Постанова

від 05.05.2021 по справі 736/644/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 травня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/644/20

Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/460/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді БечкаЄ.М.,

суддів - Бобрової І.О., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Корюківське лісове господарство про стягнення недоплат по втраченому внаслідок травмування заробітку,

дата складання повного тексту рішення та місце його ухвалення - 29 травня 2020 року м.Корюківка,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ДП Корюківське лісове господарство про стягнення недоплаченої суми у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 січня 2007 року по 01 червня 2020 року у розмірі 208405 грн 57 коп.; стягувати з ДП Корюківське лісове господарство на її користь 3306 грн 10 коп. щомісячно, у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, починаючи з 01 липня 2020 року і безстроково; зобов`язання ДП Корюківське лісове господарство проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що у серпня 1986 року вона була травмована трактором за кермом якого був працівник відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок травмувань ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, втратила 60% професійної працездатності, була визнана інвалідом другої групи і отримувала від відповідача втрачений заробіток. До травмування ОСОБА_1 працювала бухгалтером Корюківського РАПО і отримувала заробітну плату.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 травня 1995 року за позовом ОСОБА_1 з ДП Корюківське лісове господарство були стягнуті одноразово грошова сума за три роки непрацездатності у відшкодування шкоди, завданої здоров`ю позивачки та періодичні платежі до наступного експертного огляду. Відповідач виплатив одноразове відшкодування та до березня 2003 року виплачував перераховані суми втраченого заробітку на підставі наданих нею документів, а потім ці виплати відповідач припинив.

Висновком судово-медичної експертної комісії позивачці в 2003 році було встановлено відсоток стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 70%.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2003 року задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з ДП Корюківське лісове господарство 95 грн 08 коп. щомісячно у відшкодування шкоди здоров`ю, починаючи з 24 жовтня 2003 року і безстроково та зобов`язано відповідача проводити їй відповідний перерахунок відшкодування шкоди здоров`ю у випадку зміни розміру заробітної плати чи отримуваної нею пенсії при наданні відповідних документів. Однак, з часу постановлення рішення розмір щомісячного відшкодування їй не змінювався, на даний час становить 95 грн 08 коп., які відповідач щомісячно виплачує але не перераховує.

Позивачка вказує, що розмір середньомісячної заробітної плати спеціаліста І категорії з 2003 року суттєво зростав, в 2007 році становив 807 грн 36 коп., в 2008 році - 1178 грн, в 2009 році - 904 грн 39 коп., в 2010 році - 1039 грн 74 коп., в 2011 році - 1091 грн 52 грн, в 2012 році - 1530 грн 70 коп., в 2013 році - 1908 грн 98 коп., в 2014 році - 2054 грн 80 коп. З 2015 по 2020 рік у позивачки відсутні дані про розмір середньомісячної заробітної плати спеціаліста І категорії, отже вона визначила розмір, виходячи з мінімальної заробітної плати за відповідний рік та визначила загальний розмір недоплат їй відповідачем втраченого заробітку 70% з 01 січня 2007 року по 30 червня 2020 року в сумі 208405 грн 57 коп., які просила стягнути з відповідача. Також просила стягувати щомісячні виплати виходячи з мінімальної заробітної плати в сумі 3306 грн 10 коп. (4723 грн мінімальна заробітна плата х 70%) з наступним його перерахунком у разі зміни такого розміру.

ОСОБА_1 вказала, що згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , стягнуто з ДП Корюківське лісове господарство на користь позивачки недоплачені суми у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 березня 2020 року по 30 червня 2020 року, у розмірі 12844 грн 08 коп.; вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки по 3306 грн 10 коп. щомісячно з врахуванням раніше сплачених сум у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, починаючи з 01 липня 2020 року і безстроково; зобов`язано відповідача проводити перерахунок розміру щомісячних виплат втраченого внаслідок втрати професійної працездатності заробітку у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати. Також судом вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь недоплачені суми в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 січня 2007 року по 01 березня 2020 року задоволенню не підлягають, оскільки з заявою про здійснення відповідних перерахунків ОСОБА_3 звернулась до ДП Корюківське лісове господарство у березні 2020 року, а отже стягненню підлягають суми за березень-червень 2020 року включно, що становить 12844 грн 08 коп. Разом з тим, враховуючи, що позивачка позбавлена можливості надавати довідку щодо розміру середньомісячного заробітку на відповідній посаді, тому відповідні виплати необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та зобов`язанням відповідача в подальшому проводити перерахунки розміру щомісячних виплат у разі зміни розміру мінімальної плати, що не буде суперечити ст.ст.1195, 1208 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та невірну оцінку доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на її користь недоплачених сум у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 березня 2020 року по 30 червня 2020 року, у розмірі 12844 грн 08 коп. та позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю стягнувши з відповідача недоплачені суми у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 липня 2007 року по 01 червня 2020 року, у розмірі 208405 грн 57 коп. та витрати на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин справи. Позивачка зауважила, що з заявою про перерахунок їй суми відшкодування шкоди, завданої каліцтвом 14 січня 2020 року та отримала відмову відповідача, а 10 березня 2020 року вона зверталась до відповідача з повторною заявою, тому, як мінімум, суд мав би рахувати строк її звернення до відповідача з січня 2020 року.

Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що чинним законодавством не передбачений перерахунок даних виплат з моменту звернення, тому не зрозуміло, якою саме нормою чинного законодавства керувався суд приходячи до таких сумнівних висновків. При цьому, поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності складає три роки, а відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому ДП Корюківське лісове господарство , просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2020 року без змін.

ДП Корюківське лісове господарство звертає увагу, що у довідці висновку МСЕК окрім номеру більше прочитати нічого не можливо, а також у протоколі/розпорядженні щодо призначення/перерахунку пенсії, що є у матеріалах справи, у пункті про інвалідність щодо довідки МСЕК є запис з №0. Вказує, що не зрозуміло у зв`язку з чим позивачка просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме: чи у зв`язку зі збільшенням вартості життя, чи у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, а також чому саме вибраний період з 2007 року. Відповідач зауважує, що підставою для здійснення перерахунку є документи, що підтверджують розмір заробітної плати згідно із займаною посадою. При цьому, ДП Корюківське лісове господарство сумлінно виконувало рішення суду та щомісяця виплачувало позивачці належну суму 95 грн 08 коп. у відшкодування шкоди здоров`я. Позивачка знала, що перерахунок зазначеного відшкодування здійснюється виключно за рішенням суду, але з відповідною заявою на протязі 17 років не зверталась, хоча не була позбавлена такої можливості.

ДП Корюківське лісове господарство зазначає, що позивачкою не надано належні та допустимі докази на підтвердження того, який розмір заробітної плати необхідно покласти в основу перерахунку починаючи з 2007 року.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 серпня 1986 року, близько 9 години, на вул. Індустріальній в м. Корюківка ОСОБА_1 була травмована трактором Т-25, який належав відповідачу Корюківському держлісгоспу (на даний час ДП Корюківське лісове господарство ) та яким керував працівник відповідача - ОСОБА_2 , внаслідок травмувань позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 1986 року тракторист відповідача - ОСОБА_2 , який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, було засуджено за ч.2 ст.215 КК УРСР (а.с.23-24).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №272 від 24 жовтня 2003 року, внаслідок отриманої в серпні 1986 року травми процент стійкої втрати працездатності у ОСОБА_1 становить 70% (а.с.5-8).

Згідно довідки МСЕ №208593 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (а.с.9, 10).

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2003 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто недоплати у відшкодування шкоди здоров`ю одноразово за період з 21 липня 2000 року по 24 жовтня 2003 року; 95 грн 08 коп. щомісяця у відшкодування шкоди здоров`ю, починаючи з 24 жовтня 2003 року і безстроково та зобов`язано відповідача проводити їй відповідний перерахунок відшкодування шкоди здоров`ю у випадку зміни розміру заробітної плати чи отримуваної нею пенсії при наданні відповідних документів (а.с.12-13).

Вбачається, що 14 січня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву до ДП Корюківське лісове господарство в якій позивачка, враховуючи зміни в законодавстві України, величини зарплати і пенсії, просила провести перерахунок та виплатити їй страхові виплати з 01 січня 2017 року, згідно Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII ст.42, з 01 жовтня 2018 року по 01 січня 2020 року, згідно ст.42 Закону України про загальне державне страхування. Індексацію щомісячних страхових виплат проводити регулярно, враховуючи коефіцієнт зв`язаний з ростом зарплати і споживчого коефіцієнта (а.с.16).

Для перерахунку розміру відшкодування шкоди здоров`ю позивачка звернулась до Корюківської районної державної адміністрації з проханням надати їй довідку про розмір середньомісячної заробітної плати за 2017-2019 роки спеціаліста 1 категорії, оскільки працюючи на час травмування бухгалтером Корюківського РАПО вона була саме спеціалістом такої категорії.

Корюківська районна державна адміністрація видала їй довідку №04-18/199 від 05 грудня 2019 року про розмір середньомісячної заробітної плати спеціаліста районної державної адміністрації (9 ранг, стаж державної служби 2 роки - 6%) (а.с.20).

ДП Корюківське лісове господарство повідомило листом від 21 січня 2020 року, що дану довідку не взято до уваги, оскільки у довідці не вказано, що спеціаліст 1 категорії дорівнює спеціалісту 9 рангу (а.с.19).

Листом №01-19/226 від 13 лютого 2020 року Корюківська районна державна адміністрація просила визнати недійсною вищевказану довідку (а.с.18), а наступним листом №04-18/49 від 03 березня 2020 року проінформувала позивачку, що Корюківська районна державна адміністрація не може надати їй довідку про розмір середньомісячної заробітної плати за 2017-2019 роки спеціаліста 1 категорії, оскільки неможливо визначити співвідношення колишніх посад, які існували в Корюківському районному агропромисловому об`єднанні до посад у структурі райдержадміністрації на час запитуваної інформації (а.с.17).

ОСОБА_1 10 березня 2020 року звернулась з заявою до ДП Корюківське лісове господарство в якій повідомила, що при розгляді її заяви від 14 лютого 2020 року було призначено довідку про зарплату не дійсною, а потім РДА відкликала довідку про заплату, оскільки в організації, в якій вона працювала, ліквідовано посаду спеціаліста І категорії. Тому просила переглянути її заяву про перерахунок відшкодування шкоди здоров`ю від 14 лютого 2020 року, використовуючи мінімальну заробітну плату за відповідні роки (а.с.11).

Листом від 01 червня 2020 року №01-18/119 Корюківська РДА повідомила ОСОБА_1 , що згідно Закону України Про державну службу , який діяв до 01 травня 2016 року, заробітна плата державних службовців складалась з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Доплата за ранг проводиться відповідно до ранку, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби. Розмір заробітної плати у кожного працівника, який працював на посаді спеціаліста І категорії, був різним і залежав від стажу, який конкретний працівник мав і від встановленого йому ранку. Тобто, був персональним для кожного працівника. Розмір середньомісячної заробітної плати спеціаліста І категорії управління агропромислового розвитку райдержадміністрації становив в 2007 році - 807 грн 36 коп., в 2008 році - 1178 грн, в 2009 році - 904 грн 39 коп., в 2010 році - 1039 грн 74 коп., в 2011 році - 1091 грн 52 коп., в 2012 році - 1530 грн 70 коп., в 2013 році - 1908 грн 98 коп., в 2014 році - 2054 грн 80 коп. В 2015 та 2016 роках посада спеціаліста І категорії управління агропромислового розвитку була вакантною (а.с.21).

З довідки ДП Корюківське лісове господарство від 08 травня 2020 року №44 вбачається, що відповідач у добровільному порядку відшкодовував ОСОБА_1 втрачений заробіток після дорожньо-транспортної пригоди (а.с.25).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди судам роз`яснено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 22 даної постанови визначено, що в рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування шкоди, зазначені строки їх виплати. Відшкодування шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я складається зі щомісячних платежів (страхових виплат), що виплачуються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності, та додаткових витрат, що виплачуються протягом строку, на який визначено потребу в них.

Суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання, а особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати у строки, зазначені в підпунктах а , б п.20 цієї постанови.

При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.

За вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком (з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках - судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, судом першої достовірно встановлено, що згідно вироку суду від 16 жовтня 1986 року Корюківський держлісгосп, правонаступником якого є відповідач ДП Корюківське лісове господарство , повинен відшкодовувати шкоду позивачці, яка завдана його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст.1195 ЦК України).

Отже, законом чітко передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Рішенням суду було визначено розмір щомісячних платежів в сумі 95 грн 08 коп., які й виплачувались позивачці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку 14 січня 2020 року (а.с.16), дане звернення відповідачем не спростовується. Також відповідачем не було спростовано розрахунок ОСОБА_4 відповідно до розміру мінімальної заробітної плати на відповідні періоди та з урахуванням ступеня втрати працездатності 70%, тому апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено надані позивачкою докази та не враховано положень п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди .

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивачки слід стягнути відшкодування втраченого доходу до частини 2 статті 1195 ЦК України, перерахованого виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на певний період, починаючи з 01 січня 2017 року по 30 червня 2020 року, що складає:

за 2017 рік - з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3200 грн, за рік - 38400 грн (3200 грн х 12 місяців); втрачений позивачкою заробіток за рік становив 26880 грн (38400 грн х 70%); відповідач виплатив втрачений заробіток в розмірі 1140 грн 96 коп., отже недоплата по втраченому заробітку становить 25739 грн 04 коп. (26880 грн - 1140 грн 96 коп.);

за 2018 рік - з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3723 грн, за рік - 44676 грн (3723 грн х 12 місяців); втрачений позивачкою заробіток за рік становив 31273 грн 20 коп. (44676 грн х 70%); відповідач виплатив втрачений заробіток в розмірі 1140 грн 96 коп., отже недоплата по втраченому заробітку становить 30132 грн 24 коп. (26880 грн - 1140 грн 96 коп.);

за 2019 рік - з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року розмір мінімальної заробітної плати становив 4173 грн, за рік - 50076 грн (4173 грн х 12 місяців); втрачений позивачкою заробіток за рік становив 35053 грн 20 коп. (50076 грн х 70%); відповідач виплатив втрачений заробіток в розмірі 1140 грн 96 коп., отже недоплата по втраченому заробітку становить 33299 грн 84 коп. (35053 грн 20 коп. - 1140 грн 96 коп.);

за 2020 рік - з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становив 4723 грн, за 6 місяців - 28338 грн (4723 грн х 6 місяців); втрачений позивачкою заробіток за рік становив 19836 грн 60 коп. (28338 грн х 70%); відповідач виплатив втрачений заробіток за 3 місяці в розмірі 285 грн 24 коп., отже недоплата по втраченому заробітку становить 19551 грн 36 коп. (19836 грн 36 коп. - 285 грн 24 коп.),

а разом 108722 грн 48 коп. (25739 грн 04 коп. + 30132 грн 24 коп. + 33299 грн 84 коп. + 19551 грн 36 коп.).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що з заявою про перерахунок суми відшкодування шкоди, завданої каліцтвом позивачка звернулась 14 січня 2020 року та отримала відмову відповідача, а 10 березня 2020 року вона зверталась до відповідача з повторною заявою, знайшли свої підтвердження при перегляді рішення.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги доводи, що поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності складає три роки, а відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Разом з тим, зважаючи на роз`яснення, викладені в п.22 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що заяви про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Доводи відзиву, що у довідка висновок МСЕК є нечитабельним та з неї неможливо встановити обставини, спростовуються матеріалами справи. Доводи, що не зрозуміло у зв`язку з чим позивачка просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме: чи у зв`язку зі збільшенням вартості життя, чи у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, спростовуються вимогами позовної заяви. Доводи, що ДП Корюківське лісове господарство сумлінно виконувало рішення суду та щомісяця виплачувало позивачці належну суму 95 грн 08 коп. у відшкодування шкоди здоров`я не заперечуються іншими сторонами. Доводи, що позивачка знала, що перерахунок зазначеного відшкодування здійснюється виключно за рішенням суду, але з відповідною заявою на протязі 17 років не зверталась, хоча не була позбавлена такої можливості, приймаються апеляційним судом до уваги, проте перерахунок слід провести за період, що не перевищує трьох років до звернення. Інші періоди апеляційним судом відхиляються з наведених підстав. Доводи ДП Корюківське лісове господарство про те, що позивачкою не надано належні та допустимі докази на підтвердження того, який розмір заробітної плати необхідно покласти в основу перерахунку починаючи з 2007 року, також відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що ухвалене судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам та обставинам справи, тому підлягає зміні в частині суми відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Вбачається, що позивачка звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви на підставі закону.

Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки.

Зважаючи, що суд позбавлений можливості провести розрахунки виплат ОСОБА_1 на майбутнє, суд бере до уваги сукупність платежів за 2018, 2019 та 2020 роки, що складає 102820 грн 04 коп. (30132 грн 24 коп. + 33299 грн 84 коп. + 39387 грн 96 коп.), а також заявлену до стягнення ОСОБА_1 суму недоплаченого відшкодування 208405 грн 57 коп. Тобто, ОСОБА_1 було заявлено майнову вимогу 311225 грн 61 коп., 1% від ціни позову складає 3112 грн 25 коп. та немайнову вимогу про зобов`язання робити перерахунок у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати 840 грн 80 коп.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема задоволено немайнову вимогу та частково майнову 128559 грн 08 коп. (25739 грн 04 коп. + 30132 грн 24 коп. + 33299 грн 84 коп. + 39387 грн 96 коп.) - з врахуванням п.5 ч.1 ст.176 ЦПК України, тому слід також змінити рішення суду першої інстанції і в частині розміру стягнутого з ДП Корюківське лісове господарство судового збору в дохід держави, стягнувши з відповідача 2126 грн 39 коп. (позов задоволено на 41%).

Також підлягає зміні розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову допомогу.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Тобто, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст.134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст.141 ЦПК України).

В позовній заяві ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення на її користь витрат на правову допомогу та надано попередній (орієнтований) розрахунок даних витрат, який становив 4000 грн, виходячи з: 2 години консультації по питанню стягнення недоплат, вивчення документів, розмір отримуваних витрат, правовий аналіз - 1000 грн; підготовка позовної заяви, ознайомлення клієнта з позовом, додаткова консультація (3 години) - 1500 грн; здійснення представництва прав та інтересів в суді (3 години) - 1500 грн. Вартість однієї години роботи адвоката визначено в сумі 500 грн (а.с.26).

До позовної заяви додані ордер (а.с.27) та договір про надання правової допомоги від 02 червня 2020 року, який узгоджується з попереднім розрахунком (а.с.28).

Заперечень, щодо заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на правову допомогу від відповідача при поданні відзиву та в подальшому при розгляді справи не надійшло.

До ухвалення рішення, адвокатом, 09 грудня 2020 року в судовому засіданні надано квитанцію про оплату 4000 грн за надану правову допомогу (а.с.55) та акт виконаних робіт від 26 листопада 2020 року (а.с.56).

Тобто, позивачкою надано належні та допустимі докази понесених витрат на правову допомогу.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов ОСОБА_1 задоволено частково (на 41%), враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого позивачкою розміру 4000 грн, слід змінити стягнуту суму витрат на правову допомогу, стягнувши з ДП Корюківське лісове господарство 1640 грн на користь ОСОБА_1 .

Крім того, вбачається, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 судовий збір сплачено не було у зв`язку з тим, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі Закону. В апеляційній скарзі позивачка просила стягнути з відповідача 208405 грн 57 коп., а задоволено в сумі 108722 грн 48 коп., тож з відповідача в дохід держави слід стягнути 1625 грн 56 коп., пропорційно задоволеним вимогам (3126,08 х 52%).

Керуючись ст.ст. 367, 374, ч.4 ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2020 року змінити в частині стягнення з Державного підприємства Корюківське лісове господарство на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності заробіток, одноразово, за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2020 року, стягнувши 108722 (сто вісім тисяч сімсот двадцять дві) гривень 48 копійок; в частині стягнення з Державного підприємства Корюківське лісове господарство на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, стягнувши 1640 (одна тисяча шістсот сорок) гривень та в частині стягнення з Державного підприємства Корюківське лісове господарство в дохід держави судового збору, стягнувши 2126 (дві сто двадцять шість) гривень 39 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства Корюківське лісове господарство в дохід держави судовий збір в сумі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п`ять) гривень 56 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3ст.389 ЦПК України.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Державне підприємство Корюківське лісове господарство (вул.Індустріальна, 40, м.Корюківка, Чернігівська обл., 15300, ЄДРПОУ 00993515)

Головуючий: Судді: