Ухвала

від 07.05.2021 по справі 367/3180/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3180/21

Провадження №2-з/367/137/2021

УХВАЛА

Іменем України

07 травня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка С.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів.

Разом із позовною заявою представник позивача - адвокат Лисенко С.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108), вартістю 100 000 гривень, та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067471232108), вартістю 89 100 гривень, що належить на праві особистої приватної власності відповідачу ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 на даний момент є єдиним способом, який дасть гарантію і буде сприяти тому, що відповідачі, в разі задоволення позову, зможуть забезпечити повернення позивачу, як мінімум, половину грошових коштів, що підлягатимуть стягненню. На переконання представника позивача, даний захід забезпечення позову буде співмірний з ціною позову, заявленими позовними вимогами та вартістю майна, що є у власності ОСОБА_2 .

З приводу зустрічного забезпечення, заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення позову, посилаючись на відсутність підстав для його застосування, передбачених ст.154 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України , суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, представник позивача вказує, що накладення арешту на майно відповідача гарантуватиме повернення позивачу, в разі задоволення позову, як мінімум половини грошових коштів, що підлягають стягненню, однак не зазначає про ймовірність відчуження відповідачем належного йому майна задля уникнення виконання можливого рішення суду, а також не подає докази на підтвердження реального існування цього ризику (наприклад, оголошення тощо).

Заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України .

Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам.

Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Представник позивача вказує, що вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108), складає 100 000 гривень, вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067471232108), складає 89 100 гривень.

Однак, вказана вартість земельної ділянки та будинку зазначена у Договорах дарування відповідних об`єктів нерухомості за оцінкою сторін зазначених договорів.

При цьому, представник позивача не долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості земельної ділянки та житлового будинку, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого представник позивача просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України .

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу та не є безпосереднім предметом позову, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 , 260-261 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Лисенку С.М. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук