Рішення

від 21.04.2021 по справі 346/5048/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5048/17

Провадження № 2/346/21/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

з участю секретаря Максим`юк М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Коломийської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , Коломийської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення міської ради посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 згідно державного акту на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 та витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:17:003:0158 являється власником земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, площею 0,0307 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Вказує, що вищезгаданий державний акт на право приватної власності на землю від 19 травня 2004 року, виданий відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 26.02.1992 № 78 про зміни границь земельних ділянок АДРЕСА_3-АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в забудованому кварталі НОМЕР_1 у відповідності до якого затверджено границю між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як вказано на Генеральному плані /схеми, слід визнати недійсним так як з згаданого рішення виконкому Коломийської міської ради видно про допущену помилку, а саме: між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 межа була проведена на відстані 1,5 м від задньої стіни будинку АДРЕСА_1 , а фактично згідно матеріалів 1953 року границя проходить по задній стіні будинку АДРЕСА_1 .

Згідно викопіровки в забудованому кварталі НОМЕР_1, виданої Коломийською міською радою вбачається, що між ділянками АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 межа проходить по стіні будинку , який розташований на ділянці АДРЕСА_1 та належить відповідачу.

Просить суд визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ № 043827, виданий на ім`я відповідача ОСОБА_4 , площею 0,0307 га, кадастровий номер 2610600000:17:003:0158 для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429700148, виданого 19 травня 2004 року.

Доповнивши позовні вимоги зазначив, що приймаючи рішення № 136 від 23.10.2002 про передачу присадибних ділянок у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 Коломийська міська рада керувалась планом (схемою) земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 30.10.1981 (копія знята 04.01.1990), який фактично був скасований на підставі рішення виконкому Коломийської міської ради народних депутатів від 26.02.1992 № 78 про зміни границь земельних ділянок АДРЕСА_3-АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в забудованому кварталі НОМЕР_1, тому просить визнати незаконним і рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 23.10.2002 № 136 в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництвіа та обслуговування житлових споруд відповідачу ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , загальною площею 307 м.кв.

Не погоджується з аргументами відповідача щодо відсутності фактичної та будь якої іншої можливої накладки земельних ділянок як на кадастровій карті так і на місцевості , а також те, що ним, позивачем було порушено права відповідача на користування земельною ділянкою. Вказує, що у відповідності до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.08.12 проведеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, будь яких порушень у використанні земельної ділянки ним, позивачем не встановлено. Зазначає, що дану перевірку проводили за завою відповідача вже після отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку (2010 р), тобто після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Крім того, в акті зазначено , що межа проходить по огорожі, яка була на момент його підписання та стіні будинку, тому в цій частині позивач погоджувався і поставив свій підпис .

Як йому, позивачу, стало відомо, що суміжний землекористувач ОСОБА_5 який підписав акт установлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 02.02.2002 нічого не підписував та свою згоду не давав .

Щодо тверджень відповідача, що межа земельної ділянки не може проходити по стіні житлового будинку, оскільки відстань від капітальної споруди до межі по будівельних нормах має становити не менше 1 метра, то для вирішення даної проблеми можна застосувати главу 17 Земельного кодексу України (добросусідство). У відповідності до норм даної глави ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямовані на забезпечення прав на землю кожного із них.

В матеріалах справи наявний відзив на позов, якого у попередньому судовому засіданні підтримав представник позивача - адвокат Микитюк Р., згідно якого відповідач ОСОБА_4 заперечила повністю щодо заявлених позовних вимог та зазначила, що у позові позивач не вказав, які саме його права порушує оскаржуваний державний акт, виданий ще в 2004 році. У Коломийському міськрайонном у суді на розгляді перебувала справа №346/5342/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Так, рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.11.2017 р., яке набрало законної сили 14.11.2017 р., встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають на праві приватної власності суміжні між собою земельні ділянки, що підтверджується державними актами. Державний акт ОСОБА_4 видано в 2004 році, а державний акт ОСОБА_1 - 2010р . Згідно висновку № 057/ЗТ-17 судової земельно-технічної експертизи, проведеної експертом Судово-експертної фірми Експо-Фірма від 07 вересня 2017 року за ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області встановлено, що в результаті переобміру земельної ділянки позивача ОСОБА_1 виявлено збільшення площі дійсного (фактичного) користування земельною ділянкою з 0,0985 га до 0,1000 га. При цьому судовий експерт також встановив, що межа між суміжними земельними ділянками ОСОБА_4 і ОСОБА_1 має проходити з т. 1 від криниці та до межового знаку в кінці ділянки т. 2 по прямій лінії на відстані 0,43 м по зрізу західної стіни житлового будинку ОСОБА_4 та 0,58 м по зрізу східної стіни житлового будинку ОСОБА_4 , а не по стіні житлового будинку ОСОБА_4 . Зробивши такий висновок, експерт брав до уваги дані двох державних актів, тому навіть скасувавши державний акт на право власності на землю ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 не узаконить самовільну зайняту частину земельної ділянки в розмірі 15 метрів квадратних, яка перебуває в його фактичному користуванні на даний час. Єдиною підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 19.05.2004 року відповідачу ОСОБА_4 , позивач у своєму позові посилається на рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 26.02.1992 року №78 та акцентує увагу на тому, що дане рішення не було підставою для видачі їй відповідачу ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.05.2004 року чи видачі позивачу ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.02.2010 року. Вказує, що дане рішення виконкому Коломийської міськради від 26.02.1992 року на момент свого винесення вносило зміни в границі меж земельних ділянок по АДРЕСА_2 та спільного двору житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Тобто на момент його винесення ще не було визначено межі земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . При цьому у своєму позові ОСОБА_1 просить суд взяти до уваги лише деякі з рішень, які приймалися органом місцевого самоврядування стосовно суміжних земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не надаючи суду інших рішень, які виносилися пізніше та враховували всі попередні рішення та діючу конфігурацію земельних ділянок .Узаконюючи своє право власності на земельну ділянку та отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 року, вона відповідач ОСОБА_4 пройшла визначену законодавством процедуру - зібрано було необхідні документи, спеціалізованою установою проведено обміри земельної ділянки, яка на той час перебувала у фактичному користуванні її відповідача ОСОБА_4 . Звертає увагу на те, що в процесі приватизації земельної ділянки, вона відповідач ОСОБА_4 отримала погодження меж із всіма сусідніми землевласниками, в тому числі і позивчаем ОСОБА_1 , що було обов`язковою умовою приватизації земельної ділянки. Позивач ОСОБА_1 погодив межу між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою її відповідача ОСОБА_4 в тому вигляді, який закріплений в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 р.

Вказує, що підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 року є рішення Коломийської міської ради від 23.10.2002 року № 136, про яке позивач не згадує. Виносячи його, відповідач Коломийська міська рада взяла до уваги всі рішення, які існували по даному питанню станом на 19.05.2004 рік, а тому посилання позивача на нормативні акти 1992 року, 1953 року, та інші не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного державного акту.

У відзиві на заяву про доповнення позовних вимог та письмових поясненнях відповідач зазначила, що судами вже розглядався спір між тими самими сторонами щодо тих же земельних ділянок, які є предметом спору по даній цивільній справі. Судом вже встановлено в ході розгляду іншої цивільної справи, що земельна ділянка її відповідача ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 року площею 0,0307 га, кадастровий номер 2610600000:17:003:0158, в жодному випадку не порушує цілісність земельної ділянки, яка належить на праві власностіпозивачу ОСОБА_1 , кадастровий номер 2610600000:17:003:0022, площею 0,0985 га. Жодних накладень земельних ділянок одна на одну не має. Позивач став власником своєї земельної ділянки площею 0,0985 га, яка розташована в АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на дану земельну ділянку від 08.02.2010 р.Вказану земельну ділянку позивач отримав з тих підстав, що вказана земельна ділянка перебувала в його користуванні.

Зазначає, що позивач не оскаржував рішення Коломийської міської ради про передачу йому у власність земельної ділянки саме площею 0,0985 га, що свідчить про те, що він був згідний, що в його користуванні перебувала саме така земельна ділянка.

Більше того, позивач виготовляв проект відведення земельної ділянки для передачі її у власність саме на земельну ділянку площею 0,0985 га, що свідчить про його волевиявлення на приватизацію такої земельної ділянки. Вважає, що на даний час, позивач намагається за рахунок суміжної земельної ділянки отримати право на ще одну земельну ділянку, яка перевищує розмір на конфігурації його земельної ділянки згідно Державного акту на право приватної власності на дану земельну ділянку від 08.02.2010 року.При цьому, правовою підставою для видачі їй відповідачу ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 року стало рішення Коломийської міської ради від 23.10.2002 року № 136, про яке позивач не згадує. Виносячи його, Коломийська міська рада взяла до уваги всі рішення, які існували по даному питанню станом на 19.05.2004 рік.В задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач та її представник у судове засідання не зявились, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача Коломийської міської ради в судовому засіданні не визнала вимог позивача, зазначивши, що рішення Коломийської міської ради від 23.10.2002 року № 136, яким передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, яка перебувала у користуванні відповідача ОСОБА_4 , загальною площею 307 кв.м. по АДРЕСА_1 прийняте в межах та в порядку передбаченому Земельним кодексом України. Відповідно до висновку Державної землевпорядної експертизи від 10.11.2003 року № 96 в пункті 1.6. вказано, що документація пройшла погодження в Міському відділі земельних ресурсів та Відділі архітектури та містобудування.

Щодо посилань позивача на рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів № 78 від 26.02.1992 року Про зміни границь земельних ділянок АДРЕСА_3-АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в забудованому кварталі НОМЕР_1 , вказує, що відповідно до п.1 вказаного рішення затверджено границю між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як показано на плані (викопіровка плану додається). В п.2 даного рішення затверджено площі земельних ділянок за АДРЕСА_3-АДРЕСА_1 - 820 кв.м., за АДРЕСА_2 - 985 кв.м. Однак, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Відповідно до ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Відповідно до ст. 24 ЗК України право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення Коломийською міською радою не перебувала у власності чи користуванні жодних фізичних чи юридичних осіб, зокрема позивача. Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України 1990 року землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у користування.

Звертає увагу суду, що відсутня будь-яка накладка земельних ділянок, як на кадастровій карті, так і на місцевості, що було встановлено під час проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №346/5342/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Подаючи позов до суду, позивач не вказав, які саме його права порушує оскаржуваний державний акт та рішення Коломийської міської ради №136 від 23.10.2002 року, оскільки як встановлено експертизою, по державному акту позивача межа його земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_4 також не проходить по стіні житлового будинку ОСОБА_4

Крім того від представника Коломийської міської ради поступила заява про застосуваня позовної давності в якій представник вказує на те, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, без поважних причин . Той факт, що позивач знав про порушене право , на його думку, право на земельну ділянку та про наявність оскаржуваного рішення міської ради та Державного акту підтверджується рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.05.2017 по справі №346/5342/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Як вбачається з описової частини судового рішення відповідач ОСОБА_1 вказує, що Державний акт на землю ОСОБА_4 зробила незаконно і він неодноразово з цього приводу звертався до органів державної влади та БТІ з приводу незаконних дій позивача та її чоловіка

Зазначає, що позивач по справі погодив Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 02 лютого 2002 року щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для відповідача по справі, що є невід`ємною частиною Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування для підготовки і видачі Державного акту на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 , який був долучений заступником начальника Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї до матеріалів справи. Оскільки вказаний Акт погоджений із позивачем, то твердження ОСОБА_1 про те, що межа земельної ділянки проходить по стіні будинку і він не знав про порушене його право є не правдивими, і позивчау було відомо, що відповідач виготовляє документи для видачі Державного акту в тих межах, які погодив позивач. Крім того, 03 вересня 2020 року Коломийською міською радою, на виконання ухвали суду від 25 червня 2019 року долучено до матеріалів справи Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території АДРЕСА_2 . В технічній документації позивача міститься Акт узгодження меж землекористування в натурі від 29 грудня 2009 року, з якого вбачається що суміжним землевласником його земельної ділянки є відповідач ОСОБА_4 , тобто позивачу було достеменно відомо про існування оскаржуваного рішення міської ради та Державного акту, однак не вчиняв жодних дій для захисту свого права. Просить відмовити в задоволенні позову

Суд, враховуючи надані в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази надані на обгрунтування вимог та їх заперечень, встановив наступні обставини та фактичні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування можуть бути визнані незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень міських рад. Як суб`єкт права власності міська рада має право володіти, користуватися і розпоряджатися землями комунальної власності. Згідно ч.І ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб

Ст.125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Разом з тим, згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Також, за приписами ч. 1 статті 155 Земельного кодексуУкраїни у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 672906 позивач ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Коломийської міської ради від 22.01.2010 № 2521-46/2010 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0985 га, що розташована в АДРЕСА_2 (а.с.6,71)

Відповідач ОСОБА_4 згідно державного акту на земельну ділянку серії ІФ № 043827 від 19.05.2004 на підставі рішення Коломийської міської ради від 23.10.2002 № 136 є власником земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, площею 0,0307 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.7).

Позивач стверджує, що державний акт на право приватної власності на землю від 19 травня 2004 року, виданий відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 26.02.1992 № 78 про зміни границь земельних ділянок АДРЕСА_3-АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в забудованому кварталі НОМЕР_1 у відповідності до якого затверджено границю між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як вказано на Генеральному плані /схеми, підлягає визнанню недійсним так як із згаданого рішення виконкому Коломийської міської ради вбачається, що між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 межа була проведена на відстані 1,5 м від задньої стіни будинку АДРЕСА_1 , а фактично згідно матеріалів 1953 року границя проходить по задній стіні будинку АДРЕСА_1 .

На підтвердження вищенаведеного позивач надав суду копїї план-схеми земельних ділянок, генерального плану, план схеми за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 (а.с.9,11,13,16,17).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що є сусідом сторін по справі з 1956 р. Як проходила межа між господарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 йому не відомо. Зазначив, що до нього підходив ОСОБА_4 , однак він нічого не підписував. ОСОБА_4 обгороджено земельну ділянку, якою користується для городництва.

Судом встановлено, що висновком Державної землевпорядної експертизи від 10.11.2003 року № 96 в пункті 1.6. вказано, що документація пройшла погодження в Міському відділі земельних ресурсів та Відділі архітектури та містобудування. в ч.2 зазначено, що технічний звіт по встановленню зовніщніх меж земельної ділянки для видачі Державного акта на право власності на землю по АДРЕСА_1 , виготовлено згідно вимог, площа 307 кв.м. (Т.1 а.с.176-177).

Щодо посилань позивача на рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів № 78 від 26.02.1992 року Про зміни границь земельних ділянок АДРЕСА_3-АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в забудованому кварталі НОМЕР_1 , суд зазначає, що відповідно до п.1 вказаного рішення затверджено границю між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як зазначено на плані (викопіровка плану додається). В п.2 даного рішення затверджено площі земельних ділянок за АДРЕСА_3-АДРЕСА_1 - 820 кв.м., за АДРЕСА_2 - 985 кв.м. Однак, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Відповідно до ст. 24 право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення Коломийською міською радою не перебувала у власності чи користуванні жодних фізичних чи юридичних осіб, зокрема позивача. Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України 1990 року землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України 2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, не встановлено накладки земельних ділянок як на кадастровій карті, так і на місцевості, що було встановлено під час проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №346/5342/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка розглянута Коломийським міськрайонним судом та переглянута Апеляційним судом Івано-Франківської області. Постановою Верховного суду від 24.12.2019 року залишено рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області без змін. В рішенні Апеляційного суду встановлено, що згідно висновку № 057/ЗТ-17 судової земельно-технічної експертизи, проведеної експертом Судово-експертної фірми Експо-Фірма від 07.09.2017 року встановлено часткову невідповідність розмірів і конфігурації земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_4 розмірам і конфігурації земельної ділянки у представлених приватизаційних документах, Державному акті на право власності на землю від 19.05.2004 року. В результаті переобміру земельної ділянки ОСОБА_4 , виявлено зменшення площі дійсного (фактичного) землекористування з 0,0307 га до 0,0297 га та встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_4 - позивач ОСОБА_1 встановив перешкоди та стовпи. Експертом також встановлено часткову невідповідність розмірів і кофігурації земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 розмірам і конфігурації земельної ділянки у представлених приватизаційних документах, Державному акті на право власності на землю від 08.02.2010 року, в результаті переобміру земельної ділянки ОСОБА_1 виявлено збільшення площі дійсного (фактичного) користування земельною ділянкою з 0,0985 га до 0,1000 га. Виявлено часткове порушення північної межі земельної ділянки ОСОБА_4 по цій межі ОСОБА_1 створено перешкоди, що частково усунуто безпосередньо перед проведенням експертизи.(Т.1 а.с.41-46)

Відповідно до висновку експертизи та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області межа між земельними ділянками має проходити з т.1 від криниці та до межевого знаку в кінці ділянки т.2 по прямій лінії на відстані 0,43 м по зрізу західної стіни житлового будинку ОСОБА_4 та 0,58 м по зрізу східної стіни житлового будинку ОСОБА_4 , а не по стіні житлового будинку ОСОБА_4 (Т.1 а.с.47-49)

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Суд звертає увагу, що позивач не довів, які його права порушує оскаржуваний державний акт та рішення Коломийської міської ради № 136 від 23.10.2002 року, оскільки як встановлено експертизою, по державному акту позивача межа його земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_4 також не проходить по стіні житлового будинку відповідача ОСОБА_4 .

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що рішення Коломийської міської ради від 23.10.2002 року № 136, яким передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4 , загальною площею 307 кв.м. по АДРЕСА_1 прийняте в межах та в порядку передбаченому Земельним кодексом України.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд погоджується і з посиланням представника відповідача Коломийської міської ради , що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, без поважних причин. Той факт, що позивачу було відомо про порушене, на його думку, право на земельну ділянку та про наявність оскаржуваного Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ № 043827 на ім`я ОСОБА_4 , площею 0,0307 га, кадастровий номер 2610600000:17:003:0158 для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди землі за № 010429700148, виданого 19 травня 2004 року; рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 23 жовтня 2002 року № 136 щодо передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових споруд ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , загальною площею 307 кв.м., підтверджується його поясненнями наданими в судовому засіданні, в яких не заперечив щодо необізнаності про існування оскаржуваних Державного акту та рішення міської ради, також підтверджується рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 травня 2017 року по справі № 346/5342/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки. Як вбачається з рішення суду відповідач, тобто позивач у даній справі ОСОБА_1 вказує, що державний акт на землю ОСОБА_4 отримала незаконно і він неодноразово з цього приводу звертався до органів державної влади та БТІ з приводу незаконних дій позивача та її чоловіка. Окрім того, позивач по справі погодив Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 02 лютого 2002 року щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для відповідача по справі, що є невід`ємною частиною Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування для підготовки і видачі Державного акту на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 , який був долучений заступником начальника Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї до матеріалів справи. В даному Акті зазначається, що межі в натурі проходять по огорожі, також зазначається, що розміри і місцезнаходження землекористування показані на плані, що подається. Згідно абрису, що додається до вказаного Акту вбачається, що межа земельної ділянки проходить на відстані від задньої стіни будинку. Оскільки вказаний Акт був погоджений із позивачем, то твердження останнього про те, що межа земельної ділянки проходить по стіні будинку і він не знав про порушене його право, не заслуговує на увагу. Позивачу по справі було відомо, що відповідач виготовляє документи для видачі Державного акту в тих межах, які погодив позивач, чого останній не заперечив, а тому повинен був цікавитися про його видачу. Більше того, 03 вересня 2020 року Коломийською міською радою, на виконання ухвали суду від 25 червня 2019 року було долучено до матеріалів справи Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території АДРЕСА_2 . В технічній документації позивача міститься Акт узгодження меж землекористування в натурі від 29 грудня 2009 року, з якого вбачається що суміжним землевласником його земельної ділянки є ОСОБА_4 , тобто позивачу було відомо про існування оскаржуваних рішення міської ради та Державного акту.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у Постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, у приписі частини першої статті 261 ЦК України є презумпція обізнаності особи про стан її суб`єктивних прав. Тому, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Водночас, позивачем взагалі не обґрунтовано та не доведено ні терміну, з якого йому стало відомо про порушення його прав, ні поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, відтак із цієї підстави слід відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ № 043827 на ім`я ОСОБА_4 та визнання незаконним рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 23 жовтня 2002 року № 136 в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових споруд ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , загальною площею 307 кв.м.

Керуючись ст. 258, ч.6 ст. 259, ст. 263, ст. 265, ч.1 ст. 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Коломийської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ № 043827 на ім`я ОСОБА_4 , площею 0,0307 га, кадастровий номер 2610600000:17:003:0158 для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди землі за № 010429700148, виданого 19 травня 2004 року , та визнання незаконним рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 23 жовтня 2002 року № 136 в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових споруд ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , загальною площею 307 кв.м., відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податківНОМЕР_2 ;

ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ;

Коломийська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження м. Коломия проспект Грушевського 1, Код ЄДРПОУ: 04054334.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2021 року

Суддя Беркещук Б. Б.