Постанова

від 07.05.2021 по справі 380/9943/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9943/20 пров. № А/857/3944/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авалон" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року ( рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Кравців О.Р., повне рішення складено 16.12.2020) у справі № 380/9943/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авалон" про визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою та просив: визнати протиправною бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авалон" (далі - ОСББ Авалон , ОСББ) щодо ненадання публічної інформації за його запитами про надання публічної інформації від 13.10.2020 та 22.10.2020; зобов`язати відповідача розглянути запити від 13.10.2020 та 22.10.2020 про надання публічної інформації та надати запитувану інформацію.

В обґрунтування позову зазначав, що його запити про надання публічної інформації відповідачем отримано 13.10.2020 та 22.10.2020, однак відповідач не надав відповідь на запити впродовж п`яти робочих днів з дня отримання таких. Станом на день подання запиту відповіді не надходило.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ОСББ Авалон щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.10.2020.

Зобов`язано ОСББ Авалон повторно розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.10.2020, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ОСББ "Авалон , вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просило скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСББ не є розпорядником публічної інформації, оскільки не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, не здійснює владні управлінські функції, не фінансується з державного, місцевих бюджетів та не володіє інформацією, що передбачена ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації (далі також - Закон), а тому дія цього Закону не поширюється на ОСББ. Апелянт наголошує, що запит позивача від 22.10.2020 повинен розглядатись в порядку передбаченому Закону України Про звернення громадян , а не на підставі Закону України Про доступ до публічної інформації . Тому, вважає, що ОСББ не порушувало прав позивача.

Оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в письмовому провадженні, то колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСББ Авалон зареєстроване як юридична особа 29.09.2017, ідентифікаційний код юридичної особи: 41624851; код діяльності за КВЕД Комплексне обслуговування об`єктів (основний).

13.10.2020 та 22.10.2020 позивач сформував два запити на отримання публічної інформації, які повністю відповідають за змістом одне одному, в яких просив надати інформацію: банківську виписку по рахунках ОСББ Авалон з доданими первинним документами; фінансову звітність по рахунках ОСББ; щорічний кошторис ОСББ; договори з усіма фізичними та юридичними особами, що взаємодіють з ОСББ; посадові оклади голови ОСББ, членів правління; ревізійної комісії; протоколи усіх зборів з підтверджувальними реєстраційними списками учасників; копію статуту ОСББ; документацію діловодства про діяльність ОСББ, в т.ч. внутрішню кореспонденцію; склад членів ревізійної комісії з документальним правовим підтвердженням права займати ці посади; документацію діяльності Ревізійної комісії; списки членів правління з документальним правовим підтвердженням займати дані посади; дозвільну правову документацію з розміщення малих архітектурних форм; дозвільну правову документацію з розміщення та користування мангалів на території двору; документацію щодо права власності (користування) земельною ділянкою, наданою для ОСББ; розрахункову документацію з договорами щодо опалювання будинку; іншу документацію діяльності ОСББ, включаючи всі інші приписи, попередження, протоколи, що були виписані ОСББ.

Просив надати відповідь у визначений законом термін, відповідно до ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Згідно з експрес накладними № 59000569393544 та № 59000573147506 відповідні запити скеровані приватній особі ОСОБА_2 (керівник ОСББ), м. Львів, проспект В. Чорновола, 16Е.

Оскільки станом на час звернення до суду з цим позовом позивач відповіді на свої запити не отримав, що порушує його права, за їх захистом позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, дослідивши подані позивачем ідентичні запити у сукупності, вказав, що позивач є розпорядником запитуваної інформації та повинен надавати відповідь на такі запити у порядку і спосіб, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації . Тобто, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію не залежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту і в силу норми ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.

При цьому, за обставин відсутності доказів щодо отримання відповідачем запиту на публічну інформацію від 13.10.2020, суд позбавлений можливості оцінювати будь-які дії чи бездіяльність відповідача щодо такого запиту, а тому позовні вимоги в частині запиту від 13.10.2020 звернуті до відповідача є необґрунтованими та непідтвердженими, відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом запитів позивача такі стосуються доступу до публічної інформації.

Проте, відповідно до ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 13 цього Закону визначено виключний перелік розпорядників публічної інформації, зокрема:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку відповідач не є розпорядником публічної інформації, так як не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, не здійснює владні управлінські функції, не фінансується з державного, місцевих бюджетів та не володіє інформацією , що передбачена статтею 13 Закону.

При цьому, до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовязує надавати такі послуги виключно субєкта владних повноважень, і спір виник у звязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є субєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субєкта владних повноважень або іншої особи; субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

А відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність ОСББ "Авалон" щодо ненадання публічної інформації за його запитами.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація не належить до публічної.

Оскарження позивачем ненадання відповіді на його запити свідчить про наявність у справі приватного інтересу, пов`язаного із його особистими потребами, який вступає у приватно - правові відносини для задоволення свого приватного інтересу.

Крім того, зазначене у позовній заяві як відповідач ОСББ "Авалон" не наділене владними повноваженнями та не виконує публічно-владних управлінських функцій, не є як державним органом, так і органом місцевого самоврядування, а належить до суб`єкта господарювання, тому не є субєктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Відтак, спір у цій справі регулюється нормами цивільного права, позаяк він не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватних інтересів.

Вказаний спір підвідомчий цивільному суду, зокрема, за таких умов: наявність між сторонами, по-перше, цивільних відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору цивільним судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За правилами абзацу першого статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у рішенні від 12.10.1978 у справі Zand v. Austria Європейський суд з прав людини вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Адміністративні суди не є судом, встановленим законом для розгляду такої категорії справ.

З урахуванням викладеного, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За вимогами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Статтею 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами адміністративного судочинства, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства та право на подачу заяви відповідно до статті 239 КАС України протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 238, 243 ч.3, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АВАЛОН" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 380/9943/20 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авалон" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин