Ухвала

від 22.04.2021 по справі 927/964/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про зупинення провадження у справі

"22" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 927/964/20

За позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, м. Чернігів в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Бобровицької районної державної адміністрації, м. Бобровиця Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", м. Ужгород

про визнання недійсними Додаткових угод до Договору на закупівлю природного газу № 19-085 від 03.01.2019 року та стягнення 103 344 грн. 54 коп.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Прокуратури - не з`явився

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, м. Чернігів звернувся з позовом в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Бобровицької районної державної адміністрації, м. Бобровиця Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", м. Ужгород про визнання недійсними Додаткових угод до Договору на закупівлю природного газу № 19-085 від 03.01.2019 року та стягнення 103 344 грн. 54 коп.

На розгляді Господарського суду Закарпатської області перебуває справа № 927/964/20 за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, м. Чернігів в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Бобровицької районної державної адміністрації, м. Бобровиця Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", м. Ужгород про визнання недійсними Додаткових угод до Договору на закупівлю природного газу № 19-085 від 03.01.2019 року та стягнення 103 344 грн. 54 коп.

Чернігівська обласна прокуратура на електронну адресу суду надіслала клопотання № 24-1370-20 від 16.04.2021 року про зупинення провадження у даній справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/491/19. Заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними Додаткових угод до Договору на закупівлю природного газу № 19-085 від 03.01.2019 року та стягнення 103 344 грн. 54 коп.

Водночас, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.03.2021 року у справі № 927/491/19 про визнання додаткових угод недійсними та стягнення заборгованості прийнято касаційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 року у справі № 927/491/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду. Зокрема, у вказаній ухвалі зазначено про те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 справу № 927/491/19 передано на розгляд об`єднаної палати у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 12.02.2020 року у справі № 913/166/19, а також для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Положення щодо нікчемності договору, укладеного зокрема з порушенням вимог частини четвертої статті 41, відображені також і у статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на дату розгляду касаційної скарги.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України врегульовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Системний аналіз положень ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати статтю 1212 ЦК України виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, судами має досліджуватись можливість при визнанні їх недійсними стягувати спірні кошти на підставі статті 1212 ЦК України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми.

Натомість колегія суддів наголосила, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 року у справі № 913/166/19 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), якою скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 року та залишено в силі рішення Господарського суду Луганської області від 25.06.2019 року, з урахуванням приписів частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України зроблено висновок про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними вказаних додаткових угод № 1 від 20.02.2019 року та № 2 від 22.02.2019 року до договору № 19-476 від 05.02.2019 року, як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Пунктом 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

За наслідками розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/491/19 будуть з`ясовані питання наявності підстав для відступлення, чи навпаки, від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.

Тобто, у даному випадку, висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду за результатом розгляду справи № 927/491/19 будуть мати значення при вирішенні справи № 927/964/20 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник з подібних правовідносин.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 927/964/20 до вирішення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 927/491/19 та виготовлення повного тексту постанови.

Керуючись ст. ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 927/946/20 до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/491/19 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повну ухвалу складено і підписано 06.05.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.