 113-119 т. 1).

За змістом акту №712-10286/2 сума страхового відшкодування за спричинену автомобілю ОСОБА_1 внаслідок взаємодії двох транспортних засобів шкоди становить 40412 грн 13 коп., які на підставі договору про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власника наземного транспортного засобу АЕ/6872059 від 08.02.2016 року, укладеного між ПАТ Страхова компанія Еталон та ОСОБА_1 від 12.12.2016 року, виплачені ОСОБА_1 (т.1 а.с. 204-207).

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як випливає з роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.1992 року Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками за вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов`язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров`ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

З наведених положень цивільного законодавства і роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, несе юридична особа як власник джерела підвищеної небезпеки і як особа, з якою працівник, з чиєї вини сталася шкода, перебуває у трудових відносинах, яка вправі покласти на винну у спричиненні шкоди особу відповідальність в порядку регресу.

У зв`язку з викладеним суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за встановлених обставин відповідач як роботодавець особи, винними діями якої під час виконання нею трудових обов`язків заподіяно шкоду майну позивача, є особою, що повинна відповідати за спричинену шкоду.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

З наведеного положення цивільного законодавства випливає, що обов`язок особи, винної у вчиненні порушення дорожнього руху, що призвело до ушкодження предметів матеріального світу, відшкодовувати спричинену її діями шкоду настає лише у випадку недостатності страхового відшкодування, отриманого потерпілим від страховика.

Особливості відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлені статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д застрахована третьою особою на підставі договору страхування (полісу страхування) № АЕ-6872059 від 08.02.2916 року.Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить - 50000 грн, розмір франшизи - 0 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить - 100000грн.

За змістом акту № 712-10286/2 сума страхового відшкодування за спричинену автомобілю позивача внаслідок взаємодії двох транспортних засобів шкоди становить 40412 грн. 13 коп., які на підставі договору про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, виплачені позивачу (а. с. 204-206 т. 1).

При цьому, між ПАТ Страхова компанія Еталон та ОСОБА_1 було укладено договір про відшкодування матріальної шкоди від 12.12.2016 року відповідно до п. 2.2. якого сторони погодили спільний висновок, що розмір страхового відшкодування по ДТП від 09.07.2016 року, що підлягає відшкодуванні Страховиком, з вирахуванням франшизи становить 40412.13 грн ( а.с. 207 т. 1).

Правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 31), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тоді обсяг відповідальності страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц, і його зміст відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв`язанні цього спору.

Дійшовши висновку про задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги, що поданню позову до особи, винної у спричиненні шкоди має передувати звернення потерпілого до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, і врахував, що таке звернення мало місце, як мала місце і виплата страхового відшкодування.

У зв`язку з викладеним суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до наведеної статі 1194 ЦК України належить різниця між вартістю майнової шкоди, якої зазнав автомобіль позивача, та вартістю отриманого ним страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що обчислена таким чином вартість шкоди, відшкодування якої належить покласти на відповідача, становить 49079 грн. 41 коп. (89941 грн. 54 коп. майнової шкоди, що заподіяно позивачу, - 40412 грн. 13 коп. сплаченої страхової суми).

Приймаючи за вартість шкоди вказану суму, суд вірно виходив з того, що вона визначена внаслідок проведення експертного дослідження № 035 від 22 березня 2017 року, призначеного судом ( а.с.113-117 т.1), за умови якого експерта попереджено про кримінальну відповідальність за порушення покладених на нього законом обов`язків, тому обгрунтовано оцінив його як допустимий та достовірний доказ і надав цьому процесуальному джерелу перевагу порівняно з наданим позивачем звітом № 47 від 05.08.2016 року про оцінку автомобіля (а. с. 13-20).

З огляду на зазначене, оскільки цивільно - правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Д була застрахована Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Еталон та за змістом акту № 712-10286/2 сума страхового відшкодування за спричинену автомобілю ОСОБА_1 внаслідок взаємодії двох транспортних засобів шкоди становить 40412 грн 13 коп., які на підставі договору про відшкодування матеріальної шкоди за договором обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, йому виплачені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра - Д на користь ОСОБА_1 до сплати належить різниця між вартістю майнової шкоди, якої зазнав автомобіль ОСОБА_1 , та вартістю отриманого ним страхового відшкодування, що становить 49079 грн 41 коп. (89941 грн 54 коп. майнової шкоди, що заподіяно позивачу, - 40412 грн 13 коп. сплаченої страхової суми), виходячи із звіту судового експерта № 035 від 22 березня 2017 року про визначення матеріальної шкоди, спричинену автомобілю позивача, в результаті його пошкодження в ДТП 09.07.2016 року.

В цій частині висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ТОВ Астра -Д не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення майнової шкоди, що заподіяна позивачу у розмірі 49079.41 грн, а відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги наявний в матеріалах справи товарний чек від 09 липня 2016 року, відповідно до якого позивачем сплачено 500,00 грн за послуги евакуатора м. Запоріжжя авто Мазда 626 гос.№ НОМЕР_2 . (т.1 а.с. 25).

Відповідно до ст.ст. 28,29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо - транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода пов`язана з: пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих в результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я чи забрудненням салону цього транспортного засобу, з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки згідно розрахунку суми страхового відшкодування і ремонтної калькуляції, до суми страхового відшкодування не включена вартість послуг евакуатора, але ці витрати фактично понесені ОСОБА_1 (т.1 а.с. 25), і вони включаються зазначеним вище Законом у розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, то ці витрати у розмірі 500,00 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра -Д на користь ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув на користь позивача понесені ним витрати за проведення автотоварознавчого дослідження № 47 від 05.08.2016 року у розмірі 1329 грн не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтврдження сплати позивачем зазначеної суми судовому експерту. Крім того, судом першої інстанції вищезазначений висновок експерта № 47 від 05 серпня 2016 року Про оцінку автомобіля МАZDA, державний номер НОМЕР_2 не був покладений в основу оскаржуваного судового рішення, а був взятий до уваги висновок судового експерта № 035 від 22 березня 2017 року, яким визначено матеріальний збиток у розмірі 84491.54 грн з чим погодився апеляційний суд. При цьому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2017 року витрати по оплаті експертизи покладено на відповідача ТОВ Астра -Д .

Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача 50000 грн моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкан далі проти Сполученого королівства (Case of ABDULAZIZ, CABALESANDBALKANDALI), 1985, в якому зазначено, що з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.

З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі, ураховано факт завдання пошкоджень майну позивача та за таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди у 15000,00 грн є справедливою та такою, що відповідає характеру і ступеню моральних страждань та негативних наслідків.

Отже, у даній частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу інших витрат, понесених ОСОБА_1 , а саме витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, ним надано Договір про надання юридичних послуг від 20 липня 2016 року, укладений між адвокатом Пузіним Д.М. та ОСОБА_1 , відповідно до п.4.1. якого, за послуги надані адвокатом, замовник сплачує суму в розмірі 2616, 26 грн на умовах передоплати (т.1 а.с. 22); Договір про надання юридичних послуг від 23 серпня 2016 року, укладений між адвокатом Пузіним Д.М. та ОСОБА_1 , відповідно до п.4.1. якого, за послуги надані адвокатом, замовник сплачує суму в розмірі 4560, 10 грн на умовах передоплати (т. 1 а.с. 23), квитанцію до прибуткового касового ордера від 23.08.2016 на суму 4560,10 грн сплачених ОСОБА_1 на рахунок Пузіна Д.В. (а.с. 25), розрахунок витрат на правову допомогу від 19 червня 2017 року з якого вбачається, що вартість години роботи захисника становить 640 грн ( 1600/100* 40), складання позовної заяви становить 5120 грн ( 8*640), участь у проведенні судових засіданнях становить 2560 грн ( 640*4), а всього розмір компенсації на правову допомогу становить 7680 грн (т.1 а.с. 168).

Суд першої інстанції відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що відсутні докази на підтвердження фактичного понесення коштів за вказаним договором.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до журналу судових засідань від 02.11.2016 (т.1 а.с. 51-52), від 23.11.2016 (т.1 а.с. 58-59), від 22.05.2017 (т.1 а.с.145-146) від 19.07.2017 (т.1 а.с. 169-171), від 26.09.2017 (т.1 а.с. 187-189), від 15.01.2018 (т.1 а.с. 229-230), від 12.08.2018 (т.1 а.с. 296-297), від 14.08.2018 (т.2 а.с. 43), від 30.10.2018 (т.2 а.с. 50), від 11.06.2019 (т.2 а.с. 78-80), від 30.11.2020 (т.2 а.с. 119-120) адвокат Пузін Д.М. брав участь у судових засіданнях, що відповідає розрахунку витрат на правничу допомогу від 19 червня 2017 року, тобто підтверджує факт надання правничої допомоги ОСОБА_1 в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу було викладено у позовній заяві, докази для вирішення цього клопотання були додані до позовної заяви.

Судова колегія зазначає, що ЦПК України, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через не підтвердження надавними суду фактичними даними, відсутність доказів на підтвердження оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів вважає, що заявлений ОСОБА_1 розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 7176.36 грн ( в межах заявленої суми позивачем) є співмірним заявленим позовним вимогам.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , однак не в повному обсязі з`ясував обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та стягнення шкоди пов`язаною з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 500 грн, судових витрат пов`язаних з розглядом справи на користь ОСОБА_1 у розмірі 7176 36 грн.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм цивільного законодавства України, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, та не можуть бути підставами для скасування вказаного судового рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у цій справі в частині відмови у стягненні шкоди за послуги евакуатора, судових витрат, пов`язаних з розглядом справи скасувати.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю Астра-Д на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 500, 00 грн - послуги евакуатора, 7176.36 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 30 квітня 2021 року.

Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.

СудЗапорізький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення28.04.2021
Оприлюднено06.05.2021
Номер документу96717540
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —336/5118/16-ц

Постанова від 28.04.2021

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Подліянова Г. С.

Постанова від 28.04.2021

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Подліянова Г. С.

Ухвала від 19.03.2021

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Подліянова Г. С.

Ухвала від 17.03.2021

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Подліянова Г. С.

Рішення від 30.11.2020

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Щаслива О. В.

Рішення від 30.11.2020

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Щаслива О. В.

Ухвала від 11.06.2019

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Щаслива О. В.

Ухвала від 01.03.2019

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Щаслива О. В.

Ухвала від 29.06.2018

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Голубкова М. А.

Ухвала від 20.04.2018

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Наумов О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні