Рішення

від 26.04.2021 по справі 916/1007/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1007/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Кірющенко А.В. /посвідчення/;

Від позивачів:

- Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Ярошенко Г.Ю. /в порядку самопредставництва/;

- Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області:

Від відповідача: Колесніченко Б.В. на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області до селянського господарства «Вікторія» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (Великомихайлівську селищну раду), про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі по тексту - Головне управління), Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області (далі по тексту - Загальноосвітня школа) з позовом до селянського господарства «Вікторія» (далі по тексту - СГ «Вікторія» ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №6 від 02.09.2016р., укладеного між Загальноосвітньою школою та СГ «Вікторія» , та зобов`язання СГ «Вікторія» повернути земельну ділянку, площею 41,9991 га, (кадастровий номер 5121680500:01:002:0500) за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладання між Загальноосвітньою школою та СГ «Вікторія» удаваного правочину - договору оренди землі, в результаті укладення якого відповідачу фактично було передано в користування належну школі на праві постійного користування земельну ділянку.

18.05.2020р. до господарського суду від Загальноосвітньої школи надійшла заява про відмову від позову із посиланням на відсутність порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Враховуючи підтримання прокурором заявлених позовних вимог, господарський суд, керуючись приписами ч. 5 ст. 55 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду спору по суті.

Ухвалою від 03.02.2021р. судом було залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Великомихайлівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області (Великомихайлівську селищну раду, далі по тексту - Селищна рада).

Ухвалою від 05.04.2021р. судом було закрито провадження в частині позовних вимог прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління та Загальноосвітньої школи до СГ «Вікторія» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Селищної ради, про зобов`язання СГ «Вікторія» повернути земельну ділянку, площею 41,9991 га, за актом приймання-передачі.

Головним управлінням було підтримано заявлений прокурором позов та наголошено, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Загальноосвітньої школи, була передана відповідача на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р., укладеного із порушенням вимог земельного законодавства, що свідчить про його удаваність.

СГ «Вікторія» повністю заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на укладення спірного договору, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідачем було наголошено, що земельна ділянка перебуває у користуванні Загальноосвітньої шкоди на праві оперативного управління, власником земельної ділянки є Селищна рада. Наведене, за твердженням відповідача, виключає необхідність погодження або отримання будь-якого дозволу на укладення договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р.

Селищна рада під час розгляду судом даного спору не скористалась наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній справі, незважаючи на належне повідомлення третьої особи про розгляд справи судом, письмових пояснень на подану прокурором позовну заяву від Селищної ради також не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006533428 від 08.04.2020р. вбачається, що станом на 29.04.2010р. за ідентифікаційним кодом №26363705 в реєстрі наявна інформація про проведення державної реєстрації Загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, засновником якої є Великомихайлівська районна державна адміністрація Одеської області.

12.10.2010р. Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області було видано Загальноосвітній школі державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, площа якою складає 41,9991 га, яка розташована на території Селищної ради (за межами населеного пункту) для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019р. передана позивачу у постійне користування земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006533446 від 08.04.2020р. вбачається, що станом на 02.09.2016р. за ідентифікаційним кодом №26363705 в реєстрі наявна інформація про проведення державної реєстрації Загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, засновником якої є Великомихайлівська районна державна адміністрація Одеської області.

02.09.2016р. між Загальноосвітньою школою (Сторона 1) та СГ «Вікторія» (Сторона 2) було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки №6, відповідно до п. 1 якого сторони за даним договором зобов`язуються без об`єднання вкладів в рамках чинного законодавства України спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних господарських цілей: надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатора КВЕД).

Договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. був затверджений Начальником відділу освіти, культури та туризму Селищної ради.

Згідно з п. 2 договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. для досягнення цілей за даним договором сторони зобов`язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, проводити спільні консультації та семінари з узгодженої тематики для обговорення питань пов`язаних з виконанням даного договору; не рідше одного разу на півріччя проводити обговорення планів та результатів, що стосуються питань виконання даного договору. Сторони мають право здійснювати взаємний контроль за діяльністю один одного у рамках даного договору шляхом перевірки бухгалтерських і інших документів. Кожна із сторін має право залучати для виконання своїх зобов`язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед іншою стороною за їх дії.

Умовами п. 3 договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. врегульовано, що у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього договору надати земельну ділянку загальною площею 41,9991 га, що розташована за адресою: Одеська область Великомихайлівський район, (за межами населеного пункту), що належить позивачу на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №206023.

Згідно з п. 5 договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. внеском Загальноосвітньої школи є вартість земельної ділянки, наданої відповідачу. На момент укладання даного договору згідно нормативної грошової оцінки вартість земельної ділянки складає 26747,56 грн. за 1 кв. м. Частка внеску позивача складає 0 відсотків. Земельна ділянка є державною власністю, знаходиться в постійному користуванні і підлягає, використанню за призначенням, передбаченим земельним Законодавством України та іншими нормативно-правовими актами. Статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії договору. Внеском СГ «Вікторія» є особиста трудова участь, майно та грошові кошти, які вносяться по мірі необхідності проведення фінансування робіт. Частка внеску відповідача складає 100 %. При зміні обсягів робіт, що виконуються, сторони вносять відповідні зміни та доповнення до даного договору шляхом укладання додаткових угод.

Відповідно до п. 6 договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. розмір коштів, отриманих від спільного обробітку, які відповідач сплачує позивачу складає 6,5 відсотків під нормативної грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з 01 січня 2017 р., але не метне як 3% за один гектар. Кошти підлягають обов`язковому перерахуванню позивачу незалежно від фінансових результатів вказаної діяльності. Щорічно ця сума уточнюється шляхом укладення додаткової угоди з урахуванням індексу інфляції та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Умовами п. 7 договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. врегульовано, що договір діє з моменту підписання та до 01 вересня 2026 р. Даний договір може бути пролонгований (продовжений) за взаємною згодою на визначений термін за погодженням сторонами. Сторони усвідомлюють, що виконання договору здійснюється у складних умовах нестабільного ринку, що підвищує ступінь ризику їхнього бізнесу. Звідси сторони залишають за собою право на дострокове розірвання даного договору по мотивах зміни економічної ситуації в країні, безперспективності та недоцільності ведення спільного господарювання, а також у випадках неможливості здійснення своєї діяльності на принципах самоокупності та самофінансування. У цьому випадку кожна із сторін зобов`язана повідомити другу сторону за 3 місяці. Взаємовідносини сторін припиняються шляхом складання окремої угоди або акту про розірвання договору.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Загальноосвітньої школи, затвердженого рішенням Селищної ради від 14.09.2016р. за №474-VII, школа створена на підставі рішення Великомихайлівської селищної ради Одеської області № 474 - VII від 14.09.2016р. „Про зміну назви Великокомарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в навчально-виховний комплекс „ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області відповідно до Господарського кодексу України, законів України „Про місцеве самоврядування в Україні» , „Про освіту» , „Про загальну середню освіту » , інших нормативно-правових актів та є об`єктом комунальної власності Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (далі - власник), в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з п. п. 6.3, 6.8 Статуту Загальноосвітня школа відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони. Майно навчального закладу не може бути передано в оренду, безоплатне користування, заставу, не може бути внеском до статутного фонду інших юридичних осіб та не може бути проданим, переданим або відчуженим на інших підставах без згоди власника. Списання майна Закладу проводиться також, лише за згодою галузевого відділу та власника.

Шляхом укладення додаткової угоди №2 від 01.09.2017р. та додаткової угоди №3 від 02.01.2019р. до договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. Загальноосвітньою школою та СГ «Вікторія» було визначено розмір коштів, які мають бути перераховані відповідачем на рахунок позивача, змінено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки тощо.

На підставі платіжних доручень №59 від 26.02.2018р., №83 від 10.03.2018р., №128 від 18.04.2018р., №169 від 14.05.2018р. СГ «Вікторія» було перераховано на рахунок Відділу освіти, культури та туризму Селищної ради грошові кошти із вказівкою про їх перерахування в якості орендних платежів за землю для Загальноосвітньої школи. Слід зазначити, що відповідач в процесі вирішення даного спору заперечував проти врахування вказаних платіжних доручень, посилаючись на надання прокурором копій документів, які взагалі не були засвідчені.

Відповідно до довідки Загальноосвітньої школи від 01.02.2019р. станом на 23.01.2019р. на земельній ділянці, кадастровий номер 5121680500:01:002:0500 загальною площею 41,9991 га, що передана в оренду згідно договору №6 від 02.09.2016р. СГ „Вікторія» , проведено культивацію та внесено добрива для весняного посіву.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006532911 від 08.04.2020р. вбачається, що станом на 08.04.2020р. за ідентифікаційним кодом №26363705 в реєстрі наявна інформація про проведення державної реєстрації Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, засновником якої є Селищна рада.

Слід зазначити, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого манна щодо об`єкта нерухомого манна №206339048 від 08.04.2020р. відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5121680500:01:002:0500 в реєстрі відсутні.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.06.2020р. вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 5121680500:01:002:0500), загальною площею 41,9991 га, належить до земель державної власності. При цьому, у графі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку вказана Селищна рада

12.10.2020р. між Загальноосвітньою школою та СГ „Вікторія» було укладено угоду про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 12.10.2016р.

Крім того, 12.10.2020р. між позивачем та відповідачем було складено акт-посвідчення, з якого вбачається, що Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області є єдиним користувачем земельної ділянки, загальною площею 41,9991 га, що розташована за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район (за межами населеного пункту). Крім того, прокурором було підтверджено той факт, що земельна ділянка не знаходиться у користуванні відповідача.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до СГ „Вікторія» , прокурором було наголошено, що договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 12.10.2016р. є удаваним правочином, а саме оренди землі, який було укладено із порушенням приписів чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне першочергово встановити факт наявності або відсутності порушеного права або інтересу Головного управління, права якого, за переконанням прокурора, порушені у зв`язку із передачею в оренду земельної ділянки, яка перебуває у державній власності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату видачі Загальноосвітній школі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно з положеннями ч. ч. 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року N 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2013р., землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

З матеріалів справи вбачається, що станом 01.01.2013р., тобто дату набрання чинності Законом України N 5245-VI від 6 вересня 2012 року засновником Загальноосвітньої школи виступала Великомихайлівська районна державна адміністрація Одеської області. При цьому, лише на підставі рішення Селищної ради № 474-VII від 14.09.2016р. назва Загальноосвітньої школи була змінена із передачею останньої до управління Селищної ради, будь-які інші докази, які можуть спростувати факт перебування Загальноосвітньої школи в управлінні районної державної адміністрація станом на 01.01.2013р. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Викладені вище приписи чинного законодавства України у своїй сукупності, з урахуванням передання Загальноосвітній школі земельної ділянки у постійне користування з земель державної власності, дозволяють суду дійти висновку про доведеність прокурором факту порушення прав Головного управління, до повноважень якого віднесено функції із передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Господарським судом відхиляються доводи СГ „Вікторія» , яким в процесі вирішення спору було наголошено, що факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності підтверджується відомостями з інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.06.2020р., оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого манна щодо об`єкта нерухомого манна відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5121680500:01:002:0500 в реєстрі відсутні.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 ЦК України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як зазначалося по тексту рішення вище, за умовами договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. СГ „Вікторія» отримало право користування земельною ділянкою. При цьому, фактично за користування земельною ділянкою СГ „Вікторія» мало сплачувати Загальноосвітній школі грошові кошти, отримані від обробітку земельної ділянки. Тобто правочин, який вчинено сторонами при укладенні вказаного договору, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до спірного правочину підлягають застосуванню правила, встановлені для укладання договорів оренди землі, передбачені Законом України „Про оренду землі» від 06.10.1998р. N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4 Законом України „Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату укладення договору №6 від 02.09.2016р.) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Як зазначалось вище по тексту рішення, земельна ділянка, передана Загальноосвітній школі у постійне користування, належить до державної власності, що дозволяє суду дійти висновку про можливість розпорядження такою земельною ділянкою органом державної влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. Проте, фактичним орендодавцем за удаваним договором про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. виступила Загальноосвітня школа, з приводу чого суд зазначає наступне.

У п. 5.5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати; земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

З огляду на викладене, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, господарський суд зазначає, що Загальноосвітня школа, як постійний користувач земельної ділянки, не наділена повноваженнями на передання земельної ділянки у користування іншій особі, що пов`язано із особливостями права постійного користування у порівнянні із правом оренди. Таким чином, враховуючи законодавчі вимоги до даної категорії правочинів, суд зазначає, що договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. є удаваним договором та укладеним особою, яка не наділена, в силу законодавчих приписів, відповідними повноваженнями на його укладання.

Згідно зі ст. 15 Законом України „Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Частиною 2 ст. 16 Законом України „Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Проте, в порушення вищенаведених вимог Закону України „Про оренду землі» вказаний порядок при укладенні спірного договору дотримано не було, що дозволяє суду дійти висновку про укладання удаваного договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 12.10.2016р. із порушенням вимог Закону України „Про оренду землі» .

Окрім того, з огляду на передання відповідачу у користування земельної ділянки, цільовим призначенням якої відповідно до державного акту є пропаганда передового досвіду ведення сільського господарства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів Закону України „Про освіту» .

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України „Про освіту» № 1060-XII від 23.05.1991р. (в редакції, чинній на дату укладення договору №6 від 02.09.2016р.) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Господарський судом було встановлено, що земельна ділянка, площею 41,9991 га, передана Загальноосвітній школі у постійне користування для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що удаваний правочин - договір №6 від 02.09.2016р. був укладений із порушенням приписів ч. 5 ст. 63 Закону України „Про освіту» , якою заборонено використання об`єктів освіти не за призначенням.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р. був укладений між сторонами по справі з порушенням вимог Закону України „Про оренду землі» , Закону України „Про освіту» , що має наслідком необхідність визнання такого договору недійсним.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого керівником Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області позову в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області до селянського господарства «Вікторія» шляхом визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р., укладеного між селянським господарством «Вікторія» та Загальноосвітньою школою I-III ступенів села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, назву якої було змінено на Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок» села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, а також подання апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, судовий збір, сплачений за звернення до суду із позовною вимогою про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку підлягає повернення на користь прокуратури відповідно до клопотання останньої згідно вимог ст. 7 Закону України „Про судовий збір» .

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016р., укладений між селянським господарством «Вікторія» /67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Великокомарівка, вул. Миру, буд. 3; ідентифікаційний код 31206687/ та Загальноосвітньою школою I-III ступенів села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, назву якої було змінено на Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок» села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області /67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, село Великокомарівка, вул. Центральна, буд. 68-б; ідентифікаційний код 26363705/

3. Стягнути з селянського господарства «Вікторія» /67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Великокомарівка, вул. Миру, буд. 3; ідентифікаційний код 31206687/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 4204,00 грн. /чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп./.

4. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 18 547,43 грн. /вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок сім грн. 43 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №431 від 14.04.2020р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 травня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна