Ухвала

від 09.06.2021 по справі 584/1932/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 584/1932/19

провадження № 61-8794ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарко Аліни Віталіївни на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 12 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 13 024,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 13 024,94 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області задоволено.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову Путивльського міської ради Путивльського району Сумської області скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог.

Викладено резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

Позов Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 16 лютого 2014 року по 16 лютого 2017 року у сумі 154 793,00 грн, а також 2 321,90 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 16 лютого 2014 року по 16 лютого 2017 року у сумі 154 793,00 грн, а також 2 321,90 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарко А. В. на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сухарко А. В. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову у вказаній справі становить 309 586,05 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у вказаній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 - адвокат Сухарко А. В. подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, отже у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарко Аліни Віталіївни на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян