Рішення

від 22.04.2021 по справі 907/462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/462/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тренд Груп Лтд» , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» , м. Ужгород

про стягнення 585153,75 грн

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» про стягнення 585153,75 грн, які включають 465000,00грн боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.10.2017, а також 82258,50 грн втрат від інфляції та 37895,25 грн трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання. Позов заявлено з посиланням на статті 625,629, 1049, 1050 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 8777,31 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2020 постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/462/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 жовтня 2020 р. на 10:00 год.

З огляду на задоволення клопотань відповідача, ухвалами суду від 22.10.2020, 24.11.2020, 01.18.2021, підготовче засідання неодноразово відкладалося.

В ході підготовчого провадження, строк якого ухвалою суду від 24.11.2020 було продовжено на тридцять днів, відповідач в засідання жодного разу не з`явився та не скористався наданим йому правом подати письмовий відзив на позов.

Оскільки відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином про можливість подати відзив на позов, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 02.02.2021 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався, в т. ч. за клопотанням відповідача та у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючим суддею. До дня чергового судового засідання від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання, яким останній просив суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув кошти, надані йому на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04.10.2017, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 465000,00грн боргу. Окрім, суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 82258,50 грн втрат від інфляції та 37895,25 грн трьох відсотків річних.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

04 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тренд Груп Лтд» (Позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феба» (надалі - позичальник, відповідач) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати поворотну фінансову допомогу, а позичальник - повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах , передбачених цим Договором.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 1000000,00 грн на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами або повністю (п. 3.3 Договору).

Порядок повернення коштів визначений розділом 3 Договору. Так, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню по 03 жовтня 2018 року включно. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позикодавця. Фінансова допомога вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Позикодавця.

На виконання умов договору позивач перерахував позичальнику Позивач перерахував 65000, 00 грн та 400000,00 грн, всього 465000,00 грн, що підтверджується доданою до матеріалів справи заключною випискою за період 01.01.2017 до 31.12.2017 АТ КБ Приватбанк (код Банку/МФО: 312378).

За доводами позивача, Відповідач в порушення умов укладеного договору у визначений у ньому строк суму коштів не повернув.

Згідно з умовами п.4.4 договору Позичальник, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу Позикодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 проценти річних від простроченої суми.

З метою досудового врегулювання спору 04.03.2020 Відповідачу направлено претензію №Т03-03/1ф від 03.03.2020 з вимогою повернути надану фінансову допомогу, в т. ч. і за Договором від 04.10.2018.

Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, це послужило підставою для звернення позивача до суду.

Зважаючи на прострочення виконання зобов`язань, та посилаючись на передбачені законодавством та договором норми, позивачем також здійснено нарахування 82258,50 грн втрат від інфляції та 37895,25 грн трьох відсотків річних, які разом з основною заборгованістю за договором складають предмет позову.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем належним чином доведено факт виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 04.10.2017 в частині надання (позики) відповідачу в розмірі 465000,00 грн, на підтвердження чого подано заключну виписку позивача за період 01.01.2017 до 31.12.2017 АТ КБ Приватбанк .

Однак, доказів повернення відповідачем отриманої допомоги (коштів) матеріали справи не містять.

В ході судового розгляду відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення суми 465000,00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні ж нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки річних та інфляційних втрат та встановив деякі помилки. Так, позивачем визначено борговий період 05.10.2017-22.06.2020 і за вказані 992 днів останнім проведено розрахунок.

Однак, з врахуванням кінцевого строку повернення коштів за договором - по 03.10.2018, прострочення виконання зобов`язання відповідача починається з 04.10.2018. Cуд здійснив перерахунок заявлених сум за період 04.10.2018-22.06.2020, тому задоволенню підлягає вимога про стягнення 23983,47 грн трьох відсотків річних від прострочених сум, а також 45012,00 грн втрат від інфляції, в іншій же частині слід відмовити.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки предметом позову є вимога про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.10.2017 та нарахованих у зв`язку з порушенням його умов трьох відсотків річних та інфляційних втрат, інші доводи та аргументи позивача не потребують аналізу та спростування.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 585153,75 грн є частково обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в частині 533995,47 грн.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 8009,94 грн витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 3а, код 25436359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трен Груп Лтд (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, наб. Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 38999304) суму 533995,47 грн (п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 47 коп.) , в т. ч. 465000,00 грн боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 04.10.2017, 23983,47 грн трьох відсотків річних та 45012,00 грн втрат від інфляції, а також 8009,94 грн .(вісім тисяч дев`ять гривень 94 коп.) на відшкодування судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.05.2021

Суддя Л.В. Андрейчук