Рішення

від 17.12.2018 по справі 0440/6726/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 0440/6726/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними протиправними, скасування припису та постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінія" (далі - ТОВ "Лінія", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) по винесенню припису про усунення виявлених порушень №ДН 540/249/АВ/П від 15.05.2018р.;

- скасування припису про усунення виявлених порушень №ДН 540/249/АВ/П від 15.05.2018р.;

- визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018р. та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 від 06.06.2018р.;

- визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018р. у розмірі 372' 300грн. 00коп.;

- визнання протиправною та скасування постанови Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 від 06.06.2018р. у розмірі 446' 760грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в період з 08.05.2018р. по 10.05.2018р. інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Уріщенко А.В. здійснено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) ТОВ Лінія , яка використовує найману працю. На підставі чого складено акт №ДН540/249/АВ, в якому зафіксовані порушення, виявлені під час перевірки товариства.

15.05.2018р. складено припис для усунення виявлених порушень зазначених в акті до 31.05.2018р.

31.05.2018 р. позивачем поштою отримано припис відповідача, проте до кінця дня не усунуто зазначені в приписі порушення, тому надано відповідачу відповідь на припис. Але жодна відмітка щодо розгляду усунення недоліків, наданих позивачем, відсутня та 06.06.2018 року винесено постанову про накладення штрафу №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 у розмірі 372' 300грн.00коп. та постанову про накладення штрафу №ДН 540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 у розмірі 446' 760грн.00коп.

31.07.2018р. позивачем отримано рішення відповідача про залишення скарги без розгляду.

Позивач вважає, оскаржувані постанови протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 18.10.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час інспекційного відвідування посадовою особою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що підприємством з працівниками укладені договори цивільно - правового характеру на виконання робіт, які мають ознаки трудових договорів, а відтак позивач застосував працю громадян без належного оформлення трудових відносин та вчиняв дії спрямовані на приховування трудових відносин, чим порушив норми чинного законодавства України. Крім того, встановлено, що індексація грошових доходів 10 працівникам не нараховувалась та не сплачувалась протягом червня - грудня 2017 року, що є порушенням норм чинного законодавства.

Представником позивача подано додаткові пояснення, які за своїм змістом підтверджують обґрунтування позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ №350-І від 04.05.2018р. про здійснення інспекційного відвідування ТОВ Лінія на підставі звернення працівника гр. ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію від 06.04.2018 №ГО-8006102 щодо порушення стосовно неї законодавства про працю.

На підставі зазначеного наказу, видано направлення на проведення інспекційного відвідування №110 від 04.05.2018р.

08.05.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №540/249/НП та вимогу про надання документів №540/249/НД.

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН540/249/АВ від 10.05.2018р.

На підставі вказаного акта винесено припис №ДН540/249/АВ/П від 15.05.2018 зі встановленим строком до 31.05.2018р. для усунення порушень зазначених в акті.

31.05.2018р. позивачем поштою отримано лист відповідача з приписом, проте до кінця дня встановлені недоліки не усунуто.

Позивачем до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надано відповідь на припис, проте жодної відповіді не отримано.

Відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.06.2018р. №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 у розмірі 372' 300грн. 00коп. та №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 у розмірі 446' 760грн.00коп.

Не погодившись зі зазначеними постановами про накладення штрафів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення №96).

Згідно з пунктами 1, 4, 7 Положенням №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсації, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

У відповідності до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 затверджено Положення про Головне управління у Дніпропетровській області (нова редакція), згідно із пунктом 1 якого Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 ст.1 Закону №877-V встановлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації ст.259 КЗпП України та ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Згідно з пунктом 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Пунктом 10 Порядку №295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно з п.19 та 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до п.23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою проведення інспекційного відвідування ТОВ Лінія у період з 08.05.2018р. по 10.05.2018р. стало звернення працівника гр. ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію від 06.04.2018 №ГО-8006102 щодо порушення стосовно неї законодавства про працю.

Проте, в направленні на проведення інспекційного відвідування №110 від 04.05.2018р. зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль щодо додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати, що носять узагальнений характер предмету інспекційного відвідування та стосуються трудового законодавства вцілому.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що у ТОВ Лінія наявні випадки укладання цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись у відповідності до норм трудового законодавства. Протягом 2017-2018 років з 5 працівниками укладено договори цивільно-правового характеру, умови яких свідчать про підміну трудових договорів договорами цивільно-правового характеру.

На думку відповідача, жодна з цивільно-правових угод про надання послуг не містить обсягу робіт. Робота, яку працівники виконують за договорами виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони, передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру діяльності, яку здійснює позивач, виконується особисто працівником, виконується відповідно до певного графіку, має певну тривалість.

Приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд виходить з наступного.

Сфера укладання договорів регулюється нормами цивільного та господарського права, тому договір який не є трудовим, є саме цивільно-правовим.

Частиною 1 ст.3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Нормами чинного законодавства України не встановлено будь-якої заборони укладання між підприємством та його керівником цивільно-правової угоди, на підставі якої здійснюється управління підприємством.

Основними ознаками, що відрізняють трудові та цивільно-правові відносини є:

- в трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, а в цивільно-правових - не важливий процес організації праці, натомість важливим є результат роботи;

- виконавець за цивільним-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує свою роботу, тобто самостійно розділяє свій час для виконання роботи;

- за трудовим договором працівника приймають до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат роботи, і відносини сторін обмежуються лише виконанням роботи та передачею і оплатою її результату.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не враховано того, що умови цивільних договорів чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства.

Між виконавцями та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що зазначені договори є трудовими договорами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 від 06.06.2018 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Щодо порушень, зазначених у постанові №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018 стосовно індексації доходів, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до абз.5 ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про оплату праці держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Згідно із ст.33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Абзацем 2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, недоотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За приписами ст.17 Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються, зокрема: мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці та є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавству порядку.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України Про оплату праці , норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Частиною 2 статті 2 Закону України Про оплату праці визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою, передбаченою статтею 33 Закону України Про оплату праці , Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація заробітної плати є однією з державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, а тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована працівникам індексація була виплачена, що підтверджується пояснювальною запискою від 01.06.2018 року та не заперечувалось відповідачем.

Однак, постановою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН-540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018 року застосовано штраф у розмірі 372' 300грн. 00коп.

Індексація заробітної плати за червень-грудень 2017 року позивачем нарахована у повному обсязі у травні 2018 року, тобто до початку інспекційного відвідування, про що свідчить наказ №1-05 від 02.05.2018 року та бухгалтерські довідки від 02.05.2018 року. Виплата індексації заробітної плати та компенсація здійснена працівникам підприємства 16.05.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент проведення перевірки інспектором ГУ Держдпраці у Дніпропетровській області у позивача відсутні правопорушення, а відтак постанова №ДН-540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018 року про застосування штрафу у розмірі 372'300грн. 00коп. є протиправною.

На підставі з`ясованих обставин справи, суд приходить до висновку, що постанови винесені уповноваженою особою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 та №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 від 06.06.2018р. про накладення штрафів є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ Лінія є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем квитанцією №0.0.1125077289.1 від 04.09.2018р. та квитанцією №4098\з1 від 08.10.2018р. судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 17' 571грн. 90коп. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 90, 72-77, 241-246, 260-263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними протиправними, скасування припису та постанов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН 540/249/АВ/П від 15.05.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/325 від 06.06.2018 року у розмірі 372' 300грн.00коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН540/249/АВ/МГ/ТД-ФС/326 від 06.06.2018 року у розмірі 446' 760грн.00коп.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, 49107, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3) за рахунок бюджетних асугнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія" (код ЄДРПОУ 31687737, 49000, м.Дніпро, вул.Набережна перемоги, буд.112, корп.3, кв.51) судовий збір у розмірі 17'571грн. 90коп. (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна грн. 90 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова