Постанова

від 20.04.2021 по справі 308/561/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/561/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.

з участю секретаря Купар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2016 р. (у складі судді Сарай А.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватного підприємства Проектпродсервіс про стягнення солідарно кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Кредитні ініціативи (надалі - Товариство) звернулося до суду з позовом у січні 2016 р.

Просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість усього в розмірі 403 148,72 грн. і 6 047,23 грн. у відшкодування судового збору.

На обґрунтування позовних вимог указало, що 19.12.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 292/7-06, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у сумі 200 000 грн.

Кредитор виконав узяті на себе зобов`язання згідно з умовами кредитного договору та надав кредит у сумі 200 000 грн.

Проте, боржник неналежно виконує узяті на себе зобов`язання згідно з умовами кредитного договору, в результаті чого станом на 22.12.2015 р. наявна прострочена заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 190 832,68 грн. і заборгованості по відсотках у розмірі 212 316,04 грн.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком і ОСОБА_2 було укладено договір поруки №525/12-06 від 19.12.2006 р. і між Банком і ПП Проектпродсервіс також було укладено договір поруки №57/12-10 від 13.12.2010 р.

Відтак, у зв`язку з невиконання боржником свого обов`язку по сплаті кредиту у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2016 р. позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ПП Проектпродсервіс на користь Товариства заборгованість за договором про іпотечний кредит № 292/7-06 від 19 грудня 2006 р. у розмірі 403 148,72 грн. із яких: за кредитом - 190 832, 68 грн., за відсотками - 212 316, 04 грн., і з кожного по 3 023,61 грн. у відшкодування судового збору.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Адвокат Білоцерковець Ю.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

-відповідачу не було відомо про наявність позову;

-відповідач не отримувала кредит у Банку на суму 200 000 грн., оскільки вона не могла підтвердити свою платоспроможність;

-відповідач не підписувала жодного первинного документу (заява на видачу готівки, ордер на видачу готівки, платіжні доручення на перерахування коштів тощо), який би підтверджував факт отримання нею готівкових коштів через касу банку;

-із матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача вільного волевиявлення на укладення кредитного договору;

-відповідач не здійснювала погашення кредиту, що також свідчить про те, що кредит відповідач не отримувала.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

На судове засідання, яке відбулося 20 квітня 2021 р. від представника апелянта надійшло клопотання про оголошення перерви у справі у зв`язку з витребуванням доказів. Із цього приводу належить зауважити наступне.

Вперше справу було призначено до розгляду на 20 лютого 2020 р. (т.1 а.с.189), ОСОБА_1 була повідомлена про час і місце розгляду справи (т.1 а.с.191), однак від її адвоката надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.203). Клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 28.04.2020 р. Відповідачі були повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.206,207), від представника Білоцерковця Ю.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (т.1 а.с.208). Розгляд справи було відкладено на 07 липня 2020 р., відповідачі були повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.211,212), а також судовими повістками про виклик (т.1 а.с.213, 214). Від представника ОСОБА_4 та від представника Білоцерковця Ю.С. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.217, 219). Розгляд справи було відкладено на 27 жовтня 2020 р. Відповідачі були повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.222,223), а також судовими повістками про виклик (т.1 а.с.225,226). Від представника ОСОБА_4 та від представника Білоцерковця Ю.С. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.229, 232). Розгляд справи було відкладено на 22 грудня 2020 р. Відповідачі були повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.235,236), а також судовими повістками про виклик (т.2 а.с.2,3). Від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.9-10). Розгляд справи було відкладено на 11.03.2021 р. Відповідачі були повідомлені в порядку ч.3 ст.240 ЦПК України (т.2 а.с.17,18), а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.20,21). Від адвоката Навроцького В.В. і адвоката Білоцерковця Ю.С. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.22,24), відтак розгляд справи був відкладений на 20 квітня 2021 р.

На судове засідання, яке відбулося 20 квітня 2021 р. відповідачі були повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2 а.с.28). ОСОБА_2 була повідомлена судової повісткою про виклик, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Повістка, адресована ОСОБА_1 , повернулася до суду з відміткою за закінчення терміну зберігання , однак її представник адвокат Білоцерковець Ю.С. знав про розгляд справи і подав чергове, а саме - шосте клопотання про відкладення розгляду справи.

У контексті наведеного колегія суддів вважає за можливе розглядати справи за відсутності сторін, за наявними в справі матеріалами.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.

У частині задоволених позовних вимог суд виходив із їх обґрунтованості.

У частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення солідарно кредитної заборгованості з ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що договір поруки № 525/12-06 з ОСОБА_2 було укладено до укладення 23.12.2008 р. договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 292/7-06 від 19.12.2006 р., за умовами якого відсоткову ставку збільшено з 17 % до 20 %. У договорі поруки № 525/12-06 від 19.12.2006 р. відсутня згода ОСОБА_2 як поручителя на зміну зобов`язання, забезпеченого порукою, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції у межах оскарження, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що 19.12.2006 р. між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 292/7-06, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 200000 грн., зі сплатою 17 % річних і кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним не пізніше 18.12.2026 р. (т.1 а.с.6-9).

Також позичальником було заповнено заяву-анкету на отримання кредиту (т.1 а.с.19-20).

23.12.2008 р. між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 292/7-06 від 19.12.2006 р., відповідно до якого внесено зміни до п.2.2 кредитного договору та встановлено, що за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 20 % річних (т.1 а.с.16).

На забезпечення виконання зобов`язань за основним договором 19.12.2006 р. між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 525/12-06 (а.с.17), а 13.12.2010 р. між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і приватним підприємством Проектпродсервіс та ОСОБА_1 - договір поруки № 57/12-10 (т.1 а.с.18).

Відповідно до п.1 договору поруки № 525/12-06 від 19.12.2006 р. і п.1 договору поруки № 57/12-10 сторонами визначено, що договори поруки забезпечують вимоги кредитора, які випливають із договору про іпотечний кредит № 292/7-06 від 19.12.2006 р.

Згідно з п.2 указаних договорів поруки позичальник і поручитель є солідарними боржниками перед кредитором та залишаються зобов`язаними за договором про іпотечний кредит до повного виконання всіх своїх зобов`язань за ним у повному обсязі.

17.12.2012 р. між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ТОВ Кредитні ініціативи укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.2. якого внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами забезпечення (т.1 а.с.23-33).

Таким чином, унаслідок укладення указаного договору відбулася заміна кредитора, а саме - ТОВ Кредитні ініціативи , набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 292/7-06 від 19.12.2006 р., позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 (т.1 а.с.45).

Повідомлення про відступлення прав вимоги та про усунення порушень було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням (т.1 а.с.48, 49).

ОСОБА_1 неналежно виконувала взяті на себе зобов`язання, чим порушила істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 22.12.2015 р. у неї утворилася прострочена заборгованість у розмірі 403148.72 грн., і з яких: за кредитом - 190832.68 грн., за відсотками - 212316.04 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору про іпотечний кредит погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.5.3.2 договору про іпотечний кредит банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, у випадку якщо позичальник не виконав у строк свої обов`язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України)

За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Товариство належними та допустимим доказами довело наявність заборгованості у позичальника. Натомість, відповідач не спростувала цих доказів і не довела зворотного.

Довід апеляційної скарги про те, що відповідач не отримувала кредит у Банку на суму 200 000 грн., оскільки вона не могла підтвердити свою платоспроможність, не заслуговує як бездоказовий.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не підписувала жодного первинного документу (заява на видачу готівки, ордер на видачу готівки, платіжні доручення на перерахування коштів тощо), який би підтверджував факт отримання нею готівкових коштів через касу банку, також не заслуговує на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься кредитний договір, додаткова угода до кредитного договору, договори поруки, а також анкета-заява підписані позичальником, що свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Довід апелянта про те, що із матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача вільного волевиявлення на укладення кредитного договору, є надуманим і нічим не доведений.

Апелянт у апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки відповідач не здійснювала погашення кредиту, то це свідчить про те, що кредит відповідач не отримувала, однак така позицію є безпідставною.

Тобто, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і на їх правильність не впливають.

Товариство належними та допустимими доказами довело виникнення між ним і ОСОБА_1 зобов`язань з наданням і поверненням кредитних коштів та наявність в останньої заборгованості. У той же час відповідачем жодними належними та допустимим доказами не доведено свою позицію, яка стосується відсутності факту укладення кредитного договору в принципі. Усі доводи відповідача не підтверджені жодними належними та допустимим доказами. Сама ОСОБА_1 жодного разу в судові засідання до суду апеляційної інстанції не з`являлася, а її представник подавав численні клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 жовтня 2016 р. залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4. Повне судове рішення складено 05 травня 2021 р.

Судді: