Постанова

від 06.05.2021 по справі 718/1086/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року

м. Чернівці

справа № 718/1086/20

провадження 822/495/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянда М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар: Конецька Д.Г.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2021 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л.О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТзОВ Кредитні ініціативи ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних.

Позов мотивовано тим, що 13 листопада 2007 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2874. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит в розмірі 30 000 доларів США.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2010 року стягнуто з боржника на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк борг за кредитним договором від 13 листопада 2007 року №2874 в розмірі 34456 доларів США 47 центів.

17 грудня 2012 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ТзОВ Кредитні ініціативи було укладено договір про відступлення прав вимоги до боржників за кредитним договором від 13 листопада 2007 року, №2874.

Позивач вважав, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, у нього виникло право на стягнення процентів та інфляційних втрат, відповідно до правил статті 625 ЦК України.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 станом на 04 травня 2020 року заборгованість за неналежне виконання умов кредитного договору №2874 від 13 листопада 2007 року в розмірі 287070 гривень 40 коп.

17 серпня 2020 року ТзОВ Кредитні ініціативи подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ Кредитні ініціативи , заборгованість по відсотках за неправомірне користування кредитними коштами, розраховану на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України та п.3.2 кредитного договору в розмірі 30 % річних у розмірі 50 339 доларів США, 88 центів, що за курсом НБУ на 04 травня 2020 року складає 1 357 122 гривні 91 коп. та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2021 року в позові ТзОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.5.6 кредитного договору №2875 від листопада 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 , строк позовної давності встановлено 10 років, а тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки саме з часу винесення рішення судом про стягнення боргу з відповідача, а саме з 24 лютого 2010 року почався перебіг позовної давності, тобто строк звернення кредитора до суду закінчився 23 лютого 2020 року, в той час коли позовна заява подана до суду 09 червня 2020 року, а заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, ТзОВ Кредитні ініціативи звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТзОВ Кредитні ініціативи задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови в задоволенні позову з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не врахував, що за кредитним договором сторони погодили сплату процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі 30 проценти річних та передбачили позовну давність тривалістю в 10 років.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13 листопада 2007 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2874. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США (а.с.6-7).

Згідно з договором про внесення змін №745 від 17 червня 2008 року до кредитного договору №2874 від 13 листопада 2007 року, внесено зміни до вказаного кредитного договору, а саме у п.2.4 змінено розмір відсоткової ставки, встановленої за користування кредитом на 14% та у п. 3.2 збільшено розмір сплати відсотків річних у випадку порушення позичальником терміну погашення кредиту на 30% (а.с. 60).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2010 року задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк суму заборгованості по кредитному договору №12874 від 13 листопада 2007 року у розмірі 34456 доларів 47 центів США та 600 (шістсот) гривень, шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме, будівлю складу бувшого військового містечка та земельну ділянку площею 0,1746 га., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна № 5068354, кадастровий номер земельної ділянки 7322555400:01:002:0138, шляхом продажу через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна в ході виконавчого провадження (а.с.17-18).

17 грудня 2012 року між ТзОВ Кредитні ініціативи та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк було укладено договір відступлення прав вимоги. Відповідно до умов вказаного договору ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк відступило TзOB Кредитні ініціативи права вимоги за кредитним договором №2874 від 13 листопада 2007 року (а.с.19-29)

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції застосував до вказаних правовідносин строк позовної давності, однак з таким рішенням погодитись не можна, виходячи з такого.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц.

Із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 50 339 доларів США, 88 центів, що за курсом НБУ на 04 травня 2020 року складає 1 357 122 гривні 91 коп., за період з 01 жовтня 2014 року до 04 травня 2020 року, відповідно до правил ч. 2 статті 625 ЦК .

Пунктом 5.6 кредитного договору від 13 листопада 2007 року передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до суду. Строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років.

З огляду на вказане сторони в кредитному договорі встановили строк позовної давності у цьому випадку тривалістю 10 років.

Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Апеляційний суд вважає, що строк позовної давності за вказаними вимогами був збільшений за домовленістю сторін договору до десяти років, і цей строк станом на момент звернення позивача до суду не закінчився. Вказане підтверджується положеннями пункту 5.6 кредитного договору від 13 листопада 2007 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №263/11337/19.

Оскільки позивач просить суд стягнути кошти за період з 01 жовтня 2014 року до 04 травня 2020 року, відповідно до правил ч. 2 статті 625 ЦК, то помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів, відповідно до правил статті 625 ЦПК України, за період з 01 жовтня 2014 року до 04 травня 2020 року, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення процентів, відповідно до правил статті 625 ЦК України, в розмірі 50 339 доларів США, 88 центів, що за курсом НБУ на 04 травня 2020 року складає - 1 357 122 гривні 91 коп., за період з 01 жовтня 2014 року до 04 травня 2020 року, слід зазначити наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України .

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 24 лютого 2004 року у справі №2-266/2010-ц позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з останнього на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк суму заборгованості за кредитним договором №12874 від 13 листопада 2007 року у розмірі 34456 доларів 47 центів США та 600 (шістсот) гривень, шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме, будівлю складу бувшого військового містечка та земельну ділянку площею 0,1746 га., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна № 5068354, кадастровий номер земельної ділянки 7322555400:01:002:0138, шляхом продажу через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна під час виконавчого провадження. Отже, кредитор скористався правом дострокової вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, яке передбачено частиною 2 статті 1050 ЦК України та змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору про внесення змін № 745 до кредитного договору №2874 від 13 листопада 2007 року від 17 червня 2008 року у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (пункту 2.3 кредитного договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки в розмірі 30 відсотків річних в доларах США, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п. 3.6 цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору №2874 від 13 листопада 2007 року кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним зазначено не пізніше 01 листопада 2027 року.

З огляду на вказане, позичальник не порушив строк повернення кредиту встановленого договором, оскільки такий строк визначений кредитним договором не пізніше 01 листопада 2027 року .

Отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати розмір процентів, передбачений у частині 2 статті 625 ЦК України, а саме 3 проценти річних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц вказано, що 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Отже, розмір процентів передбачений у частині 2 статті 625 ЦК України, що підлягає стягненню, визначається згідно з таким розрахунком:

за період з 01 жовтня 2014 року по 04 травня 2020 року(2042 днів), складає 5783 долари США 02 центи (з розрахунку: 34456,47 * 2042*3/100 /360 днів)

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача на користь ТзОВ Кредитні ініціативи підлягає стягненню заборгованість за процентами, передбаченими у частині 2 статті 625 ЦК України, у розмірі 5783 долари США 02 центи, за період з 01 жовтня 2014 року по 04 травня 2020 року.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 5783 долари США 02 центи, що становить 11,5% від суми заявлених вимог (5783, 02 *100/50339,88).

За подання до суду позовної заяви ТзОВ Кредитні ініціативи сплатило 20219 гривень 28 копійок.

За подання до суду апеляційної скарги ТзОВ Кредитні ініціативи сплатило 30535 гривень 27 коп. гривні.

З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір: за подання до суду позовної заяви в розмірі 2325 гривень 21 коп. (20219,28*11,5/100), за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3511 гривень 55 коп. (30535,27*11,5/100)

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Кредитні ініціативи слід стягнути 2325 гривень 21 коп. в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3511 гривень 55 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2021 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи три відсотки річних в розмірі 5783 долари США 02 центи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи 2325 гривень 21 копійку в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3511 гривень 55 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 11 травня 2021 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна