Ухвала

від 21.04.2021 по справі 361/880/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/880/20 провадження № 2-з/361/100/21

21.04.2021

У Х В А Л А

21 квітня 2021 року м.Бровари Київської області

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/880/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ігоря Анатолійовича, про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 361/880/20 про визнання договорів недійсними.

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,229 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221282801:01:025:00177. Заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В., зареєстрованого у реєстрі № 2017, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_5 придбали земельну ділянку, площею 0,229 га, кадастровий номер: 3221282801:01:018:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі договору про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2014 року, змінено кадастровий номер ділянки з 3221282801:01:018:0019 на 3221282801:01:025:0078. У подальшому вказану земельну ділянку було поділено на дві окремі земельні ділянки, розміром 0,189 га, кадастровий номер: 3221282801:01:025:0081 та 0,04 га, кадастровий номер: 3221282801:01:025:0080, про що були видані відповідні свідоцтва. Внаслідок укладення недійсних правочинів, що є предметом оскарження у справі № 361/880/20 ОСОБА_5 одноособово набув права власності на спірну земельну ділянку (поділену на дві окремі ділянки).

28 лютого 2017 року ОСОБА_5 дав згоду на об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221282801:01:025:0081 та 3221282801:01:025:0080, а також виготовлення технічної документації на земельну ділянку з новою конфігурацією та площею. У результаті таких дій утворилася земельна ділянка, площею 0,229 га, з кадастровим номером: 3221282801:01:025:00177.

25 червня 2018 року позивач одноособово набув право власності на спірну земельну ділянку. Разом з тим, з огляду на протиправний характер заволодіння майном існує реальний ризик, що відповідачем будуть вчинені дії щодо відчуження земельної ділянки, яка є предметом спору.

Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною першою статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пунктах 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК (1618-15) позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 лютого 2021 року, земельна ділянка, площею 0,229 га, кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Виходячи із вищенаведених норм процесуального права, арешт може бути накладено лише на майно, яке належить на праві власності відповідачу. У даному випадку власником земельної ділянки є позивач, що підтверджується відомостями, отриманими із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від

09 лютого 2021 року, отже будь-які підстави для застосування заходів забезпечення позову у заявлений спосіб відсутні.

Крім того, предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому незабезпечення позову у даному випадку у жодний спосіб не ускладнить виконання рішення суду. Отже, обраний захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права позивача та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

З огляду на викладені обставини, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 157, 260, 353 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин