Постанова

від 26.04.2021 по справі 902/1002/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року Справа № 902/1002/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: Цуман Ж.В., довіреність №124/20 від 06.08.2020;

відповідача: Рибак Н.Б., довіреність №52 від 06.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 20.01.21р. суддею Маслієм І.В. об 11:56 год. у м.Вінниці, повний текст складено 01.02.21р. у справі № 902/1002/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО"

до: МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

про стягнення 303495,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 303495,46 грн заборгованості, з яких: 285101,33 грн - за фактично спожиту теплову енергію, 14958,89 грн - пені та 3435,24 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1148 від 11.03.2020 на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі, в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021 від 902/1002/20 позов задоволено частково. Стягнуто з МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 35679452) 285101,33 грн основного боргу, 3435,24 грн 3% річних та 4328,05 грн витрат зі сплати судового збору. У частині стягнення 14958,89 грн. пені відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 35679452) до спеціального фонду Державного бюджету України 51,53 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст.525, 526, 610, 612, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265, 275, 276 ГК України, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", докази наявні в матеріалах справи, Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2485 від 03.10.2019 Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб бюджетних установ на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади ТОВ АЛЬТЕРЕНЕРГО, Договір про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020 вказав, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020, не було здійснено остаточної оплати спожитої теплової енергії на суму 285101,33 грн, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" в частині стягнення з МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця основної заборгованості у розмірі 285101,33 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені та 3% річних, суд з посиланням на ст.ст. 218, 230 ГК України, ст.ст.549, 615, 625 ЦК України, п. 7.3.1. Договору, Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з усіма подальшими змінами, з12 березня 2020 до 28 лютого 2021 р., п. 3 перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) зазначив, що зі змісту договору вбачається, що постачання теплової енергії здійснювалось, зокрема для опалення військового містечка № 1, розташованого на території військової частини НОМЕР_1 м. Вінниця, які підпадають під дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); позивачем не розмежовано кількість та відповідну вартість теплової енергії, що окремо поставлялась на військову частину НОМЕР_1 та на військове містечко №1, дана обставина виключає можливість такого розмежування судом для обрахунку пені по військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку із наведеним відмовив у стягненні пені. При цьому, суд перевіривши розрахунок 3% річних прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021 по справі №902/1002/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Альтеренерго" задовольнити частково. Стягнути з КЕВ м. Вінниця борг в сумі - 261 359,45 грн. (з урахуванням переплати). В решті позовних вимог - відмовити.

Так, вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в травні 2020 року в КЕВ м. Вінниця відбувалась перевірка Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та під час дослідження законності формування вартості теплопостачання встановлено, що суб`єкти господарювання безпідставно включають до складу тарифу на теплову енергію - витрати на постачання одиниці теплової енергії, за відсутності процесу надання вказаних послуг та витрат на постачання. Включення до складу тарифу вартості постачання вмотивовано наявністю відповідної ліцензії. Водночас, за Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання (Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308) засобами провадження господарської діяльності є персональний веб-сайт ліцензіата в мережі Інтернет, засоби комунікації зі споживачами (розрахунково - абонентський підрозділ) та місце провадження господарської діяльності (територія розташування споживачів теплової енергії та приладів обліку теплової енергії). Тобто, у випадку договірних відносин із Установою послуги теплопостачання фактично не надаються за відсутності потреби (Установа є одним абонентом) та засобів провадження зазначеної діяльності. Відповідно, тариф на теплову енергію мав формуватися виключно з тарифу на виробництво теплової енергії та тарифу на транспортування, а включення до складу тарифу вартості теплопостачання призвело до зайвих витрат.

Крім того, дослідженням порядку встановлення тарифів органами місцевого самоврядування встановлено недотримання останніми вимог ст. 20 згаданого закону, в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що також призвело до зайвих витрат.

Так, за результатами порівняння вартості спожитої теплової енергії за 2018 - 2020 рр. (оплаченої за тарифами ТОВ Альтеренерго) із регульованою вартістю встановлено завищення вартості.

Скаржник зазначає, що сума переплати, в зв`язку із завищенням тарифу, складає - 23 741,88 грн (двадцять три тисячі сімсот сорок одна гривня 88 коп.) в тому числі - 16 058,52 грн за постачання, проте наведене вище не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Альтеренерго" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2020 року по справі № 902/1002/20 - без змін.

В судовому засіданні скаржник підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021 по справі №902/1002/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Альтеренерго" задовольнити частково. Стягнути з КЕВ м. Вінниця борг в сумі - 261 359,45 грн. (з урахуванням переплати). В решті позовних вимог - відмовити.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2020 року по справі № 902/1002/20 - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі переговорної процедури відповідно до ст. 40 Закону України Про публічні закупівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРЕНЕРГО (позивач, в договорі Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (відповідач, в договорі Замовник) був укладений Договір № 1148 від 11.03.2020 р. на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі (далі Договір).

За цим договором Постачальник зобов`язується надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 м. Вінниця (ДК 021:2015 - 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) а Замовник приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Орієнтовний обсяг теплової енергії, що постачається за цим Договором становить - 1334,38 Гкал. Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2. та п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури та фактичних потреб, становить 2 328 643,00 гри. в т. ч. ПДВ 388 107,17 грн.

На момент укладення договору ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1745,11 грн., в т. ч. ПДВ. 290,85 грн. Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається Замовнику передбачені Законом України Про теплопостачання. У разі зміни середньозваженого тарифу на теплову енергію. Постачальник протягом 10 робочих днів зобов`язаний звернутись до уповноваженого законом органу, у встановленому ст. 20 Закону України Про теплопостачання, Постанови КМ України від 01.06.2011 №869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги, порядку із заявою щодо затвердження нового тарифу на теплову енергію, та розрахунком нового тарифу з урахуванням фактичних витрат Постачальника (п. 2.3. 2.5. Договору).

Облік теплової енергії, що відпускається Замовнику, проводиться приладами обліку Постачальника (п. 2.6. Договору).

Щомісячно, в період з 25 по останній день місяця, представники Постачальника та Замовника складають два акти прийому-передачі послуг спожитої Замовником теплової енергії в яких зазначається кількість поставленої та прийнятої теплової енергії в Гкал відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, зазначеного в п. 2.6., ціна за 1 Гкал з ПДВ, сума до сплати Замовнику за прийняту теплову енергію з ПДВ. (Оформлення акту проводиться на підставі зразка, встановленої форми) (п. 2.7. Договору).

Зазначені акти приймання-передачі спожитої Замовником теплової енергії разом з рахунком на оплату, встановленої форми, до 5-го числа наступного місяця підписується уповноваженими представниками Замовника та Постачальника, один акт залишається у Постачальника, а другий передається па оплату Замовнику (п. 2.8. Договору).

Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється Замовником у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за реквізитами щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця в безготівковій формі по факту постачання відповідно до акту прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії та рахунку на оплату (п. 2.10. Договору).

При виконанні цього Договору Сторони керуються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 та вимогами Закону України Про теплопостачання від 02 червня 2005 року № 2633-1V. Постачальник зобов`язується забезпечувати Замовника теплопостачанням цілодобово протягом опалювального сезону. Початок та закінчення опалювального сезону визначається адміністрацією Замовника, який оформляється відповідним наказом начальника Вінницького гарнізону. Замовник за дві доби до початку (закінчення) опалювального сезону письмово, або у інший спосіб, повідомляє про це Постачальника (п. 3.1. 3.3. Договору).

Постачальник повинен бути готовим до забезпечення тепловою енергією приміщень Замовника з моменту підписання договору. Постачання теплової енергії для опалення приміщень військового містечка № 1, розташованого па території військової частини НОМЕР_1 м. Вінниця здійснюється з дотриманням технічних умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках до Договору. Кількість теплової енергії, яка подається Постачальником Замовнику визначається згідно з даними приладу обліку теплової енергії. Для дії постійного зв`язку з Постачальником, узгодження питань, пов`язаних з відпуском та припиненням подачі теплової енергії. Замовник призначає свого відповідального уповноваженого в особі представника військової частини НОМЕР_1 . Замовник може ініціювати зменшення обсягів закупівлі теплової енергії у Постачальника у разі зменшення фінансування видатків, письмово попередивши про це Постачальника за 3 (три) робочі дні. Такі зміни в Договорі оформляються шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та стає невід`ємною частиною Договору. У випадку зменшення обсягу фінансування видатків Постачальник не несе відповідальності за порушення вимог передбачених цим Договором щодо кількості та якості забезпечення тепловою енергією приміщень замовника (п. 3.4. 3.8. Договору).

Права та обов`язки Замовника визначені Розділом 5 Договору, зокрема, але не виключно, зазначено, що Замовник має право: спільно з представником Постачальника знімати та перевіряти показники приладу обліку теплової енергії відповідно до умов Договору (пп 5.1.2.); залежно від фактичної температури в приміщеннях будівель військового містечка № 1, розташованого на території військової частини А0549 м. Вінниця ініціювати внесення коректив в обсяги постачання теплової енергії приміщенням Замовника шляхом подання письмової заявки на розгляд Постачальника щодо збільшення (зменшення) температури теплоносія, яка направляється засобами поштового зв`язку з дублюванням на електронну пошту Постачальника. Такі коригування фіксуються сторонами шляхом внесення змін до цього Договору та додатків до Договору (пп 5.1.5.); Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за спожиту теплову енергію, а у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію нести відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України (пп 5.2.2.).

Права та обов`язки Постачальника визначені Розділом 6 Договору, зокрема, але не виключно, зазначено, що Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлену теплову енергію Замовнику (пп 6.1.1.); вимагати від Замовника відшкодування збитків, завданих порушеннями умов Договору під час споживання теплової енергії (пп 6.1.5.); нараховувати Замовнику штрафні санкції відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України (пп 6.1.8.); Постачальник зобов`язаний: Забезпечити надання якісних послуг Замовнику у строки та в обсягах, встановлених цим Договором та підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі, згідно з температурним графіком (Додаток №2) (пп 6.2.1.).

Цей Договір укладається строком до 30.04.2020, а в частині зобов`язань - до повного виконання та згідно ст. 631 ЦК України, розповсюджується на відносини, що складаються з 20 січня 2020р. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору, яка набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін, стає невід`ємною частиною Договору та діє протягом строку дії Договору (п. 10.1. та п. 10.2. Договору).

11.03.2020 між сторонами підписана Додаткова угода № 1 до Договору №1148 від 11.03.2020, в якому сторони зменшили обсяг теплової енергії та загальну вартість договору.

Згідно п. 1 Додаткової угоди, в зв`язку з надходженням кошторисних призначень, Сторони погодились зменшити ціну договору на суму 120 000,00 грн викласти п. 1.2. та п.2.1. даного договору в наступній редакції: п.1.2. Орієнтований обсяг теплової енергії, шо постачається за цим Договором становить 1265,62 Гкал п.2.1 Вартість Договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури та фактичних потреб, становить: 2208643,00 грн з ПДВ, - в тому числі фінансування загального і спеціального фондів: - загальний фонд державного бюджету 2 148 643,00 грн, - спеціальний фонд державного бюджету, в т.ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесених видатків) 60 000, 00 грн.

Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (п. 2 Додаткової угоди).

За доводами позивача, теплопостачальним підприємством належним чином виконано зобов`язання за договором та надано споживачу теплову енергію, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, проте відповідачем в порушення умов договору не оплачено поставлену позивачем теплову енергію за Актом прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії №05-2020 в кількості 163,37155 Гкал на загальну суму 285101,33 грн.

В зв`язку з не оплатою відповідачем спожитої теплової енергії та не підписання Акту прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії №05-2020 позивач 03.08.2020 надіслав відповідачу претензію №120/20 з вимогою сплатити заборгованість.

04.09.2020 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №3017 в якій зазначив, що тариф, за якими проводилось нарахування за Договором, встановлено органами місцевого самоврядування з недотримання вимог ст. 20 Закону України Про теплопостачання, в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що призвело до переплати за Договором в розмірі 23741,88 грн, даного висновку дійшли аудитори ЦТУВА МО України підчас проведення фінансового аудиту у 2020 році.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 25.06.2020 підписаний з боку позивача 25.06.2020 з сумою вимог 285101,33 грн, а зі сторони відповідача підписаний 05.08.2020 з визнаною сумою боргу 261359,45 грн., тобто за виключенням переплати встановленої ЦТУВА МО України під час проведення фінансового аудиту.

Несплата відповідачем заборгованості по Договору стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ч. 2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи зміст спірного договору можна дійти висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Разом з тим, згідно із ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Як убачається із матеріалів справи Наказом № 13 від 06.04.2020 про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років припинення опалення приміщень визначалося 08 квітнем 2020 року.

08.04.2020 сторонами підписано Акт фіксування показників лічильника теплової енергії, згідно якого станом на 08 квітня 2020 року показники лічильників теплової енергії складають 2747,14076 Гкал (а.с. 18).

Відповідно до наявного в матеріалах справи підписаного Акту №03-2020 від 25.03.2020 прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії, який відповідачем оплачено платіжним дорученням №280 від 10.04.2020, поточний показник лічильника становив 2549,387424 Гкал.

Відповідно до Акту №04-2020 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії в кількості 34,381789 Гкал на загальну суму 60000,00 грн, даний акт оплачено відповідачем платіжним дорученням №211 від 07.05.2020.

Тобто за період з 26.03.2020 по 08.04.2020 відповідачем спожито теплової енергії в кількості (2549,387424 Гкал - 2747,14076 Гкал (Акт №03-2020) - 34,381789 Гкал (Акт №04-2020) = 163,37155 Гкал).

Позивач направив на адресу відповідача Акт №05-2020 згідно якого останнім спожито теплової енергії в кількості 163,37155 Гкал на загальну суму 285101,33 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за спожиту теплову енергію, в результаті чого в останнього утворився борг у розмірі 285101,33 грн.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 25.06.2020 підписаний з боку позивача 25.06.2020 з сумою вимог 285101,33 грн, а зі сторони відповідача підписаний 05.08.2020 з визнаною сумою боргу 261359,45 грн.

Суму боргу визначену відповідачем в даному Акті звіряння взаємних розрахунків, як в суді першої так і в апеляційній скарзі в суді апеляційної інстанції, останній обґрунтовує тим, що тариф, за якими проводилось нарахування за Договором, встановлено органами місцевого самоврядування з недотримання вимог ст. 20 Закону України Про теплопостачання, в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що призвело до переплати за Договором в розмірі 23741,88 грн, даного висновку дійшли аудитори ЦТУВА МО України під час проведення фінансового аудиту у 2020 році.

З приводу вказаних доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з, наявного в матеріалах справи, Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2485 від 03.10.2019 Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб бюджетних установ на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади ТОВ АЛЬТЕРЕНЕРГО вирішено встановити товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕРЕНЕРГО тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб бюджетних установ на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади у розмірі 1454,26 грн/Гкал (без ПДВ).

В укладеному між сторонами Договорі в п. 2.3. та в п. 2.4. визначено, що на момент укладення договору ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1745,11 грн., в т. ч. ПДВ. 290,85 грн. (1745,11грн 290,85грн = 1454,26 грн/Гкал без ПДВ) Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається Замовнику передбачені Законом України Про теплопостачання.

Як зазначалося вище, тариф на теплову енергію затверджується органами місцевого самоврядування відповідно та з додержанням норм законодавства України.

З затвердженими тарифами відповідач був ознайомлений і погодився з ними підписавши Договір про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020.

Разом з тим, відповідач забезпечений можливістю проведення моніторингу цін на ринку і зобов`язаний, згідно законодавства України, перевіряти зазначені ціни та тарифи на обґрунтованість. Якщо споживач не згоден з визначеними тарифами, він має право не укладати договір з постачальником та/або звернутися до адміністративного суду для оскарження рішення органів місцевого самоврядування, що не було зроблено скаржником.

При цьому, слід вказати, що висновок аудиту, який проводив внутрішню перевірку використання бюджетних коштів КЕВ м. Вінниця, не несе нормативний характер, а являється рекомендаційним для КЕВ м. Вінниця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020, не було здійснено остаточної оплати спожитої теплової енергії на суму 285101,33 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" в частині стягнення з МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця основної заборгованості у розмірі 285101,33 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 14958,89 грн - пені та 3435,24 грн - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок річних, який здійснений судом першої інстанції, апеляційний суд вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3435,24 грн.

Щодо стягнення 14958,89 грн пені, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати за надану теплову енергію шляхом сплати Постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення незалежно від терміну прострочення.

Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з усіма подальшими змінами, з 12 березня 2020 до 28 лютого 2021 р. на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Зі змісту договору вбачається, що постачання теплової енергії здійснювалось, зокрема для опалення військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого на території військової частини НОМЕР_1 м. Вінниця, які підпадають під дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, позивачем не розмежовано кількість та відповідну вартість теплової енергії, яка окремо поставлялась на військову частину НОМЕР_1 та на військове містечко №1, що виключає можливість такого розмежування судом апеляційної інстанції для обрахунку пені по військовій частині НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені заявленої до стягнення пені.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2021 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.21 у справі № 902/1002/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.21 у справі № 902/1002/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/1002/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "05" травня 2021 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.