Постанова

від 06.05.2021 по справі 903/323/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/323/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Южда С.М.,

відповідача - Колодочка П.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют" - Дяденчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Демидюк О.О., Савченко Г.І., Тимошенко О.М.

від 01.02.2021

за позовом Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни (правонаступник - Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович)

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 4 110 095,81 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Печук Ірина Василівна (правонаступником якої є Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення пені у розмірі 4 110 095, 81 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з безпідставним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн, банк повинен сплатити позивачу пеню у заявленому розмірі за період з 02.04.2019 по 31.08.2019.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 903/590/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 90 133,68 грн було встановлено такі обставини:

- 17.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем Печук Іриною Василівною (надалі - Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (надалі - Банк) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно з якою, сторони погоджуються із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua.), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування (надалі - Договір);

- відповідно до умов Договору Банк відкрив Клієнту поточний банківський рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та зобов`язувався здійснювати його розрахункове-касове обслуговування;

- у період з 02.12.2013 по 17.08.2015 Банк без законних підстав списав з рахунку Клієнта грошові кошти в загальному розмірі 90 133,68 грн.

Повернення суми безпідставно списаних грошових коштів відбулось лише 08.12.2020 в примусовому порядку шляхом виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 903/590/19 в межах зведеного виконавчого провадження № 60933345.

У Договорі сторони не передбачили відповідальності Банку за незаконне (безпідставне) списання грошових коштів.

Представник Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни адвокат Петрова Н.П. звернулася до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з адвокатським запитом № 04/3 від 15.05.2020, у якому просила банк повідомити про процентну ставку, встановлену Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" у період з 01.04.2019 по 01.04.2020 по короткострокових кредитах в національній валюті у розмірі до 100 000,00 грн для фізичних осіб-підприємців.

У відповідь на запит адвоката Петрової Н.П., Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" листом від 27.05.2020 № 20.1.0.0.0/7-200521/4132 повідомило, що розмір відсотків за користування кредитом "Підприємницький" за період з 01.04.2019 по 01.04.2020 становив 30% за рік.

Враховуючи дату звернення Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни до суду з даним позовом у справі № 903/323/20 та положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", позивач не пропустив річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.2019 по 31.08.2019,

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 11 247,95 грн пені, а також 168,72 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, та 46,52 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення пені в сумі 4 098 847,86 грн відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- факт списання без законних підстав Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" у період з 02.12.2013 по 17.08.2015 з рахунку Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни грошових коштів в загальному розмірі 90 133,68 грн встановлено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 903/590/19 і такі обставини є преюдиційними та не потребують доказуванню;

- обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення 11 247,95 грн пені та безпідставністю нарахування позивачем вимог в частині стягнення 4 098 847,86 грн пені;

- позивач не пропустив річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.2019 по 31.08.2019.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 скасовано в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн пені; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича 4 110 095,81 грн пені.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо: преюдиційності обставин, встановлених постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі 903/590/19 щодо факту списання без законних підстав Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" у період з 02.12.2013 по 17.08.2015 з рахунку Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни грошових коштів в загальному розмірі 90 133,68 грн; відсутності пропуску позивачем річного строку позовної давності щодо вимог у даній справі про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.2019 по 31.08.2019.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився із здійсненим судом першої інстанції розрахунком заявленої до стягнення суми пені та здійснивши власний розрахунок дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем нарахування розміру пені.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи, що період нарахування пені та її розмір залежали виключно від суб`єктивних дій банку, направлених на негайне повернення таких коштів на рахунок клієнта, дійшов висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" зазначено пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц та постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15;

- ухвалення судового рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач відзив на касаційну скаргу відповідача не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. Розгляд клопотань

22 квітня 2021 року до Суду надійшло клопотання від представника Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича про постановлення окремої ухвали щодо виявлених порушень законодавства та недоліків в роботі Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", яке мотивоване порушення відповідачем статей 3, 4, 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Щодо вказаного клопотання про постановлення окремої ухвали в порядку приписів статті 246 Господарського процесуального кодексу України Суд зазначає, що вирішення питання про прийняття такого рішення лежить у межах дискреційних повноважень Суду, однак наразі підстав для постановлення окремої ухвали Суд не вбачає, оскільки встановлення наведених заявником порушень норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" знаходяться поза межами предмета перевірки у даному касаційному провадженні.

8. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Як зазначалось вище та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом даного спору є вимоги Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни (правонаступником якої є Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович) до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення пені у розмірі 4 110 095,81 грн за період з 02.04.2019 по 31.08.2019, заявлені у зв`язку з безпідставним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, погодився з доводами позивача про те, що відповідач здійснивши безпідставне списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн, в силу приписів пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" повинен сплатити позивачу пеню.

Однак, здійснивши власний перерахунок заявленого до стягнення розміру суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 11 247,95 грн пені є обґрунтованими, натомість заявлені до стягнення 4 098 847,86 грн пені нараховані безпідставно.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку, у розумінні приписів пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зі сплати позивачу пені.

Однак, здійснивши власний перерахунок заявленого до стягнення розміру суми пені, дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем нарахування розміру пені.

При цьому суд апеляційної інстанції враховуючи, що період нарахування пені та її розмір залежали виключно від суб`єктивних дій банку, направлених на негайне повернення таких коштів на рахунок клієнта, дійшов висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Щодо вказаних висновків суду апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж у 45 разів перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню господарського судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

При цьому, суд зазначає те, що для застосування судом, передбаченого частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України права зменшення розміру неустойки, перш за все потрібно встановити дійсний (підтверджений, встановлений судом) розмір неустойки.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем Печук Іриною Василівною та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було укладено договір банківського обслуговування, відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточний банківський рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та зобов`язувався здійснювати його розрахункове-касове обслуговування.

Частинами 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин 1-3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02.12.2013 по 17.08.2015 Банк без законних підстав списав з рахунку Клієнта грошові кошти в загальному розмірі 90 133,68 грн.

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначено статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, зокрема, відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Оскільки у Договорі сторони не передбачили відповідальності Банку за незаконне (безпідставне) списання грошових коштів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що для розрахунку розміру пені у даних правовідносинах слід керуватись приписами пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Як вбачається із рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у даній справі, суд першої інстанції правильно здійснив розрахунок суми пені, яку повинен сплатити позивачу відповідач, у зв`язку з списанням банком коштів з рахунка платника без законних підстав, і такий розрахунок здійснено судом відповідно до вимог пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та з урахуванням листа Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 27.05.2020 № 20.1.0.0.0/7-200521/4132, в якому останнім повідомлено, що розмір відсотків за користування кредитом "Підприємницький" за період з 01.04.2019 по 01.04.2020 становив 30% за рік .

Натомість, розрахунок суми пені, яку повинен сплати позивачу відповідач, у зв`язку з списанням банком коштів з рахунка платника без законних підстав, у розмірі 30% за кожен день прострочки здійснений судом апеляційної інстанції з порушенням приписів пункту 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та є невірним.

Таким чином, здійснивши належний перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, місцевий господарський суд обґрунтовано і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 11 247,95 грн пені за період з 02.04.2019 по 31.08.2019 у зв`язку з безпідставним списанням банком грошових коштів у розмірі 90 133,68 грн з рахунка позивача.

Суд відхиляє доводи скаржника про пропуск позивачем позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Із наведених норм убачається, що позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день прострочення і право на позов про стягнення пені виникає щодня, починаючи від дня переказу банком коштів з рахунка платника без законних підстав до дня повернення банком суми переказу на рахунок платника.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, датою звернення позивача із даним позовом до суду є 06.05.2020, а період нарахування позивачем до стягнення пені становить з 02.04.2019 по 31.08.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 № 242, від 25.03.2020 № 239, від 29.03.2020 № 241, від 02.04.2020 № 255, від 08.04.2020 № 262, від 15.04.2020 № 284, від 22.04.2020 № 291, від 29.04.2020 № 313, від 04.05.2020 № 332) установлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258, 549, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пункті 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 06.05.2020, та періоду нарахування позивачем до стягнення коштів, що становить з 02.04.2019 по 31.08.2019, річний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Суд також відхиляє доводи скаржника про ухвалення судового рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції, що є обов`язковою підставою скасування судового рішення, оскільки відповідно до частини 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" при розгляді справи судом першої інстанції взагалі не заявляло про непідсудність даної справи Господарському суду Волинської області.

Суд зазначає, що оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За правилами статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведені вище висновки, Верховний Суд вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою. Суд першої інстанції ухвалив по суті правильне судове рішення, яке відповідає закону. Тому постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 слід скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у даній справі залишити в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 903/323/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

О.А. Кролевець