Рішення

від 29.04.2021 по справі 947/20447/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 29.04.2021

Справа № 947/20447/20

2/501/165/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Морозової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Яков Інвест

до

відповідачів:

1 Чорноморської міської ради Одеської області,

2 ОСОБА_1 ,

3 ОСОБА_2

предмет та підстави позову : про визнання недійсним договору оренди землі,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Яков Інвест 23.07.2020 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, згідно якого просить суд визнати недійсним договір оренди землі №39 від 05.05.2016 року, укладений між Чорноморською міською радою Одеської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якого Чорноморська міська рада Одеської області (орендодавець) надала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) прийняли у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0400 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:030:0042), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 155-Н, 169-Н. Також позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

Позов мотивований тим, що 18.02.2014 року Державною будівельно-архітектурною інспекцією на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 31.01.2014 був виданий сертифікат ІУ №16514049066 від 18.01.2014 про введення в експлуатацію 14-17 поверхового 2-секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазином і офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 (будівельна адреса). Замовником об`єкта, Генеральним проектувальником та Генеральним підрядником виступив ТОВ Укржилстрой .

20.11.2014 року реєстраційною службою Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 412,5 кв.м., розташоване в 14-17 поверховому 2-секційному житловому будлинку за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 169-Н (будівельна адреса: АДРЕСА_2 , приміщення 169-Н) на ім`я ОСОБА_2

27.01.2020 року право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 412,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 169-Н (будівельна адреса: АДРЕСА_2 , приміщення 169-Н) було зареєстровано за ТОВ Яков інвест .

Майже через місяць після реєстрації права власності на вищевказане вбудове нежитлове приміщення, від ОСОБА_2 позивачу стало відомо про те, що 05.05.2016 року між Чорноморською міською радою Одеської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі №39, відповідно до якого Чорноморська міська рада Одеської області (орендодавець) надала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) прийняли у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0400 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:030:0042), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 155-Н, 169-Н.

Товариство з обмеженою відповідальністю Яков Інвест вважає, що зміст договору оренди землі №39 від 05.05.2016 року, укладеного між Чорноморською міською радою Одеської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суперечить діючому законодавству України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України є недійсним.

Позивач вказує в позові, що у зв`язку з виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю Яков Інвест права власності на на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 412,5 кв.м., розташоване в 14-17 поверховому 2-секційному житловому будлинку за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 169-Н на підставі ст.120 ЗК України, до нього перейшло право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - ОСОБА_2 , тобто на умовах договору оренди землі №39 від 05.05.2016 року, укладеного між Чорноморською міською радою Одеської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Також, позивач стверджує в позовній заяві, що передана у строкове платне користування за оскаржуваним договором оренди земельна ділянка площею 0,0400 га відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , п.2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 29.12.2011 №389 входить до складу земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок та прибудинкової території 14-17 поверхового 2-секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином і офісними приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає її невід`ємну частину.

Позивач зазначає в позові, що наведене свідчить про порушення вимог ст.42 ЗК України, п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , п.2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 року №389, ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , які мали місце під час формування земельної ділянки (кадастровий номер 5110800000:02:030:0042), як самостійного об`єкту цивільних прав та її передачі в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник відповідача 21.09.2020 надав до суду відзив на позов, просить суд відовити в задоволенні позову повністю (а.с.42-47), посилаючись на те, що:

- до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені споруди на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача;

- зобов`язанняі зі сплати орендної плати за земельну ділянку у нового власника виникають з моменту набуття права власності на будівлю;

- у зв`язку з виникненням у позивача права власності на нежитлове вбудоване приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 169-Н на підставі ч.2 ст.120 ЗК України та ч.3 ст.7 ЗК України Про оренду землі перейшло право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача ОСОБА_2 ;

- п.2 рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 12.03.2016 №70/47-VІІ передано у власність ОСББ Затишок Сервіс земельну ділянку площею 0,4378 га (кадастровий номер 5110888888:02:030:0046) для розташування житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСББ Затишок Сервіс не зверталось до Чорноморської міської ради Одеської області із заявою щодо передання у власність чи користування земельної ділянки площею 0,0400 га;

- на час укладання оскаржуваного договору позивач жодного відношення до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 169-Н не мав, тому його права не порушено;

- обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований на спірні правовідносини.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача 18.11.2020 надав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача (а.с.71).

Відповідач ОСОБА_1 20.11.2020 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.77).

Представник Чорноморської міської ради Одеської області 23.11.2020 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с.81-82).

Представник позивача 14.12.2020 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.84).

Відповідач ОСОБА_2 08.02.2021 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.92).

Представник позивача 11.03.2021 надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача (представника позивача), просить суд задовольнити позов в повному обсязі (а.с.93).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеса від 24.07.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Яков Інвест до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі передано за територіальною підсудністю до Іллічівського міського суду Одеської області (а.с.28-29).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 28.08.2020 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.35).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 02.09.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.38-39).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2020 закрито підготовче судове засідання, призначено судовий розгляд справи (а.с.74-75).

У звязку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті, судове засідання призначене на 14.00 год. 11.03.2021 не проводилось, розгляд справи призначено на 09.30 год. 19.04.2021.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.02.2014 Державною будівельно-архітектурною інспекцією на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 31.01.2014 (а.с.18-19) був виданий сертифікат ІУ №16514049066 від 18.01.2014 про введення в експлуатацію 14-17 поверхового 2-секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазином і офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 (будівельна адреса). Замовником об`єкта, Генеральним проектувальником та Генеральним підрядником виступив ТОВ Укржилстрой (а.с.20).

20.11.2014 року реєстраційною службою Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 412,5 кв.м., розташоване в 14-17 поверховому 2-секційному житловому будлинку за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 169-Н (будівельна адреса: АДРЕСА_2 , приміщення 169-Н) на ім`я ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Між Чорноморською міською радою Одеської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 05.05.2016 року був укладений договір оренди землі №39, відповідно до якого Чорноморська міська рада Одеської області (орендодавець) надала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) прийняли у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0400 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:030:0042), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 155-Н, 169-Н (а.с.9-16).

Пунктом 2 рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 12.03.2016 №70/47-VІІ передано у власність ОСББ Затишок Сервіс земельну ділянку площею 0,4378 га (кадастровий номер 5110888888:02:030:0046) для розташування житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48-50).

V. Оцінка Суду. Норми права, які застосував суд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України, далі - також ЦК).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5 статті 203 ЦК).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 1, 3 статті 215 ЦК).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 1, 2 статті 640 ЦК).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 1, 2 статті 792 ЦК).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України, далі - також ЗК).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (частина 8 статті 93 ЗК).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України Про оренду землі , далі - також Закон).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (частина 1 статті 13 Закону).

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина 1, 2 статті 15 Закону).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина 1 статті 16 Закону).

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (частина 1, 2 статті 22 Закону).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (частина 1 статі 23 Закону).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина 1 статті 30 Закону).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однією із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частина 3, 4 статті 31 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, у зв`язку з виникненням у позивача права власності на нежитлове вбудоване приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 169-Н на підставі ч.2 ст.120 ЗК України та ч.3 ст.7 ЗК України Про оренду землі перейшло право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попередніх користувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Системний аналіз положень ЦК, ЗК, Закону України Про оренду землі зазначених вище у мотивувальній частині цього рішення свідчить, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити, чи дійсно порушено право орендодавця та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця (нового набувача на нерухоме майно).

Разом з тим, позивачем (його представником) не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ТОВ Яков Інвест на час укладання договору мало відношення до приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .

Також, позовна заява не містить будь-яких відомостей про те, що оскаржуваний договір оренди землі не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, про які наголошує в позові позивач.

Крім того слід звернути увагу на те, що Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на те, що спірний договір порушує встановлений законодавством (п.287.8 ст.287 ПК України) порядок та форму внесення плати за землю.

При цьому, позовна заява не містить будь-яких посилань на те, що позивач у зв`язку з виникненням у нього права власності на нежитлове вбудоване приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 169-Н звертався до Чорноморської міської ради Одеської області із заявами про зміну умов договору оренди землі щодо внесення плати за землю та інше.

Отже, позивачем не доведено, що оспорюваним договором оренди землі порушено будь-яке його право, яке може бути поновлено шляхом визнання договору недійсним.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Визначення принципу диспозитивності цивільного процесу наведене у статті 13 ЦПК України.

Так, частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 81 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достовірним доказами те, що оспорюваним правочином порушено, оспорено або невизнано будь-яке його цивільне право, а також наявність підстав для визнання правочину недійсним, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Яков Інвест до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко