Ухвала

від 26.04.2021 по справі 331/1394/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.04.2021 Справа № 331/1394/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/1394/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/427/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №22020080000000030, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий 2-го відділення СВ Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, яке було вилучене під час обшуку у приміщенні грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування встановлено, що невстановлена група осіб, в порушення ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні», здійснює незаконну діяльність, пов`язану з проведенням азартних ігор на гральних автоматах та комп`ютерних стимуляторах у приміщеннях АДРЕСА_1 , які вони спеціально обладнали для зайняття гральним бізнесом.

Ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» передбачено:

п. 1 гральний бізнес - діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних стимуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера;

п. 2 азартна гра будь яка гра, обов`язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості;

п. 4 організація і проведення азартних ігор діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

27 березня 2021 року органом досудового розслідування, на підставі ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, виявлення предметів та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, виявлення предметів та документів, які можуть бути використані як докази вчинення вищевказаного злочину та мають значення для досудового розслідування, як передбачено ст. 2 КПК України.

Так, під час проведення обшуку були виявлені та вилучені наступні предмети, речі та документи:

1.Системний блок, серійний номер SZ 7476DPY;

2.Системний блок, серійний номер YK9A053200;

3.Системний блок, серійний номер YKXR115911$

4.Cистемний блок, інв. номер 016204;

5.Системний блок, серійний номер YKSB012795;

6. Cистемний блок, інв. номер 01014247;

7.Системний блок, серійний номер 44SNM4G;

8.Системний блок, серійний номер FBN2K4 G;

9.Системний блок, серійний номер DKR443G;

10.Системний блок, серійний номер R8X26BV;

11.Системний блок, інв. номер 01013841;

12.Системний блок, серійний номер SZS7274WSZ;

13.Системний блок, серійний номер SZS7121WSZ;

14.Монітори до системних блоків, всього 11 одиниць;

15.Пристрій для запису відео Hikvision, серійний номер D644778666;

16.Металевий сейф у корпусі чорно червоного кольору;

17.Мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9a, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 ; сім карта № НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ;

18.Анкета працівника ОСОБА_10 ;

19.Папірець білого кольору з написом НОМЕР_6 ;

20.Мобільний телефон марки Nokia, модель: 301, IMEI 1: НОМЕР_7 IMEI 2: НОМЕР_8 , без сім-кари;

21.Мобільний телефон марки Nomi з написом «Робочий» IMEI 1: НОМЕР_9 IMEI 2: НОМЕР_10 , сім карта НОМЕР_11 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що зазначені в клопотанні речі можуть мати значення для кримінального провадження, як такі, що можуть бути визнані засобами та знаряддям для вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши це тим, що вилучені речі відповідають ознакам ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речового доказу, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження, а також встановив достатні підстави вважати, що вони можуть бути приховані, пошкоджені, знищенні, з метою встановлення обставин кримінального правопорушення та забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» адвокат ОСОБА_8 не згодна із винесеною ухвалою судом першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто 31 березня 2021 року без повідомлення та участі захисника ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК».

Зауважує, що слідчий знала телефон захисника ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК», але не повідомила про це суд і не повідомила про день і час розгляду клопотання про накладення арешту.

Вказує, що в нежилому приміщенні № 21, 22 ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 11 слідчо-оперативною групою проведений обшук та вилучено майно ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК», зазначене в протоколі обшуку від 27 березня 2021 року.

Зазначає, що зі змісту ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні №2, 3, 4, загальною площею 114,2 кв.м., розташованому на АДРЕСА_2 право приватної власності, яке належить ОСОБА_11 , проте обшук та вилучення майна проведено в нежилому приміщенні АДРЕСА_3 право приватної власності на яке належить ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ЗАПОРІЖЖЯ».

Крім того зауважує, що обшук та вилучення майна проведено без присутності захисника, адвоката ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК», що суперечить ст. 236 КПК України. Вона, як адвокат ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» прибула через декілька хвилин на місце проведення обшуку приміщення, де спочатку слідчі перевірили її повноваження, а потім в грубій формі не допустили її до участі проведення обшуку, через що вона була змушена телефонувати в поліцію «102» і тільки після приїзду поліції, її впустили в приміщення, де обшук вже був майже проведений, зламані вхідні двері в приміщення, зламані повністю розбиті внутрішні двері в комору, де була складена техніка.

Вказує, що при проведенні обшуку допущені порушення в тому, що візуально було видно, приміщення пустувало, в ньому не зроблений ремонт, не прибрано, нещодавно завезене комп`ютерне обладнання в неробочому стані та складене в коморі приміщення, заклад був зачинений, відвідувачів не було.

Також зазначає, що проведення обшуку відбувалось без присутності спеціаліста, який міг би провести ідентифікацію майна і вказати, що саме являється гральним обладнанням та взагалі вказати чи є таке в наявності.

Зауважує, що в приміщенні ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» планувало розташувати комп`ютерний клуб «ІНТЕРНЕТ 365» з надання послуг здійснювати законну господарську діяльність спрямовану на задоволення потреб наймачів в сфері послуг з прокату комп`ютерного обладнання, з можливістю доступу до мережі Інтернет, користування послугами Skype, Instagram, Facebook, Messenger, Goole, YouTube та інші, але станом на 27 березня 2021 року на момент проведення обшуку та вилучення майна ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» ще не працювало.

Вказує, що накладення арешту на майно вилучене у особи, яка не є учасником кримінального провадження не допускається.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, яке було вилучене під час проведеного 27 березня 2021 року обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 11, приміщення №21, 22.

У судовому засіданні апеляційного суду представник особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» адвокат ОСОБА_8 підтримала подану нею апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Зазначила, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку в іншому приміщенні, а саме у приміщенні №2, 3, 4, а було проведено обшук у приміщенні 21, 22. Зауважила, що обшук був проведений у приміщенні ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» та вилучене майно належить останнім.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що рішення слідчого судді законне. Вказав, що факт здійснення незаконного зайняття гральним бізнесом у вказаному закладі підтверджений. Зауважив, що про обставини, які свідчать про здійснення грального бізнесу орган досудового розслідування дізнався від особи, яка була в такому закладі в гральній залі. Зазначив, що орган досудового розсування встановив місце діяльності закладу, власника приміщення, де і було проведено обшук.

У судовому засіданні апеляційного суду слідчий ОСОБА_7 зазначив, що свідок вказав саме на те приміщення, де був проведений обшук, як на приміщення, де здійснюється гральний бізнес. Зауважив, що пояснення свідка підтверджені витягом з реєстру права власності на нерухоме майно. Вказав, що у даному кримінальному провадженні призначено експертизу, у зв`язку із чим частина вилучених речей була направлена до експертної установи.

Заслухавши доповідь судді, представника особи, в якої вилучено майно адвоката ОСОБА_8 , прокурора, слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та провівши судові дебати, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так,з матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020080000000030 від 15червня 2021року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України (а.с. 5).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні АДРЕСА_4 , право приватної власності на яке, належить ОСОБА_12 , з метою виявлення предметів та документів, які можуть бути використані як докази вчинення вказаних злочинів та мають значення для досудового розслідування, зокрема, гральне обладнання, комп`ютерна техніка, в тому числі така, що переобладнана під гральне обладнання та (або), в якій встановлене програмне забезпечення для доступу до азартних ігор, мережеве обладнання, яке забезпечує вихід до мережі «Інтернет», чорнові записи в яких зафіксовано факт надання послуг грального бізнесу, отримання від такої діяльності прибутків, мобільні пристрої для передачі інформації (мобільні телефони, планшети), якими забезпечується зв`язок між працівниками та власником грального закладу, флеш карти та інші носії інформації, в тому числі на яких міститься програмне забезпечення для доступу до азартних ігор, відеозаписувальні пристрої, робочі зошити, щоденники, чернетки та інші матеріальні носії друкованої та писемної інформації, на яких зберіглась інформації щодо обставин вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, грошові кошти отримані від незаконної діяльності грального закладу та документи, на підставі яких гральний заклад знаходиться та здійснює діяльність за вказаною адресою (а.с. 8-10).

Протоколом обшуку від 27 березня 2021 року, проведеного слідчим 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_9 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 11 було виявлено та вилучено вказане в клопотанні слідчого майно (а.с. 11-17).

Постановою слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_9 предмети та документи, які вказані в клопотанні про арешт майна, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22020080000000030 від 15 червня 2020 року (а.с. 6-7).

На переконання колегії суддів, майно, на яке слідчий суддя наклав арешт, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки може бути предметом, який був об`єктом кримінально протиправних дій, набутого кримінально протиправним шляхом, а тому існує необхідність забезпечення його збереження шляхом накладення на нього арешту, оскільки в іншому випадку дане майно може втратити властивості, які важливі для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, які можуть настати саме в результаті не накладення арешту на таке майно.

Необхідність використання вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні, можливе проведення певних слідчих дій, необхідність його збереження задля недопущення приховування, пошкодження, зникнення, втрати чи знищення, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Доводи з приводу того, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та участі захисника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасове вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як випливає із матеріалів справи, вказане в клопотанні слідчого майно було вилученим в ході проведення обшуку 27 березня 2021 року (а.с. 11-17), а тому висновки слідчого судді в частині неповідомлення власника майна на норми ч. 2 ст. 172 КПК України є невірними.

Проте, таке порушення за відсутності інших обставин не може бути підставою для скасування в цілому законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.

Колегія суддів враховує і те, що при апеляційному розгляді адвокат ОСОБА_8 мала можливість реалізувати всі свої процесуальні права, проте висновки слідчого судді нею не спростовані.

Доводи про те, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні АДРЕСА_5 , а проведено обшук у нежитловому приміщенні АДРЕСА_6 також не можуть взятись до уваги з боку апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу може бути вилучене та арештовано незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Стаття 203-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Як вбачається із клопотання слідчого та матеріалів справи, майно, яке було вилучено під час проведення обшуку може бути знаряддям вчинення розслідуваного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України та являтися речовими доказами.

Отже, враховуючи, що метою накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, посилання апелянта на те, що проведено обшук не в тому нежитловому приміщенні, у якому було надано слідчим суддею дозвіл на таке проведення, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, не може слугувати перешкодою для накладення арешту на майно

Крім того, слід зауважити те, що з протоколу обшуку від 27 березня 2021 року місцем проведення обшуку є приміщення за адресою: АДРЕСА_1 без зазначення номеру такого приміщення.

При цьому, проведений 27 березня 2021 року обшук відбувався в присутності захисника адвоката ОСОБА_8 , яка тільки повідомила, що представляє інтереси ТОВ «Екстра Лінк».

Тобто докази, які б свідчили про те, що обшук 27 березня 2021 року проводився у приміщені 21, 22 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 11 апеляційному суду не надано.

Більш того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник вказала про те, що вилучене майно належить ТОВ «Екстра Лінк», а не ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ЗАПОРІЖЖЯ» в приміщення якого нібито було проведено обшук.

Відтак, матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого у ході обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки воно може містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апелянта про те, що обшук та вилучення майна проводився без присутності захисника, оскільки спростовуються протоколом обшуку від 27 березня 2021 року, відповідно до якого обшук за адресою: АДРЕСА_1 був проведений за участю захисника адвоката ОСОБА_8 (а.с. 11-17).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при винесенні рішення про задоволення клопотання про арешт майна, керувався зібраними на той час доказами, які у сукупності вказують на можливе вчинення кримінального правопорушення, предметом якого є речі та документи, на яке накладено арешт.

Крім того, ухвала суду першої інстанції відповідає і рішенню Європейського суду з прав людини «Райондо проти Італії» в якому зазначено, що арешт поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Посилання на те, що арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження також є безпідставними, оскільки ч. 3 ст. 170 КПК України прямо визначено можливість накладання арешту на майно будь-якої особи за умови його відповідності критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що проведення обшуку відбувалось без присутності спеціаліста, оскільки ст. 236 КПК України, якою визначено порядок виконання ухвали про дозвіл на обшук, не передбачає під час проведення обшуку житла або іншого володіння особи обов`язкової присутності спеціаліста, який міг би ідентифікувати відповідне майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ «ЕКСТРКА ЛІНК» адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №22020080000000030, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4