Постанова

від 28.04.2021 по справі 584/1932/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м.Суми

Справа №584/1932/19

Номер провадження 22-ц/816/349/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

у присутності:

представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарко Аліни Вікторівни

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Аріфметовою Інною Айварівною , та апеляційну скаргу Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів , ухвалене у складі судді Токарєва С.М. у м.Путивль , повний текст якого складений 31 грудня 2020 року

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, який обгрунтовував тим, що 27 березня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКІ № 715474 відповідач ОСОБА_2 набув у власність 1/2 частину нерухомого майна - комплексу цегельного заводу, розташованого по АДРЕСА_1 .

30.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу № 2086 ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частку нерухомого майна - комплексу цегельного заводу, розташованого по АДРЕСА_1 .

Попереднім власником вказаного нерухомого майна було ТОВ "ЦЕГЛАБУДСЕРВІС", з яким 01.12.2008 року Путивльська районна державна адміністрація уклала договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2940 га.

Відповідно до розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 03.06.2011 року № 356 "Про розірвання договору оренди землі з ТОВ "ЦЕГЛАБУДСЕРВІС" на території Бобинської сільської ради" зазначений договір між ТОВ "ЦЕГЛАБУДСЕРВІС" та Путивльською районною державною адміністрацією було розірвано.

Нерухоме майно - комплекс цегельного заводу, співвласниками якого є відповідачі у справі, розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим № 5923880400:05:002:0572 загальною площею 3,2940 га, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Путивль в особі Путивльської міської ради.

Відповідачі з часу придбання нерухомого майна жодного разу не зверталися до Путивльської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення нової землевпорядної документації або для укладення договору оренди земельної ділянки у відповідності до положень діючого земельного законодавства, а отже продовжують фактично користуватись земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачами земельною ділянкою комунальної форми власності за період з 16.02.2014 року по 16.02.2017 року без належним чином оформлених документів, що підтверджують право власності або право користування цією земельною ділянкою та без державної реєстрації відповідних прав, недоотримання міською радою коштів у вигляді несплаченої орендної плати становить 309586 грн. 05 коп.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 309586 грн. 05 коп., судові витрати просив покласти на відповідачів.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 12 грудня 2020 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 13024 грн. 94 коп., а також 195 грн. 38 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 13024 грн. 94 коп., а також 195 грн. 38 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Аріфметова І.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі .

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом невірно застосовано строки позовної давності, оскільки про своє порушене право позивачу стало відомо ще у 2011 році, що підтверджується листом Путивльської міської ради Путивльського району № 126 від 31.01.2011 року в якому остання підтверджує факт своєї обізнаності про відсутність договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась ТОВ ЦЕГЛАБУДСЕРВІС , а отже строк для пред`явлення даного позову для позивача сплинув ще у 2014 році.

Також вважає, що місцевим судом не перевірено чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути кошти сформованим об`єктом цивільного права і не звернув уваги на ту обставину, що Путивльська міська рада здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку лише 3 липня 2020 року.

Вважає, що не досліджено судом і не надано оцінку як доказу висновку судової земельно-технічної експертизи проведеної в рамках іншої цивільної справи згідно якого загальна площа земельної ділянки, що фактично використовується власниками нерухомого майна - комплексу цегельного заводу становить не 3,2940 га, як зазначив позивач, а 2,1290 га.

Крім того вважає, що судом безпідставно було самостійно обраховано розмір зобов`язання шляхом арифметичного розрахунку без з`ясування питання звідки позивачем бралися вихідні дані для розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Не погодився з даним рішенням і позивач Путивльська міська рада Сумської області і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі як співвласники комплексу цегельного заводу, що знаходиться у АДРЕСА_1 є і фактичними користувачами зазначеної земельної ділянки, якою користуються без укладення відповідного договору оренди з її власниками. Апелянт, як власник даної земельної ділянки неодноразово звертався до відповідачів із вимогою про укладення договору оренди землі та сплати матеріальної шкоди (збитків ) місцевому бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати , але усі звернення були проігноровані .

Вважають, що місцевим судом безпідставно було застосовано строки позовної давності та не визнані поважними підстави, що були наведені позивачем в клопотанні про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду , оскільки ще 17 травня 2017 року Конотопська місцева прокуратура звернулась до суду з аналогічним позовом до відповідачів в інтересах Путивльської міської ради Сумської області , справа слухалась тривалий час, але 1 листопада 2019 року ухвалою суду позов було залишено без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України . Вважають, що підставою для прийняття такого рішення була зміна судової практики Верховним Судом стосовно представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Після залишення без розгляду позову прокуратури поданої нею в інтересах Путивльської міської ради , остання, 21 грудня 2019 року, звернулась із самостійним позовом до суду, тому вважає , що причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Сухарко А.В. , яка підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та заперечила проти задоволення апеляційної скарги Путивльської міської ради Сумської області , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 поданої її представником - адвокатом Аріфметовою І.А. задоволеню не підлягає, а апеляційна скарга Путивльської міської ради Путивльського району підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачі у рівних частках (по 1/2 частці) є співвласниками комплексу цегельного заводу, що знаходиться у АДРЕСА_1 і дана обставина підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстра Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 191152796 від 02.12.2019 року та № 191154637 від 02.12.2019 року. Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на частку у даному нерухомому майні на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2008 року, а відповідач ОСОБА_1 - на підставі договору купівлі -продажу від 30 липня 2013 року (т.1 а.с. 63-65).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) , була виготовлена у 2008 році на замовлення орендаря ТОВ Цеглабудсервіс для промислової діяльності ( обслуговування комплексу цегельного заводу), розташованого за межами населених пунктів на території Бобинської сільської ради Путивльського району Сумської області і загальна площа сформованої земельної ділянки складала 3,2940 га і їй присвоєно індексно-кадастровий номер 5923880400:05:002:0572 ( т.1 а.с. 11-12).

Актом від 12 листопада 2008 року було встановлено ( погоджено) та закріплено в натурі ( на місцевості) межі земельної ділянки та передані межові знаки на зберігання ТОВ Цеглабудсервіс ( т.1 а.с.16).

1 грудня 2008 року між Путивльською районною державною адміністрацією та ТОВ Цеглабудсервіс було укладено договір оренди землі відповідно до якого Товариству була передана земельна ділянка загальною площею 3,2940 га на якій знаходиться комплекс цегельного заводу , але у зв`язку із зміною меж міста Путивль Путивльського району Сумської області і включенням до цих меж земель що знаходились на території Бобинської сільської ради розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області від 3 червня 2011 року зазначений договір оренди було розірвано ( т.1 а.с.9, 17-21).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1670-VI Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області в межі міста Путивль Путивльського району Сумської області включено 80,85 га земель, що знаходяться у віданні Бобинської сільської ради (т.1 а.с.7-8).

02.04.2019 року комісією, створеною відповідно до розпорядження міського голови м.Путивль № 40-р від 02.04.2019 складено акт № 02-04/19/1 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої 5923880400:05:002:0572, в результаті чого встановлено, що на вказаній земельній ділянці площею 3,2940 га розташовані будівлі та споруди, які перебувають у власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З північної сторони земельної ділянки встановлена огорожа, що підтверджує її межі (т.1 а.с.59-62).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5904662742017 від 13.03.2017 року вбачається, що власником вищезазначеної земельної ділянки є територіальна громада м. Путивля в особі Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, датою державної реєстрації земельної ділянки є 24 травня 2016 року (т.1 а.с. 40-42).

Відповідачі є фактичними користувачами вказаної земельної ділянки, якою користуються без укладення відповідного договору оренди з її власником.

Виконавчим комітетом Путивльської міської ради на адресу відповідачів неодноразово направлялись претензії-вимоги від 08.11.2016 року № 2071, від 08.11.2016 року № 2072 та від 16.02.2017 року № 231, у яких позивач вимагав сплатити матеріальну шкоду (збитки) місцевому бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати, а також укласти з Путивльською міською радою договір оренди земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5923880400:05:002:0572, загальною площею 3,294 га. (т.1 а.с.173-186).

З наданого позивачем Розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою від 03.12.2019 року вбачається, що розмір безпідставно збережених відповідачами коштів за час тимчасового використання земельної ділянки кадастровий номер якої 5923880400:05:002:0572, загальною площею 3,294 га, з 16.02.2014 по 16.02.2017 становить 309586,05 грн. (т.1 а.с. 66-67).

При цьому , позивач при проведенні розрахунків посилався на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за 2014 -2017 роки ( т.1 а.с.36-39).

Місцевий суд , частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що саме внаслідок бездіяльності відповідачів, яка полягає в неукладенні договору оренди земельної ділянки та їх дій по її використанню без правовстановлюючих документів позивачеві були заподіяні збитки , які підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Оскільки відповідачі не зверталися за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідачів на земельну ділянку не реєструвались, останні не набули належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому вони використовують земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18.

У даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність захисту порушеного права позивача у справі та стягнення з відповідачів в дольовому порядку безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за час фактичного користування земельною ділянкою комунальної власності під належним їм майновим комплексом за період з 21.12.2016 року по 16.02.2017 року у сумі 26049 грн.88 коп.

В той же час, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позивним вимог щодо стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за період з 16.02.2014 року по 20.12.2016 року , у зв`язку із спливом строку позовної давності.

При цьому колегія суддів виходить з того, що ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 17 травня 2017 року Конотопська місцева прокуратура зверталась до суду з позовом в інтересах Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області про стягнення з відповідачів збитків у сумі 343478,05 грн., що були завдані внаслідок користування земельною ділянкою комунальної форми власності під належним відповідачам на праві власності майновим комплексом цегельним заводом, без належним чином оформлених документів, за період з 30.07.2013 року по 16.02.2017 рік. ( т.1 а.с. 77-80)

Справа перебувала в провадженні Путивльського районного суду Сумської області і по ній призначались судові засідання, виносилась ухвала про призначення судової експертизи ( т.1 а.с.81-85).

Вподальшому, під час слухання вищезазначеної цивільної справи , позивач неодноразово звертався до Конотопської місцевої прокуратури , Прокуратури Сумської області, Путивльського відділу Конотопської місцевої прокуратури та Генеральної прокуратури з проханням відмовитись від представництва інтересів Путивльської міської ради у суді і надання можливості особисто представляти свої інтереси, але в задоволенні цих прохань було відмовлено і ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 1 листопада 2019 року позов Конотопської місцевої прокуратури в інтересах Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування збитків ( справа № 584/577/17) було залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу , що після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду , позивач має право звернутися до суду повторно ( т.1 а.с.86-96).

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України відмова органів та інших осіб, які відповідно до ст.56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб , від поданої ними заяви або зміна позовних вимог, не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

Таким чином, дії прокуратури , як представника інтересів Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області у справі № 584/577/17 , позбавили позивача права відповідно до вимог передбачених ч.1 ст.57 ЦПК України особисто захищати права та інтереси територіальної громади м.Путивль і тому міська рада 21 грудня 2019 року звернулась із самостійним позовом до суду із вимогами про стягнення з відповідачів в солідарному порядку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 16.02.2014 року по 16.02.2017 року і із клопотанням про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що існують усі підстави для задоволення клопотання позивача Путивльської міської ради Сумської області і визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку , оскільки уперше за захистом порушеного права в інтересах позивача зверталась Конотопська місцева прокуратура ще 17 травня 2017 року , а після залишення без розгляду даного позову ухвалою суду від 1 листопада 2019 року, вже 21 грудня 2019 року позивач повторно самостійно звернувся до суду за захистом свого порушеного права, що свідчить про вжиття позивачем усіх необхідних заходів для інтересів територіальної громади м.Путивль в інтересах якої діє Путивльського міська рада .

Таким чином, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги Путивльської міської ради щодо наявності обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку та задоволення вимог позивача і стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 16.02.2014 року по 16.02.2017 року у розмірі 309586 грн.05 коп.

В той же час, колегія суддів вважає помилковими вимоги позивача в частині стягнення даних коштів з відповідачів у солідарному порядку, оскільки як встановлено судом нерухоме майно цегельний завод, розташований на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності , належить відповідачам на праві спільної часткової власності і їх частки є рівними по Ѕ , а тому відповідно до ст.360 ЦК України і витрати на його утримання вони повинні нести в дольовому порядку по 1/ 2 частці кожен.

В той же час, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах якої діє Аріфметова І.А. щодо спливу строку позовної давності на звернення до суду ще у 2014 році, оскільки про порушене право і користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, позивачу було відомо ще у 2011 році, але бездіяльність відповідачів щодо належного оформлення документів на земельну ділянку, якою вони фактично користуються є триваючою і у позивача право на стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати продовжує виникати до повного врегулювання правовідносин і позивач вимог про стягнення цих коштів за період 2011-2013 роки не заявляв .

Не заслуговують на увагу і доводи даного апелянта щодо не сформування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав , оскільки як вбачається з Технічної документації із землеустрою виготовленої у 2008 році на запит попереднього орендаря ТОВ Цеглабудсервіс дана земельна ділянки вже була сформована і відділом Держкомзему у Путивльському району Сумської області їй присвоєно індексно- кадастровий номер 5923880400:05:002:0572 і загальна її площа склала 3,2940 га .

Законом України від 07.07.2011 року було доповнено Земельний Кодекс України ст.79-1 відповідно до якої формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесенні інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера .

Таким чином , земельна ділянка, якою без належних правових підстав користуються відповідачі у справі є сформованою, має межі, кадастровий номер та внесена до державного реєстру .

Не заслуговують на увагу і доводи даного апелянта щодо не урахування місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення суду висновку судової земельно-технічної експертизи проведеної у рамках розгляду цивільної справа № 584/1932/19 згідно якого загальна площа земельної ділянки , що фактично використовується власниками нерухомого майна - комплексу цегельного заводу становить 2,1290 га , а не 3,2940 га .

В той же час, як вже зазначалось, земельна ділянка є сформованою і в порядку передбаченому ч.13 ст. 79-1 ЗК України не припиняла своє існування як об`єкт цивільних прав , з вимогами про розроблення нової технічної документації на земельну ділянку відповідачі до Путивльської міської ради не звертались.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Аріфметова І.А. є необґрунтованими і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, необхідно змінити рішення суду і в частині розподілу судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів у справі за розгляд справи у суді першої інстанції .

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області необхідно стягнути з відповідачів у дольовому порядку на користь даного апелянта понесені ним судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції по 3482 грн.85 коп. з кожного .

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Аріфметовою Інною Айварівною залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області задовольнити .

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 рокув частині відмови в задоволенні позову Путивльського міської ради Путивльського району Сумської області скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог.

Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції :

Позов Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 16.02.2014 року по 16.02.2017 року у сумі 154793 грн. коп., а також 2321 грн.90 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 16.02.2014 року по 16.02.2017 року у сумі 154793 грн. 00 коп., а також 2321 грн.90 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Сумської області в дольовому порядку судові витрати у сумі 3482 грн.85 коп з кожного понесені за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 5 травня 2021 року.

Головуючий - О.І. Собина

О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко