Рішення

від 29.04.2021 по справі 159/4036/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4036/20

Провадження № 2/159/66/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,

з участю третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач 12.08.20 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, просить визнати за нею право власності на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими № № 0722188400:05:003:0386, 0722188400:05:003:0645, 0722188400:05:003:0385, що розташовані на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області,з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до ухвали № 2/0306/2012 Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. про визнання мирової угоди, укладеної сторонами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та нею, було визнано за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки (паю) пл. 3, 4 947 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 30 .07.13 р. було роз`яснено вказане вище судове рішення і вказано, яким документом, виданим на ім`я спадкодавця, визначено дані про цю земельну ділянку. Вказану вище Ѕ частину земельної ділянки її батько успадкував за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22 .10.07 р., а іншу Ѕ частину цієї земельної ділянки успадкувала третя особа у справі. Вона звернулась до ПП ОСОБА_6 для виготовлення техдокументації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). За такою техдокументацією було сформовано 3 земельні ділянки заг. пл. 1, 7 473 га, що зареєстровані Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області на її ім`я. Їй видано Витяги з Державного земельного кадастру на земельні ділянки:

- пл. 1, 2 815 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0386,

- пл. 0, 2 493 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0645,

- пл. 0, 2 165 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0385, що розташовані на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Після цього вона звернулась до відповідача із заявою про прийняття рішення про передачу у власність земельних ділянок згідно з отриманими нею Витягами та ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22 .03.12 р.. Однак відповідач відмовив їй з покликанням на Закон України Про органи місцевого самоврядування та ЗК України, вказавши, що до його повноважень не належить право надання майна у власність за таких обставин, що воно й так їй належить на праві власності. 02.06.20 р. вона звернулась у Центр надання адмінпослуг виконкому Ковельської міськради Волинської області (далі - ЦНАП ) по питанню оформлення спадкових прав за рішенням суду. Однак їй було відмовлено, так як за нею не визнано права власності на ті земельні ділянки, що зареєстровані за нею Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області. 26.02.20 р. ЦНАП надав відповідь її представникові - адвокату, зазначивши, що з 01.01.13 р. провести реєстрацію за нею права власності на земельні ділянки відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень неможливо, так як у Державному земельному кадастрі відсутні дані про їх попереднього власника. Третя особа у справі зареєструвала за собою земельні ділянки відповідно до ухвали суду до 01.01.13 р.. Покликаючись на ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 317, ст. 182, ст. 392, 1 268 ЦК України, просить позов задовольнити.

За ухвалою судді від 13.08.20 р. позовна заява була залишена без руху.

31.08.20 р. позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

За ухвалою судді від 04.09.20 р. було відкрито провадження у справі.

Копію вказаної вище ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем отримано під розпис 21.09.20 р., а третій особі судом надіслано у встановленому законом порядку за адресою, вказаною позивачем.

За станом на 29.04.21 р. відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. Натомість 22.09.20 р. відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

За станом на 29.04.21 р. третя особа у справі не подала до суду пояснення на позовну заяву.

Позивач та її представник - адвокат у судове засідання не з`явились, хоча, кожна зокрема, належно повідомлені. Про причини неявки суду не повідомили. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подали. Попередньо - подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначивши, що позов підтримують та просять позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача також не з`явився, хоча відповідач належно повідомлений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав. Попередньо - подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, зазначивши, що позов визнає.

Третя особа у судовому засіданні проти позову заперечила та суду пояснила, що вважає, що визнання права власності позивача на землю, що вже визнано за рішенням суду як власність позивача, є зайвим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення третьої особи, дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх в сукупності, приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як слідує з копії рішення Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.10.07 р. у цивільній справі № 2 - 1 784/2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна в порядку спадкування, що набрало законної сили 03.11.07 р., обидва позови було задоволено та визнано за кожною із сторін такої справи право власності на, зокрема, Ѕ частину земельної ділянки пл. 3, 4 947 га, розташованої на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, що на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374 від 03.02.03 р. як земельний пай належала ОСОБА_7 , в порядку спадкування за заповітом після смерті останньої.

Як слідує з копії ухвали Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. у цивільній справі № 2/0306/675/2012 провадження № 2/0306/354/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, та зустрічними позовами: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину гаража; ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та як частки у спільному майні подружжя, що набрала законної сили 27.03.12 р., судом було визнано мирову угоду, укладену між сторонами у справі та визнано за, зокрема, позивачем у розглядуваній справі, право власності на Ѕ частину земельної ділянки (паю) пл. 3, 4 947 га, розташованої на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 ..

Таким чином право власності на одну Ѕ частину земельної ділянки (паю), що складалась із трьох різних земельних ділянок різної площі, конфігурації та розташування, що слідує з копії Державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374, виданого 03.02.03 р. на ім`я ОСОБА_7 , було за судовим рішенням визнано за позивачем в порядку спадкування, а на іншу 1/2 частку цієї ж земельної ділянки (паю) - за третьою особою у розглядуваній справі (також в порядку спадкування), однак, за різними судовими рішеннями.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374, виданим 03.02.03 р. на ім`я ОСОБА_7 , належна їй земельна ділянка (пай) складалась із трьох різних земельних ділянок різної площі, конфігурації та розташування згідно з планом.

Як слідує з копії ухвали Ковельського міськрайсуду Волинської області від 30.07.13 р. у цивільній справі № 0306/675/12 провадження № 2/0306/354/2012 за заявою ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. у цивільній справі № 2/0306/675/2012 провадження № 2/0306/354/2012, судом було роз`яснено, що земельна ділянка, право власності на Ѕ частку якої було визнано за ОСОБА_2 відповідно до ухвали суду від 22.03.12 р., є саме тією земельною ділянкою (паєм), пл. 3, 4 947 га, розташованою на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, право власності на яку стверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374, виданим 03.02.03 р. на ім`я ОСОБА_7 , що зареєстроване у Книзі записів держактів на право приватної власності на землю за № 441.

Ст. 328 ЦК України вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

З вказаних вище судових рішень слідує, що батько позивача - ОСОБА_5 - за життя не оформив на своє ім`я як власник успадковану ним Ѕ частку земельної ділянки (паю), пл. 3, 4 947 га, розташованої на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, право власності на яку стверджувалось Державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374, виданим 03.02.03 р. на ім`я його матері - ОСОБА_7 .. Позивач же успадкувала саме успадковану ним Ѕ частку земельної ділянки (паю) та стала власником ідеальної частки у такому нерухомому майні.

Слід зазначити повторно, що право власності на іншу Ѕ частку цієї ж земельної ділянки (паю), що складалась із трьох різних за площею, конфігурацією та розташуванням земельних ділянок, успадковано, відповідно до судового рішення, третьою особою у розглядуваній справі.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Тому лише позивач та третя особа у розглядуваній справі стали співвласниками земельної частки (паю) за відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до копій Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.14 р., Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області було зареєстровано вказані вище позивачем три спірні земельні ділянки відповідно до техдокументації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) їх меж в натурі (на місцевості), що у своїй сукупності складають Ѕ частку земельної ділянки (паю) за площею (1, 7 473 га), що перейшла у власність позивача відповідно до судового рішення.

При цьому суд вважає, що у відповідача законних підстав для задоволення звернення позивача про прийняття рішення про передачу їй у власність земельних ділянок згідно з отриманими нею Витягами та з врахуванням ухвали Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22 . 03.12 р., дійсно, немає.

Як слідує з листа відповідача № 241/3.10 від 12.02.20 р., він не оспорює права власності позивача на спірні земельні ділянки, однак, вказує, що його повноваження не дозволяють йому документально підтверджувати її право власності на них.

Таким чином доводи позивача та наведене нею правове обґрунтування своїх вимог на увагу не заслуговує, так як спірні земельні ділянки, право власності на які вона просить визнати за нею, не зазначені у ухвалі Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22 .03.12 р., як такі, право власності на які визнано за позивачем.

Успадкувавши майно після смерті батька, позивач у подальшому позивач мала б належно оформити своє право власності на Ѕ частку земельної ділянки (паю), та у подальшому мала право на виділ своєї Ѕ частки земельної ділянки (паю) в натурі, під час чого їй могло бути виділено в натурі як Ѕ частку земельної ділянки (паю) відповідно, у вигляді земельних ділянок, що є складовими земельної ділянки (паю) із визначенням їх конкретної площі, конфігурації та розташування, та не обов`язково це мала бути Ѕ частина кожної із трьох земельних ділянок у вигляді як це відображено у витягає Держгеокадастру, але у своїй сукупності вони б складали земельну ділянку (пай); поділ мав би бути проведений не обов`язково повздовж чи у поперек цих трьох (відокремлених) земельних ділянок тощо.

За змістом ст. 358 ЦК України Здійснення права спільної часткової власності , право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Однак позивач не скористалась правом виділення їй її частки у земельній ділянці (паї) в натурі, визначивши самостійно її склад. Доказів протилежного позивач суду не надала.

За змістом ст. 364 ЦК України Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності , співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином у судовому порядку, як про це вказує у своїй позовній заяві позивач, за нею, дійсно, визнавалось право власності на нерухоме майно в порядку успадкування, однак, не на ті три спірні земельні ділянки, що мають (кожна) вказані вище кадастрові номери, певну площу, розмір, розташування, конфігурацію, а на Ѕ частку земельної ділянки (паю).

При цьому суд враховує, що, як про це зазначає позивач у позовній заяві, власник іншої Ѕ частки цієї ж земельної ділянки (паю) - третя особа у розглядуваній справі - ОСОБА_1 - вже зареєструвала своє право власності на неї, а саме: 22.03.12 р. - до змін у законодавстві про державну реєстрацію права власності на землю, що набули чинності 01.01.13 р.. Тобто за третьою особою на даний час зареєстроване державою право власності на Ѕ частку земельної ділянки (паю) в натурі, тобто, на якісь земельні ділянки з певною площею, конфігурацією, розташуванням.

Таким чином, за логікою позивача, її вибір щодо конфігурації, розташування належної їй Ѕ частки цього земельного паю, обмежується вже зареєстрованим правом третьої особи на Ѕ частку паю. Практично, це вже має бути лише та Ѕ частка, право власності на яку залишилось не оформленим за третьою особою у справі.

Разом з тим суд враховує, що доказів того, що за третьою особою у справі, дійсно, зареєстровано право власності на Ѕ частку земельної ділянки (паю) та така частка винесена в натуру і має конкретну площу, конфігурацію та розташування, позивачем суду не надано.

Тому зробити висновок про те, що вказані у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.14 р. Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області три спірні земельні ділянки є саме тими вільними від права третьої особи земельними ділянками і, одночасно, Ѕ часткою, право власності на яку належне позивачеві за судовим рішенням як успадковану і на яку вона прагне оформити право власності, суд підстав не має.

Тому суд також вважає, що відповідачем (співвідповідачем) за вимогами про виділ майна із спільної часткової власності в натурі має бути інший співвласник земельної ділянки (паю), а не лише орган місцевого самоврядування.

Як слідує з листа ЦНАП № 241/3.10 від 12.02.20 р., він вважає, що спірні земельні ділянки набуто позивачем в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 01.01.13 р.; у вказаних вище 3 - х Витягах про земельні ділянки з кадастровими номерами відсутні відомості про попереднього їх власника.

Аналізуючи такий лист, суд звертає увагу на те, що, дійсно, попередній власник таких трьох (спірних) земельних ділянок (з конкретними кадастровими номерами) - відсутній і позивачеві, яка не оформила свого права власності на частку у земельній ділянці (паї), не подбала про виділ її частки із нерухомого майна в натурі, було передчасно звертатись до ЦНАП з приводу реєстрації свого права власності на конкретні частини трьох різних земельних ділянок, що входили до складу земельної ділянки (паю).

Аналізуючи доводи позивача та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, позовні вимоги є безпідставними.

Так будучи, поряд із третьою особою у справі, власником Ѕ частки земельної ділянки (паю), позивач, маючи бажання зареєструвати своє право власності на конкретну земельну ділянку чи ділянки в межах своєї частки в натурі, мала підстави для звернення до суду з позовом про виділ (поділ) майна в натурі, після чого - звертатись до ЦПАП з приводу реєстрації таких (до прикладу, двох чи трьох окремих, в залежності від варіанту поділу і з врахуванням того, які конкретно земельні ділянки із складу Ѕ частки, належної третій особі у справі вже є зареєстрованими, зі слів позивача. за третьою особою у справі на даний час) виділених їй конкретних земельних ділянок (частин земельних ділянок) як складових земельної частки (паю) та належної їй Ѕ частку такого паю.

Тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII Прикінцеві положення ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 328, 355, 356, 358, 364 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Золотько Ірина Іванівна, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: 45070, смт. Голоби Ковельського району Волинської області, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 04333141;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складений 07.05.21 р..