Постанова

від 19.07.2021 по справі 159/4036/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/4036/20 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/947/21 Категорія: 20 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Вакіної Д.О.,

представника позивача Прадищук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, просить визнати за нею право власності на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими № № 0722188400:05:003:0386, 0722188400:05:003:0645, 0722188400:05:003:0385, що розташовані на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до ухвали № 2/0306/2012 Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. про визнання мирової угоди, укладеної сторонами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та нею, було визнано за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки (паю) пл. 3, 4 947 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 30.07.13 р. було роз`яснено вказане вище судове рішення і вказано, яким документом, виданим на ім`я спадкодавця, визначено дані про цю земельну ділянку. Вказану вище 1/2 частину земельної ділянки її батько успадкував за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.10.07 р., а іншу 1/2 частину цієї земельної ділянки успадкувала третя особа у справі. Вона звернулась до ПП ОСОБА_6 для виготовлення техдокументації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). За такою техдокументацією було сформовано 3 земельні ділянки заг. пл. 1, 7 473га, що зареєстровані Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області на її ім`я. Їй видано Витяги з Державного земельного кадастру на земельні ділянки:

- пл. 1, 2 815 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0386,

- пл. 0, 2 493 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0645,

- пл. 0, 2165 га з кадастровим № 0722188400:05:003:0385, що розташовані на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Після цього вона звернулась до відповідача із заявою про прийняття рішення про передачу у власність земельних ділянок згідно з отриманими нею Витягами та ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. Однак відповідач відмовив їй з покликанням на Закон України Про органи місцевого самоврядування та ЗК України, вказавши, що до його повноважень не належить право надання майна у власність за таких обставин, що воно й так їй належить на праві власності. 02.06.20 р. вона звернулась у Центр надання адмінпослуг виконкому Ковельської міськради Волинської області (далі - ЦНАП) по питанню оформлення спадкових прав за рішенням суду. Однак їй було відмовлено, так як за нею не визнано права власності на ті земельні ділянки, що зареєстровані за нею Управлінням Держземагенства у Ковельському районі Волинської області. 26.02.20 р. ЦНАП надав відповідь її представникові - адвокату, зазначивши, що з 01.01.13 р. провести реєстрацію за нею права власності на земельні ділянки відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень неможливо, так як у Державному земельному кадастрі відсутні дані про їх попереднього власника. Третя особа у справі зареєструвала за собою земельні ділянки відповідно до ухвали суду до 01.01.13 р.

Просить визнати за нею право власності на розташовані на території Радошинської сільської ради Ковельського району Волинської області земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства:площею 1,2815 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0386; площею 0,2493 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0645; площею 0,2165 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0385.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд в своєму рішенні посилається на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, позовні вимоги є безпідставними. Так будучи, поряд із третьою особою у справі, власником 1/2 частки земельної ділянки (паю), позивач, маючи бажання зареєструвати своє право власності на конкретну земельну ділянку чи ділянки в межах своєї частки в натурі, мала підстави для звернення до суду з позовом про виділ (поділ) майна в натурі, після чого - звертатись до ЦПАП з приводу реєстрації таких (до прикладу, двох чи трьох окремих, в залежності від варіанту поділу і з врахуванням того, які конкретно земельні ділянки із складу 1/2 частки, належної третій особі у справі вже є зареєстрованими, зі слів позивача. за третьою особою у справі на даний час) виділених їй конкретних земельних ділянок (частин земельних ділянок) як складових земельної частки (паю) та належної їй 1/2 частку такого паю.

Такі висновки суду першої інстанції є передчасними та зроблені без повного з`ясування фактичних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.10.07 р. визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині земельної ділянки пл. 3, 4 947 га, розташованої на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, що на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії ВЛ № 08374 від 03.02.03 р., як земельний пай, належала ОСОБА_7 , в порядку спадкування за заповітом після смерті останньої.

Ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 22.03.12 р. судом буловизнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та визнано зокрема за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки (паю) пл. 3, 4 947 га, розташованої на території Радошинської сільради Ковельського району Волинської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 ..

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 30.07.2013 року надано роз`яснення ухвалі суду від 22.03.2012 року та стверджено, що 1/2 частина земельної ділянки (паю) площею 3,4947 гектарів, що розташована на території Радошинської сільської ради Ковельського району, право власності на яку стверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ВЛ № 08374, виданого 03 лютого 2003 року на ім`я ОСОБА_7 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 441 є саме тією частиною земельної ділянки, яка визнана за ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачає, що з метою реалізації свого права власності на земельну ділянку та її державної реєстрації ОСОБА_1 звернулася з заявою до підприємця ОСОБА_6 для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшої реєстрації.

Відповідно до технічної документації із землеустрою були сформовані три земельні ділянки, загальною площею 1,7473 га, які 01.07.2014 року зареєстровані Управлінням Держземагенства у Ковельському району на ім`я ОСОБА_1 та видані Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки:

номер витягу НВ-0700932662014, площа 1,2815 га, кадастровий номер 0722188400:05:003:0386, що розташована на території Радошинської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

номер витягу НВ-0700932732014, площа 0,2493 га, кадастровий номер 0722188400:05:002:0645, що розташована на території Радошинської сільської ради. Ковельського району, Волинської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільовим призначення: для ведення особистого селянського господарства;

номер витягу НВ-0700932692014, площа 0,2165 га, кадастровий номер 0722188400:05:003:0385, що розташована на території Радошинської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Зареєструвавши земельні ділянки в Управлінні Держземагенства у Ковельському районі та отримавши Витяги з Державного земельного кадастру про сформовані земельні ділянки, ОСОБА_1 звернулася в Голобську селищну раду Ковельського району Волинської області з заявою з приводу винесення рішення про передачу їй у власність земельних ділянок відповідно до Витягів та ухвали Ковельського міськрайонного суду від 22.03.2012 року, згідно яких за нею визнано право власності на дані земельні ділянки.

Однак Голобська селищна рада їй відмовила з посиланням на Закон України Про органи місцевого самоврядування та Земельний кодекс України, зазначивши, що до повноважень органів місцевого самоврядування не належить право надати у власність майно яке і так на праві власності належить особі.

02.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася в центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області по питанню оформлення спадкових прав відповідно до судового рішення. Їй було відмовлено та запропоновано звернутися до суду із позовом про визнання права власності на земельні ділянки, які зареєстровані за ОСОБА_1 управлінням Держземагенства у Ковельському районі.

В судовому засіданні третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 надала пояснення та підтвердила, що свою 1/2 частку земельної ділянки (паю), яку вона успадкувала відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-1784/2007 року, виділила в натурі та здійснила державну реєстрацію даної частини земельної ділянки ще в 2008 році.

Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, загальною площею 1,7474 га, які 01.07.2014 року зареєстровані Управлінням Держземагенства у Ковельському району на ім`я позивача ОСОБА_1 , видані відповідно до технічної документації із землеустрою. В пояснюючій записці до технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) зазначено, що підставою для виконання робіт є ухвала про роз`яснення рішення суду від 30.07.2013 року, справа № 0306/675/2012, згідно якої гр. ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частку земельної ділянки (паю) загальною площею 3,4947 га, що належала гр. ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серія ВЛ №08374, виданого 03 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 441 для ведення особистого селянського господарства в межах Радошинської сільської ради Ковельського району .

Позивач у справі ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 успадкували по 1/2 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 3,4947 га, що належала гр. ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серія ВЛ №08374, виданого 03 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 441 для ведення особистого селянського господарства в межах Радошинської сільської ради Ковельського району.

Третя особа ОСОБА_2 зареєструвала за собою 1/2 частку земельної ділянки ( паю) загальною площею 1,7473 га (ділянка № НОМЕР_1 - 0,2493 га, кадастровий номер № 0722188400:03:002:0298, ділянка№ НОМЕР_2 - ).2167 га, кадастровий номер№0722188400:05:003:0291, ділянка № НОМЕР_3 - 1,2815 га, кадастровий номер № 0722188400:05:003:0067), про що було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ 065464 від 18.02.2008 року р№010808100003 свою 1/2 частку земельної ділянки (паю) .

Земельна ділянка (паю) загальною площею 3,4947 га, що належала гр. ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серія ВЛ №08374, виданого 03 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 441 для ведення особистого селянського господарства в межах Радошинської сільської ради Ковельського району, була успадкована по 1/2 частці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 на підставі рішень суду.

Судом встановлено, що фактично було здійснено поділ співвласниками земельної ділянки площею 3,4947 га оскільки ОСОБА_2 зареєструвала за собою 1/2 частку земельної ділянки (паю) загальною площею 1,7473 га (ділянка № НОМЕР_1 - 0,2493 га, кадастровий номер № 0722188400:03:002:0298, ділянка № НОМЕР_2 - ).2167 га, кадастровий номер №0722188400:05:003:0291, ділянка № НОМЕР_3 - 1,2815 га, кадастровий номер №0722188400:05:003:0067), про що було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ 065464 від 18.02.2008 року р№010808100003, відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду від 22 жовтня 2007 року. Фактично право спільної сумісної власності на земельну ділянку було припинено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що у зв`язку із вичерпанням усіх можливих механізмів, захист її права можливий лише в судовому порядку. При цьому позивач надає докази, які свідчать про її неможливість реалізувати своє право на земельну ділянку, яку вона успадкувала в досудовому порядку.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

При цьому суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Згідно зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Під час проведення державної реєстрації права спільної власності на земельну ділянку щодо одного із співвласників у разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право спільної власності на земельну ділянку із зазначенням усіх співвласників, перенесених з Державного реєстру земель, державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією права спільної власності щодо одного із співвласників також переносить відомості про інших співвласників на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.

Перенесення відомостей про кожного із співвласників на земельну ділянку у випадку, передбаченому абзацом четвертим цієї частини, здійснюється виключно за відсутності в Державному реєстрі прав відомостей про перехід права власності відповідного співвласника до третьої особи.

У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Оскільки державна реєстрація спірних земельних ділянок не була проведена до 01 січня 2013 року, єдиним можливим способом захисту права позивача в даному випадку є рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку, яка уже є сформованою та якій присвоєно відповідні кадастрові номери.

Колегія суддів, застосовуючи положення ст. 392 ЦК України вважає, що право власності позивача на успадковану земельну ділянку фактично не визнається державою, оскільки позивач з рахуванням норм права, які регулюють земельні правовідносини позбавлена можливості зареєструвати своє право власності не зважаючи на наявність судового рішення.

При цьому права третьої особи ОСОБА_2 не будуть порушені, оскільки вона зареєструвала своє право на земельні ділянки, а технічна документація на земельні ділянки ОСОБА_1 виготовлена з врахуванням усіх прав та інтересів суміжного землевласника, яким є ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі")

З врахуванням викладеного рішення про задоволення вимог позивача у повній мірі забезпечить права ОСОБА_1 , гарантовані їй Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини, при цьому буде виконане основне завдання цивільного судочинства закріплене в ст. 1 ЦПК України, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права, та при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на розташовані на території Радошинської сільської ради Ковельського району Волинської області земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства:

- площею 1,2815 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0386;

- площею 0,2493 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0645;

- площею 0,2165 га з кадастровим номером 0722188400:05:003:0385.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: