Рішення

від 28.04.2021 по справі 151/537/20

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 151/537/20

Провадження №2/151/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року смт. Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю:

секретаря судових засідань Бондаренко В.П.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Люлька В.П.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт.Чечельник, Вінницької області цивільну справу №151/537/20, провадження №2/151/22/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Стратіївської сільської ради Чечельницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, мотивуючи позовні вимоги тим, що з жовтня 2004 року постійно проживає в АДРЕСА_1 . Станом на 15 квітня 1991 року в даному будинку проживала і була його власником ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через десять років після смерті ОСОБА_3 , у 2004 році, позивачка переконавшись, що ніхто не пред`являє свого права на цей будинок, придбала його у родички покійної ОСОБА_3 , жительки с.Стратіївка ОСОБА_4 , яка з її слів діяла від імені сина покійної ОСОБА_5 , який відмовився від прийняття спадщини, що підтверджено його заявою від 25 січня 2002 року, зареєстрованої в реєстрі за №333 нотаріуса м.Междуреченськ Кемеровської області Російської Федерації. Факт придбання будинку та передачі грошей позивачкою за будинок ОСОБА_4 підтверджується розпискою, посвідченою секретарем Стратіївської сільської ради. На час придбання будинку прізвище позивачки було ОСОБА_6 . Посилаючись на те, що проживає в будинку з 2004 року і за нею рахується земельна ділянка за місцем розташування будинку розміром 0,37 га., позивачка вважає, що у неї є усі підстави для визнання за нею права власності на вказаний будинок за набувальною давністю, тому просить визнати за нею право власності на зазначений будинок за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с.24-25)

Ухвалою суду від 17.02.2021 року відповідача Стратіївську сільську раду Чечельницького району Вінницької області замінено правонаступником Ольгопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області. (а.с.49-50)

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, однак пояснила, що придбала вказаний будинок у серпні 2004 року, через десять років після смерті ОСОБА_3 , у ОСОБА_4 , якій передала 650 доларів США. Про придбання будинку та передачу грошей попередньо домовилась не з сином покійної, як зазначала у позовній заяві, а з дочкою ОСОБА_7 , яка на той час з братом не спілкувалась і повідомила їй, що брат виписаний з будинку ще у 1977 році, а вона, оскільки є громадянкою Росії, нічого оформляти не буде. Так як грошей у позивачки не було, вирішила придбати даний будинок, оскільки там уже було майже усе зруйновано та їй підходила сума, про яку домовились. Передачу грошей за будинок засвідчили у сільській раді. Оскільки вона на протязі більше п`ятнадцяти років проживає в будинку, зробила там ремонт і поза судовим рішенням не може набути право власності на нього, просить позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на будинок за набувальною давністю.

Представник позивачки - адвокат Люлько В.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити, оскільки позивачка добросовісно, відкрито та безперервно протяом більше п`ятнадцяти років проживає у вказаному будинку, та є усі підстави дли визнання за нею права власності на будинок за набувальною власністю.

Представник відповідача - Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Гарник А.В. позов не визнав та підтримав позицію викладену у відзиві, а саме просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, власником майна на яке позивачка просить визнати право власності за набувальною давністю була ОСОБА_3 .. Також, як зазначила позивачка у позовній заяві, в 2004 році вона переконалася, що після смерті ОСОБА_3 ніхто не претендує на житловий будинок і вона його придбала у родички покійної ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка з її слів діяла від імені сина покійної ОСОБА_5 . Крім того, як стверджувала позивачка у судовому засіданні, будинок придбала домовившись не з сином покійної ОСОБА_5 , а з дочкою ОСОБА_7 . Отже ОСОБА_1 придбавши житловий будинок у ОСОБА_4 навіть не переконалась, чи є син покійної чи дочка власниками зазначеного майна і чи уповноважена була ОСОБА_4 діяти від імені кого-небудь з них, чи мала вона довіреність та чи не претендують на зазначене майно інші особи. Отже, обставини за яких ОСОБА_1 в 2004 році заволоділа зазначеним житловим будинком свідчать про попереднью домовленість на укладення договору купівлі-продажу та не свідчать про наявність підстав для визнання за позивачкою права власності саме за набувальною давністю на будинок по АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що у покійної ОСОБА_3 було двоє дітей, дочка та син. Син покійної ОСОБА_3 ще у молодості виїхав у Росію, останній раз приїжджав років тридцять тому, чи приїжджав він на похорони матері не пам`ятає. Дочка після смерті матері приїжджала щороку терміном десь на місяць, п`ять років підряд, потім раз у три роки, потім раз у п`ять, а останній раз була у 2004 році. Будинок після смерті матері оформляти дочка не бажала, так як це буде дуже затратно і взагалі не думала, що його хтось виявить бажання придбати, а син написав заяву в нотаріуса в якій відмовляється від прийняття спадщини. Коли до неї у 2004 році прийшла ОСОБА_1 і сказала, що хоче придбати вказаний будинк, вона поговорила з дочкою ОСОБА_8 , яка є її кумою і за домовлену суму продала будинок. Ціна була невисока, так як будинок був у дуже поганому стані. Факт передачі коштів засвідчили у сільскій раді, питання про довіреність ніхто не піднімав. За вказані гроші вона поставила пам`ятники на кладовищі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її адвоката, представника відповідача, свідка, вивчивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00024942615, від 14 грудня 2019 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 лютого 1994 року складено відповідний актовий запис №8. (а.с.21)

Як вбачається із заяви від 25 січня 2002 року зереєстрованої в реєстрі №333, засвідченої нотаріусом м.Междуреченськ Кемеровської області Російської Федерації, ОСОБА_5 не виявив бажання отримати спадщину, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_3 .. Оскаржувати видачу свідоцтва про право власності іншим спадкоємцям не буде. (а.с.12)

У жовтні 2004 року між ОСОБА_9 та дочкою покійної ОСОБА_3 - ОСОБА_7 була досягнута усна домовленість про купівлю в останньої житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі якої, позивачка сплатила ОСОБА_4 , як довіреній особі, грошові кошти за вказаний будинок та почала володіти вказаним будинком. Договір купівлі-продажу між сторонами у письмовій формі укладено не було та право власності позивачкою на вказаний будинок не реєструвалося.

Як вбачається із розписки, що міститься у матеріалах справи ОСОБА_9 05.10.2004 року передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 650 доларів США за купівлю будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . (а.с.11)

Відповідно до рішення Чечельницького районного суду від 23.08.2012 року, провадження №2/229/283/12, після розірвання шлюбу ОСОБА_10 залишено прізвище ОСОБА_11 .(а.с.22)

Згідно довідки КП Тульчинське МБТІ від 08.10.2019 року №733, станом на 31.12.2012 року, згідно архівних даних, власником нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 26.11.1991 року №106, виданого згідно рішення виконкому Чечельницької районної ради народних депутатів №130, та згідно рішення Стратіївської сільської ради народних депутатів від 25.06.1991 року №10. Дане свідоцтво зареєстроване в КП Тульчинське МБТІ 26.11.1991 року під Р№116. (а.с.16)

Відповідно до довідки №376 виданої 12.10.2020 року виконавчим комітетом Стратіївської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, згідно погосподарської книги №3, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок АДРЕСА_2 відноситься до суспільної групи колгоспних дворів. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 склад двору слідуючий: голова двору - ОСОБА_3 (померла). (а.с.13)

Як вбачається із виписки з погосподарської книги за 1991-1995, виданої 12.10.2020 року № 375 Стратіївською сільською радою Чечельницького району Вінницької області, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою будинку розміщеного по АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.15)

Відповідно до довідки №377 виданої 12.10.2020 року виконавчим комітетом Стратіївської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_1 , вона дійсно з 2004 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується присадибною ділянкою площею 0.37 га. (а.с.14)

Як вбачається із технічного паспорта від 26.09.2019 року, виготовленого за заявою ОСОБА_1 , загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 50,2 кв. м.(а.с.6-10)

Як вбачається із довідки виданої ОСОБА_1 13.11.2019 року вона сплатила кошти за електроенергію за адресою АДРЕСА_1 з 01.01.2019 по 30.09.2019 в сумі 1662,06 гривень.

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 64160783 та № 64160801, виданих 31.03.2021 року інформація щодо заповітів, спадкових договорів, спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину за параметрами запиту " ОСОБА_3 " у Спадковому реєстрі відсутня.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом зазначеної норми для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідне добросовісне заволодіння і наявність умов, які б свідчили про те, що встановити попереднього власника не має можливості, а майно, на яке претендує особа, надійшло до неї законно.

Набувальна давність не стосується випадків заволодіння чужим майном обманним або злочинним шляхом.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном.

Для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати, зокрема, наступне: - задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; - за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом ч.1 ст.344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач, як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Крім того, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Оскільки встановлено, що позивачка при вселенні до будинку розташованого в АДРЕСА_1 , знала про те, що він належав покійній ОСОБА_3 , погодилась сплатити кошти за нього, навіть не переконавшись, чи є син покійної ОСОБА_5 , який у 2002 році, через вісім років після її смерті, написав заяву, що не претендує на спадщину, чи дочка ОСОБА_12 його власниками і чи могли вони у 2004 році уповноважувати ОСОБА_4 діяти від їх імені та продати будинок, чи не претендують на зазначене майно інші спадкоємці, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 було відомо про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірне житло, а те, що позивачка придбала вказаний будинок на підставі розписки, також свідчить про наявність договірних відносини, тому безтитульність та добросовістність як початковий елемент заволодіння майном була відсутня, а тому підстав для визнання за позивачем права власності на спірний будинок за набувальною давністю немає.

Позивачкою не надано в судове засідання достатніх та належних доказів на підтвердження позову, умови передбачені ст.344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю відсутні, тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.344 ЦК України, статтями 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

У відповідності до до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 травня 2021 року.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , картка платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (місцезнаходження: с.Ольгопіль, вул.Центральна, буд.131, Гайсинського району Вінницької області код ЄДРПОУ 04331931, поштовий індекс 24830).

Суддя Л.Г. Токарчук