Рішення

від 11.05.2021 по справі 466/4651/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/4651/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

за участю прокурора Мельника Н.В.

представника позивача Кузь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Галицької окружної прокуратури м. Львова, в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, -

встановив:

24 червня 2020 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Кольченко В., в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки у розмірі 47211,90 грн., а також просить стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 2102 грн. сплаченого судового збору.

У судовому засіданні, на підставі ч. 1,2 ст. 55 ЦПК України, судом задоволено клопотання прокурора Мельника Н.В. та замінено сторону у справі, а саме: Львівську місцеву прокуратуру №2 Львівської області на Галицьку окружну прокуратуру міста Львова.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в ході здійснення Львівською місцевою прокуратурою №2 Львівської області представницької діяльності, встановлено факт використання земельної ділянки без оформлення договору оренди, у зв`язку з чим бюджет недоотримав орендну плату в сумі 47 211,90 грн.

Так, згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, 08.11.2012 ОСОБА_2 набув на праві приватної власності будівлю цеху №6, загальною площею 1 192, 7 кв.м, по АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 943008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101). Підстава виникнення права власності - свідоцтво №2998 від 02.11.2012, посвідчене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.

В подальшому, 18.03.2019, ОСОБА_2 відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер 224 від 18.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Косаняк С.С.

Так, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.03.2019 зареєстровано право приватної власності відповідача на будівлю цеху №6, загальною площею 1 215, 0 кв.м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101).

01.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1334 Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , якою зокрема ухвалено: надати громадянину ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,1376 га і кадастровий номер 4610137500:04:003:0030) для обслуговування будівлі цеху за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення .

Відтак, в період часу з 18.03.2019 і по даний час, відповідач є власником будівлі, по АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній ділянці площею 0,1376 га за кадастровим №4610137500:04:003:0030.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030 - відсутні.

Згідно інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-5587 від 09.11.2018, ОСОБА_2 до міської ради щодо затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , не звертався, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено.

Відповідно до інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-41072 від 02.06.2020 рішень про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 не приймалось, договір оренди землі не укладався.

Згідно інформації Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області №4429/9/55.05 віл 26.05.2020, земельний податок та орендна плата за землю за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , площею 0,1376 га, за кадастровим №4610137500:04:0023:0030 не нараховувалась та не сплачувалась.

Зазначає, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим №4610137500:04:003:0030, не звернулась у встановленому порядку у міську раду, що призвело в подальшому до не оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою. А відтак, відповідач обов`язку щодо оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою не виконала та від такого обов`язку ухилилась.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідач зазначені обов`язки не виконала.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки в період з 18.03.2019 по даний час, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Зазначає, що Львівській міській раді, зокрема, 12.11.2019 на засіданні комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було відомо про те, що об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 набуто у власність ОСОБА_1 . При цьому, місцевою прокуратурою вперше листом №06/10-3786 вих18 від 04.09.2018 звернуто увагу міській раді на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1376 га, без правовстановлюючих документів. Відтак, незважаючи на наявність вказаної інформації протягом тривалого часу, міською радою не вжито жодних ефективних заходів до захисту свого порушеного права, зокрема не пред`явлено позов до суду.

З урахуванням наведеного, прокурором самостійно здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати.

Згідно розрахунку розміру орендної плати, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати становить: 47 211,90 грн.

Зазначає, що підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради, шляхом подання позову є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та сплати відповідно орендної плати, що у свою чергу призвело до порушення інтересів держави, при тому, що Львівською міською радою, як уповноваженим органом, не вжито належних заходів з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та стягнення відповідних коштів до бюджету. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.

Наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади м. Львова, як власника земельної ділянки, інтереси якої представляє Львівська міська рада.

27 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , у якому зазначає, що у даному випадку, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Саме лише посилання прокурора в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. З матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурором не обґрунтовано та не доведено, бездіяльність чи неналежну діяльність компетентного органу. Зазначає, що 02.06.2020 року листом управління земельних ресурсів ЛМР №2403-вих- 41072 першому заступнику керівника Львівської місцевої прокуратури №2 А. Бабію повідомлено, що для надання інформації щодо звернень ОСОБА_1 стосовно оформлення землекористування на АДРЕСА_1 управлінням скеровано відповідний запит у департамент надання адміністративних послуг. Крім того, зазначено, що з метою здійснення розрахунків орендної плати за спірну земельну ділянку, управлінням скеровано лист до відділу у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області про надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_1 . Вказано, що інформація стосовно звернень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та розрахунок орендної плати за землю будуть надані додатково. Тобто, компетентний орган протягом розумного строку після отримання прокурором повідомлення вчиняє всі необхідні дії для захисту інтересів у досудовому порядку.

Щодо розрахунку розміру орендної плати, то вважає, що розрахунок який наявний в матеріалах справи є неналежним, оскільки визначення суми безпідставно збережених коштів здійснюється у спеціальному нормативно регламентованому порядку із застосуванням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою КМУ №284 від 19.04.1993) та Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджене рішенням ЛМР N9623 від 15.06.2018). При наявності безпідставного використання земельної ділянки, вказані нормативно-правові акти передбачають конкретний орган, суб`єкта владних повноважень, який здійснює розрахунки неодержаного доходу (безпідставно збережених коштів відповідачем) та їх подальше затвердження. Результати розгляду документів Комісією оформляються актом, який являється належним доказом при обґрунтуванні розміру безпідставно збережених коштів. Проводячи розрахунки прокурором взято до уваги інформацію відділу Держгеокадастру у м. Львові, надану листом від 19.05.2020 №0-13-0.37-271/109-20 та доданим витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земель від 20.05.2020 . В матеріалах справи витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік - відсутній. Зазначає, що відповідач уже протягом тривалого часу вчиняє усі необхідні дії задля збору документів та укладення договору оренди вказаної земельної ділянки. Так, згідно ухвали ЛМР №2372 від 14.09.2017 року затверджено перелік необхідних документів для розгляду питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі. Зазначає, що прокурором безпідставно здійснено розрахунок, у якому вказано недостовірні вихідні дані. Також прокурором у даній справі не надано доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі". Крім того вона вчиняє всі необхідні дії задля укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, зокрема, у листопаді 2019 року між відповідачем та ТзОВ ГІД-ПРОЕКТБУД укладено договір на виготовлення топографічного плану вказаної земельної ділянки М 1:500. Пізніше, у лютому 2020 року сформований пакет документів був направлений у ЛМР, задля отримання необхідного висновку, а після отримання такого, невідкладно у березні 2020 року відповідач звернувся у ЛМР про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Вказані документи станом на день подання відзиву перебувають на розгляді у ЛМР. Враховуючи зазначене вище, звернення прокурора до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування без договору земельною ділянкою суперечить засадам справедливості та розумності, оскільки вона добросовісно вчиняє всі необхідні дії для виконання свого обов`язку та належного оформлення прав користування земельною ділянкою.

23 серпня 2020 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що будівля цеху №6, загальною площею 1192,7 кв.м, по АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 943008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101) розташована на території Товариства з додатковою відповідальністю Львівське взуттєве виробничо-торговельне підприємство Прогрес , та земельна ділянка площею 4,88 га, в межах якої розташована будівля, знаходиться на праві постійного користування у ЛВТП Прогрес , відтак право користування земельною ділянкою закріплено за ЛВТП Прогрес . Враховуючи, що жодних обставин, які б свідчили про припинення права постійного користування щодо земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості не доведено, а відносини такого користування належним чином оформлено, то жодного обов`язку у відповідача щодо укладення договору оренди із Львівською міською радою не виникало.

27 листопада 2020 на адресу суду від першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Бабія А. надійшли пояснення, у яких зазначає, що у зв`язку із бездіяльністю компетентного органу - Львівської міської ради, оскільки вони знали про порушення інтересів держави шляхом використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів ще з часу отримання першого листа місцевої прокуратури №06/10-3786вих18 від 04.09.2018, а про порушення відповідачем знали з 12.11.2019, проте не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк, тому є очевидним факт не здійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені такі, тому з врахуванням постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 представництво інтересів держави у суді прокурором є законним та обґрунтованим, у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. Крім того, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим №4610137500:04:003:0030, обов`язку щодо оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою не виконала, що є порушенням ч. 2 ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідач зазначені обов`язки не виконала. Зазначає, що прокурором обрано вірний спосіб захисту, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки в період з 18.03.2019 по даний час, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Щодо розрахунку орендної плати зазначає, що згідно з інформацією відділу Держгеокадастру у м. Львові, наданою листом від 19.05.2020 №0-13-0.37-271/109-20 та доданого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030, площею 1376 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , у 2019 та 2020 роках аналогічна та становить - 1 198,47 грн. за 1 кв.м., відтак, вартість всієї земельної ділянки становить: 1 198, 47 грн. х 1 376 кв.м.= 1 649 094, 72 грн., тому витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020, долученого прокурором до позову є достатнім.

25 лютого 2021 на адресу суду від в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Бабія А. надійшли пояснення, відносно наявності у іншої особи права користування земельною ділянкою. Зазначає, що відповідачем та його представником жодним чином не доведено, що долучений державний акт, що в порушення вимог ст. 95 ЦПК України належним чином не засвідчений, виданий щодо користування земельною ділянкою, якій на даний час присвоєно кадастровий №4610137500:04:003:0030. Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування. Відтак право будь-кого із попередніх користувачів було припинено з часу переходу прав на будівлю і споруду.

В судовому засіданні прокурор Мельник Н.В. позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні, які викладені у позовній заяві, а також у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник Львівської міської ради Кузь І.І. просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового засідання, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у ньому.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, 08.11.2012 ОСОБА_2 набув на праві приватної власності будівлю цеху №6, загальною площею 1 192, 7 кв.м, по АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 943008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101). Підстава виникнення права власності - свідоцтво №2998 від 02.11.2012, посвідчене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.

В подальшому, 18.03.2019, ОСОБА_2 відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер 224 від 18.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Косаняк С.С.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.03.2019 зареєстровано право приватної власності відповідача на будівлю цеху №6, загальною площею 1 215, 0 кв.м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101).

01.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1334 Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,1376 га, кадастровий номер 4610137500:04:003:0030 для обслуговування будівлі цеху за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відтак, в період часу з 18.03.2019 і по даний час, відповідач є власником будівлі, по АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній ділянці площею 0,1376 га за кадастровим №4610137500:04:003:0030.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030 - відсутні.

Згідно інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-5587 від 09.11.2018, ОСОБА_2 до міської ради щодо затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , не звертався, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено.

Відповідно до інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-41072 від 02.06.2020 рішень про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 не приймалось, договір оренди землі не укладався.

За результатами здійснення представницької діяльності Львівською місцевою прокуратурою №2 Львівської області встановлено, що згідно даних публічної кадастрової карти України, інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо чинних договорів оренди землі на території Шевченківського району м. Львова та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серед інших, земельна ділянка за кадастровим №4610137500:04:003:0030 є сформованою та перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, однак, право оренди на вказану земельну ділянку не оформлено. Відтак, місцевою прокуратурою скеровано лист за вихідним №06/10-3786вих18 від 04.09.2018 на адресу Львівської міської ради щодо надання інформації про перебування, зокрема, вказаної земельної ділянки в оренді з наданням підтверджуючих документів, а у разі відсутності, місцева прокуратура просила повідомити про нарахування збитків за користування зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-5587 від 09.11.2018, остання, зокрема, зазначило, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №623 від 15.06.2018 затверджено положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому зазначено, що склад комісії не затверджено.

В подальшому, листом місцевої прокуратури №04/10-2539вих-19 від 12.06.2019, Львівську міську раду черговий раз інформовано про факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів з прохання винести на засідання комісії питання щодо нарахування збитків.

Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403-3514 від 14.08.2019, інформувало місцеву прокуратуру про те, що Управлінням здійснено попередній розрахунок суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування. При цьому, Управлінням зазначено, що у зв`язку із змінами в персональному складі комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, попередній розрахунок суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування буде винесено на засідання зазначеної комісії після внесення змін до рішення виконавчого комітету від 15.06.2018 №623 Про затвердження Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам .

В подальшому, 29.11.2019 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403-5282, інформувало місцеву прокуратуру про те, що на засіданні комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12.11.2019 вирішено інформувати місцеву прокуратуру №2 про зміну власника земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

07.05.2020 місцевою прокуратурою за № 14.35/04-17-1958вих-20 на адресу Львівської міської ради скеровано черговий лист, в якому прокуратура просила зокрема надати інформацію щодо вжитих заходів Львівською міською радою та державними органами щодо укладення договорів оренди/стягнення коштів/нарахування збитків/вжиття інших заходів до відповідача.

Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-41072 від 02.06.2020 остання інформацію щодо вжитих заходів не надало.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

За змістом наведених норм Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та ЦПК України, прецедентних рішень Європейського суду, ключовим для застосування конституційної норми щодо можливості прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді є поняття "інтерес держави" та забезпечення судом гарантій ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на справедливий суд в аспекті рівності сторін у доступі до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

З огляду на те, що відповідно до Закону України Про органи місцевого самоврядування Львівська міська рада уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання земельних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому остання є матеріальним позивачем у справі. При цьому Львівська міська рада до цього часу не вживає заходів щодо стягнення з відповідачів збитків, що порушує інтереси держави.

Відтак, суд дійшов до висновку, що прокурор у позові обґрунтував наявність "інтересів держави" у вигляді використання земельної ділянки відповідачем, без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідно до закону, чим було спричинено втрату місцевого бюджету у виді неодержаного доходу, тобто збитки місцевій громаді в особі Львівської міської ради. З урахуванням наведених норм права, таке обґрунтування відповідає розумінню "інтересів держави", тому суд має підстави вважати, що позов прокурора має на меті захист суспільних інтересів, якими опікується держава.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно зі ст.143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Львівської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Судом встановлено відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку, таким чином, з урахуванням ст.ст. 12, 83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка 0,1376 га за кадастровим номером 4610137500:04:003:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова.

Відповідач використовує земельну ділянку без виникнення права власності/ користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

Згідно з інформацією відділу Держгеокадастру у м. Львові, наданою листом від 19.05.2020 №0-13-0.37-271/109-20 та доданим витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030, площею 1376 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , у 2019-2020 роках становить - 1 198, 47 грн. за 1 кв.м., відтак, вартість всієї земельної ділянки становить: 1 198, 47 грн. х 1 376 кв.м = 1 649 094, 72 грн.

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Згідно з п.7.5.1. вказаного Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону ( у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Згідно наданого місцевою прокуратурою розрахунку за період з 18.03.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 29.02.2020 розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати ОСОБА_1 за використання земельної ділянки під будівлею цеху № 6 , загальною площею 1215,0 кв.м по АДРЕСА_1 у порушення вимог земельного законодавства складають 47211,90 грн.

Водночас, згідно інформації Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області №4429/9/55.05 від 26.05.2020, земельний податок та орендна плата за землю за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , площею 0,1376 га, за кадастровим №4610137500:04:0023:0030 не нараховувалась та не сплачувалась.

Так, відповідно до розрахунку місцевої прокуратури за період з 18.03.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 29.02.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 4122,73 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 1649094,72 грн., ставки річної орендної плати - 3,00%, розрахунку орендної плати, що підлягає сплаті (4122,73 грн. :31 день березня х 14 днів березня + 9 місяців 2019 року х 4122,73 = 38966,44 грн. та 4122,73 х 2 = 8245,46 грн. (за період з 01.01.2020 по 29.02.2020), що разом становить суму у розмірі 47211,90 грн. Тобто, за період з 18.03.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 29.02.2020 ОСОБА_1 мала би сплатити до бюджету 47211,90 грн.

Загальна сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів складає 47211,90 грн. Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди землі.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє будівлею цеху №6, загальною площею 1215,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 47211,90 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Львівської міської ради, без укладення договору оренди за період з 18.03.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 29.02.2020, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що право користування земельною ділянкою закріплено за Львівським взуттєвим виробничо-торговельним підприємством Прогрес , що суперечить ст. 141 ЗК України, оскільки право будь-кого із попередніх користувачів було припинено з часу переходу права на будівлю і споруду, зокрема, відповідача ОСОБА_1 у власності якої знаходиться АДРЕСА_1 , який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1ст. 15 Закону України "Про оренду землі"визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшили вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачами за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідач, правомірно володіючи майном - будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власниками спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належних дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив.

Та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Із розрахунку недоотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем. Вказаний розрахунок зроблений прокурором за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 18.03.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 29.02.2020 у сумі 47211,90 грн.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшила свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - кошти від орендної плати.

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 25.05.2018 у справі №922/3413/17.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування землею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 56, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 10, 14, 265 Податкового кодексу України, ст. ст. 12, 120, 124-126 Земельного кодексу України, ст. ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 2, 10, 16, 26, 33, 60 Про місцеве самоврядування в Україні , суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги в.о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Пацюркевича Олександра Вікторовича, ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: м. Львів, вул. Богомольця, 9 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 на користь Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 - 47211 (сорок сім тисяч двісті одинадцять) грн., 90 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 на рахунок № НОМЕР_3 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031 сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн., 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.05.2021 року

Суддя Р. Б. Єзерський