Постанова

від 27.04.2021 по справі 303/5191/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5191/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участі секретаря - Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2020 року (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна набутим за час проживання однією сім`єю без шлюбу, поділ майна набутого за час спільного проживання однією сім`єю без шлюбу,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Позов мотивовано тим, що після розірвання її попереднього шлюбу, з грудня 2016 року, позивачка стала проживати з відповідачем однією сім`єю. Проживали сторони у квартирі в АДРЕСА_1 , (котра належала її колишньому чоловікові) та з ними проживав молодший син позивачки.

Зазначала, що згідно договору купівлі продажу житлового будинку від 29.11.2017 за спільні кошти вони придбали будинок з надвірними спорудами та прибудовами, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,0439 га у АДРЕСА_2 . Вказаний правочин укладено саме з відповідачем як покупцем та право власності зареєстровано одноосібно за ОСОБА_2 , як головою сім`ї.

Вказувала, що ОСОБА_2 час від часу їздив у відрядження, а позивачка постійно проживала у будинку, займалася домашніми справами, укладала договори щодо надання комунальних послуг, сплачувала кошти за утримання будинку. Сторони спільно купували меблі, здійснювали ремонт, облаштовували прибудинкову територію.

24.03.2018 сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.09.2019.

Посилаючись на положення ст ст 60-74 СК України, просила суд: 1) встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 25.12.2016 по 23.03.2018; 2) визнати спільною сумісною власністю будинок з надвірними прибудовами на земельній ділянці площею 0,0439 га у АДРЕСА_2 ; 3) визнати за нею право власності на 1/2 частину такого житлового будинку; 4) визнати за нею право власності на 1/2 частину такої земельної ділянки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12.03.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На це рішення суду подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторони у лютому 2016 року відпочивали на Шрі-Ланка, а у грудні 2016 року поїхали на Буковель; шлюб між позивачкою та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08.11.2016; з грудня 2016 року позивачка стала проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю; періодично сторони їздили до Одеси, де у відповідача у власності три квартири; суд при ухваленні рішення не врахував ту обставину, що 28.12.2017 спірний будинок освячено священником ОСОБА_4 ; місцевим судом не взято до уваги те, що обсяг доходу позивачки як ФОП за 2018 рік становив 840 431 грн, за 2017 рік - 842 712 грн, за 2016 рік - 724 795 грн. Зазначає, що з рівня її доходів вбачається, що житловий будинок придбано (29.11.2017) за спільні кошти сторін. На обґрунтування спільного ведення побуту та господарства вказує, що сторони наймали сейф у Райффайзен банк Аваль за договором оренди банківського сейфу № 252 від 06.02.2017; позивачкою укладено договір на централізовану охорону № 22 від 01.12.2017 з Варта І.П. , договір від 03.01.2018 № 5854 на підключення кабельної мережі та трансляції телевізійних каналів; вказує, що 29.11.2017 кошти за будинок сплачені зі спільного бюджету, оскільки сторони вже проживали разом; у той же день ОСОБА_2 видав довіреність на ім`я позивачки № 713 для представлення його інтересів в органах реєстраційної служби, нотаріальних конторах, перед всіма юридичними та фізичними особами, в т. ч. - ЖЕК, БТІ, енерго та газових установах, інших підприємствах та організаціях, які необхідні в подальшому користуванні та експлуатації будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в спірний період сторони були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки в розумінні ст. 3 СК України - що між сторонами існували усталені відносини, що притаманні подружжю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та просила відхилити, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

Відповідач та представники позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштових відправлень. Позивач, згідно відмітки на поштовому конверті, від одержання судової повістки відмовилась. Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України, ОСОБА_1 вважається повідомленою про розгляд справи. Клопотання представника позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв?язку з його участю в кримінальному провадженні за ч. 2 ст 187 КК України, де обвинувачений утримується під вартою, не підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що позиція позивача апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у апеляційній скарзі, сторона позивача повторно не з`явилась в судове засідання апеляційного суду, позивач відмовилась від отримання судової повістки, судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, що не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вважав, що позивачем не надано доказів, що у період з 25.12.2016 по 23.03.2018 сторони проживали однією сім`єю, а тому спірний будинок, набутий відповідачем до шлюбу, є його особистою власністю.

З такими висновками колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої статті 3 СК України подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними, зокрема, до шлюбу.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.11.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір про завдаток, згідно якого ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 завдаток у сумі 135 000 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США за продаж житлового будинку із земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Договірна сума продажу, це сума що не підлягає підвищенню на протязі строку дії договору і на день продажу буде еквівалентна становить 2 754 000 гривень, що еквівалентно 102 000 доларів США (т.1 а.с. 93).

29.11.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно умов якого ОСОБА_2 купив житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами, що знаходяться в АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0439 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2110400000:01:005:0565 (т.1 а.с. 12-13).

Згідно пункту 2 указаного договору купівлі-продажу житлового будинку продаж зазначеного будинку вчиняється за 55 488 гривень (т.1 а.с. 12-13).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №105573607 від 29.11.2017 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0439 га кадастровий номер 2110400000:01:005:0565 належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (т.1 а.с. 14).

29.11.2017 ОСОБА_2 видав довіреність серії НМТ 099579, якою уповноважив ОСОБА_7 користуватися та розпоряджатися належним йому будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Для чого їй було надано право представляти інтереси ОСОБА_2 в органах Державної реєстраційної служби, нотаріальних конторах, перед всіма юридичними та фізичними особами, в тому числі житлово-експлуатаційній конторі, бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, установах зв`язку, АТС, -енерго та газових установах та в інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності тощо, з зазначених питань та з питань оформлення необхідних довідок та документів (довідки ф.3, довідки про стан заборгованості за комунальними платежами, наданих телефонних послуг, технічний паспорт тощо), які необхідні в подальшому для користування та експлуатації зазначеного вище будинку. Для виконання цієї довіреності було уповноважено ОСОБА_7 : подавати від його імені документи та заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписувати необхідні заяви та документи, підписуватись за нього при виконанні цієї довіреності, сплачувати належні з нього платежі, сплачувати всі податки і збори по зазначеному будинку, сплачувати всі комунальні послуги, проводити необхідний ремонт, стежити за порядком у будинку, та його експлуатацією, а також вчиняти всі інші юридично-значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності. Довіреність була видана строком на три роки і дійсна до 29.11.2020, без права передоручення повноважень іншим особам (т.1 а.с.129).

В подальшому, з 30.11.2017 до 06.12.2017 відповідачем було укладено ряд договорів щодо одержання комунальних послуг, охорони будинку (т.1 а.с. 94, 95, 96, а.с. 101).

Договір №5854 на підключення до кабельної мережі та трансляцію телевізійних каналів було укладено 03.01.2018 між ТзОВ ДВС-САТ та ОСОБА_7 , якій відповідачем було надано відповідні повноваження вказаною вище довіреність від 29.11.2017 (т.1 а.с. 9).

24.03.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, актовий запис №89, після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно ОСОБА_1 (т.1 а.с. 8).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.09.2019 у справі №303/5028/19 (т.2 а.с.6).

Договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №33393 (т.1, а.с. 102) та договір №583/18 про підключення та надання послуг до мережі Інтернет (т.1, а.с. 104) були укладені ОСОБА_2 18.04.2018 - у період перебування у шлюбі з позивачем. Квитанції про сплату комунальних послуг, надані позивачем, також датовані таким періодом - з 22.05.2018 по 07.08.2019 (т.1 а.с. 15-22).

Згідно довідки №12 від 03.09.2019, виданої директором Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Слепньова 2 ОСОБА_2 дійсно проживав у АДРЕСА_3 ; згідно довідки №01-141179-ф/л від 05.09.2019 про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м.Одеси, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за відомостями Департаменту місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване АДРЕСА_4 з 18.05.2001 по 27.02.2019.

Позивач ОСОБА_1 зазначала, що з 25.12.2016 по 23.03.2018 вона з відповідачем ОСОБА_2 проживала разом, як чоловік та жінка однією сім`єю, сторони були пов`язані спільним побутом, разом проводили відпочинок, мали взаємні права та обов`язки, і за час спільного проживання з відповідачем ними за спільні кошти придбано будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У контексті спірних правовідносин, для визнання спірного майна спільним позивач ОСОБА_1 повинна довести, що на час придбання будинку вона та відповідач проживали однією сім`єю і джерелом набуття даного майна були спільні сумісні кошти або спільна праця сторін.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Зокрема, показання свідка ОСОБА_8 про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали разом з початку 2017 року, не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю. .

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї (постанова 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц; від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц; від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки не заперечував й сам відповідач. Водночас тільки цей факт не може свідчити, що сторони проживали в зазначений позивачем період (з 25.12.2016 по 23.03.2018) однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Зазначаючи, що спірний будинок було придбано за спільні кошти та надаючи інформацію про свої доходи за 2016-2018 роки (т. 1 а.с.24, 25, 26), позивач не довела ведення сторонами спільного господарства у період з 25.12.2016 по 23.03.2018, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжюю

Рівень доходів позивачки спм по собі не підтверджує її участі у придбанні спірного будинку 29.11.2017. Натомість позивач є капітаном далекого плавання, має у власності у м. Одеса кілька квартир, успадкував після смерті колишньої дружини вклади у різних банках як у гривні, так і у валюті, що підтвержується свідоцтвами про право на спадщину (а.с. т. 1 а.с.63-67).

Посилання на найм сейфу у Райффайзен банк Аваль за договором оренди банківського сейфу № 252 від 06.02.2017 не підтверджує ведення побуту, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Доводи про те, що позивачкою укладено договір на централізовану охорону № 22 від 01.12.2017 з Варта І.П. , договір від 03.01.2018 № 5854 на підключення кабельної мережі та трансляції телевізійних каналів, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 було видано довіреність на ім`я позивачки № 713 для представлення його інтересів в органах реєстраційної служби, нотаріальних конторах, перед всіма юридичними та фізичними особами, в т. ч. - ЖЕК, БТІ, енерго та газових установах, інших підприємствах та організаціях, які необхідні в подальшому користуванні та експлуатації будинку.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи не підтверджується ведення сторонами спільного побуту у період з 25.12.2016 по 23.03.2018, бюджету, взаємне матеріальне забезпечення, придбання для будинку меблів, здійснення ремонту, облаштування прибудинкової території.

Доводи апеляційної скарги позивача, що у період відсутності відповідача (перебування його у відрядженні) ними підтримувались відносини (переписка) є необґрунтованими, оскільки встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, за якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Позивачка ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не довела належними, допустимими та достовірними доказами факту проживання з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 25.12.2016 по 23.03.2018, а отже - і на час придбання спірного майна, а тому спірний будинок не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності сторін, і поділу між ними - не підлягає.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати нерухоме майно (спірний будинок) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2020 р. N 369/3338/17 (провадження № 61-15677св19).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та обмежуються констатацією факту набуття майна під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а отже належність цього майна до спільної сумісної власності, без доведення усіх складових, необхідних для надання цьому майну правового статусу спільної сумісної власності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Відповідно до ст 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 травня 2021 року.

Головуюча: Судді: