Постанова

від 06.05.2021 по справі 344/12903/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/12903/18

Провадження № 22-ц/4808/635/21

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Пацаган В.В.,

з участю: представника Івано-Франківської міської ради - Медицької С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №365-9 від 20.01.2017 року в частині п. 9 додатку №1 та скасування рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Пастернак І.А. 01 лютого 2021 року, повний текст якого складено 11 лютого 2021 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 р. №365-9 в частині п.9 додатку №1, яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення, а також рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 № 171-20 в частині п.5 додатку № 3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу вказаної вище земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.06.2017 узгоджувальна комісія виконавчого комітету міської ради погодила ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_1 для влаштування входу до власного нежитлового приміщення без погодження суміжних землекористувачів гр. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . 09.06.2017 позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 розробляє документацію із землеустрою на підставі рішення Івано-Франківської міської ради№ 365-9, пунктом 9 додатку № 1 якого, їй було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. ОСОБА_1 вказав, що зі схеми земельної ділянки вбачається, що розміщення, конфігурація і площа наданої рішенням земельної ділянки, повністю перекриває і унеможливлює позивачу єдиний доступ до його власної земельної ділянки. Вважає рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 року № 365- 9 в частині п. 9 додатку № 1 незаконним і неправомірним. Позивач вказав, що рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 року №171-20 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення ОСОБА_2 затверджено та вказану земельну ділянку передано в оренду терміном на 15 років. Частина земельної ділянки, яку на разі відведено ОСОБА_2 знаходиться під будинковолодінням АДРЕСА_1 , в якому також знаходиться приміщення у власності позивача, зокрема, на першому поверсі вказаного будинку, а частина земельної ділянки знаходиться в червоних лініях магістральної вулиці, яка передбачена виключно для обслуговування існуючих будівель без права будівництва капітальних споруд. На думку позивача, прийняття Івано-Франківською міською радою рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою даної земельної ділянки та рішення про затвердження такого проекту землеустрою, в спосіб, що перешкоджає володінню і користуванню його земельною ділянкою, свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою, є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на складання такого проекту землеустрою та затвердження проекту, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2019 року ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (а.с. 188).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №365-9 від 20.01.2017 в частині п. 9 додатку №1, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Визнано протиправним та скасувано рішення №171-20 від 21.06.2018 року в частині п. 5 додатку №3, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га, для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн та витрати за проведення експертизи і здійснення горизонтальної зйомки в розмірі 6 300,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Івано-Франківської міської ради подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неналежним рівнем їх встановлення. Апелянт зазначила, що з графічних матеріалів реконструкції нежитлових приміщень з влаштуванням окремого входу видно, що влаштування такого не створюватиме перешкод у доступі суміжним землекористувачам до їхньої земельної ділянки. Таким чином, Івано-Франківська міська рада не мала підстави, передбаченої ч.3 ст.123 ЗУ України для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, приймаючи вказане рішення, міською радою було враховано відомості з усіх доданих документів, зокрема довідки з містобудівного кадастру. Апелянт зазначила, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови розроблений на замовлення ОСОБА_2 ТОВ "Альянс-Консалтинг ІФ" та погоджений відповідно до вимог Земельного кодексу України. Представник Івано-Франківської міської ради вказала, що у зазначеному проекті наявні висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 23.06.2017 згідно якого відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів не суперечить чинній містобудівній документації, висновку Відділу Держгеокадастру, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , а також акту прийому-передачі межових знаків на зберігання. Враховуючи вказане, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 надіслано на адресу суду відзив з аналогічних підстав, зазначених у позовній заяві. Позивач вказав, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, а тому просить її відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з`явились з невідомих причин, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно у встановленому законом порядку. Не з"явився також представник ОСОБА_1 , подавши клопотання про відкладення справи. Однак, клопотання представника не може бути задоволено, оскільки це призведе до порушення строку розгляду справи, розгляд якої раніше було відкладено. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності осіб, які не з`явились.

Представник Івано-Франківської міської ради скаргу з наведених вище підстав підтримала. Вважаючи оскаржене рішення незаконним і необгрунтованим, просила його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника міської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Івано-Франківська міська рада як власник земельних ділянок комунальної власності, приймаючи рішення відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки та погодивши такий проект, порушила вимоги ст.123 ЗК України, оскільки місце розташування та розмір земельної ділянки площею 0,0086 га, в місці, в якому відведена третій особі, знаходиться під житловим будинком по АДРЕСА_1 , та його прибудинковою територією. При цьому місцевий суд зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач позбавив позивача та інших мешканців житлового будинку права використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

З цим висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 39,2 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 19.10.2001 (т.1 а.с. 132).

Згідноінформаційної довідки від 20.07.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:04:003:0167, площею 0,0128 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а.с.8-11).

Рішенням Івано-Франківської міської ради (9 сесія) сьомого демократичного скликання від 20.01.2017 №365-9 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га по АДРЕСА_1 для влаштування входу до власного нежитлового приміщення (т.1 а.с. 12, 13).

Відповідно до витягу з протоколу №178 від 09.06.2017 засіданням узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів, погоджено ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_1 для влаштування входу до власного житлового приміщення згідно виданих документів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3 і перенесених відомостей до Державного земельного кадастру по вказаних земельних ділянках, без погодження суміжних землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 15-17).

23.06.2017 Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 0,0086 га на АДРЕСА_1 (а.с.18).

Рішенням Івано-Франківської міської ради № 171-20 від 21.06.2018 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0086 га по АДРЕСА_1 для влаштування входу до власного нежитлового приміщення затверджено та передано в оренду терміном на 15 років (а.с. 14).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 2,3 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В поданій апеляційній скарзі відповідач стверджує, що надання міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки ОСОБА_2 не суперечить містобудівній документації чи схемам землеустрою.

Разом з тим, згідно з висновку експерта №25/3 від 08.10.2018 року за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, розташування земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0178 згідно її координат поворотних точок меж земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 буде перешкоджати заїзду на земельну ділянку за кадастровим №2610100000:04:003:0167, згідно її фактичного розташування за адресою АДРЕСА_3 , через накладання (перетинання) земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0178 та заїзду до земельної ділянки за кадастровим №2610100000:04:003:0167, що за адресою АДРЕСА_3 (додаток №1 до висновку експерта №25/3) (т.1 а.с.101-131).

Крім того, апеляційний суд зауважує, що спірну земельну ділянку було закріплено за будинком АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, тобто як прибудинкова територія.

Вказаний факт встановлено постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі № 344/9136/19, яка перебуває в законній силі (копії постанови -т.2, а.с.11-16). Згідно ч.4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені названим судовим рішенням, не доказуються при розгляді цієї справи.

За приписами ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 13 Закону України Про благоустрій населених будинків передбачено, що до об`єктів благоустрою належать, зокрема, території загального користування, прибудинкові території, території будівель та споруд інженерного захисту території.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

За змістом, статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду пункту 3 Правил користування приміщеннями і прибудинковими територіями за власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія.

Інших доказів щодо статусу спірної земельної ділянки відповідачем не надано. Оскільки позивач, а також інші співвласники приміщень у будинку на АДРЕСА_1 є належними землекористувачами прибудинкової території, то оскаржуваними рішеннями міської ради порушено право позивача як землекористувача вказаної ділянки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щоприйняття Івано-Франківською міською радою рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою спірної земельної ділянки та рішення про затвердження такого проекту землеустрою, в спосіб, що перешкоджає володінню і користуванню позивачем земельною ділянкою, свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року.