Ухвала

від 05.05.2021 по справі 918/381/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"05" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/381/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на дії державного виконавця

у справі

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехбуд"

про зобов`язання вчинити дії.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Друзюк Б.В. (дов. № 05-11/16 від 05.02.2019 р.);

Від відповідача: не з`явився;

Від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнобуд", в якому посилаючись на ст.ст. 110-112 ЦК України, просить зобов`язати відповідача визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в сумі 490 155,91 грн. Позивач посилається на те, що відповідач перебуває в стані припинення. Позивачем сформовано особову справу потерпілого ОСОБА_1 , який отримує страхові виплати. У зв`язку з ліквідацією відповідача, останній мав капіталізувати платежі для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю. Натомість відповідач заяву позивача про визнання його кредитором не розглянув (остання повернулася без вручення), до проміжного ліквідаційного балансу суму капіталізації в розмірі 490 155,91 грн. не включив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою. У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 110-112, 1205 ЦК України, Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, затверджений постановою КМ України № 765 від 06.05.2000 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 липня 2019 року позов задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехбуд" визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області по капіталізованих платежах в сумі 490 155 грн. 91 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехбуд" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання рішення суду 21 серпня 2019 року видано накази.

22 квітня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області надійшла скарга на дії органу ДВС, в якій останній просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сільчук Н.Г. про закінчення виконавчого провадження № 62100559 від 30 вересня 2020 року та зобов`язати державного виконавця Сільчук Н.Г. відновити виконавче провадження № 62100559 та вжити заходів щодо виконання наказу суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області Бабича І.В. № 01-04/16/2021 від 23 квітня 2021 року зв`язку із перебуванням судді Бережнюк В.В. станом на 23 квітня 2021 року у відпустці, з метою недопущення порушення строків розгляду вищевказаної скарги на дії ДВС проведено повторний автоматичний розподіл справи № 918/381/19. За результатами повторного автоматичного розподілу справи № 918/381/19, визначено новий склад головуючого судді у справі, а саме Войтюк В.Р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року, зокрема: справу № 918/381/19 прийнято до свого провадження; прийнято скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на дії державного виконавця до розгляду судовому засіданні на 05 травня 2021 року.

30 квітня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшли письмові пояснення щодо поданої скарги.

В судовому засіданні 05 травня 2021 року представник заявника (позивача) підтримав подану скаргу на дії ДВС та просив суд задоволити останню у повному обсязі.

Відповідач та орган ДВС в судове засідання 05 травня 2021 року не забезпечили явку уповноважених представників.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності явки представників відповідача та органу ДВС.

Дослідивши матеріали скарги, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги стягувача, виходячи з наступних підстав.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до пункту 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу статті 129-1 Конституції України та статті 241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) виконавця, оформлені відповідною постановою.

В подальшому, 30 вересня 2020 року державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про закінчення вищевказаного виконавчого провадження

Як вбачається із матеріалів справи, 18 травня 2020 року державним виконавцем Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за результатами розгляду заяви стягувача, винесена постанова у виконавчому провадженні № № ВП 62100559 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2019 року у справі № 918/381/19, встановлено строк добровільного виконання рішення суду.

30 вересня 2020 року, постановою державного виконавця, виконавче провадження закінчено з посиланням на норму пункту 99 частини 1 статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

За твердженнями скаржника, постанова про закінчення виконавчого провадження не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є передчасною та неправомірною.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має широке коло прав щодо виконання рішення суду.

Таким чином, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Чинне законодавство України, у тому числі Закон України "Про виконавче провадження", надає виконавчій службі широке коло повноважень для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.

За приписами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року за №2432/5, система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За приписами пунктів 2-4 Розділу IV зазначеного Положення виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Обов`язковість внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачена Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року за №2432/5.

Таким чином наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

За інформацією про виконавче провадження № 62100559, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження доказів звернення державного виконавця до боржника з вимогами про надання пояснень щодо невиконання рішення відсутні. Крім того, доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій направлених на примусове виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/381/19, матеріали виконавчого провадження не містять.

Суд зазначає, що посилання у своїх поясненнях органу ДВС на те, що останнім повідомлено боржника про резолютивну частину наказу господарського суду Рівненської області № 918/381/19 від 21 серпня 2019 року, не є доказом виконання судового рішення та не є законною підставою в розумінні пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" для закінчення виконавчого провадження.

Тобто, державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів щодо виконання рішення Суду, як-то передбачено частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, органом Державної виконавчої служби не надано доказів неможливості виконання судового рішення без участі боржника. За таких обставин, державний виконавець формально провів мінімальні виконавчі дії, які не були спрямовані на дійсне виконання рішення суду, за результатами яких склав такий же формальний документ без заглиблення у обставини провадження та обґрунтування своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що виконавчою службою не доведено здійснення всіх необхідних виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", з метою примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/381/19 від 21 серпня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року по справі №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано триває затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19 березня 1997 року "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Так, у справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

В розрізі встановлених обставин справи, беручи до уваги прецеденту практику Європейського суду з прав людини в частині необхідності виконання рішення суду, зважуючи на ту обставину, що стягувач має законні сподівання на виконання рішення суду, яке винесено на його користь, беручи до уваги, що державним виконавцем не здійснювались за період з 20 вересня 2019 року по 19 липня 2020 року активних дій, покликаних на виконання рішення суду, суд доходить до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена протиправно, передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справі № 17/116/2011).

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що вимоги скарги ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.

При зазначених вище за даним текстом обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача на рішення державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сільчук Н.Г. від 30 вересня 2020 року про закінчення провадження № ВП 62100559 з примусового виконання наказу № 918/381/19, виданого від 21 серпня 2019 року господарським судом Рівненської області про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехбуд" визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області по капіталізованих платежах в сумі 490 155 грн. 91 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Керуючись статтями 232-236, 342, 343 ГПК України, господарський суд Рівненської області, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сільчук Н.Г. від 30 вересня 2020 року про закінчення провадження № ВП 62100559 - задоволити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів) Сільчук Н.Г. про закінчення виконавчого провадження № 62100559 від 30 вересня 2020 року.

3. Зобов`язати державного виконавця СІльчук Н.Г. відновити виконавче провадження № 62100559 та вжити заходів щодо виконання наказу суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 07 травня 2021 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.