Постанова

від 11.05.2021 по справі 520/3588/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3106/21

Номер справи місцевого суду: 520/3588/19

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Маломуж А.І., повний текст рішення виготовлений 15 березня 2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальності Інвест-Курорт-1 про визнання трудових відносин припиненими та стягнення компенсації за трудовим контрактом (договором), -

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальності Інвест-Курорт-1 (далі ТОВ Інвест-Курорт-1 )про визнання трудових відносин, припиненими та стягнення компенсації за трудовим контрактом (договором), в якому просила визнати припиненими трудові відносини за ініціативою роботодавця, стягнути з відповідача суму у розмірі 16 575 грн.

У обґрунтуванні своїх вимог позивачка зазначила, що згідно наказу ТОВ Інвест-Курорт-1 від 18.01.2009 року її було прийнято на посаду директора товариства, а з 02.04.2016 року, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці підписано з нею трудовий контракт терміном до 31 березня 2026 року. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Інвест-Курорт-1 від 22.06.2017 року її повноваження, як директора припинені, проте до цього часу її так і не ознайомили з наказом про звільнення та не видали трудової книжки, чим позбавили її права на вільне обрання праці. Окрім того, у разі дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця з будь-яких причин ТОВ Інвест-Курорт-1 повинно виплатити директору суму всіх не отриманих місячних посадових окладів з дати розірвання контракту по дату передбачену у договорі та компенсацію у загальному розмірі 16 575 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволений.

Визнані припиненими трудові відносини ОСОБА_3 та ТОВ Інвест-курорт-1 з 22.06.2017 року за ініціативою роботодавця.

Стягнуто з ТОВ Інвест-Курорт-1 на користь ОСОБА_3 суму місячних посадових окладів та грошової компенсації у розмірі 16 575 000грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , особа, яка не приймала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішення суду порушені її права, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що метою подання скарги є її захист законного майнового інтересу, як особи, за якою визнані корпоративні права на частку в розмірі 60% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 , що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області, яким розірвано договір купівлі-продажу, укладений 03.06.2016 року між нею та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , відносно 60% корпоративних прав ТОВ Інвест-Курорт-1 .

Також, не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 , особа, яка не приймала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права,як засновник підприємства зі 20% корпоративних прав подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, прийняти нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що вирішуючи спір на користь позивача про стягнення з товариства грошових коштів, судом не досліджувалося питання про склад учасників товариства відповідача, за рахунок яких сформовано статутний капітал, тобто судом вирішено питання права та законні інтереси ОСОБА_2 , як учасника товариства.

У своїх запереченнях на апеляційні скарги, ОСОБА_5 , представник ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційних скарг є помилковими та такими, що суперечать нормам права, оскільки суд перевіривши та з`ясувавши всі обставини справи обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 , так як позивач фактично не може продовжувати працювати за трудовим договором, не має можливості розірвати договір з незалежних від неї підстав.

В судове засідання, призначене на 28 квітня 2021 року сторони не з`явилися, про слухання справи були сповіщені належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 13,15-19 т. 3).

Від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.20-21 т. 3).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, враховуючи те, що справа за апеляційної скаргою в провадженні суду перебуває з квітня 2019 року, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 11 травня 2021 року ).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 18 січня 2009 року прийнята на посаду директора ТОВ Інвест-курорт-1 , що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу № 1-к від 18.01.2009 року.

02 квітня 2016 року, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці між роботодавцем та керівником підписано контракт. Даний контракт від Роботодавця підписаний головою ТОВ Інвест-Курорт-1 - ОСОБА_6 , який діяв на підставі протоколу № 02/04/2016-2 від 02.04.2016р., та погоджено з іншими учасниками товариства - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , що підтверджується підписами вказаних осіб.

Відповідно до вищевказаного контракту, ОСОБА_3 брала на себе обов`язки щодо організації роботи товариства та продовжувала працювати на посаді директора у товаристві з обмеженою відповідальністю Інвест-Курорт-1 .

Відповідно до умов п. 9.1 Контракту, цей контракт діє з моменту його підписання сторонами до 31 березня 2026 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Інвест-курорт-1 № 22/06/2017 від 22.06.2017р., повноваження ОСОБА_3 , як директора товариства - припинені. За відповідне рішення, учасники товариства проголосували одноголосно. Цим же протоколом, було призначено нового директора ОСОБА_8 , відомості про якого внесено до відповідних реєстрів.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_3 зазначила, що згідно наказу ТОВ Інвест-Курорт-1 від 18.01.2009 року її було прийнято на посаду директора товариства, а з 02.04.2016 року, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці підписано з нею трудовий контракт терміном до 31 березня 2026 року. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Інвест-Курорт-1 від 22.06.2017 року її повноваження, як директора припинені, проте до цього часу її так і не ознайомили з наказом про звільнення та не видали трудової книжки, чим позбавили її права на вільне обрання праці. Окрім того, у разі дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця з будь-яких причин ТОВ Інвест-Курорт-1 повинно виплатити директору суму всіх не отриманих місячних посадових окладів з дати розірвання контракту по дату передбачену у договорі та компенсацію у загальному розмірі 16 575 000 грн.

У зв`язку з чим, позивачка просила визнати припиненими трудові відносини за ініціативою роботодавця та стягнути з відповідача суму у розмірі 16 575 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, крім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує, що суд вирішуючи спір на користь позивача про стягнення з товариства грошових коштів не досліджував питання про склад учасників товариства відповідача, за рахунок яких сформовано статутний капітал, тобто судом вирішено питання права та законні інтереси ОСОБА_2 , як учасника товариства, а оскільки вона є засновником підприємства зі 20% корпоративних прав,просить рішення суду скасувати, прийняти нове про відмову у задоволені позову .

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Інвест-курорт-1 № 22/06/2017 від 22.06.2017р., повноваження ОСОБА_3 , як директора товариства були припинені. За відповідне рішення, учасники товариства проголосували одноголосно. Цим же протоколом, було призначено нового директора - ОСОБА_8 .

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон про господарські товариства).

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону про господарські товариства.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (частина перша статті 23 Закону про господарські товариства).

Відповідно до статті 58 Закону про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

В частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону про господарські товариства, яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (пункт г частини п`ятої статті 41 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Разом з тим вимоги позивача про стягнення суми місячних посадових окладів та грошової компенсації, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18).

Враховуючи те, що вказаний спір стосується правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства, колегія суддів приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18, провадження №12-145гс19.

Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.255 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.255 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.255 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України (ст. 255 ЦПК України), перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі викладеного, у даному випадку провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, тому що розгляд даного спору належить до компетенції господарських судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції із наступним закриттям провадження у справі.

Щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна за змістом норма містилась і у статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції 2004 року аналогічна ст. 352 ЦПК України за змістом норма містилась і у статті 292 ЦПК України) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначила, що рішенням суду першої інстанції були порушені її законні майнові права, оскільки за нею визнані корпоративні права на частку в розмірі 60% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 .

Однак, судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 20 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: розірваний договір купівлі-продажу частки у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 від 03 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований за № 3080, у частині продажу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 своєї частки у розмірі 60% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 ; скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ Інвест-Курорт-1 , оформлене протоколом від 03 червня 2016 року, в частині рішень з питання № 1 порядку денного про відступлення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ТОВ Інвест-Курорт-1 у розмірі 40% і на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ Інвест-Курорт-1 у розмірі 20%; з питання № 2 порядку денного про включення до складу учасників ТОВ Інвест-курорт-1 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 20 серпня 2018 року у справі № 916/667/18 у частині задоволених позовних вимог про:

- розірвання договору купівлі-продажу частки в розмірі 80% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 від 03 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , з іншої сторони, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., зареєстрованого за № 3080, у частині продажу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 своєї частки в розмірі 60% статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 ;

- скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ Інвест-Курорт-1 , оформленого протоколом від 03 червня 2016 року, в частині рішень з таких питань:

- питання № 1 порядку денного про відступлення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 частки в статутному капіталі ТОВ Інвест-Курорт-1 у розмірі 40% та ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ Інвест-Курорт-1 у розмірі 20%;

- питання № 2 порядку денного про включення до складу учасників ТОВ Інвест-Курорт-1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 скасовано.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, в розірванні договору купівлі-продажу статутного капіталу ТОВ Інвест-Курорт-1 від 03 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , на якій посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_1 відмовлено, а будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням суду порушені майнові права ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ Інвест-Курорт-1 надано не було, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки на момент винесення даної постанови ОСОБА_1 не має відношення до ТОВ Інвест-Курорт-1 , у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду не порушені її права за відсутністю доказів щодо порушеного права, про яке зазначає ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

На підставі наведеного вище, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 362, 367, 368, 374, 377, 381-384, 386, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року - скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальності Інвест-Курорт-1 про визнання трудових відносин припиненими та стягнення компенсації за трудовим контрактом (договором) - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019року по цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальності Інвест-Курорт-1 про визнання трудових відносин припиненими та стягнення компенсації за трудовим контрактом (договором) - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 11 травня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.А. Гірняк

---

С.М. Сегеда