Рішення

від 26.04.2021 по справі 920/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 920/61/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Панасенко" до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" про стягнення 10547506,88 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Слинько Я.О.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Фермерське господарство "Панасенко" (далі - ФГ "Панасенко") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" (далі - ТОВ Агрофірма "Хоружівка") про стягнення 10547506,88 грн., з яких 9000000,00 грн. основна заборгованість та 1547506,88 грн. штрафні санкції за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 28.02.2018 № 28/02-2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов вищевказаного договору та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату товару - кукурудзи врожаю 2017 року в кількості 1 636,385 т., отриманого від позивача за видатковою накладною від 28.02.2018 № 10.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Агрофірма "Хоружівка" на користь ФГ "Панасенко" 9000000,00 грн. основного боргу та 1547506,88 грн. штрафних санкцій.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 920/61/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" задоволено частково, скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2020 у справі № 920/61/19, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 920/61/19 було визначено суд у складі - головуючий суддя Буракова А.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2020 було прийнято на новий розгляд справу № 920/61/19, постановлено справу № 920/61/19 розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Відповідач, через канцелярію суду 27.01.2021 за вх.№ 2096, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що строк поставки договором купівлі-продажу від 28.02.2018 № 28/02-2018 не було передбачено. Також, відповідач вказує на відсутність підтвердження факту підпису Одарченко В.В. на видатковій накладній № 10 від 28.02.2018 та як наслідок неможливість визнання такого документу належним доказом. Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає про відсутність у Одарченко В.В. повноважень на отримання товару та підпису документів, ознаки фіктивності діяльності позивача та неможливість позивачем проведення господарської операції.

У підготовчому засіданні 22.02.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів.

У підготовчому засіданні 22.03.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.03.2021 о 15:30.

У судовому засіданні 29.03.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 08.04.2021 о 12:00.

У судовому засіданні 08.04.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 26.04.2021 о 16:00.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.04.2021 проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Позивач, через канцелярію суду 26.04.2021 за вх.№ 2372, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення представника позивача з матеріалами справи та знаходженням директора позивача у терміновому відрядженні.

У судовому засіданні 26.04.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки судом явка представника позивача у судовому засіданні не була визнання обов`язковою, закінченням строку розгляду справи, та тим, що заявником до клопотання не було надано доказів в підтвердження обставин викладених у клопотанні. Більш того, подання позивачем чергового клопотання про відкладення розгляду зумовлює висновок суду про затягування розгляду справи, що є недопустимим.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому суд зазначає, що відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.02.2018 між ФГ "Панасенко" (продавець) та ТОВ Агрофірма "Хоружівка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 28/02-2018 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався в обумовлений сторонами строк передати у власність покупця кукурудзу врожаю 2017 року, а покупець - оплатити та прийняти цей товар.

Загальна сума цього договору складає 9000000,00 грн. із урахуванням 20 % ПДВ, +/- 5 % (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору кількість товару - 1 636,37 т. +/- 5 %, а ціна продажу товару - 5 500 грн/т. із урахуванням 20 %.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.5 договору продавець зобов`язується поставити товар на умовах EXW на склад продавця за адресою: Київська обл., Поліський р-н, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10. Транспортне вивезення товару в межах строку поставки зі складу продавця здійснюється силами та за кошт покупця. Передача товару у власність покупця підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Приймання товару за кількістю здійснюється по фізичній вазі товару, визначеній на вагах складу продавця. Якість товару повинна відповідати вимогам згідно ДСТУ на кукурудзу.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що суму вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю у строк 3 (три) банківські дні від дати поставки товару (партії товару) у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно позову позивач вказує, що ним 28.02.2018 було відвантажено відповідачу товар у кількості 1636,385 т на загальну суму 9000000,00 грн., з урахуванням ПДВ, на підтвердження чого надає довіреність від 28.02.2018 № 36, видану на ім`я ОСОБА_1 , та видаткову накладну від 28.02.2018 № 10, підписану продавцем та покупцем.

Відповідач згідно позову вказує, що жодної поставки за договором не здійснювалося, заперечує проти підписання видаткової накладної від 28.02.2018 № 10 та зазначає, що надані позивачем документи містять суттєві недоліки щодо форми і змісту, у зв`язку із чим не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції. Також, відповідач зазначає, що податкова накладна від 28.02.2018 року була складена помилкового, так само помилково було відображено дані щодо операції з поставки у бухгалтерському обліку ТОВ Агрофірма Хоружівка , що підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2019 року з розшифровкою податкових зобов`язань та квитанцією №2 про отримання ДФС, що завірені головним бухгалтером підприємства, оригіналом витягу зі звіту незалежного аудитора щодо дотримання норм чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та рядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій ТОВ Агрофірма "Хоружівка" в 2016-2018 роках.

У зв`язку з оспорюванням факту отримання товару громадянином ОСОБА_1 за видатковою накладною від 28.02.2018 № 10, з метою встановлення дійсності підпису отримувача товару за вказаною накладною, судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , а також рукописний запис " ОСОБА_1 " у графі "Отримувач" у видатковій накладній від 28.02.2018 № 10 виконані не ОСОБА_1 .

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що видаткова накладна від 28.02.2018 не місить підпису уповноваженої особи відповідача. Також, неї не вбачається до якого договору вона відноситься.

Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які супроводжуючі документи на транспортування товару за договором, у т.ч. товарно-транспортні накладні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до абзацу 11 статті 1, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 та від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 у справі № 804/1351/16 навів висновок про те, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Верховний Суд скасовуючи ухвалені у справі судові рішення та скеровуючи справу № 920/61/19 на новий розгляд у своїй постанові від 31.10.2019 зазначив, зокрема про необхідність судам під час нового розгляду дослідити наявність або відсутність реального руху товару на підтвердження обставин фактичного здійснення господарської операції з постачання позивачем відповідачу кукурудзи врожаю 2017 року на суму 9000000,00 грн. з ПДВ.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі № 920/61/19 зазначив про необхідність дослідження та оцінювання окрім довіреності від 28.02.2018 № 36 та видаткової накладної від 28.02.2018 № 10 наявності або відсутності реального руху товару (перевезення товару, товарно-транспортні накладні), обставини зберігання та використання відповідачем у господарській діяльності товару. Зокрема, необхідності встановлення хто ж саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, яким чином здійснювалась передача товару, його зберігання, навантаження (розвантаження), чи перевірялася якість товару на відповідність вимогам ДСТУ, як передбачено договором та чим це підтверджується.

Згідно ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, позивач, згідно ухвали суду від 30.12.2020, мав надати до суду письмові пояснення по справі та відповідні докази в обґрунтування них, з урахуванням постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 920/61/19, в яких зазначити, у тому числі, хто ж саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, яким чином здійснювалась передача товару, його зберігання, навантаження (розвантаження), чи перевірялася якість товару на відповідність вимогам ДСТУ, як передбачено договором та чим це підтверджується, тощо.

Втім, позивачем вказані докази не були надані до суду.

Таким чином, суд зазначає, що в матеріалами справи відсутні докази того, що передача товару за договором купівлі-продажу № 28/02-2018 від 28.02.2018 року дійсно відбулась, а видаткова накладна від 28.02.2018 № 10 та довіреність від 28.02.2018 № 36 не підтверджують позовних вимог позивача у справі.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 9000000,00 грн. основної заборгованості та 1547506,88 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 28.02.2018 № 28/02-2018.

За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Фермерське господарство "Панасенко" (07051, Київська область, Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10; код ЄДРПОУ 38589278).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, 4-1 поверх, кімн. 6В; код ЄДРПОУ 30133681).

Повне рішення складено "06" травня 2021 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 920/61/19